Теоретичні і практичні завдання з управлінського обліку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Управлінський облік»

Варіант №5

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

студент групи ЗФК-81

Волошок Павло

 

 

 

 

 

Київ 2012 

Зміст

Взаємозв’язок і відмінності фінансового та управлінського обліку………..3

Практична частина……………………………………………………………..7

Список літератури……………………………………………………………...9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Взаємозв’язок і відмінності фінансового та управлінського обліку

Щоб краще і більш  наочно представити сутність управлінського обліку, корисно показати відмінність і схожість між фінансовим і управлінським обліком. Для цього охарактеризуємо 12 основних відмінностей між цими підсистемами обліку і загальні їх риси.

1. Обов'язковість ведення обліку. Ведення фінансового обліку є обов'язковим. Повинні бути докладені певні зусилля для збору даних в необхідній формі і з необхідним ступенем точності, у відповідності з законодавством і стандартами, незалежно від того, вважає керівництво організації ці дані корисними чи ні. Ведення управлінського обліку цілком залежить від волі керівництва: ніякі сторонні органи або організації не мають права вказувати, що треба або що не треба робити. Тому немає значення в зборі і обробці інформації, цінність якої для управління нижче за витрати на її отримання.

2. Мета ведення обліку. Мета фінансового облиту — складання фінансових документів для зовнішніх користувачів організації. Коли документи складені, мета вважається досягнутою. Управлінський облік є тільки засобом забезпечення планування, власне управління і контролю в даній організації.

3. Користувачі інформації. Користувачі інформації, одержуваної в результаті ведення фінансового обліку, в своїй основній масі — безлика група (за винятком самої адміністрації організації). Управляючий апарат більшої частини організацій за рідкісним виключенням не знає особисто акціонерів, кредиторів та інших осіб, що користуються інформацією, що міститься у фінансових звітах організації. Мало того, запити більшості зовнішніх користувачів маються на увазі однаковими. Особи, що користуються даними управлінського обліку (менеджери організації і співробітники, що допомагають їм в зборі і аналізі інформації), як правило, відомі поіменно. Відповідно відомі їх специфічні залити, на які і повинна орієнтуватися система управлінського обліку.

4. Базисна структура. Фінансовий облік будується на заснованому балансовому рівнянні:

активи = капітал власників організації + зобов'язання.

5. Основні правила. Фінансовий облік повинен вестися відповідно до норм і правил бухгалтерського обліку. Зовнішні користувачі повинні бути упевнені в тому, що бухгалтерські документи складені відповідно до загальноприйнятих принципів (правилами), а публічна звітність підтверджується аудиторами. В іншому випадку немає упевненості в правильному розумінні даних бухгалтерського обліку. Управлінський апарат організації може слідувати будь-яким внутрішнім правилам обліку залежно від корисності цих правил. Основний аргумент в обґрунтовуванні правил управлінського обліку — чи буде від цього користь.

6. Прив'язки до часу. Фінансовий облік відображає фінансову історію організації. Бухгалтерські проводки виконуються вже після здійснення відповідних операцій. Хоча дані фінансового обліку і беруться за основу при плануванні, вони по своїй природі носять "історичний характер". В структуру управлінського обліку нарівні з інформацією "історичного характеру" включаються оцінки і плани на майбутнє. Фінансовий облік показує, "як це було", а управлінський — "як це повинно бути".

7. Тип інформації. Фінансові документи, що є кінцевим продуктом фінансового обліку, містять в основному інформацію у вартісному (грошовому) виразі. В управлінському обліку фігурує інформація, як у вартісному, так і в натуральному виразі: кількість матеріалу і його вартість, кількість проданих виробів і сума виручки від їх продажу і т. д.

8. Ступінь точності інформації. Адміністрації організації потрібна своєчасна інформація, і тут часто можна піти на певне ослаблення вимог до точності на користь швидкості, отримання інформації. Таким чином, в управлінському обліку часто використовуються приблизні оцінки, мабуть, навіть частіше, ніж точні дані. Зазвичай, дані фінансового обліку також не можуть бути абсолютно точними, але наближення і зразкові оцінки в управлінському обліку застосовуються набагато частіше, ніж у фінансовому.

9. Періодичність звітності. Повний фінансовий звіт організація складає за підсумками року, менш детальні — поквартально. Звіти в управлінському обліку, що деталізуються, великі організації складають щомісячно; звіти по певних видах діяльності можуть складатися щонеділі, щодня, в деяких випадках — негайно.

10. Терміни надання звітів. Оскільки для вивіряння даних і перевірки їх зовнішніми аудиторами потрібен час, до якого треба додати деякий термін на друкування і розповсюдження фінансових звітів, останні потрапляють до користувачів тільки через декілька тижнів після закінчення звітного періоду. Звіти по управлінському обліку можуть містити інформацію, що вимагає негайних дій. Ці звіти зазвичай складаються і надаються протягом декількох днів після закінчення звітного місяця (або на наступний ранок — оперативні звіти).

11. Об'єкт звітності. У фінансових звітах організація зазвичай описується як єдине ціле. Великим організаціям з багатогалузевим виробництвом необхідно відображати виручку і дохід по кожній галузі, тобто по великих сегментах організації. В управлінському обліку основну увагу звертають на порівняно невеликі підрозділи, відособлені по окремих виробництвах, видах діяльності, центрах відповідальності і т. п.

12. Відповідальність за правильність ведення обліку. Податкова інспекція, податкова поліція можуть накласти штрафні санкції за неправильне відображення інформації в звітності про фінансові результати. Хоча це трапляється нечасто, кредитори або акціонери організації можуть звернутися до суду, звинувативши її в безпідставному спотворенні інформації в річному балансі або звіті про прибутки і збитки. Звіти в управлінському обліку, як було відзначено раніше, не обов'язково повинні складатися відповідно до встановлених норм і правил, і не призначені для широкої громадськості. Керівника можна притягати до відповідальності за його рішення, якщо вони визнані неправильними. Основою для цього і подальших дій можуть бути дані управлінського обліку. Але причиною залучення до відповідальності можуть стати тільки самі рішення або дії, а не які-небудь дані управлінського обліку.

Схожі характеристики управлінського і фінансового обліку. Хоча існують відмінності, велику частину елементів фінансового обліку можна знайти і в управлінському. На це є дві причини.

1. Чинники, що визначають  значення загальноприйнятих для  фінансового обліку принципів,  діють і відносно до управлінського обліку. Наприклад, керівництво організації, управлінський апарат не можуть в своїй діяльності ґрунтуватися виключно на думках і оцінках, що не перевіряються, суб'єктивних.

2. Оперативна інформація  використовується і для складання фінансових документів, і в управлінському обліку. Отже, збір первинної інформації повинен здійснюватися відповідно до єдиних правил. Інший порядок привів би до необхідності дублювання збору пер" винної інформації.

Найважливіший чинник, що визначає схожість, мабуть, той, що дані і фінансового, і управлінського обліку використовуються для ухвалення рішень. Так, дані фінансового обліку допомагають інвесторам в оцінці перспектив організації, тобто в ухваленні рішень про здійснення інвестицій в дану організацію. Дані управлінського обліку використовують менеджери для вирішення широкого кола задач управління, наприклад, при визначенні цін, необхідності купівлі яких-небудь комплектуючих на стороні або виробництва їх усередині організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

Задача 1. Визначити змінну, середню та маржинальну собівартість одиниці виробу при збільшенні його випуску зі 148 до 151 одиниці, використовуючи дані, наведені в табл. 1. Зробити висновки стосовно доцільності збільшення обсягу випуску.

Таблиця 1

Розрахунок собівартості одиниці продукції, грн.

 

Рівень   виробництва	Повна   собівартість	Постійні  витрати	Змінні   витрати	Собівартість   одиниці продукції
				середня	змінна	маржи-  нальна
148	1776	444
149	1785	444
150	1794	444
151	1807	448

 

Розв’язок.

 

Рівень   виробництва	Повна   собівартість	Постійні  витрати	Змінні   витрати	Собівартість   одиниці продукції
				середня	змінна	маржи-  нальна
148	1776	444	1332	12	9
149	1785	444	1341	11.97	9	9
150	1794	444	1350	11.96	9	9
151	1807	444	1363	11.96	9.02	13

 

Як ми бачимо, маржинальна  собівартість після рівня виробництва 150 починає зростати, якщо обирати стратегію за найменших витрат, то за рівнем виробництва 150, витрати є найнижчими. Але для найповнішого аналізу необхідні дані про доход, для знаходження рівності MC=MR (маржинальні витрати дорівнюють маржинальному доходу), що є точкою рівноваги. В даному випадку можна сказати лиш те, що збільшення випуску призведе до підвищення витрат на кожну наступну продукцію, і це є недоцільним.

 

 

 

Задача 2. Визначити відхилення від норм витрат у зв’язку із заміною матеріалу:

Показник	Норма витрат матеріалу на одиницю  продукції, кг	Кількість виробів, шт.	Потреба матеріалу на випуск, кг	Облікова ціна матеріалу, грн	Сума, грн
Матеріал, необхідний за технологією	2	4000		5,00
Матеріал, який його замінює	1	4000		6,00

 

 

 

Загальна сума відхилень    (грн)

У тому числі:

за рахунок цін  (грн)

за рахунок норм   (грн)

Навести алгоритм розрахунку та прокоментувати його.

 

 

Розв’язок

Показник	Норма витрат матеріалу на одиницю продукції, кг	Кількість виробів, шт.	Потреба матеріалу на випуск, кг	Облікова ціна матеріалу, грн	Сума, грн
Матеріал, необхідний за технологією	2	4000	8000	5,00	40000
Матеріал, який його замінює	1	4000	4000	6,00	24000

 

Загальна сума відхилень  – 16000 грн

За рахунком цін – 1 грн

За рахунок норм – 4 грн

Як ми бачимо однозначно заміна вигідніша, навіть без розрахунків, норма нижче аж у 2 рази, а ціна вища тільки у 1.2 рази (6/5). Просто розрахувавши витрати на всю продукцію двох варіантів, їх різниця (16000грн) є сумою відхилень, різниця цін матеріалів (1грн) є різницею значення ціни замінюючого матеріалу з попереднім, різниця за рахунок норм (4грн), оцінюється розрахунком різниці цін за виготовлення одного товару (2*5-1*6).