Теоретичні засади та практика фінансового обліку інших необоротних матеріальних активів

Оцінка стану власних та позичених коштів вкладених у майно підприємства.

дані таблиці свідчать: вартість майна підприємства за звітний період зросла на 27900 млн. грн., причому вся сума приросту відбулася за рахунок позичених коштів, вартість яких зросла за той самий період на 42200 грн., або на 25, 85%.                                                                                                                                             Водночас власні кошти зменшилися на 14300 грн. або на 50, 35%. У джерелах формування майна підприємства, найбільшу питому вагу становлять залучені кошти (85, 18 та 93, 52% відповідно на початок і на 01.10.01р.), тому слід вважати, що про самофінансування не може бути і мови. У процесі аналізу необхідно встановити наявність власних оборотних коштів і дати оцінку їх впливу на формування матеріальних активів підприємства. Показник наявності власних оборотних коштів визначають як різницю між підсумком І розділу пасиву, який збільшується на суму залишків довгострокових кредитів банку та інших довгострокових позичених коштів (рядки 500-520 другого розділу пасиву) і підсумок І розділу активу. Обов’язковість врахування залишків довгострокових позичених коштів пояснюється тим, що вони можуть призначатися для придбання основних засобів і на капітальні вкладення, збільшуючи у зв’язку з цим джерела власних коштів. За даними таблиці наявність власних оборотних коштів на початок року становить 8200 грн. (28400+0-20200), а на кінець року вони становили –28200 грн. (14100+0-42800), тобто протягом звітного періоду ця сума зменшилася на 36900 грн. або на 45%.                                                                                     Власні оборотні кошти мають цільовий характер використання і призначені для формування матеріальних оборотних активів, тобто покриття виробничих запасів і витрат. Дані підприємства, діяльність якого аналізується, свідчать: на початок року частка власних оборотних коштів у матеріальних оборотних засобах становила 7, 12% (8200:115100 х 100), а на кінець року зменшилася до –0, 27% (-28700:104600 х 100). Таке зменшення відбувається головним чином внаслідок різкого збільшення іммобілізованих засобів на 26600 або 111, 88%. Як уже зазначалося, приріст активів на підприємстві за звітний період відбувся повністю за рахунок позичених коштів, адже наявність власних коштів зменшилася на 14300 або на 50,35%. У складі позичених коштів довгострокових та короткострокових позичених коштів не має. Це засвідчує, що і у минулих періодах ( періодах, які не охоплюються аналізом) підприємство також мало поганий фінансовий стан.

Оцінка стану ліквідності активів підприємства та її зміни протягом року.

Дані таблиці свідчать: платоспроможність підприємства в цілому не задовільна. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду становив 0, 0058, а в порівнянні з початком року знизився на 0, 0861 і перебував на значно нижчому рівні від його теоретичної величини, яка становила 0,2 – 0, 25. На звітну дату лише 0, 58% короткострокових платіжних зобов’язань могли бути негайно погашені. Теоретично виправдане значення теоретичного коефіцієнта ліквідності коливається у межах 0,7-0,8. Дані таблиці показують, що на початок року цей коефіцієнт був значно нижчим від його теоретично визначеної величини. На кінець року цей коефіцієнт підвищився до 0,3510, що, однак не задовольняє прийнятим критеріям, тому що його збільшення на 1.10.99р. незначне (0,0061). Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є загальний коефіцієнт ліквідності, який дає характеристику ліквідності всіх оборотних засобів. Теоретично виправдане його значення коливається у межах 2-2,5. На даному підприємстві загальний коефіцієнт ліквідності оборотності активів нижчий від визначеного критерію (1, 0502 на початок року, 0, 8603 – станом на 1.10.01р.). Можна зробити висновок: якщо на початок року підприємство ліквідувавши на кінець року всі оборотні засоби повністю погасить поточні зобов’язання за позиками і розрахунками і в активі ще залишиться оборотні засоби, то на 1 жовтня 1999 року продавши всі оборотні засоби воно погасить лише 86, 03% зобов’язаннь. Показники фінансового стану значною мірою залежить від виробничої діяльності, яка характеризується виробничим потенціалом підприємства. Дані таблиці свідчать: реальні активи, які характеризують виробничу потужність підприємства, тобто основні засоби і виробничі запаси, протягом року збільшилися. На початок року вони становили 88800 грн. (20200+47000+2600+19000), а на кінець року – 112000 грн. (42800+37700+2400+29100).               Завершуючи аналіз фінансового стану підприємства доцільно проаналізувати фінансову стабільність підприємства.              Найбільш загальну оцінку фінансової стабільності підприємства дає коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів. Цей показник показує, скільки позичених коштів залучається підприємством на один карбованець в активи власних коштів. На початок року це співвідношення дорівнює 5,75 (163200:28400), а станом на 1.10.01р. дорівнює 14,56 (14100:205400). Тобто, якщо на початок року підприємством залучено в оборот на кожну власну гривню, вкладену в активи 5,75 грн. позикових коштів, то на 1.10.00р. це залучення склало 14,56грн. І все-таки теоретично, не завжди зростання коефіцієнта співвідношення між позиченими і власними коштами кваліфікується як негативне явище, адже його величина значною мірою залежить від характеру господарської діяльності (зокрема сезонності виробництва) та ефективності використання оборотних засобів, тобто швидкість обороту оборотних засобів. Розрахуємо і розглянемо ще декілька коефіцієнтів, які характеризують фінансову стабільність.                                                                       Стабільність роботи підприємств за умов ринкової економіки вимагає високої мобільності (гнучкості) використання власних коштів і передусім власних оборотних коштів. Для оцінки ефективності використання цих коштів, застосовують коефіцієнт маневрування власних коштів, який визначають діленням нагромадженої амортизації (зносу) на початкову вартість основних засобів та нематеріальних активів.  Крім того, для оцінки фінансової стійкості підприємства використовують коефіцієнт реальної вартості основних засобів у вартості всього майна підприємства, а також коефіцієнт вартості засобів виробничого призначення.                                                         Перший розраховують як відношення вартості основних засобів (за мінусом зносу) до вартості майна підприємства за балансом, при визначенні другого – чисельнику відображають чисту вартість засобів, що характеризують виробничий потенціал підприємства, тобто основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво.

Оцінка зміни показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства.

даних таблиці виходить, що на підприємстві дуже низька мобільність власних оборотних коштів, про це свідчить низький коефіцієнт маневрування оборотних засобів на початок року, а станом на 1.10.01р. цей коефіцієнт досягнув критичного значення (-2,0354). Підприємству необхідно шукати шляхи зростання власних оборотних коштів і насамперед за рахунок прибутку.               Зменшення коефіцієнта нагромадження амортизації на 0,0489 (0,0115-0, 0604) показує, що основні засоби на даному підприємстві оновляються і є нові, а це дає можливість підприємству у майбутньому значно покращити свій фінансовий стан завдяки збільшення випуску продукції.               Аналізуючи коефіцієнт реальної вартості засобів у майні підприємства ми спостерігаємо незначне зростання коефіцієнта (на 0, 0896), але це зростання все одно більш негативно як позитивно впливає на процес виробництва.                                                                                                                                                                         Позитивно – так як збільшуються предмети праці, а це приводить до збільшення обсягів виготовленої продукції, розширення виробництва і т.д., але в нашому прикладі будуть більше негативні наслідки, так як основні засоби придбані за позичені кошти (а точніше за кошти кредиторської заборгованості, яку все одно прийдеться віддавати, а це в свою чергу погіршить і так незадовільний фінансовий стан). Оскільки власні кошти підприємство скоро не одержить (обсяг готової продукції – зменшився, а погасити кредиторську заборгованість станом на 1.10.01р. за рахунок дебіторської заборгованості і наявних грошових коштів можна лише на 35,10%), то воно не в змозі забезпечити засоби праці предметами праці (зокрема сировиною і матеріалами, які у аналізуючому періоді і так знизились на 19,78%). За рахунок цього основні засоби (які так різко зросли) не будуть використовуватися ефективно. Серед факторів, що ведуть до фінансової стійкості підприємства, фінансовий стан якого аналізується, відзначимо підвищення відносної величини реальної вартості майна виробничого призначення. За даними таблиці коефіцієнт, який характеризує це співвідношення збільшився на 0, 0494, але знову таки, це збільшення відбулося внаслідок росту кредиторської заборгованості. Підбиваючи підсумки, зауважимо: стан майна підприємства та джерел його формування у цілому дуже незадовільний. Проте в майбутньому необхідно звернути увагу на збільшення власних оборотних коштів, вартість яких за звітний період зменшилася. Підприємству слід більш активніше шукати шляхи ефективності використання позичених коштів, збільшувати випуск продукції, яка користується попитом для того щоб розрахуватися з кредиторами, а також для збільшення прибутку.

4.Документальне оформлення надходження і вибуття інших необоротних матеріальних активів.

    Обов'язковою ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми, по відношенню до будь-якого об'єкту, що приймається на облік, проте, повинні бути документи, що його ідентифікують, тобто підтверджують існування самого об'єкту та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі. До таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства. При цьому право на нематеріальний актив не пов'язано з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому він виражений. Об’єктом дослідження є “Прикарпатліс”.  Саме на його прикладі відображено операції з бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Відкрите акціонерне товариство   “Прикарпатліс”. створене на базі державного підприємства.  Первинний облік нематеріальних активів на “Прикарпатліс”. здійснюється відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» від 22.11.2004 року.              При оприбуткуванні нематеріального активу на підприємстві оформлюється акт приймання – передачі, до якого додається копія охоронного документа, також документи, що описують сам об’єкт або порядок його використання.                                                                                                   Документальне оформлення первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів відбувається за допомогою типових форм:

− НА–1 «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

− НА–2 «Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

− НА–3 «Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

− НА–4 «Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»                                                                                                                                                     Розглянемо детальніше кожну із зазначених форм.

Типова форма НА–1 «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» застосовується підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності.                                                                                                                                                                          При оформленні введення в господарський оборот об'єктів права інтелектуальної власності акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт приймальною комісією,призначеною                                            наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством. Акт заповнюється в одному примірнику на основі технічної, науково-технічної та іншої документації (ліцензійний договір, авторський договір, патент тощо), підписується головою та членами комісії, особою, відповідальною за прийняття для використання об'єкта права інтелектуальної власності. При оформленні акта введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у графах:                                                                                                     «Найменування та номер документа, що підтверджує майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності» – зазначається номер патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель, патенту на промисловий зразок, номер свідоцтва на знак для товарів і послуг, номер авторського свідоцтва тощо;                                                                                               «Дата виникнення права» – зазначається дата підписання договору, дата пріоритету, дата створення твору тощо;                                                                                     «Власник об'єкта права інтелектуальної власності» – зазначається власник майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності, свідоцтва, авторського права тощо, який може використовувати об'єкт права інтелектуальної власності на власний розсуд, має право давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання та передавати право власності на об'єкт права інтелектуальної власності іншій особі на підставі договору.                       У рядках: «Правові умови введення об'єкта права інтелектуальної власності в господарський оборот» – зазначається назва документації, згідно з якою об'єкт права інтелектуальної власності вводиться в господарський оборот (назва та номер документа, що підтверджує введення такого об'єкта в господарський оборот (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо);                                          «Документ, який підтверджує вартість об'єкта права інтелектуальної власності» – вказується повна назва акта оцінки, номер та дата.                                           В акті введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності наводиться характеристика такого об'єкта, яка містить докладний його опис і порядок використання, особливості і переваги, зазначаються основні якісні та кількісні показники об'єкта права інтелектуальної власності. Оформлений акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства чи особою, на те уповноваженою.                            Типова форма НА–2 «Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» застосовується для аналітичного обліку об'єктів права інтелектуальної власності, а також для аналітичного обліку групи однотипних за призначенням та умовами використання об'єктів, що надійшли в одному календарному місяці та одній відповідальній за їх використання особі. Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів права інтелектуальної власності, заповнюється в одному примірнику на основі «Акта введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. У рядку «Повна назва об'єкта права інтелектуальної власності із зазначенням реквізитів» вказується назва об'єкта права інтелектуальної власності та назва документації, на підставі якої такий об'єкт введено в господарський оборот підприємства (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо). Уграфі «Код субрахунку бухгалтерського обліку об'єкта права інтелектуальної власності» зазначається код субрахунку бухгалтерського обліку.У розділі «Характеристика об'єкта права інтелектуальної власності за призначенням» наводяться лише основні, притаманні цьому об'єкту ознаки або властивості. У випадку обліку групи об'єктів права інтелектуальної власності основні показники, що характеризують такі об'єкти, наводяться не за кожним об'єктом окремо, а в цілому за всією групою об'єктів права інтелектуальної власності, що враховуються в інвентарній картці.Підставою для відміток в інвентарній картці про вибуття об'єкта права інтелектуальної власності є «Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» (типова форма НА–3).                                                         Типова форма НА–3 «Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» застосовується для оформлення вибуття таких об'єктів при їх списанні (ліквідації). Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством, підписується головою та членами комісії, особою, що була відповідальною за використання об'єкта права інтелектуальної власності, затверджується керівником підприємства чи особою, на те уповноваженою. Залишкова вартість, яка наводиться у графі 13 акта вибуття, визначається за даними бухгалтерського обліку на останнє число місяця вибуття такого об'єкта як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованої амортизації за період корисного використання. У рядку «Правові умови вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності з господарського обороту» зазначаються причини вибуття (закінчення строку дії: майнових прав інтелектуальної власності, договору на використання майнових прав інтелектуальної власності, зберігання інформації щодо об'єктів права інтелектуальної власності як комерційної таємниці, ліцензійного договору; дострокове припинення ліцензійного договору тощо). Перший примірник акта передаться до бухгалтерії, другий залишається у особи, яка була відповідальною за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Таким чином, типові форми НА 1, НА–2, НА–3 забезпечують документальне оформлення первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів.

5.Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття інших необоротних матеріальних активів

Синтетичний та аналітичний облік надходження.

Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об’єктів калькуляції. Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки). Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації. Для забезпечення ефективності виробництва відповідними матеріальними ресурсами Коломийським ЛК створено спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів(чорнові меблеві заготовки), палива, запчастин,(фрези, плашки) тари, та інших запасів. Крім спеціальних складів створено також спеціальні комори , які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який в подальшому зазначається на всіх документах, що відносяться до операцій даного складу. Складський облік організовують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. Облік матеріалів здійснює завідуючий складом, який є матеріально відповідальною особою. З ним укладається типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Бухгалтерія у певні строки здійснює приймання і обробку первинної документації на сировину, матеріали. Всі документи перевіряються (прибуткові ордери звіряються з рахунками. Що до них належать, приймальними актами тощо. Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника. Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі використовують персональні комп’ютери , використання яких спрощує ведення аналітичного обліку.               Синтетичний облік руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси” за субрахунками: