"Історія розвитку біржі в Україні"

Переважна більшість угод на біржах здійснюється з повними лотами, де лот характеризує мінімальний стандартний обсяг біржового активу, який може бути куплений чи проданий на біржі. Лот може визначати мінімальну кількість цінних паперів, які можуть бути куплені (продані) на торгах, або мінімальний обсяг угоди в грошових коштах. У біржовій торгівлі допускаються операції з неповними лотами, проте вони, як правило, здійснюються через спеціалістів. Спеціалісти діють при цьому як дилери, виконуючи операцію від свого імені і за свій рахунок та беручи за надану послугу комісійні (12,5 цента за акцію на NYSE).

Порядок проведення операцій на фондовій біржі  полягає в подачі заявки, укладенні  угоди, перевірці параметрів угоди (якщо угода укладається усно або  по телефону), здійсненні взаєморозрахунків, виконанні угоди. Угоди, укладені на біржі, обов'язково реєструються біржею або професійним учасником біржової торгівлі, який має на це право.

При проведенні торгів одні заявки брокерів виконуються  безпосередньо, інші з тих чи інших причин можуть бути передані спеціалістам для виконання. Основні схеми укладання угод наведено на рис.1:

Рис.1 Схеми укладання угод на біржі

Згідно  з першою схемою покупець та продавець  подають відповідні заявки брокерам. При цьому вони попередньо укладають з брокерами договір на обслуговування і гарантують оплату куплених цінних паперів або передають брокеру цінні папери, що пропонуються до продажу. Брокери виконують замовлення клієнтів. Після цього проводять кліринг та розрахунки за угодою.

За другою схемою дилер скуповує цінні папери у продавця і від свого імені продає покупцеві. Відповідно до третьої схеми один брокер бере заявку покупця і виконує її, купивши цінні папери у дилера. Другий брокер виконує заявку продавця, продаючи відповідні цінні папери дилеру.

Оформлення  цінних паперів різних інвесторів на ім'я брокера в багатьох випадках полегшує процедуру кліринга. Якщо, наприклад, покупець і продавець  акцій є клієнтами одного брокера  і зареєстрували цінні папери на ім'я брокера, ім'я власника акцій у результаті купівлі-продажу не змінюється.

Основними параметрами угоди, що укладається  на фондовій біржі, є назва, ціна та кількість активу, термін виконання, коли здійснюється передача цінних паперів, та термін розрахунків, коли відбувається передача грошових коштів. Переважна більшість угод на біржі укладається відповідно до принципу "поставки проти оплати", коли продавець для отримання оплати спочатку здійснює поставку цінних паперів контрагенту угоди. Оплата проводиться одночасно з поставкою цінних паперів. Безпосередній переказ коштів відбувається через кілька днів після укладення угоди до закінчення дня, призначеного для виконання угоди. З розвитком телекомунікаційних та комп'ютерних систем термін переказу коштів має тенденцію до скорочення. В майбутньому розрахунки здійснюватимуться на безперервній та щоденній основі.

Переважна більшість біржових операцій має  невиробничий характер і орієнтована  на отримання спекулятивного прибутку від використання постійних коливань курсів цінних паперів. Існує тільки одна біржова операція, яку можна вважати виробничою, — це розміщення нових цінних паперів. Через біржу може бути проведений також продаж акцій з контрольної позиції або продаж акцій, випущених раніше, у вигляді контрольного пакета в кількості, достатній для зміни контролю над компанією. Допускається закрите розміщення акцій, які випускаються додатково до випущених раніше і вже включених до біржового списку. Якщо кількість додаткових акцій становить більш як 25% акцій, що вже перебувають в обігу, біржа може вимагати згоди акціонерів компанії на закрите розміщення акцій. Біржа може також вимагати від покупців акцій зобов'язання не перепродавати акції протягом певного періоду часу.

Широке  впровадження комп'ютерних технологій у біржовій торгівлі привело до того, що певна кількість біржових операцій виконується в автоматичному режимі. Зручна і швидкодіюча система комп'ютерного укладення угод, що в цілому сприяє підвищенню ефективності біржового ринку, іноді відіграє негативну роль в моменти втрати біржею рівноваги в результаті спекулятивних операцій.

Крім  стандартних послуг за операціями з  цінними паперами, фондові біржі  забезпечують учасників операцій на фондовому ринку оперативною  та аналітичною інформацією про  стан фондового ринку та тенденції  його розвитку. До 30% доходів бірж становлять доходи від надання інформаційних послуг.

Найбільшими фондовими біржами світу є  біржі Нью-Йорка, Токіо та Лондона. Біржі, за винятком цих та ще кількох  крупних бірж, являють собою досить невеликі ринки, що негативно впливає  на ліквідність ринку акцій. Серед 14 найбільших фондових бірж світу 6 американських.

Близько третини акцій, що котируються на Лондонській біржі, є акціями  іноземних корпорацій, на Токійській — частка іноземних акцій не перевищує 10%. У США та Японії ринкова ціна акцій, що котируються на біржах протягом року, становить близько 80% вартості акцій, що знаходяться в обігу. Це означає, що ця частка акцій міняє протягом року своїх власників. Різниця між цінами попиту -пропозиції на розвинених ринках становить близько 0,1% ціни біржового активу.

За останні  роки різко зріс обсяг біржових операцій. Однією з причин різкого збільшення кількості трансакцій на біржі стали  зміни в складі інвесторів. Якщо раніше більшість угод укладалась на користь малих інвесторів, то сьогодні близько 70% щоденних угод пов'язані з великими інституційними інвесторами — інвестиційними та страховими компаніями, пенсійними фондами тощо.

Подальший розвиток біржової торгівлі приводить  до розмивання принципів визначеності місця, часу та публічності. Комп'ютеризація і телекомунікації разом з лібералізацією фондового ринку сприяють глобалізації ринку і його дії практично неперервно. Збільшується кількість учасників, зникає відмінність між біржовим та позабіржовим ринком.

                                     3.Валютна біржа

3.1.Історія  виникнення валютної системи України

  У Київській Русі в період раннього феодалізму (IX—XII ст.) основним джерелом доходів казни була данина від населення. Данину платили найчастіше натурою: хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою, а пізніше — грошима.

Основою монетарної системи в Україні  була гривня, тобто фунт срібла. Спочатку це була нашийна прикраса, яка "висіла коло гриви"'.

Гривню  як грошову одиницю запровадив український  князь Володимир Великий (980—1015 рр.). Меншими грошовими одиницями в Київській Русі були: ногата, куна, вивериця, різана.

Гривня  виготовлялася спочатку в Києві, а потім у Новгороді. У Києві  гривня дорівнювала 72 золотникам, а  в Новгороді — 96.

Після князя Володимира гривню виготовляли (били) його сини Святослав та Ярослав, а також внук Ізяслав Ярославович. Гривня була грошовою одиницею України-Руси до XIII ст., тобто до нашестя татар.

Перша поява гривні в Україні — це не тільки свідчення історичних даних  про нашу предковічну грошову одиницю, а й одне з перших свідчень про наш споконвічний державний герб — тризуб. Бо, як відомо, перші срібні українські гроші мали такий вигляд: на одному боці монети — зображення князя Володимира на престолі, а на другому — державний герб тризуб'.

Якщо  одна гривня дорівнювала півфунту срібла, то ногата — 1/20 гривні, куна — 1/25 гривні, вивериця — від 1/5 до 1/20 куни, а різана — 1/4 вивериці.

Причинами розпаду Київської Русі були міжусобні війни. Крім того, до занепаду Києва доклав зусиль правнук Ярослава Мудрого і син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий, який заснував на півночі Московську державу. Син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський у 1169 р. напав на Київ, зруйнував його, повбивав усіх чоловіків, жінок забрав у неволю, пограбував церкви. Велику руїну Україні заподіяла татаро-монгольська навала. Проте Українська держава не занепала, хоч Київ був знищений. Вона проіснувала ще 200 років, тільки ядро її перемістилося на захід, де нині є Східна Галичина, Волинь і Холмщина. Ці землі раніше належали Українській державі, але потім відійшли до Польщі. Володимир Великий відібрав ці землі у західних сусідів, вони були удільним побічним князівством і підкорялися Києву. Коли Київ підупав, ці землі стали осередком Української держави. Пізніше галицькі князі мали і Київ під своєю рукою. У період найбільшого розквіту Галицько-волинської держави їй належали ще й нинішня Буковина, Румунія до гирла Дунаю та Закарпатська Україна.

Галицько-волинська  держава по-справжньому розквітла, коли ці землі дістав у 1050 р. князь Ростислав, син Володимира Ярославовича, а внук Ярослава Мудрого, правнук Володимира Великого.

Фінанси України часів Галицько-волинської держави суттєво не відрізнялися від фінансів України Київської доби, бо це була також княжа держава.

Основним  доходом держави була данина натурою  — хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою  тощо, а також грошима. Як і київські князі, князі галицькі накладали  на населення різні податки. Якщо населення чимось провинилося, податки  збільшувалися. Так само, як і Ольга — велика княгиня київська — збільшила данину древлянам за вбивство її мужа Ігоря, призначала завойованим племенам різні "уроки", так і Мстислав Данилович покарав новим податком міщан Берестя за бунт, встановлював ловче тощо. За виконання повинностей тут також відповідали різні княжі агенти: городники, мостові, митники, вирники, метальники. Податки і повинності встановлювалися окремими розпорядниками князя.

Державними  доходами в Галицько-волинській Українській  державі розпоряджався князь. Тоді ще не було поділу скарбу на державний і приватний (княжий). Основними видатками у князівстві були видатки на утримання дружини князя, на будівництво культових споруд, мостів, доріг, а також замків, на ведення війн тощо.

Занепад державних фінансів України княжої доби почався з 1349 р., тобто з часу, коли польський король Казимир Великий завоював Галичину, частину Волині і Україна почала втрачати свою самостійність, а разом з нею і свої державні фінанси.

В пізніші  історичні періоди були злети  і падіння в історії розвитку України як держави, що підготувало своєрідний плацдарм для найголовніших історичних подій нашого часу – виборення незалежності України в 1991 році.

На сьогодні валютний ринок в Україні –  це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод із купівлі – продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Важливе місце в структурі валютного  ринку країни займають валютні біржі. За даними 2008 року в Україні існує  всього 7 валютних бірж, але більш  відомими і перспективними серед  них є лише Українська Міжбанківська  Валютна Біржа (УМВБ), і ПФТС, незважаючи на це вони всі  функціонують в одних самих напрямах і грають за правилами найвідоміших валютних бірж у всьому світі, таких як: FOREX, NASDAQ і ОMХ.

До того часу, як було організовано УМВБ, існувала валютна біржа при Національному  банку. Пізніше більшість із засновників цієї біржі стали її засновниками. УМВБ — це організація, вищим органом якої є збори засновників, потім — біржовий комітет, уповноважений вирішувати всі стратегічні питання в період між зборами, і нарешті, Ревізійна комісія, біржовий арбітраж і дирекція, що здійснює поточне управління. До функцій біржового комітету входить розв’язання всіх процедурних питань, внесення змін у правила торгів тощо. Через те, що біржовий комітет формується із засновників біржі, зокрема з представників Промінвестбанку, «Укрсоцбанку», «Укрексімбанку», «Приватбанку» усього 14 осіб без голови, всі його рішення ухвалюються колегіально і покликані обстоювати інтереси учасників валютного ринку. Оскільки, за статутом, біржа — це неприбуткова організація, то сенс її роботи полягає в створенні якомога кращих умов для учасників торгів.

Серед перспектив розвитку біржі — підготовка до торгів монетарними металами і  запровадження нових ф’ючерсних контрактів, поліпшення умов розрахунків. У відділу управління моніторингу і регулювання УМВБ, перспективу поліпшення роботи біржі пов’язано із запровадженням нових технологій і, насамперед, зі створенням мережі віддалених терміналів. Суть цієї системи в тому, щоб учасники валютних, фондових і термінових торгів могли укладати угоди, не виходячи із власних офісів. А втім, не виключається й використання біржових терміналів Українську міжбанківську біржу було створено 5 років тому як майданчик з торгівлі валютою. У світі потреби у валютних біржах як таких немає, оскільки в розвинених економіках купівля та продаж валюти відбувається на міжбанківському ринку. Наприклад, Франкфуртська біржа надає свою котирувальну дошку, де всі учасники валютного ринку отримують інформацію про поточні валютні курси. Тому на цій і подібних біржах близько 95% доходів біржі становлять фондова або товарна торгівля. Якщо умовно весь валютний ринок країни станом на кінець 2007 року взяти за 100% , то на біржі було укладено близько 10% операцій, ще 60% валюти продано на міжбанківському ринку, на готівковому ринку — близько 20% і близько 10% — за міждержавними угодами.

Останнім  часом валютний ринок України  став привабливим для біржі OMX, але після її об’єднання з NASDAQ, що отримала назву NASDAQ OMX Group (ціна угоди склала $3,7 млрд ), професіонали вважають, що це не перешкодить планам виходу OMX на український ринок. Як уже повідомлялося, OMX має намір вийти в Україну шляхом покупки однієї з діючих фондових бірж. «Нам дуже цікава одна з найбільших бірж на Україні: або ПФТС, або Українська міжбанківська валютна біржа»,- заявляли в компанії. В OMX підтвердили, що злиття не скасовує їхню експансію в Україну. На думку президента фінансової компанії «Сократ», об'єднання NASDAQ і ОMХ Group все-таки затягне вихід групи в Україну, тому що «у зв'язку із цією угодою може відбутися корекція стратегії компанії». «У РТС і «Іннекс» буде час, щоб завоювати український ринок (Російська торговельна система купує українську біржу «Іннекс»),- говорить він. Втім, брокери фінансової компанії «Укранет» упевнені, що якщо американці та скандинави вийдуть в Україну, вони складуть серйозну конкуренцію українським біржам. Вони можуть запропонувати продукти, яких у нас немає, наприклад ринок деривативів. Експерти вважають, що прихід OMX і NASDAQ в Україну прискорить консолідацію ринку, бо ці біржі - світові гіганти у своєму «полі» діяльності.