Сутність зносу(амортизація) основнтх засобів

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

1.Сутність зносу(амортизація) основнтх засобів……………………………………..4

2.Документальне оформлення амортизації(зносу) основних засобів………………9

3.Синтетичний та аналітичний  облік амортизації(зносу) основних засобів……..12

Висновки………………………………………………………………………………15

Список використаних джерел………………..………………………………………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує із метою використання в  процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, здачі  в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більш 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік).

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Знос – це поступова втрата основними  засобами своєї споживчої вартості.

Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття  інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку  № 7 “Основні засоби”[7, с.398].

       Актуальність даної теми полягає в тому, що по-перше, облік зносу основних засобів є одним з основних елементів бухгалтерського обліку як для банків і страхових компаній, так і для виробничих підприємств. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку дуже широкий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, із якими я мала можливість познайомитися.

Метою моєї роботи є вивчення теоретичного матеріалу і діючих у даний час законодавчих актів у сфері зносу обліку основних засобів та їх амортизації, а також бажання бути в курсі останніх змін законодавства, вивчення складу основних фондів, порядок їх оцінки, документального оформлення, перенесення вартості на продукцію (роботи або послуги) та інші аспекти даного виду бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

1.Сутність зносу(амортизація) основнтх засобів

Основні засоби являють  собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що використовуються у якості засобів праці. Вони діють у натурально-речовинній формі, багаторазово використовуються в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову виготовлений продукт частинами. Водночас, не всі  засоби праці відносяться до основних засобів. В окрему групу виділяються  нематеріальні активи і малоцінні  необоротні матеріальні активи.

Основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує із метою використання в  процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, здачі  в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більш 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік).

Діючі нормативні акти, що регламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації

• Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV.
• Податковий Кодекс України від від 12 травня 2011 року N 3320-VI, ОВУ, 2011 р., N 42, ст. 1711;
• плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.

Знос – це поступова втрата основними  засобами своєї споживчої вартості.     Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних 

 

активів протягом строку їх корисного  використання (експлуатації).

Вартість, що амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. [7, с.400].

      Ліквідаційнавартість – сума коштів або вартість інших активів, яку банк очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем  (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість необоротних активів має  розподілятися протягом сього терміну їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації – розподілити вартість необоротних активів тривалого використання на витрати протягом очікуваного терміну експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. В цьому визначенні є декілька суттєвих моментів.

По-перше всі  матеріальні активи тривалого використання, крім землі, мають обмежений термін використання. Через обмежений термін  служби вартість необоротних активів  повинна розподілятися на витрати  виробництва та обігу протягом усіх років їх експлуатації. Основними  причинами, що обмежують термін їх служби, є фізичний і моральний знос.

Фізичний знос матеріальних необоротних  активів є реальним їх використанням - експлуатація, а також вплив  природних факторів (вітер, сонце, морози, вологість і т. ін.). Періодичний  ремонт і ретельний догляд можуть зберегти будинки, споруди, машини та обладнання в гарному стані і значно продовжити термін їх служби, але, в кінцевому  Підсумку, і кожний будинок, і машина повинні стати непридатними. Необхідність амортизації не може бути замінена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це процес, у результаті якого необоротні активи не відповідають сучасним вимогам у результаті прогресу в розвитку техніки або через інші причини. Навіть будинки та споруди часто стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично. [6, с.193].

 

 

По-друге, термін амортизації, що використовується в обліку, розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкта протягом цього часу, а як списання вартості необоротних активів протягом часу їх корисного функціонування.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть у відповідності з принципами визначення собівартості і, таким чином, вони не можуть служити індикатором  зміни рівня цін. Навіть якщо в  результаті вигідної кон'юнктури ринкова  ціна активу може вирости, амортизація  і в цьому випадку повинна  нараховуватися і обліковуватися тому, що є наслідком розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

Основними факторами, що впливають  на величину амортизації, є: первинна вартість необоротних активів; їх ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Для обліку зносу необоротних активів призначено рахунок 13 "Знос(амортизація) необоротних активів", на якому узагальнюється інформація про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних нематеріальних і матеріальних активів.

Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"має такі субрахунки:

131. "Знос основних засобів";
132. "Знос інших необоротних матеріальних активів";
133. "Накопичен аамортизація нематеріальних активів";
134. "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів".

"Знос інвестиційної нерухомості"[4].

 

 

 

За кредитом рахунка 13 "Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів, за дебетом зменшення суми зносу.

На субрахунку 131 "Знос основнихз асобів" узагальнюється інформація про знос тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".

На субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні активи".

На субрахунку 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" узагальнюєтьсяі нформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Насубрахунку 134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" узагальнюється інформація про суму амортизації, нарахованої на довгострокові біологічні активи, облік яких ведеться на субрахунку 162 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю" та 164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, як іоцінені за первісною вартістю".

На субрахунку 135 "Знос інвестиційної нерухомості" узагальнюється інформація про суму зносу інвестиційної нерухомості, облік якої ведеться на субрахунку 100 "Інвестиційна нерухомість" за первісною вартістю. [4].

 На інвестиційну нерухомість, облік якоїведеться за справедливою вартістю, знос (амортизація) не нараховується.

Положенням (стандартом) 7 "Основні засоби" рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів):

• прямолінійний;
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивний;
• виробничий.

 

    Метод прямолінійного  списання вартості об'єкта передбачає ; нарахування амортизації протягом терміну його експлуатації. Метод % ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості терміну служби. Сума амортизаційних відрахувань для | кожного періоду розраховується шляхом ділення амортизованої вартості (первісної вартості об'єкта мінус його ліквідаційну вартість) на |кількість звітних періодів експлуатації об'єкта. Норма амортизації % є постійною.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості  років корисноговикористання об'єкта з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення  залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.

Виробничий метод нарахування  амортизації передбачає визначення суми амортизації шляхом добутку фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використання об'єкта основних засобів.

При кумулятивному методі річна сума амортизаціївизначається як добутоквартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховуєтьс яділенням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його

корисного використання. [8, с.222].

 

2. Документальне оформлення амортизації(зносу) основних засобів.

     Порядок нарахування амортизаці їрегламентується Законом України "Про

Бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996- XІ; П(С)БУ 7 "Основні

ЗгідноП(с)БО 7 Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується,

Необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Первинний облік нарахування амортизації основних засобів ведеться в формах:

- ф.ОЗ-14 «Розрахунок амортизаці  їосновних засобів» (для промислових підприємств)

- ф.ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій);

- ф.ОЗ-16 « Розрахунок амортизації по автотранспорту»[5].

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на термін його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання, консервації.