Торговий портфець цінних паперів

Міністерство освіти і науки України

Київський Національний Економічний Університет

Імені Вадима Гетьмана

 

 

 

 

 

 

 

 

«Торговий» портфель цінних

паперів

з дисципліни

«Облік у банках»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 4 курсу, 2 групи

спец.6509

Мельник Аліна

Викладач:

Абесінова О.К.

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

 Операції з цінними паперами належать до традиційних видів банківської діяльності, а в результаті їх проведення формується портфель цінних паперів комерційного банку. Фінансово-кредитні установи — активні інституційні учасники фондового ринку, на якому вони виступають у ролі інвесторів, емітентів, фінансових посередників або інфраструктурних учасників. В Україні формується змішана модель організації фондового ринку, на якому комерційним банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так і торговельною (професійною) діяльністю.

 

Банківський портфель цінних паперів — це сукупність усіх придбаних та отриманих банком цінних паперів, право на власність, користування та розпорядження якими належить банку. Портфель цінних паперів банку формується для одержання доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.

 

Згідно з нормативних  вимогами НБУ [8] інвестиції банку в  цінні папери для їх оцінки та відображення у бухгалтерському обліку класифікуються так:

 

*операції з цінними паперами в торговому портфелі;

 

*операції з цінними паперами в портфелі на продаж;

 

*операції з цінними паперами в портфелі до погашення;

 

*інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

 

Торговий  портфель цінних паперів - цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни. До торгового портфеля цінних паперів можуть бути віднесені лише високоліквідні цінні папери.

 

Торговий портфель формується з боргових цінних паперів та акцій, придбаних банком для отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни цих інструментів. Цінні папери з торгового портфеля відображаються в балансі виключно за справедливою вартістю. Якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, то такі папери переводяться до портфеля цінних паперів на продаж. Очевидно, що до банківського торгового портфеля слід включати лише ті цінні папери, які обертаються на активному та високоліквідному ринку. Цінні папери в торговому портфелі підлягають переоцінці під час кожної зміни їхньої ринкової вартості.

 

Цінний папір відноситься  до певного портфеля залежно від  таких чинників:

 

*наміри інвестора під час придбання тривалість періоду та мета придбання;

 

*характеристики цінного папера, такі як ліквідність, дохідність та наявність активно діючого ринку;

 

*фактичний період зберігання у портфелі банку.

 

Для обґрунтування рішення  про належність цінного папера до того чи іншого портфеля менеджмент банку  за кожним видом придбаних паперів заводить справу, в якій має відображатися така інформація:

 

-сума й обсяг емісії цінного папера за номінальною або ринковою вартістю;

 

-оцінка фінансового стану емітента;

 

-наявність та кількість брокерів, банків або інших установ, які забезпечують постійне (майже постійне) котирування;

 

-рішення менеджменту щодо рівня ліквідності ринку для даного цінного папера.

 

У разі зміни намірів  банку щодо придбаних цінних паперів  або їх характеристик (зміни в  фінансовому стані емітента, рівні  ліквідності ринку тощо) цінні папери можуть переводитись з одного портфеля до іншого.

 

 Цінні папери з  торгового портфеля можуть бути  переведені до портфеля на  продаж у разі зміни намірів  та здатності банку утримувати  боргові цінні папери для отримання  прибутків від короткотермінових коливань їх ринкової ціни. Крім того, цінні папери з торгового портфеля обов’язково переводяться до портфеля на продаж, якщо неможливо достовірно визначити справедливу вартість таких цінних паперів.

 

Корисність цінних паперів  у торговому портфелі банку не визначається і такі папери не є об’єктом резервування. Переглядаються щодо зменшення корисності цінні папери у портфелі до погашення, у портфелі на продаж (крім тих цінних паперів, які обліковуються за справедливою вартістю) та інвестиції в асоційовані компанії.

 

Свідченням зменшення корисності цінних паперів можуть бути:

 

-фінансові труднощі емітента цінних паперів;

 

-фактичне розірвання контракту внаслідок невиконання умов договору або ----- -прострочення виплати процентів чи основної суми боргу;

 

-висока ймовірність банкрутства або інформація про іншу фінансову реорганізацію емітента;

 

-визнання збитків від зменшення корисності цих цінних паперів у попередньому звітному періоді;

 

-зникнення активного ліквідного ринку для конкретного виду цінних паперів через фінансові труднощі емітента.

Сума резерву обчислюється як різниця між балансовою вартістю цінного папера та оціненою сумою  очікуваного відшкодування за цим  папером. Для цінних паперів, які  мають активний ринок, а отже, і  ринкову ціну, такий розрахунок простий — сума резерву визначається різницею між балансовою вартістю та котирувальною ціною цінного папера.

 

Для цінних паперів, що не мають активного  ринку, величина очікуваного відшкодування  визначається як сума дисконтованих  грошових потоків, які надійдуть до банку протягом періоду зберігання цінного папера (докладно методику дисконтування грошових потоків за цінними паперами викладено в підрозділі 6.3). Дисконтування здійснюється за ставкою KІВОR* відповідного строку дії. Якщо знайдена в такий спосіб величина виявилася нижчою за балансову вартість цінного папера чи портфеля, то різниця і є сумою резерву.

 

Для пайових цінних паперів з  нефіксованим доходом величина резерву  визначається як різниця між балансовою вартістю та мінімальною величиною з таких двох: пропорційна частка участі в капіталі емітента або розрахункова вартість папера, коли дисконтування здійснюється за поточною ставкою КІВОR найтривалішого строку дії на період сім років на річній основі [15]. Якщо внаслідок зменшення корисності балансова вартість цінних паперів досягає нульового значення, то такі папери відображаються в обліку за нульовою вартістю до прийняття банком рішення про їх списання за рахунок сформованих резервів. Перевищення ринкової вартості цінних паперів над балансову у фінансовому обліку не визнається і для визначення суми резерву до розрахунку не береться.

 

Якщо резерв за конкретним видом  цінних паперів було сформовано, але  в наступному періоді сума очікуваного  відшкодування за цими паперами збільшується, то резерв коригується — зменшується на відповідну суму в межах раніше створеного обсягу резервування за цими цінними паперами.

 

Банки також формують резерви під сумнівні нараховані доходи за цінними паперами у разі несвоєчасної виплати процентів  за купонними цінними паперами. Якщо заборгованість за нарахованими доходами за цінними паперами частково або повністю погашається, резерв під сумнівні нараховані доходи коригується на суму отриманих коштів. У разі визнання банком заборгованості за нарахованими доходами за цінними паперами безнадійною, вона списується з балансу за рахунок сформованого резерву.

 

Велика кількість цінних паперів, різноманітність їх характеристик, таких як дохідність і ризик, правила  обігу і оподаткування, багатофункціональність портфеля цінних паперів банку значно ускладнюють процес його формування і управління, а також завдання, що постають перед інвестиційним менеджментом кожної банківської установи.

 

 

 Облік цінних  паперів у торговому портфелі  банку

У торговому портфелі банку обліковуються дві групи  цінних паперів: акції та боргові  цінні папери. Перша група —  це акції, для обліку яких використовуються рахунки групи 300 «Акції та інші цінні  папери з нефіксованим прибутком  у торговому портфелі банку». Облік ведеться у розрізі емітентів, а саме:

банків (рахунок 3002А);

небанківських фінансових установ (рахунок 3003);

інших підприємств та організацій (рахунок 3005).

 

Придбані акції у  торговому портфелі на дату балансу  відображаються виключно за справедливою вартістю. Утім на момент придбання на баланс банку вони заносяться за ціною придбання, тобто за собівартістю.

Друга група стосується боргових цінних паперів, що обліковуються  у розрізі рахунків двох груп:

140 «Боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ в торговому портфелі банку»;

301 «Боргові цінні папери  в торговому портфелі банку».

 

За цими групами відкриваються  окремі рахунки, за якими придбані боргові  цінні папери обліковуються в  розрізі емітентів за номіналом. Боргові цінні папери можуть бути придбані з дисконтом або премією. Для обліку цих складових за групами 140 і 301 передбачено окремі рахунки, а саме:

1406 КА «Неамортизований  дисконт за борговими цінними  паперами, що рефінансуються НБУ,  у торговому портфелі банку»;

1407 А «Неамортизована  премія за борговими цінними паперами, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі».

Відповідно, для груп 301 передбачено рахунки:

3016 КА «Неамортизований  дисконт за борговими цінними  паперами у торговому портфелі  банку»;

3017 А «Неамортизована  премія за борговими цінними паперами у торговому портфелі банку».

Цінні папери у торговому  портфелі підлягають переоцінці під  час кожної зміни їх ринкової вартості. На суму дооцінки за акціями та борговими  цінними паперами здійснюється запис:

Дебет рахунка 3007 АП «Переоцінка акцій та інших ЦП з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку»;

Дебет рахунка 3015 АП «Переоцінка  боргових цінних паперів у торговому  портфелі банку»;

Дебет рахунка 1405 АП «Переоцінка  боргових ЦП, що рефінансуються НБУ  в торговому портфелі банку»;

Кредит рахунка 6203 АП «Результат від торгових операцій з  ЦП у торговому портфелі банку».

Зазначені рахунки за характером їх впливу на баланс банку  — активно-пасивні. Це означає, що в  разі зменшення ринкової вартості ЦП, що зумовлює потребу у виконанні операції з їх уцінки, в обліку фіксуються зворотні проведення.

На облік цінних паперів  у торговому портфелі поширюються  всі правила щодо обліку доходів (витрат) за принципом нарахування. Водночас рахунки 6056 «Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються НБУ в торговому портфелі банку», та 6057 «Процентні доходи за цінними паперами в торговому портфелі банку» мають подвійне призначення:

для обліку сум нарахованих  доходів за відсотковою ставкою  купона; починаючи з дати придбання  вони кореспондують з рахунками нарахованих доходів (1408, 3018);

для обліку амортизації  дисконту (премії) вони кореспондують  з рахунками неамортизованого дисконту (1406, 3016) і неамортизованої премії (1407, 3017).

 

У разі амортизації дисконту банк отримує дохід (К 6056, 6057). За амортизації премії (Д 6056, 6057) дохід за операціями з ЦП зменшується.

Правила обліку доходів  за методом нарахування не поширюються  на операції з акціями. Нарахування  доходу за акціями в торговому  портфелі стосується дивідендів і здійснюється в період прийняття рішення про їх виплату, що відповідає бухгалтерському

запису:

Дебет рахунка 3008 А «Нараховані  доходи за акціями та іншими ЦП з  нефіксованим прибутком у торговому  портфелі банку»;

Кредит рахунка 6300 П  «Дохід у вигляді дивідендів».

Банки можуть продавати ЦП безпосередньо з торгового портфеля. Різниця між справедливою (ринковою) вартістю і ціною реалізації є прибутком чи збитком, що обліковується за активно-пасивним рахунком 6203.

Розглянемо приклад.

На рахунку 3002 обліковується  акція за собівартістю придбання 1000 грн. За час обліку її вартість зросла, і сума дооцінки, зафіксована за рахунком 3007, становила 200 грн, а цінний папір продається за 700 грн.

Процедурі продажу відповідають такі проведення:

на собівартість — 1000 грн

 

Кредит рахунка 3002 А «Акції та інші ЦП з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку»;

на суму дооцінки — 200 грн

 

Кредит рахунка 3007 АП «Переоцінка акцій та інших ЦП з нефіксованим прибутком у торговому  портфелі банку»;

на суму отримання — 700 грн

 

Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»;

на різницю між справедливою (ринковою) вартістю і ціною продажу  — 500 грн

 

Дебет рахунка 6203 АП «Результат від торгових операцій з ЦП у торговому  портфелі банку».

Під час реалізації боргових ЦП з торгового портфеля окремо слід списати суму неамортизованого дисконту чи премії і суму нарахованих процентів з дати придбання до дати продажу.

Комісійні витрати, здійснені  під час продажу боргових цінних паперів, фіксуються проведенням за дебетом рахунка 7103 А «Комісійні витрати» за операціями з цінними паперами.

 

 

Таблиця 1.РАХУНКИ ДЛЯ ОБЛІКУ ІНВЕСТИЦІЙ БАНКУ В ЦІННІ ПАПЕРИ

 

Показник	Торговий портфель		Цінні папери у портфелі на продаж		Цінні папери у портфелі до погашення		Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії
	акції	боргові	акції	боргові	боргові		акції(паї)
Номінал	3002 3003 3005	1400 1401 1402 1403 1404 3010 3011 3012 3013 3014	3102 3103 3105	1410 1411 1412 1413 1414 1430 3110 3111 3112 3113 3114	1420 1421 1422 1440 3210 3211 3212 3213 3214		4102 4103 4109 4202 4203 4209
Переоцінка	3007	1405 3015	3107	1415 1435 3115			4102 4103 4109 4202 4203 4209
Дисконт		1406 3016		1416 1436 3116	1426 1446 3216
Премія		1407 3017		1417 1437 3117	1427 1447 3217
Нараховані доходи	3008	1408 3018	3108	1418 1438 3118	1428 1448 3218
Прострочені нараховані доходи				1419 3119	1429 3219
Резерв			3190	1490 3190	1491 3290
у т. ч. під нараховані доходи			3191	1492 3191	1493 3291
Результат переоцінки	6203		6393				5103
Доходи	6300	6056 6057	6300		6050 6052 6054	6051 6053 6055	6310 6311
Витрати			7703 7720		7704 7720		7310 7311