Управління виробничими інвестиціями підприємства

Тема№5 Управління виробничими інвестиціями підприємства.

 

Зміст

 

1. Характеристики  ефективності чистих виробничих  інвестицій 2

2. Чистий  приведений дохід та його властивості 6

3. Внутрішня  норма доходності, індекс доходності  та термін окупності інвестицій 9

4. Співвідношення  вимірників ефективності виробничих  інвестицій 15

Тести 18

Питання для  самопідготовки 21

Список використаної літератури. 22

 

 

 

1. Характеристики  ефективності чистих виробничих  інвестицій

 

Фінансовий аналіз виробничих інвестицій в основному заклечається у вимірі (оцінюванні) кінцевих фінансових результатів інвестицій – їх доходності для інвестора. З таким завданням  стикаються як на етапі першочергового аналізу фінансової «привабливості»  проекту, так і при розробці бізнес-плану. Негативний висновок звичайно дає привід відмовитись від подальшого, більш  ґрунтовного і поглибленого, вивчення проекту. Інтерес до тонких методів  виміру ефективності звичайно не виникає  при очевидній високій доходності проектів, яка перевищує існуючий рівень позикового відсотка. Так, у  повоєнні роки в США при 20% доходності інвестованого акціонерного капіталу та 3-4%-му рівні позикового відсотка менеджери нафтових і газових  компаній не застосовували складні  критерії. І лише в кінці 50-х років, коли настало помітне зниження доходності від буріння нових свердловин, виникла необхідність у розробці і застосуванні більш надійних і  складних критеріїв.

Перше, що, імовірно, кидається  в очі при розгляді методик  виміру ефективності інвестицій, - це їх різноманіття. За кордоном кожна корпорація, керуючись досвідом управління фінансовими  ресурсами, що склався, їх наявністю, цілями, які переслідуються в той чи інший  момент, а іноді й амбіціями, застосовують власну методику. Разом з тим, в  останні 2-3 десятиліття сформувались і загальні підходи до рішення  даної задачі. Застосовувані у  фінансовому аналізі методики і  критерії можна розбити на дві  великі групи за тим, враховують вони фактор часу чи ні. Урахування фактору  часу спирається на дисконтування відповідних  вартісних величин, у зв’язку  з чим методи і вимірники першої групи часто називають дисконтними. До другої відносять методи без дисконтування  розподілених у часі грошових сум (витрат і віддачі від них). Умовно останні  називають бухгалтерськими. У сучасній практиці середні та великі фірми  переважно керуються дисконтними методами, а малі фірми звичайно обмежуються суб’єктивними оцінками і бухгалтерськими методами.

В аналізі в основному  використовують чотири, засновані на дисконтуванні, показники:

·                 чистий приведений дохід (net present value, NPV);

·                 внутрішню норму доходності (internal rate of return, IRR);

·                 дисконтний термін окупності (discounted payback);

·                 індекс доходності (profitability index, benefit-cost ratio).

Природно, що різні показники  зовсім не обов’язково дадуть однакові результати у відношенні переважності того чи іншого інвестиційного проекту. Справа в тому, що вони мають різний зміст і вимірюють ефект з  різних точок зору. Неоднозначність  результатів, одержаних при оцінюванні ефективності проектів, є причиною того, що багато фірм для підвищення надійності при відборі варіантів  інвестування орієнтуються на два або  більше вимірники.

Для кінцевого рішення  про вибір проекту, звісно, залучаються  і додаткові критерії, в тому числі  й неформальні, наприклад, пов’язані  з екологією та безпекою роботи персоналу. Основна задача при розробці моделі, за допомогою якої збираються проаналізувати довгостроковий інвестиційний проект, в тому числі виміряти його фінансову  ефективність, заклечається у формуванні очікуваного потоку платежів. Першим кроком у цьому напрямі є розробка структури потоку у часі – розбивка його на етапи, що відрізняються своїм  змістом і закономірностями у  зміні доходів і витрат. При  цьому повинні бути взяті до уваги  як очікувані зовнішні умови (наприклад, динаміка цін на продукцію), так і  виробничі параметри (об’єми виробництва, рівень виробничих витрат тощо).

У загальному вигляді член потоку платежів для кожного часового інтервалу визначається наступним  чином (за умови, що сплачується податок  на прибуток):

 

 

Формула 5.1

Наведене рівняння характеризує загальний підхід до визначення члена  потоку. Воно може бути уточнене і розвинуте  з урахуванням конкретних умов і  прийнятої на підприємстві методики, методів нарахування і сплати податків і т. ін.. Вираз (5.1) розроблений без урахування джерел фінансування. Якщо в потоці платежів враховується залучення позикових коштів, їх погашення й сплата відсотків, то член потоку визначається наступним чином:

 

 

Формула 5.2

 

У даному виразі передбачається, що суми сплати відсотків зав кредит звільняються з-під податків.

Який би дисконтний метод  оцінки ефективності інвестицій не був  обраний, так чи інакше він пов’язаний з приведенням як інвестиційних  витрат, так і доходів до одного моменту часу, тобто з розрахунком  відповідних сучасних вартостей  потоків платежів. Важливим моментом тут є вибір рівня відсоткової  ставки для дисконтування. Вибір  рівня відсоткової ставки для  дисконтування за рідким виключеннями не є однозначним і залежить від  низки факторів. Звичайно орієнтуються на існуючий або очікуваний рівні  позикового відсотку. Практично для  цього використовують конкретні орієнтири – доходність низки цінних паперів, банківських операцій тощо з урахуванням умов діяльності інвестора. Відмітимо, що одна й та сама компанія може застосовувати різні ставки приведення для оцінки інвестиційних проектів, що мають різне спрямування, терміни реалізації і т. ін.. Наприклад, досить оправданим є використання більш низьких ставок при оцінюванні проекту розширення діючого виробництва, аніж при створенні нового підприємства.

 

2. Чистий приведений  дохід та його властивості

Як ми уже відмічали, в  якості основного вимірника кінцевого  абсолютного результату інвестування найбільше розповсюдження одержав  чистий приведений дохід. Він має  чітку логічну основу і може бути застосований при рішенні широкого кола фінансових проблем, у тому числі  при визначенні різних показників ефективності, його легко розрахувати. Нехай капіталовкладенні  і доходи представлені у вигляді  потоку платежів, тоді величина, що шукається, знаходиться як сучасна вартість цього потоку, визначена на початок  дії проекту. Таким чином:

 

 

 Формула5.3

 

Нагадаємо, що членами потоку платежів є як додатні (доходи), так  і від’ємні (витрати) величини. Відповідно, додатною або від’ємною може бути і величина NPV. Останнє означає, що доходи не окупають витрати при прийнятій  нормі доходності та заданому розподілі  капітальних вкладень і надходжень у часі.

Якщо ряд платежів додатній, то для розрахунку величини NPV за умови, що платежі здійснюються через рівні  інтервали й у кінці кожного  періоду, можна скористатись програмою  НПЗ (NPV) пакету Excel:

1.       Послідовно викликати: fx, «финансовые функции», НПЗ

2.        У рядку Норма вказати ставку зараховуваних відсотків за період.

3.        У рядках Значения послідовно вказати дані, що характеризують потік платежів (не більше 29 членів потоку).

4.       Після виконання дій 1-3 у підсумковому рядку вікна автоматично показується розрахункова величина сучасної вартості потоку платежів. Після натиснення ОК ця величина показується у виділеній чарунці Excel.

Нехай тепер потік платежів представлений роздільно, тобто  як потік інвестицій і потік чистих доходів, тоді чистий приведений дохід  визначається як різниця:

 Формула5.4

Звичайно, особливо у навчальній, та й практичній фінансовій літературі, річні дані прирівнюються до закінчення відповідних років. Однак часто  окремі компоненти потоку можна з  достатнім обґрунтуванням розглядати як рівномірно розподілені витрати (надходження) у межах року. Більш  точний результат розрахунку в таких  умовах можна одержати, приписуючи відповідні величини до середин річних інтервалів. У зв’язку з цим  сучасна вартість потоку зростає  в (1+і)0,5 разів.

Порівнюються за фінансовою ефективністю два варіанти інвестицій. Потоки платежів характеризуються наступними даними, які відносяться до закінчень  відповідних років:

А:	-100	-150	50	150	200	200	-
Б:	-200	-50	50	100	100	200	200

 

Варіанти, як бачимо, помітно  відрізняються між собою за характером розподілу платежів у часі. Якщо норматив доходності (ставка порівняння) прийнято на рівні 10%, то:

NPVA = -214,90 + 377,10 = 162,2

NPVБ = -223,14 + 383,48 = 160,3

Таким чином, якщо виходити з величини чистого приведеного  доходу, то при прийнятій відсотковій  ставці порівнювані варіанти виявляються  майже рівноцінними. Дещо змінимо  умови задачі і, припускаючи, що доходи надходять рівномірно в межах  року, здвинемо потоки платежів до середин  річних інтервалів. Тоді результати для  двох варіантів зміняться, хоча загальний  висновок щодо приблизної рівноцінності  варіантів зберігається:

NPVA = -225,40 + 395,50 = 170,1

NPVБ = -234,00 + 402,20 = 168,2

Зупинимось на особливостях чистого приведеного доходу, важливих для його розуміння і практичного  застосування. Перше, на що треба звернути увагу, – чистий приведений дохід  – це абсолютний показник і, отже, залежить від масштабів капітальних вкладень. Цю обставину необхідно враховувати  при порівнянні декількох інвестиційних  проектів. Друге – суттєва залежність чистого приведеного доходу від  часових параметрів проекту. Виділимо два з них: термін початку віддачі  від інвестицій і тривалість періоду  віддачі. Здвиг початку віддачі  вперед зменшує величину сучасної вартості потоку доходів пропорційно дисконтному  множнику v-t, де t – період відстрочки.

Нехай за якимись причинами  момент початку віддачі у попередньому прикладі (варіант А) відкладається, скажімо, всього на один рік. У цьому  випадку:

NPVA = -214,90 + 377,10 *1,1-1= 127,9

Тепер цей варіант помітно  програє за величиною чистого  приведеного доходу в порівнянні з варіантом Б.

Що стосується тривалості періоду віддачі, то відмітимо, –  надмірне його збільшення створює ілюзію підвищення повноти й надійності оцінки ефективності. Однак розміри  віддалених у часі доходів навряд чи можна вважати досить надійними  та обґрунтованими. Крім того, витрати  й надходження, очікувані в далекому майбутньому, мало впливають на величину чистого приведеного доходу і  ними, як правило, можна знехтувати.

3. Внутрішня норма  доходності, індекс доходності та  термін окупності інвестицій

Не менш важливим для фінансового  аналізу виробничих інвестицій, як і чистий приведений дохід, є внутрішня  норма доходності. Під цим критерієм  розуміють таку розрахункову ставку приведення, за якої капіталізація  отримуваного доходу дає суму, рівну  інвестиціям, і, отже, капіталовкладення  тільки окупаються. Інакше кажучи, при  нарахуванні на суму інвестицій відсотків  за ставкою, що дорівнює внутрішній нормі  доходності (IRR) забезпечується одержання  розподіленого у часі доходу, еквівалентного інвестиціям. Чим вища ця норма, тим, звісно, більша ефективність інвестицій. Від’ємна величина внутрішньої норми  доходності означає, що інвестиції не окупаються.

Розрахунок внутрішньої  норми доходності часто застосовують в якості першого кроку аналізу  інвестицій. Для подальшого аналізу  відбираються тільки ті проекти, які  забезпечують деякий прийнятний для  даної компанії рівень доходності. Останній залежить від багатьох об’єктивних  і суб’єктивних обставин і охоплює  вельми великий діапазон можливих значень  навіть для однорідних видів підприємств.

У загальному випадку, коли інвестиції і доходи задаються у  вигляді потоку платежів, ставка IRR визначається на основі рішення рівняння:

 

 Формула5.5

 

Потім, знаючи v, знаходимо  ставку IRR. Розрахунок ставки здійснюється різними методами, які дають різні  за точністю відповіді. Розрізняються  вони й за трудомісткістю. У західній навчальній літературі часто обмежуються методом послідовного відбору значення ставки до виконання умови NPV=0. Дійсно, за наявності досвіду й порівняно короткого потоку платежів такий підхід досить швидко дає задовільні результати. Більш «серйозні» методи визначення ставки ґрунтуються на різних ітераційних процедурах. До них відносяться метод Ньютона-Рафсона тощо.

В пакеті Excel міститься програма ВНДОХ, яка дозволяє визначити внутрішню  норму доходності на основі потоку платежів з однаковими інтервалами  між членами потоку. Інвестиції показуються  зі знаком «мінус», доходи – зі знаком «плюс»:

1.    Розмістити показники потоку платежів в одному рядку або стовпці таблиці Excel. Якщо платежів у періоді немає, то відповідну чарунку таблиці не заповнювати і перейти до наступного періоду.

2.    Послідовно викликати: fx, «финансовые функции», ВНДОХ

3.    У рядку Значения показати адресу масиву даних в таблиці Excel.

4.     У рядку Предположения вказати очікуване (приблизне) значення норми доходності. Якщо цей параметр не вказується, то він за умовчанням приймається рівним 0,1.

5.  Після виконання дій 1-4 в підсумковому рядку Значение автоматично показується розрахункова величина внутрішньої норми доходності. Після натиснення кнопки ОК ця величина показується у виділеній чарунці таблиці Excel.

На величину внутрішньої  норми доходності впливають ті ж  фактори, що й на чистий приведений дохід, а саме, розміри інвестиційних  витрат і доходів та специфіка  їх розподілу у часі. Однак вплив  тут зворотній – все, що збільшує NPV, зменшує значення IRR.

При використанні внутрішньої  норми доходності в якості орієнтиру  для вибору й прийняття інвестиційного рішення слід мати на увазі:

·          даний параметр ефективності не враховує масштабів проекту;