Страхование

Рівень страхових  виплат за договорами, укладеними з  фізичними особами, постійно зростає та за результатами 1 кварталу 2009 року становив 56,1% (рис.2.2), в основному внаслідок збитковості автострахування, де було виплачено відшкодувань 94,4% у співвідношенні до отриманих премій з цього виду.

Загальна (валова) сума страхових виплат за договорами страхування та перестрахування за січень-березень 2009 року становила 1 507,2 млн.грн.

Основну частину  валових страхових виплат здійснено  за такими видами страхування:

681,7 млн.грн. (або  45,2% від загальних виплат) із страхування наземного транспорту;

350,6 млн.грн. (або  23,3% відповідно) із страхування фінансових  ризиків;

144,6 млн.грн. (або  9,6%) із страхування обов‘язкової  цивільної відповідальності власників  транспортних засобів (за внутрішніми  та зовнішніми договорами).

Обсяг чистих страхових  виплат (валові виплати, зменшені на суму виплат перестрахувальникам-резидентам) становив 1 396,5 млн.грн.

Рівень страхових  виплат: рівень валових виплат – 32,2%, рівень чистих страхових виплат – 44,4%, рівень виплат фізичним особам – 56,1%.

У порівнянні з  аналогічним періодом 2008 року, обсяги валових та чистих страхових виплат у 1 кварталі 2009 року були значно меншими (рис.2.3). Так, темпи приросту валових  страхових виплат у 1 кв.2009 знизилися  на 2,3% порівняно до 1 кв.2008 року, а чистих до -5%.

 

Рис.2.3 Динаміка страхових виплат у 1 кв. 2007-2009рр.

 

Рівень валових страхових  виплат (відношення валових виплат до валових премій) за 1 кв. 2009 року становив 32,2% (Таблиця 2.7). Високий рівень валових  страхових виплат (більше 30%) спостерігався сукупно за видами у формі: добровільного особистого страхування – 48,7% (за 1 кв.2008р. – 37,4%), добровільного майнового страхування – 33,4% (за 1 кв.2008р. – 32,1%), а також державного обов‘язкового страхування – 100% (за 1 кв.2008р.– 94,7%).

 

Таблиця 2.7

Рівень страхових  виплат за видами страхування

Види страхування	Рівень страхових  виплат
	Рівень валових  виплат		Рівень чистих виплат
	1 кв.08р.	1 кв.09р.	1 кв.08р.	1 кв.09р.
1	2	3	4	5
Cтрахування  життя	3,1%	6,8%	3,1%	6,8%
Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:	30,0%	33,4%	42,0%	47,0%
Добровільне особисте страхування	37,4%	48,7%	38,7%	52,6%
Добровільне майнове  страхування	32,1%	33,4%	48,4%	51,7%
- в тому числі  страхування фінансових ризиків	52,6%	72,0%	119,8%	141,7%
Добровільне страхування  відповідальності	3,6%	4,8%	8,1%	7,4%
Недержавне  обов'язкове страхування	18,8%	28,6%	19,7%	30,0%
- в тому числі  страхування цивільної відповідальності  власників транспортних засобів	26,3%	36,2%	27,0%	37,0%
Державне обов'язкове страхування	94,7%	100,0%	94,7%	100,0%
ВСЬОГО (всі  види страхування)	28,8%	32,2%	39,6%	44,4%

 

За січень-березень 2009 року на перестрахування сплачено 1 840,4 млн.грн. (у 1 кв.2008р. - 2 023,7 млн.грн.), з них:

перестраховикам-нерезидентам - 311,4 млн.грн.

(у 1 кв. 2008р. - 378,7 млн. грн.),

перестраховикам-резидентам - 1 529,0 млн.грн. (у 1 кв.2008р. - 1645,0 млн. грн.).

У співвідношенні до валових страхових премій частка перестрахування станом на 31.03.09 становила 39,3% (у 1 кв.2008р. - 38,0%) (рис.2.4 ):

 частка перестраховиків-нерезидентів - 6,7% (у 1 кв.2008р. 7,1%);

 частка перестраховиків-резидентів - 32,7% (у 1 кв.2008р. -30,9%).

 

 

 

 

Рис.2.4 Частки страхових  премій, сплачених на перестрахування  у співвідношенні до валових страхових  премій поквартально протягом 2008 -2009рр.

 

За 1 квартал 2009 року в порівнянні з 1 кварталом 2008 року зберігалася позитивна динаміка зростання активів страховиків (Таблиця 2.8), зокрема загальні активи страховиків зросли на 21,2%.

 

 

 

 

Таблиця 2.8

 

Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів росту страхових резервів та активів (рис.2.6).

На 31.03.2009 величина активів становила:

 загальних  активів 39,6 мільярдів гривень,  що на 6,9 млрд.грн. перевищує показник  станом на 31.03.2008;

 активів,  які визначені статтею 31 Закону України „Про страхування”, 22,8 мільярдів гривень, що на 3,3 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2008.

 

 

Рис.2.6 Динаміка активів та страхових резервів за 2007-2008рр. та на кінець 1 кварталу 2007-2009рр.

 

Загальний обсяг сформованих страхових резервів станом на 31.12.08 становив 9 713,3 млн.грн., в тому числі:

 резерви  зі страхування життя – 1 588,4 млн.грн.;

 технічні резерви – 8 124,9 млн.грн.

Розміщення  страхових резервів має здійснюватися  у відповідності до статті 31 Закону України „Про страхування”, якою визначено перелік активів за відповідними категоріями. Станом на 31.12.09 обсяг активів за визначеними законом категоріями становив 22 774,9 млн. грн., з них 9 713,3 млн. грн. становлять активи на покриття страхових резервів.На (рис.2.7) наведена структура загальних активів за визначеними законом категоріями.

 

Рис.2.7 Структура  активів за визначеними законом  категоріями станом на 31.03.2009

 

У (дод.1 та дод.2)представлено напрямки інвестування коштів страхових  резервів активами відповідних категорій у розрізі технічних резервів та резервів зі страхування життя.

 

 

 

2.2.Чинники які впливають на конкурентне становище страхової   компанії

Конкурентна політика на ринку страхових послуг покликана  сприяти формуванню ефективного конкурентного середовища як механізму, що у короткостроковій перспективі сприятиме економічному зростанню, а в довгостроковому - стане одним з вагомих чинників створення і функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки. Конкурентне середовище на ринку страхових послуг - це специфічний простір конкурентної взаємодії страхових компаній, на поведінку яких впливає сукупність чинників, що визначають відповідний рівень розвитку цього ринку. Формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг відбувається під впливом мікрорівня та макрорівня, які в цілому обумовлюють інтенсивність та ефективність цього процесу, ось чому тема дослідження є актуальною і потребує детального вивчення. Вирішальними факторами, які визначають стан внутрішнього середовища страхових компаній, насамперед є наявність необхідних фінансових ресурсів і кваліфікованого персоналу. Зовнішнє середовище складається з мікросередовища (різні ринки і надання страхових послуг, контактні аудиторії, які виявляють реальний чи потенційний інтерес до страхових компаній і справляють вплив на їх здатність досягати поставленої мети) та макросередовища (економічні та соціальні умови, демографічна ситуація в країні).

Імовірність потенційної  конкуренції з боку нових страхових  компаній визначають бар'єри входження на ринок. Якщо вони є досить високими, то ймовірність появи новачків буде невеликою.

Суттєвим чинником, який впливає на ефективність конкуренції  між страховими компаніями, є наявність  бар'єрів при виході з ринку страхових  послуг бар'єрів (економічні, соціальні, структурні та психологічні чинники, які змушують страхові компанії функціонувати на ринку, навіть якщо вони працюють збитково).

Щодо держави, то її вплив на формування конкурентного  середовища на ринку страхових послуг є як безпосереднім, так і опосередкованим. Державне регулювання ринку страхових послуг здійснюється через конкурентну, ліцензійну і податкову політику. Держава здатна істотно впливати на формування ефективного конкурентного середовища на ринку страхових послуг шляхом забезпечення конкурентоспроможності страхових компаній. Держава регулює фінансові ринки, які виступають як замінники страхових послуг; крім того, вона виступає в ролі їх споживача.

Можна виділити дві основні групи цілей реалізації конкурентної політики на ринку страхових послуг, що розкривають її зміст:

 створення  конкуренції на ринку страхових  послуг;

 підтримка  конкуренції на ринку страхових  послуг.

Основними напрямами  нагляду антимонопольних органів  за учасниками ринку страхових послуг є: контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації та ліквідації страхових компаній, а також формуванні об'єднань учасників страхового ринку; розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства і прийняття рішення за його результатами в межах своїх повноважень; розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенню антимонопольного законодавства; видання страховикам обов'язкових для виконання рішень про припинення порушень антимонопольного законодавства; про відновлення початкового становища, то про примусовий поділ монопольних утворень; прийняття нормативно-правових актів відповідно до своєї компетенції; контроль за їх виконанням та надання роз'яснень щодо їх застосування.

Державна конкурентна  політика на ринку страхових послуг реалізується з допомогою системи  інструментів, застосування яких сприяє досягненню поставлених цілей і  розв'язанню назрілих проблем.

Щодо ринку  страхових послуг у цілому, то за рівнем концентрації він належить до низько концентрованого ринку, а за рівнем розвитку конкуренції - до високо конкурентного. Але це не відображає реальної картини на конкретних сегментах ринку. Так, наприклад, незважаючи на те що ринок страхування життя займає у питомій вазі всіх валових страхових премій приблизно 3%, ринок є помірно концентрованим з яскраво вираженою олігополістичною структурою. В.Фурман наголошує, що на вітчизняному страховому ринку домінують великі компанії, а дрібні страховики практично не впливають на ринок, що створює передумови для формування ринку олігополістичної конкуренції.

Для проведення якісних перетворень у національній страховій системі важливо реалізувати  державну стратегію розвитку страхового бізнесу.

Подальший розвиток конкурентних відносин у вітчизняному страховому секторі пов'язаний із концентрацією внутрішнього ринку страхових послуг. При цьому передбачають присутність іноземних страхових компаній. Нині на українському ринку страхових послуг не залишилося сильних національних страхових компаній. Багато їх цілком або частково належать іноземним фінансовим групам. Це пов'язано із високою доходністю страхової справи в Україні.

З розвитком  ринку страхових послуг надзвичайно  велику небезпеку становлять антимонопольні змови страхових компаній. В такому разі, споживач не має права вибору і змушений отримувати послугу зі страхування від визначеної в результаті змови страхової компанії.

В економічній  літературі зустрічаються пропозиції щодо необхідності розробки і прийняття  Закону України «Про захист конкуренції на ринку фінансових послуг», який би регулював конкурентну діяльність і формував антимонопольне законодавство.

Чинник 1-й - створення  відносно великих страхових організацій  союзного значення з широкою мережею  периферійних філій, у тому числі й в Україні, що згодом перетворилися на самостійних юридичних осіб. Так виникли теперішні компанії АСКА, "Славія" та інші страховики. Нині зв'язки з московськими холдингами лишаються здебільшого у сфері перестрахування, хоча з кожним роком таких зв'язків стає дедалі меньше.

Чинник 2-й - створення  комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і їндержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Оскільки до кінця 1993 p. Держстрах запишався повністю державною організацією, то в умовах слабкого розвитку на тот час ринкового законодавства він був істотно обмежений у можливостях підписання вигідних страхових угод, отримання доходів від інвестиційної діяльності, упровадження ефективних форм мотивації праці тощо. Система ще тривалий час пропонувала підприємствам і населенню "застарілі" шаблонні страхові продукти доринкового періоду. На державного страховика було покладено здійснення обов'язкового страхування, яке з більшості видів було збитковим. Великої шкоди завдали іміджу Держстраху гіперінфляція і неможливість з багатьох (здебільшого не залежних від страховика) причин своєчасної компенсації і виплат громадянам за попередніми договорами змішаного страхування життя, укладеними ще за радянських часів. Усе це зумовило тенденцію переходу кваліфікованих працівників до інших компаній, створення держстрахівськими працівниками страховиків-супутників, які певною мірою залучалися до страхування "вигідних" ризиків, запровадження тих видів страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху. Навіть і тоді, коли в 1992 - 1993 pp. загальне законодавство поставило Держстрах (на той час уже Національна акціонерна страхова компанія "Оранта") в однакові умови з іншими компаніями, страхові компанії-супутники не зникли, а, здобувши досвід, працювали й далі (щоправда, поступово втрачаючи зв'язки зі своєю "базою"). Зауважимо, що зазначений процес не набрав форми спеціальної політики з боку Держстраху, а здебільшого здійснювався на місцях працівниками регіональних установ. Що ж до їндержстраху, то він ще до розпаду СРСР перетворився на холдинг з великими правами своїх філій, у тому числі й в Україні. Тому створення протягом 1991 - 1992 pp. самостійних страховиків на базі цих філій не потребувало великої роботи.