Учет нематериальных активов

                                                З М І С Т

Вступ.

1. Теоретичні  основи обліку нематеріальних активів.

1.1 Характеристика нематеріальних активів та їх класификація 
 

2. Аналіз  нематеріальніх актівів.

 

3. Етапи формування облікової інформаціі по нематеріальним активам в

 

       3.1Первичний облік нематериальних активів 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

          Успішне вирішення стратегічного  завдання становлення і розвитку  ринкових відносин в постсоціалістичних  країнах значною мірою базується  на перебудові і вдосконаленні форм і методів бухгалтерського обліку й аудиту. Зростаюча інтернаціоналізація господарських зв’язків виробничих суб’єктів, в свою чергу, обумовлює необхідність інтегрування бухгалтерського обліку в систему міжнародної практики обліку і статистики.

      Якісно  нові вимоги до підвищення ефективності обліку і відображення у звітності  фінансових і виробничих активів  підприємств визначають всебічне осмислення і введення в практику обліку якісно нового виду активів — нематеріальних активів. Дана категорія певною мірою є новою для господарської практики України, а також маловивченою і не до кінця розробленою. Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з ними доводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп’ютерних програм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовому оформленні та бухгалтерському обліку прав на корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг.

      Багато  елементів, пов’язаних з обліком  НМА недостатньо законодавчо  врегульовані, у зв’язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багато питань.

      На  сьогодні методика і принципи побудови обліку нематеріальних активів є  об’єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики. Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійно розроблятися економістами всіх розвинених країн.

      Для перехідного етапу розвитку економіки  України і практики обліку характерне значне відставання стану обліку нематеріальних активів від потреб господарської практики. Зокрема, діючий в Україні підхід при оцінці або при визначенні даного виду активів не може забезпечити підготовку користувачам об’єктивної інформації.

      Розвитку  теорії і практики питань бухгалтерського обліку нематеріальних активів присвячені роботи В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи, С.Ф. Голова, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, В.І. Єфіменко, В.П. Завгороднього, В.Г. Лінника, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного, Г.Г. Кірейцева, Д.Р. Кетлетта, Г.І. Олеховича, В.Г. Швеця, Л.С. Шатковської, В.Ф. Палія, О.А. Петрик, С. Яремчука, й інших.

      У той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в даній  галузі з комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної  облікової практики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і практичної багатоаспектності обліку даного виду активів, недостатня увага приділяється питанням вдосконалення методології та практики бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Вищенаведене зумовило вибір теми курсової роботи і її основні напрямки.

      Дана  курсова робота присвячена дослідженню  теоретичних питань методології  обліку нематеріальних активів. В рамках даної теми буде розглянуто:

• економічну характеристику категорії „нематеріальні активи”, а також загальні принципи побудови їх обліку на підприємстві;
• види нематеріальних активів згідно з класифікацією, поданою в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 № 291;
• питання аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів згідно з П(С)БО, документальне оформлення операцій з їх руху та використання на підприємстві, а також принципи відображення даної категорії активів у звітному балансі підприємства;
• характеристику процедур обліку нематеріальних активів, таких як: визнання, оцінка, амортизація, інвентаризація та інших у відповідності до національних стандартів бухгалтерського обліку.
 

1. Теоретичні основи обліку нематеріальних активів. 
   

1.1 Характеристика нематеріальних  активів та їх  класификація

       Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про нематеріальні  активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

       Норми П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від  форм власності (крім бюджетних установ).

       Відповідно до даного положення,

       Нематеріальний  актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей чи надання в оренду іншим особам.

       Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають установленим критеріям  визнання активів, тобто існує ймовірність  того, що підприємство в майбутньому матиме економічну вигоду від них і їхня вартість може бути достовірно визначена.

       До  нематеріальних активів належать:

• права використання майна, природних ресурсів;
• права промислової власності;
• права інтелектуальної власності;
• ділова репутація (гудвіл);
• привілеї;
• патенти;
• інші нематеріальні активи.

      Деякі з цих груп доцільно було б розглянути детальніше.

         Право користування надрами та іншими ресурсами природного середовища — право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

      Право користування геологічною  та іншою інформацією  про природне середовище — право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища.

      Право користування земельною  ділянкою — право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відноситься також право оренди земельної ділянки.

      Товарні знаки і торгові  марки — це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги.

      Фірмова назва — найменування юридичної особи. Права і обов’язки підприємств, пов’язані з використанням фірмового найменування, визначаються чинним законодавством.

      Право на промислові зразки — виключні привілеї на використання художньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній вигляд продукції.

      Право на програми для ЕОМ — право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних пристроїв з метою отримання результату.

      Право на бази даних — право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки з допомогою ЕОМ.

      Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 — це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання. Це особливий вид нематеріальних активів, який буде докладніше розглянуто в наступному розділі.

       Первісною вартістю нематеріальних активів є  собівартість їхнього придбання  або створення.

       Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються  на Баланс за первісною вартістю.

       Якщо  нематеріальний актив надійшов унаслідок обміну на інший актив, його первісна вартість визначається за справедливою вартістю одержаного активу, яка дорівнює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції.

       Якщо  нематеріальний актив одержаний  підприємством безоплатно, його  первісна вартість дорівнює ринковій вартості цього активу на дату його одержання.

       Первісна  вартість нематеріального активу, створеного підприємством, охоплює витрати, прямо  пов’язані з його створенням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням (витрати на оплату праці, матеріали, накладні та ін.).

       Наступна  оцінка балансової вартості нематеріального  активу може відрізнятися від його первісної вартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення майбутніх економічних вигод для підприємства.

       Витрати на придбання або створення нематеріального  активу капіталізуються і підлягають розподілу в часі протягом строку його корисного використання, тобто амортизації.

    Загальні принципи організації обліку НМА на підприємстві 

       Правильність  організації обліку та контролю за наявністю та рухом нематеріальних активів на підприємстві забезпечується затвердженням Наказу „Про облікову політику”. В даному наказі обов’язково необхідно передбачити:

• основні первинні документи з обліку нематеріальних активів та графік їх документообігу;
• діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів;
• метод та порядок нарахування амортизації нематеріальних активів;
• перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для організації аналітичного обліку нематеріальних активів;
• порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;
• список осіб, які б відповідали за збереження інформації;
• перелік орендованих нематеріальних активів.

      Бухгалтерський  облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за відповідними групами.

      При організації обліку нематеріальних активів необхідно пам’ятати, що деякі з них підлягають обов’язковій державній реєстрації, а саме:

• патент на винахід;
• свідоцтво на корисну модель;
• патент на промисловий зразок;
• товарний знак;
• знак обслуговування.

      Реєстрація  всіх інших видів нематеріальних активів здійснюється за бажанням правовласника. Право власності підтверджує сам факт створення цих активів. 

    Характеристика рахунка 12 „Нематеріальні активи” 

Загальна  характеристика рахунків обліку нематеріальних активів.

       Планом рахунків для обліку нематеріальних активів передбачені такі рахунки:

Таблиця 1.1

Структура рахунку 12 „Нематеріальні активи”

      Так класифіковані рахунки нематеріальних активів Інструкцією № 291.

      Рахунок 12 „Нематеріальні активи” призначений  для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів. По дебету цього рахунку  відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, а по кредиту — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством в подальшому економічних вигод від його використання, а також сума уцінки нематеріальних активів. Цей рахунок є активним, балансовим, призначений для обліку господарських засобів.

      Рахунок 121 „Права користування природними ресурсами”

      „Права  користування природними ресурсами” — рахунок ведення обліку прав користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною й іншою інформацією про природне середовище.

      Права користування природними ресурсами  виникають у суб’єктів підприємницької  діяльності з моменту одержання  ними спеціальних дозволів (ліцензій), термін дії яких, відповідно до ст. 15 Кодексу України „Про надра” може бути необмеженим (постійним) і тимчасовим (до 20 років). Ці дозволи (ліцензії) відповідно до ст. 16 Кодексу, видаються Державним комітетом України по геології і використанню надр за узгодженням із Міністерством навколишнього природного середовища України.

      Кодексом  визначені такі види користування надрами:

• геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
• видобуток корисних копалин;
• будівництво й експлуатація підземних споруд, не пов’язаних із видобутком корисних копалин, у тому числі споруд для підземного збереження нафти, газу й інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
• створення геологічних територій і об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятники природи, лікувальні, оздоровчі установи й ін.).

      На  кожний вид діяльності щодо користування надрами в межах відведеної ділянки видається окрема ліцензія, а у випадку зміни користувача надр видається нова ліцензія.

      Згідно  статті 28 Кодексу, плата за користування надрами стягається у виді:

• платежів за користування надрами;
• відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
• збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);
• акцизного збору (по окремих видах мінеральної сировини).

      Оскільки  відрахування за геологорозвідувальні роботи й акцизний збір ставляться до обов’язкових бюджетних платежів, то в нематеріальні активи, очевидно, зараховуються платежі за користування надрами і сплата збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій). Звичайно, якщо вартість такої ліцензії настільки істотна, щоб зараховувати її до складу вартості необоротних активів. Також варто враховувати, що платежі за користування надрами бувають щорічними й одноразовими. Тому в такі нематеріальні активи повинні зараховуватися тільки одноразові платежі на тривалий (більше року) термін користування надрами, або ті щорічні, що здійснені на декілька років уперед.

Рахунок 122 „Права користування майном”

      „Права  користування майном” — рахунок, на якому показується вартість прав на користування земельною ділянкою, будинком, прав на оренду приміщень і т. п.

      Право користування майном, що знаходиться  в державній або комунальній  власності, набувається суб’єктами підприємництва, як правила, шляхом участі в конкурсних торгах (аукціонах), що влаштовуються державними і місцевими  органами самоврядування. Новий НМА зараховується на баланс по вартості придбання таких прав.

      Право користування майном, що знаходиться  у власності інших суб’єктів  підприємництва (державних і приватних) або у власності фізичних осіб, набувається шляхом укладання відповідної угоди про передачу прав на певний термін. Контрактна вартість придбаних у такий спосіб прав разом із витратами, що супроводжують таке придбання, буде вважатися їх початковою вартістю. Цей НМА (права користування майном) списується з балансу після закінчення терміну дії прав, зазначеного в договорі з власником матеріального об’єкта.

      У випадку одержання майна в  безстрокове користування даний  НМА повинний амортизуватися протягом не більше, ніж 20 років, після чого на балансі даний НМА залишається  з рівнозначною сумою зносу. Але оскільки права продовжують діяти стільки, скільки діє підприємство, що ними користується, то ні початкова вартість, ні сума зносу не списуються з балансу, якщо немає підстав вважати, що права не приносять економічні вигоди.

      Якщо договором із власником матеріального об’єкта прав надалі передбачалася передача їхній третій особі з рук першого одержувача, то такий одержувач (підприємство) може нараховувати амортизацію даного НМА не до нуля, а до ліквідаційної вартості.

Рахунок 123 „Права на знаки для товарів і послуг”

      „Права  на знаки для товарів і послуг”  — рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість придбаних (отриманих) прав на користування знаками, під якими випускається (реалізується) продукція підприємства.

      Товарний  знак (торгова марка) і знак обслуговування — це один із видів маркування продукції, за допомогою яких відрізняються  і розпізнаються споживачами  товари і послуги одних виробників від аналогічних товарів і  послуг, запропонованих на ринку іншими виробниками. Товарні знаки і знаки обслуговування виконують подвійну корисну функцію: з одного боку, забезпечують виробнику певний обсяг продажів, з іншого боку — певною мірою забезпечують захист прав споживачів і тим самим знову і знову генерують новий попит. А новий попит, у свою чергу, підвищує рівень продажів виробника і, відповідно, — прибутку. І так далі по колу.

      Використання  торгових марок (товарних знаків і знаків обслуговування) у господарській  діяльності підприємства і віднесення прав на ці знаки до складу нематеріальних активів підприємства завжди потребує відповідних витрат: оплата послуг дизайнерів, що брали участь в розробці товарних знаків, патентних повірених по підготовці документів на реєстрацію цих знаків у якості товарних у Патентному відомстві, сплата мита за подачу заяви, одержання свідоцтва, підтримку реєстрації в силі і таке інше. Права на товарні знаки відображаються у бухгалтерському обліку по вартості, що складається із суми витрат на їх придбання, виготовлення і доведення до стану, придатного для використання.

      В обліку товарних знаків є одна невизначеність. Якщо права на користування торговими  марками придбані підприємством  на документально визначений термін, то в зв’язку з цим і термін „корисного використання” цих нематеріальних активів буде цілком визначеним. Цього не можна сказати про термін „корисного використання” торгових марок, право на яке підприємство придбало в результаті здійснення власної поточної діяльності. Також викликає сумнів доцільність нарахування амортизації на товарні знаки і знаки обслуговування, право на які підприємство одержує вказаним вище способом. У П(С)БО 8 для таких випадків винятку із правил не передбачено. Але навряд чи можна сказати, що придбані в довгострокове або безстрокове користування торгові марки згодом утрачають свою початкову вартість. Очевидно, це той випадок, коли, відповідно до П(С)БО 8, амортизація нематеріальних активів повинна нараховуватися протягом терміну, визначеного підприємством, але не більш 20 років. Але адже і через 20, і через 40 років торгова марка підприємства (який весь цей час безупинно діє і не думає припиняти свою діяльність) ще в силі, і утрачати свою вартість теж „не збирається”!

      Відношення, пов’язані з правовою охороною товарних знаків і знаків обслуговування, регулюються Законом України № 3689-ХII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. У відповідності зі статтею 5 Закону, право власності на знак засвідчується свідоцтвом, термін дії якого складає 10 років від дати подачі заявки і може подовжуватись по клопотанню власника свідоцтва протягом десятого року дії прав.

      До  речі, не зайвим буде звернути увагу  на те, що, що відповідно до Закону, не можуть одержати правову охорону:

• позначення, що зображають державні герби, прапори й емблеми;
• офіційні назви держав;
• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
• офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки;
• нагороди й інші відзнаки.

Такі  позначення можуть бути включені в  знак як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органа або їхніх власників.

Рахунок 124. „Права на об’єкти  промислової власності”

             „Права на об’єкти промислової власності” — рахунок ведення обліку отриманих (придбаних) прав, які охороняються законом і виникають із моменту їхньої державної реєстрації.

      Нематеріальні об’єкти промислової власності  — це об’єкти інтелектуального походження, безпосередньо пов’язані  з організаційно-технологічним процесом діяльності конкретного підприємства, які відповідають критеріям визнання активами.

      У П(С)БО 8 та Інструкції № 291 наведені приклади таких об’єктів: „право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тваринною, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції  тощо”. Ці приклади викликають ряд  питань. Зокрема, яка різниця між „винаходом” і „ноу-хау”? Що таке „корисні моделі”? Можливо, у проектно-конструкторській галузі цей термін достатньо поширений, проте для бухгалтера „корисна модель” — це неологізм, його варто роз’яснити, раз уже він потрапив у бухгалтерські стандарти. Визначення, яке дає Закон України від 15.12.1993 № 3687-XII „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, нічого бухгалтеру не говорить. А що стосується ”захисту від недобросовісної конкуренції”, то одразу спадає на думку, що це плата рекетирам. Спеціальні закони¹ такого визначення не дають.

      Об’єкти цього права Законом визначені  наступним чином:

• винахід — технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності);
• корисна модель — нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

      Цитата  з п. 2 статті 6 Закону: „Об’єктом  винаходу можуть бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);
• засіб;
• використання раніше відомого продукту або засобу по новому призначенню.

      Майнові права набуваються у власника патенту шляхом підписання авторського  договору. Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою”.

      Усе, більше нічого суттєвого про „корисні моделі” у Законі немає. Якщо це „модель”, то модель чого саме? І якщо вона корисна, то яка від її користь? Дуже непогано було б почути кваліфіковану, не обтяжену загальними фразами, консультацію з цього приводу,

      Власне, поставлені запитання зовсім не означають, ніби автор не розуміє, що таке нематеріальні об’єкти промислової власності. Можна пояснити по-людськи: це майже те ж саме, що авторські права, проте цього разу мова йде не про авторство, а про володіння на правах власності. При цьому авторство може належати не лише винятково окремій особі або групі осіб (співавторів), а і підприємству в цілому. Крім того, на відміну від авторських, права на об’єкти промислової власності потребують обов’язкової реєстрації.

      Справедлива (ринкова) вартість такого об’єкта в рамках діючого підприємства — це сума, що відбиває його сукупну корисність і подає собою потенційний внесок у результати діяльності підприємства як єдиного комплексу при виробництві продукції (товарів, робіт, послуг).

      Охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель), є патент або деклараційний патент.

      Право на промисловий зразок охороняється законом України від 15.12.93 № 3688-ХII „Про охорону прав на промислові зразки”  у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на промисловий зразок, є патент.

      Права на сорти рослин охороняються Законом  України від 21.04.1993 № 3116-XII „Про охорону прав на сорти рослин” у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на сорт рослин, є патент.

Рахунок 125 „Авторські та суміжні  з ними права”

           „Авторські та суміжні з ними права” — рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість прав на використання (з метою одержання підприємством економічних вигод) літературних, творчих і наукових творів, право на авторство яких належить окремій особі (групі осіб), із якими укладена відповідна угода про право на використання підприємством результатів таких винаходів.

      Тут варто зробити деякі посилання  на історичні дані.

      Особливо  активно законодавчий процес по охороні  прав на результати творчої діяльності почав розвиватися з початку XX ст. 14 червня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Міжнародної організації інтелектуальної  власності (вступила в силу у 1970 р.). Вона узаконила поняття інтелектуальної власності у міжнародній правовій практиці.

      Згадана конвенція об’єктами авторського  права називає наступні результати творчої діяльності:

• літературні, художні твори та наукові праці;
• виконавчу діяльність артистів, фонограми та радіопередачі;

та деякі  інші.

      На  сьогоднішній день цей перелік дещо розширився. Об’єктом авторського  права є будь-який твір науки, літератури, мистецтва, виражений в об’єктивній  формі. Об’єктивна форма передбачає можливість відтворення об’єкта (тиражування твору).

      Виникнення  авторських прав, на відміну від  прав на винаходи, де потрібно для підтвердження  даного права подати заявку й одержати патент, не потребує виконання подібних формальностей, як і не є обов’язкової реєстрація авторського права в Державному агентстві України по авторських і суміжних правах.

      Варто нагадати, що в галузі володіння  авторськими правами варто розрізняти:

• немайнові права (права на авторство й ім’я) — не можуть бути предметом угод, тобто не можуть передаватися іншим особам;
• майнові права (право на володіння, використання і розпорядження результатами творчої й інтелектуальної діяльності).

      Окремо  варто зупинитися на таких правах, як права на використання комп’ютерних програм. Це достатньо поширений вид нематеріальних активів і питання по їхньому обліку виникають досить часто. Тим часом, вирішити їх неважко.

      У першу чергу варто визначити, який програмний продукт придбало підприємство. І головне — пам’ятати, що дискета (лазерний диск або інший носій інформації) разом із записаними на ній магнітними сигналами — річ матеріальна. Підприємство (покупець) у такому випадку сплачує тільки за дискету, отже, використовує її як малоцінний інвентар (оборотний або необоротний — залежить від ціни і терміну використання). Купити магнітний носій разом із записаної на ньому інформацією — це все одно, що купити книжку (друкарську інформацію). Отже, якщо факт придбання програмного продукту обмежується купівлею дискети — тоді про придбання НМА не може бути і мови².

      Зовсім  інше, якщо шляхом укладання угоди  з автором або ліцензіаром  підприємство купує право використовувати  даний програмний продукт. Право  — річ нематеріальна. Відомо, що це право підприємство може придбати разом із матеріальним носієм. Проте  в даному випадку ці речі (матеріальну і нематеріальну) не варто роз’єднувати з метою бухгалтерського обліку. Вартість носія інформації — це складова первинної вартості нематеріального активу³.

      У випадку ж придбання комп’ютерної програми без фізичного носія, тобто  коли вона встановлюється безпосередньо на жорсткий диск (вінчестер), — це нематеріальний актив, так би мовити, у „чистому виді” і суперечок щодо обліку дискет не виникає. Проте і тут є одне „але”. Так, у випадку придбання комп’ютера разом із програмним забезпеченням⁴ (а, як правило, „порожні” машини не продаються), вартість програм буде входити в початкову вартість комп’ютера і надалі амортизуватися як єдине ціле — об’єкт основних засобів. Так само в складі вартості комп’ютера буде

обліковуватись  окремо придбаний програмний продукт, без якого даний комп’ютер підприємству не потрібний.

      Висновок  такий: права на використання комп’ютерних програм обліковуються як нематеріальний актив тільки тоді, коли дана комп’ютерна  програма являє для підприємства окрему цінність, тобто сама спроможна приносити підприємству економічні вигоди (протягом тривалого періоду). Інакше (стандартно) кажучи: коли даний актив можна назвати ідентифікованим.

      Права, отримані підприємством згідно ліцензійній  угоді, можуть зараховуватися до складу нематеріальних активів (на рахунок 125) тільки у випадку, якщо термін дії такого договору перевищує один рік, а паушальний платіж або роялті достатньо високі у масштабах діяльності даного підприємства.

Рахунки 126 „Гудвіл" і 19 „Негативний  гудвіл”

      „Гудвіл”  — рахунок обліку позитивної різниці  між вартістю придбання підприємства в цілому і сукупної вартості його чистих активів, кожний із яких на дату придбання оцінений по справедливій вартості.

      „Негативний гудвіл” — рахунок обліку аналогічно визначеної негативної різниці.

           „Фінансовий словник” дає наступні визначення гудволу:

1. умовна вартість ділових зв’язків фірми, „ціна” накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв’язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку тощо);
2. грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу.

      Можливість  появи гудволу (негативного гудволу) на балансі покупця обумовлена тим, що вартість будь-якого підприємства як цілісного господарсько-майнового комплексу завжди в ту або іншу сторону відрізняється від сукупної вартості придбаних у такий спосіб активів і зобов’язань. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, перевищує оцінну вартість придбаних унаслідок даної угоди активів і зобов’язань⁵, отримана в результаті такого порівняння різниця визнає нематеріальним активом, облік якого ведеться на рахунку 126 „Гудвіл”. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, менше оцінної вартості придбаних активів і зобов’язань, різниця визнається контрактивом, облік якого ведеться на рахунку 19 „Негативний гудвіл”.

      І в тому, і в іншому випадку всі  інші активи прибуткуються в дебет  відповідних рахунків їхнього обліку по справедливій вартості на дату придбання. Гудвіл стає об’єктом бухгалтерського обліку й об’єктом відображення в звітному балансі тільки у випадку проведення операції покупки підприємства, тобто тоді, коли покупець витрачається на придбання підприємства.

      Величина  гудвілу залежить від комплексу заходів, спрямованих на примноження прибутку фірми, але не пов’язаних зі збільшенням активних операцій. Тобто від таланту управлінців, кваліфікації, вміння та досвіду співробітників, загального стану ділових відносин фірми у світі бізнесу; її становища на ринку, досягнутого завдяки якості продукції, робіт, послуг, товарів, а також застосуванню новітніх технологій. Гудвіл залежить також від рентабельності та фінансової стабільності фірми, міцності торговельних зв’язків, репутації серед покупців та постачальників, місця знаходження фірми тощо.

      Не  може бути об’єктом бухгалтерського  обліку й об’єктом відображення в  звітному балансі гудвіл, отриманий  унаслідок здійснення діяльності підприємства, навіть якщо це підприємство успішно  працює, має міцні, вигідні ділові зв’язки, має висококваліфікований персонал, гарну репутацію серед клієнтів, вигідне місцезнаходження, оскільки такий гудвіл неможливо вірогідно оцінити, а отже, ідентифікувати. Тобто в такому випадку події, що викликають ріст вартості підприємства, не можуть бути виділені і відображені в обліку окремо. На відміну від інших активів, гудвіл не може бути самостійним об’єктом укладання угод, оскільки даний нематеріальний актив не може існувати окремо від підприємства, його неможливо ні продати, ні передати, ні подарувати. Гудвіл є наслідком здійснення угоди, а не його об’єктом. 
 
 

1.2 Цілі, завдання та методичні основи обліку НМА

  Основною  метою бухгалтерського обліку  у сфері обліку нематеріальних

активів є максимально  ефективне використання.

Завданнями обліку нематеріальних активів є:

- облік надходження  нематеріальних активів на підприємство;

- контроль за  своєчасністю нарахування амортизації; 

- контроль термінів  корисного використання;

- облік вибуття  НМА (продаж, списання, безоплатна  передача).

         Методичні основи обліку нематеріальних активів закладені в П (С) БО 8 «Нематеріальні активи», в якому дана основна термінологія даної сфери, визначені базові принципи віднесення активів до розряду нематеріальних.

Однак у зв'язку з багатогранністю відносин пов'язаних з нематеріальними активами дану галузь обліку регулюють ряд наступних законів і номативно-правових актів:

 Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей »від 06.06.95 р. № 217/95 - визначає порядок і правила визначення розміру збитків завданих неправомірними діями третіх осіб, а також порядок відшкодування шкоди.

     Закон  України «Про охорону прав  на знаки для товарів і послуг»  від 15. 12. 1993 № 3689 - XII - регулює порядок використання прав на знаки для товарів і послуг;

Закон України  «Про авторське право та суміжні  права» від 23. 12. 1993 № 3792 - XII - регулює  відносини між господарським  суб'єктом і власником авторських прав у сфері використання об'єктів  НМА;

Наказ МФУ «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної  власності в складі нематеріальних активів»від 22.11. 2004 № 732 - стандартизовані  основні форми первинного обліку нематеріальних активів. 

         Методрекомендації № 1327 - Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16.11.2009 р. № 1327. МСБО (IAS) 38 - Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (IAS) 38 «Нематеріальні активи».

        Лист № 17045 - лист Міністерства фінансів України від 12.08.2005 р. № 31-04200-10-5/17045. За великим рахунком Методрекомендації № 1327 представляють якийсь симбіоз норм П (С) БО 8 та актуалізованих під сьогоднішні реалії положень листа № 17045, в якому свого часу Мінфін висловився щодо «врегулювання питання постановки на бухгалтерський облік об'єктів права інтелектуальної власності як нематеріальних активів та їх інвентаризації». Однак у порівнянні з листом № 17045 Методрекомендації № 1327 мають більш високий правовий статус, оскільки видані Мінфіном відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про бухоблік. Разом з тим нормативного (тобто безумовного для виконання) характеру ці Методрекомендації все-таки не мають. Саме тому в їхній п. 1.1 говориться про те, що такі «можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, їх філіями та іншими виділеними на окремий баланс підрозділами (далі - підприємства) незалежно від організаційно-правових форм господарювання (крім бюджетних установ) ».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   

2. Аналіз  нематеріальних активів в ДП ДГ "Новокаховскьке" 

   

Дочірнє підприємство «ДП ДГ "Новокаховскьке"» знаходиться в південній частині Херсонській області, м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. 1-го Травня, 5. ДП «ДП ДГ "Новокаховскьке"» розташоване в лівобережній зоні нижнього Дніпра, у першому агро-кліматичному районі, що сприяє успішному розвитку таких видів діяльності сільського господарства рільництво й овочівництво. Кліматичні умови ДП " ДГ "Новокаховскьке" типові для півдня України. Вони характеризуються короткою весною, порівняно довгим, жарким, сухим літом і м'якою, з частими відлигами зимою. Землі господарства по механічному складу в основному глинисто-піщані і супіщані.

     Відстань  від центрального офісу до м. Нової Каховка 14 км, до обласного центру м. Херсону – 75 км. До найближчої залізничної станції для вантажних перевезень – 21 км. На території господарства розташовані 4 населених пункти, в яких проживає понад 10 тисяч чоловік, в тому числі  3400 чоловік працездатних. Чисельність працюючих у господарстві 841 чоловіки.

   

 Історія  фірми почалася в 1967 році після розукрупнення винрадгоспу «Таврія». Рішенням виконкому міської ради народних депутатів від 15 серпня 1993 року  радгосп був реорганізований в Агроторгову фірму «ДП ДГ "Новокаховскьке"». 18 січня 1999 року радгосп був реорганізований на умовах санації. Новим власником стала компанія ТОВ «Югтара», яка зареєструвала в березні 1997 року дочірнє підприємство «ДП ДГ "Новокаховскьке"».  З моменту проведення санації у господарстві проводиться корінна реконструкція виробничого процесу, в результаті якої господарство перетвориться в підприємство європейського зразку. Основним напрямком господарської діяльності підприємства є вирощування   продукції, овочів, зерна. Зараз аграрна фірма орендує у держави в особі Херсонської облдержадміністрації строком на 40 років згідно договору оренди земельної ділянки від 07.05.02 р. і додаткової угоди від 18.11.02р., нотаріально засвідчені під №№ 2875, 6714.

     Реєстраційний номер, дата та орган державної реєстрації:  Свідоцтво       № 15012500000000450 від 11 березня 1999 року видане Новокаховським виконкомом.

   

Розмір  заявленого та сплаченого статутного капіталу, його структура: Статутний фонд ДП ДГ "Новокаховскьке"» складає 3210000 (три мільйони двісті десять тисяч) гривень та складається з основних та оборотних засобів, а також інших цінностей, який в рівних долях належить чотирьом засновникам.

   

Основними видами економічної діяльності ДП «ДП ДГ "Новокаховскьке» є: 

   

• вирощування зернових та технічних культур;
• овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;
• виробництво фруктових та овочевих соків;
• перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань;
• будівництво будівель;
• інші види оптової торгівлі;
• функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

     Структура управління підприємства ґрунтується  на методах господарювання. Серед  факторів, які позитивно впливають  на підвищення ефективності господарювання, важливе місце займає правильно  визначена структура управління та посадові  обов`язки кожного керівника, спеціаліста або службовця.

 

   

Рис.1.1.  Структура управління «ДП ДГ "Новокаховскьке".»  

     Керівником  підприємства є виконавчий директор, який здійснює оперативне керівництво  діяльністю підприємства і несе відповідальність за виконання покладених на нього  функцій. До його компетенції відносяться  всі питання діяльності підприємства: керівництво розробкою поточних планів виробничої діяльності і заходів необхідних для вирішення статутних завдань; прийом та звільнення з роботи працівників; визначення організаційної структури та штату, форм та систем оплати праці; затвердження нормативних актів, що визначають правила внутрішнього розпорядку; прийняття рішень щодо інших питань поточної діяльності. Виконавчий директор здійснює господарсько-фінансову діяльність, видає накази, розпорядження та вказівки, обов’язкові для виконання всіма працівниками, заключає угоди з іншими об’єктами господарювання.

     На  даному підприємстві якщо брати до уваги беспосередньо дану тему то на його балансі знаходяться придбані в 2009 році права на користування торговою маркою . Згідно з ПСБО 8 «Нематериальні активи» товарні знаки і товарні марки знаходяться нарахунку 123 «Права на знаки для товарів і послуг».

      Товарні знаки і торгові  марки — це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги.

      „Права  на знаки для товарів і послуг”  — рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість придбаних (отриманих) прав на користування знаками, під якими випускається (реалізується) продукція підприємства.

      Товарний  знак (торгова марка) і знак обслуговування — це один із видів маркування продукції, за допомогою яких відрізняються  і розпізнаються споживачами  товари і послуги одних виробників від аналогічних товарів і  послуг, запропонованих на ринку іншими виробниками. Товарні знаки і знаки обслуговування виконують подвійну корисну функцію: з одного боку, забезпечують виробнику певний обсяг продажів, з іншого боку — певною мірою забезпечують захист прав споживачів і тим самим знову і знову генерують новий попит. А новий попит, у свою чергу, підвищує рівень продажів виробника і, відповідно, — прибутку. І так далі по колу. 

Придбання за грошові кошти

      Процес  придбання нематеріальних активів  за грошові кошти і відображення їх в обліку представлені на наступному прикладі.

      Приклад. Підприємство „Х” придбало право на використання торгової марки, сплативши за нього 7800 грн. (ПДВ — 300 грн). Крім того, підприємство понесла витрати на юридичне оформлення даного права в сумі 620 грн. (ПДВ — 124 грн.).

      Проводки  по даному прикладу матимуть наступний вигляд (табл. 5.2):

Таблиця 5.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

3. Етапи  формування облікової  інформації  по нематеріальним активам в ДП ДГ "Новокаховскьке" 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.2 Визнання й оцінка нематеріальних активів  у відповідності до П(С)БО 8

Визнання  нематеріальних активів

       ^{Одне з нововведень, внесених  П(С)БО  до методології  бухгалтерського обліку  —  процедура  придбання  або  створення  НМА.Як уже  зазначалося, придбаний  (отриманий)  нематеріальний  актив визнається   активом, тобто відображається в балансі, якщо:}

^{- існує ймовірність  того, що підприємство  отримає в майбутньому   економічні вигоди, пов’язані з використанням такого активу;}

^{- можна достовірно  визначити його  вартість.}

      ^{Що стосується  вимоги про „імовірність  отримання  вигод”,  то  вона  є досить розмитою. Згідно зі статтею 1 Закону  України  „Про  бухгалтерський облік та  фінансову  звітність  в  Україні”  дану  вимогу  можна  трактувати наступним  чином:  існує  імовірність   потенційної   можливості   отримання}

^{підприємством грошових коштів від  використання активів. При цьому  кількісне значення  імовірності  не  наводиться,  оскільки  розрахувати  її  практично неможливо.  Тобто  можна   зробити   висновок,   що,   наявність   будь-якої імовірності, навіть найменшої, є достатнім для того, щоб відобразити  НМА  у}

^{балансі.  При  чому  наявність  у  формулюванні  критерію  таких  слів,   як „імовірність” та „потенційна” вказує на те,  що  у  майбутньому  такі  події можуть і не настати.}

      ^{Що ж до придбання,  то купуючи той   чи  інший   актив  (основні  засоби,матеріали тощо)  підприємство  у  першу  чергу  прагне  отримати  економічну вигоду, оскільки це є метою  практично  всіх  дій  будь-якого  підприємства. Таким чином, даний критерій при придбані виконується практично завжди.}

       ^{Також  дуже  суб’єктивним   є   критерій   „достовірного   визначення вартості”. Ну  хто  може  вірогідно  визначити  „ринкову  вартість”  великої жовтої літери „М”, що світиться  над  ресторанами  швидкого  обслуговування? Визначення вартості таких активів у  більшості  випадків  не  є об’єктивним процесом.}

       ^{Згідно  з  П(С)БО  8  нематеріальний  актив,  який   створюється на підприємстві в  результаті  розробки, відображається   в   балансі,   якщо підприємство має:}

^{- намір, технічну  можливість  та  ресурси  для  доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;}

^{- можливість отримання   майбутніх   економічних  вигод   від  реалізації  або використання нематеріального активу;}

^{- інформацію для  достовірного визначення  витрат,  пов’язаних  з розробкою даного активу.}

      ^{Як видно, умови  зарахування до  складу „активних  нематеріальностей”  за п. 7 П(С)БО 8 достатньо  туманні.  У  якості  підказок  і  орієнтирів  можна використовувати деякі  положення  МСБО.  Наприклад,  п.  57  „Концептуальної основи  МСБО”  уточнює,  що  „ноу-хау”,  отримані  в  процесі  дослідницько-конструкторських  робіт,  можуть  відповідати   визначенню активів,якщо підприємство, зберігаючи їх у таємниці, контролює вигоди,  які  сподівається одержати від них”.}

      ^{Отже, якщо  підприємство  вирішить  капіталізувати  свої  витрати   під видом „ноу-хау”, непогано було б продемонструвати їх „таємничість”.  А  щоб, наприклад, підтвердити той факт, що, крім  намірів  використовувати  НМА,  у підприємства  вистачить  відповідних  „технічних  можливостей  і  ресурсів”, потрібно обзавестися бізнес-планом. Адже саме цей документ визнається  в  п.49 МСБО 38 цілком достатнім підтвердженням.}

       ^{Пункт  8  П(С)БО  8  виносить  вирок   всім  іншим    витратам:} 

  ^{„Якщо нематеріальний  актив  не  відповідає  зазначеним  критеріям,  то   витрати, пов’язані з  його  придбанням  або  створенням,  визнаються  витратами  того звітного періоду, протягом якого вони були  здійснені,  без  визнання  таких витрат в майбутньому нематеріальним активом”.}

       ^{Взагалі,  в   усіх  нових  (офіційних   і  неофіційних)  документах  та матеріалах по бухгалтерському обліку досить  часто  повторюються  слова  про те, які активи зараховуються на баланс, а  які  —  ні;  багато  користувачів розуміють це так, нібито вартість таких активів просто  не  зараховується  у звітний баланс. При цьому мало хто замислюється про те, що не зарахування  в баланс і списання на витрати — ідентичні поняття.}

      ^{Коротше кажучи, нематеріальні  активи —  це  куплені (придбані)  права або права, що можна продати (передати). Цієї тези достатньо,  щоб  навчитися відрізняти нематеріальні активи від того,  що  називається  витратами.  Якщо хоча б натяк на цю різницю  містився  в  П(С)БО  8,  то,  очевидно,  там не}

^{потрібний був би досить недосконалий п. 9, у якому мовиться про  те,  що  не визнаються активами, а відносяться до складу витрат того  звітного  періоду, в якому вони були здійснені:}

^{- витрати на дослідження;}

^{- витрати на підготовку  та перепідготовку  кадрів;}

^{- витрати на рекламу  та просування  продукції на ринку;}

^{- витрати на створення,  реорганізацію та  переміщення підприємства  або  його частини;}

^{- витрати на підвищення  ділової репутації  підприємства, вартість  видань.}

^{Оцінка  нематеріальних активів}

      ^{Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс  за первісною вартістю. Особливості  початкової  оцінки  нематеріального  активу залежать від способу його одержання (табл. 3.1). Проте в будь-якому  випадку у вартість нематеріального активу не включаються відсотки  за  кредит,  який підприємство використовувало для його придбання (створення),  і курсові різниці, якщо актив був придбаний з оплатою в іноземній  валюті.  У  першому випадку  відсотки  за  кредит  завжди  відображаються  у  складі  фінансових витрат, а курсові різниці, що виникнуть при  розрахунках  за  нематеріальний актив, — у складі інших доходів (витрат) звичайної діяльності.}

Таблиця 3.1

Оцінка  нематеріальних активів  у обліку та звітності  по П(С)БО 8

 

                                                                

      ^{Первісна вартість  нематеріальних активів може  збільшуватись  на  суму витрат,  пов’язаних  з   удосконаленням   цих   нематеріальних   активів   і підвищенням їх можливостей  та  терміну  використання,  які  будуть  сприяти збільшенню початково очікуваних майбутніх економічних вигод.}

      ^{При цьому слід пам’ятати,  що  у бухгалтерському обліку  витрати на ремонт та  витрати  на  поліпшення  нематеріальних  активів  розмежовані  за економічним змістом.}

      ^{Ті ж  витрати,  які  дозволяють  отримати  тільки  первісно  визначені майбутні економічні  вигоди  (і  не  більше  того),  та  підтримують  об’єкт нематеріальних активів у придатному  для  використання  експлуатації  стані, включаються до складу  витрат  того  періоду,  у  якому  такі  затрати  були понесені.} 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 

3.3 Синтетичний і аналітичний облік нематеріальних активів.

1. Синтетичний  облік нематеріальних активів.  

       Для обліку й узагальнення інформації про  наявність і рух нематеріальних активів призначено активний рахунок 12 “Нематеріальні активи”.

       На  дебеті рахунка 12 відображають придбання  або одержання у результаті розробки (від інших фізичних або юридичних  осіб) нематеріальних активів, які обліковуються  за первісною вартістю, і суму дооцінки таких активів, на кредиті – вибуття  нематеріальних активів унаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у майбутньому економічних вигод від їхнього використання, а також суму уцінки нематеріальних активів.

       Рахунок 12 “Нематеріальні актив” має такі субрахунки:

       121 “Права користування природними  ресурсами”;

       122 “Права користування майном”;

       123 “Права на знаки для товарів  і послуг”;

       124 “Права на об’єкти промислової  власності”;

       125 “Авторські та суміжні з ними  права;”

       126 “Гудвіл”;

       127 “Інші нематеріальні активи”. 

       На  субрахунку 121 ведеться облік наявності  об’єктів права користування ресурсами  природного середовища. До них належать: права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища,  геологічною та іншою інформацією  про природне середовище.

       На  субрахунку 122 ведеться облік наявності прав користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень та ін.)

       На  субрахунку 123 ведеться облік наявності  прав на знаки для товарів і  послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви та ін.).

       На  субрахунку 124 ведеться облік наявності  прав на об’єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, види рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної  конкуренції ті ін.).

       На  субрахунку 125 ведеться облік авторських і суміжних із ними прав (права на літературні й музичні твори, комп’ютерні програми, бази даних  та ін.).

       На  субрахунку 126 ведеться облік гудвілу (різниці між балансовою вартістю чистих активів підприємства і вартістю його придбання). Вартість придбання відображає вартість підприємства з урахуванням кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій та ін.

       На  субрахунку 127 ведеться облік інших  нематеріальних активів, якими володіє підприємство (права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

2. Аналітичний облік НМА та документування операцій

      Обов’язковою  ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми  по відношенню до будь-якого об’єкту, що приймається на облік, проте, повинні бути документи, що його ідентифікують, тобто підтверджують існування самого об’єкту та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі.

      До  таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства.

      Зарахування нематеріального активу на баланс здійснюється на підставі акту про його отримання, після оформлення картки обліку НМА. В акті, зокрема, мають бути зазначені:

• назва підприємства;
• назва об’єкту нематеріальних активів;
• його коротка характеристика;
• структурний підрозділ, у якому даний нематеріальний актив буде використовуватись;
• спосіб придбання нематеріального активу;
• термін корисного використання;
• перелік документації, яка свідчить про придбання (створення) нематеріального активу;
• висновок комісії з обґрунтуванням терміну корисного використання НМА;
• відомості про матеріальні носії, на яких НМА був отриманий.

      Права на „ноу-хау” виділені в особливу групу  нематеріальних активів, Для того, щоб  можна було обліковувати „ноу-хау” як об’єкти нематеріальних активів, необхідна наявність наступних  документів:

• документів, що підтверджують факт створення цих активів, наприклад кошториси витрат;
• актів приймання-передачі для обліку введення об’єктів в експлуатацію;
• положення (інструкції) про службові і комерційні таємниці;
• наказів про віднесення конкретних об’єктів до „ноу-хау”;
• протоколів визначення строків корисного використання об’єктів „ноу-хау”.

      Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми  документів для обліку основних засобів, до яких додаються документи, що описують сам об’єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Наприклад, у випадку придбання будь-яких авторських прав відображення їх в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою — продавцем цих авторських прав.

      Документальне оформлення в обліку надходження  нематеріальних активів залежить від  того, створені вони силами підприємства чи придбані у інших осіб.

Рисунок 3.1 Документальне  оформлення нематеріальних активів

      Аналітичний облік організовується за видами нематеріальних активів та інвентарними об’єктами, на кожний з яких відкривається  картка обліку нематеріальних активів. Підприємство може самостійно розроблювати додаткові субрахунки та аналітичні рахунки, виходячи зі специфіки діяльності, конкретних потреб, завдань управління та контролю.

      На  підставі первинних документів рух  нематеріальних активів протягом звітного періоду відображається в облікових  регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та форм звітності. По рахункам 12 „Нематеріальні активи” і 19 „Негативний гудвіл”  ведеться журнал-ордер № 4А с.-г.,