Синтетичний та аналытичний облык

Зміст

Вступ   …………………………………………………..……

1. Синтетичний та аналітичний облік. Загальні відомості    .……..…
2. Взаємодія аналітичних та синтетичних рахунків   …………………..
3. Контрольні функції   ……………..…………

Висновок   ………………………………………….

Список використаних джерел   ……………………………. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     На  сучасному етапі розвитку суспільства, при переході до ринкових відносин, великого значення набуває система  заходів, спрямованих на вдосконалення управління. 
 Питання керування обліком перебувають у віданні вищих органів державної влади та органів державного управління. Організація єдиної системи господарського обліку перебуває у віданні Кабінету Міністрів України. 
        Основним керівним органом обліку в Україні є Державний комітет статистики України, на який покладено загальне керівництво господарським обліком та статистикою. Він розробляє та вдосконалює систему взаємозв'язаних показників синтетичного характеру, у розрізі яких провадять облік в Україні. Комітет статистики встановлює єдину методологію розрахунку показників, уніфікує форми звітності, здійснює заходи щодо централізації обліку та звітності в Україні, розробляє та затверджує єдині форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво питаннями первинного обліку в галузях економіки України. 
         Другим керівним органом обліку є Міністерство фінансів України. У його складі є управління методології бухгалтерського обліку та звітності. Міністерство фінансів України здійснює методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю. Воно керує розробкою типових планів рахунків бухгалтерського обліку. Ці два органи погоджують між собою усі методичні питання, що стосуються бухгалтерського обліку. 
          Отже, метою написання даної контрольної роботи є детальніше і більш досконале вивчення синтетичного та аналітичного обліку, їх взаємодії та контрольних функцій. 

1. Синтетичний  та аналітичний облік. Загальні відомості

     Усі дані про господарські операції відображуються в первинних документах, після  чого їх потрібно згрупувати та узагальнити  за об'єктами бухгалтерського обліку. На практиці групування здійснюється спочатку з великим ступенем деталізації, а потім з дедалі меншим. 
Наприклад, на складі щомісяця формуються десятки первинних документів з надходження та вибуття запасів. Одночасно інформація з них групується окремо за кожним видом запасів. Для цього ведуться картки, де відображаються залишок цього запасу і всі факти його надходження та вибуття. Це аналітичний облік.

     Подальше  узагальнення полягає в тому, щоб  визначити обороти та залишки  по субрахунках рахунку 20 "Запаси", а потім в цілому по рахунку. Це синтетичний облік. 
Тому можна виділити такі етапи обліку: 
1)первинний облік — фіксується в документах; 
2) поточний облік — аналітичний і синтетичний, фіксується в облікових регістрах; 
3) зведений, узагальнюючий — синтетичний облік та звітність.

                Аналітичний облік — узагальнення даних первинних документів у регістрах аналітичного обліку (картках, книгах).

     Синтетичний облік — узагальнюючий облік, який ведеться у регістрах синтетичного обліку (журналах-ордерах, відомостях, Головній книзі) в розрізі синтетичних рахунків. 
Обліковий регістр — це спосіб поточного обліку первинних даних на матеріальних носіях, що забезпечує їх юридичну силу і використання для складання звітності та управління. Традиційно це таблиці, книги, картки; нині облікова реєстрація може здійснюватись на комп'ютері.  

     Класифікація  облікових регістрів: 
За змістом: 
— синтетичного обліку (відомості, журнали-ордери, Головна книга); 
— аналітичного обліку: картки, виписки банку; 
— комбіновані (деякі журнали-ордери, відомості). 
За характером запису: 
—хронологічні (касова книга); 
— систематичні — відображають однорідні господарські операції (картка складського обліку матеріалів); 
— комбіновані. 
За видами вимірників: 
— контокорентні (грошові, для обліку операцій по рахунках грошових коштів); 
— кількісного обліку; 
— кількісно-сумового обліку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Взаємодія аналітичних та синтетичних  рахунків

     Для перевірки даних аналітичного обліку за окремим синтетичним рахунком складають оборотну відомість. 
        Оборотні відомості за аналітичними рахунками можуть мати різну зовнішню будову, що зумовлюється застосуванням різних вимірників. 
        Оборотні відомості бувають двох форм: оборотна відомість за розрахунковими рахунками і оборотна відомість за товарно-матеріальними рахунками. 
       Оборотні відомості за товарно-матеріальними рахунками узагальнюють за певний період дані аналітичних рахунків обліку товарно-матеріальних цінностей. Вони складаються щодо субрахунків і синтетичних рахунків. Підсумки такої відомості звіряються з оборотами і залишками відповідного синтетичного рахунку. Далі визначаються підсумки за субрахунками  
       Оборотна відомість за розрахунковими рахунками слугує для узагальнення даних аналітичного обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами. З її допомогою визначається сальдо за активними та пасивними рахунками з різними дебіторами і кредиторами  
Розглянемо призначення оборотних відомостей за аналітичними рахунками. 
Для перевірки правильності і повноти ведення обліку підсумки аналітичних оборотних відомостей звіряються з даними відповідного синтетичного рахунку в синтетичній оборотній відомості. Залишки і операції записуються на синтетичних і аналітичних рахунках в однакових сумах, тому їх підсумки мають збігатися. 
З допомогою оборотних відомостей аналітичного обліку можна дістати ряд важливих показників про окремі види коштів і їх джерела. 
      Оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку являють собою зведення оборотів і сальдо за всіма рахунками аналітичного обліку, об'єднаними одним синтетичним рахунком, і призначені для перевірки правильності облікових записів за цими рахунками, а також для спостереження за станом і рухом окремих видів коштів господарства і їх джерел. 
       Оборотні відомості за аналітичними рахунками слугують для узагальнення за місяць або інший звітний період даних аналітичного обліку і звіряння їх з даними синтетичного рахунку.

3. Контрольні функції синтетичного  
та аналітичного обліку

           Бухгалтерський облік має велику кількість об'єктів. Тільки різновидів товарно-матеріальних цінностей вчені нараховують декілька мільйонів. Щоб отримати інформацію про господарські засоби, джерела їх утворення, зобов'язання, господарські процеси та інші об'єкти обліку, необхідно все це згрупувати на бухгалтерських рахунках. Система рахунків також передбачає вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інформаційні зв'язки) структуру.             При цьому необхідно пам'ятати, що рахунки - це елементи системи рахівництва, а інформаційні зв'язки між ними здійснюються за допомогою проводок. Горизонтальні зв'язки проявляються через кореспонденцію рахунків, виражену подвійним записом даних про факти господарської діяльності. 
        Вертикальні зв'язки виражені в підпорядкуванні інформаційних рівнів синтетичного та аналітичного обліку - синтетичних і аналітичних рахунків. Вертикальний розріз в інформаційній системі бухгалтерського обліку представляє собою структуру, що складається з кількох рівнів, кожний з яких виконує свої інформаційні функції в системі управління підприємством. 
         Однак, можливим є виділення четвертого і більш низьких рівнів аналітичного обліку в залежності від ступеня деталізації даних про господарські операції. 
Виділення таких рівнів зумовлена потребами управління. Для оперативного управління і керівництва роботою підприємства, контролю та планування обсягу матеріально-технічного постачання; для контролю за збереженням всіх видів власності необхідний детальний облік витрат на виробництво; для здійснення розрахунків з працівниками (персоналом), з постачальниками, з бюджетом також необхідні конкретні дані, що детально характеризують всі сторони діяльності підприємства.

        Для управління, керівництва, контролю і планування господарських процесів, організації розрахунків з робітниками, замовниками, бюджетом, власниками у адміністрації підприємства виникає потреба в інформації, з різним ступенем узагальнення: як зведеній, так і більш детальній. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

        За допомогою рахунків у бухгалтерському обліку дістають відомості про господарські факти - явища та процеси - за ознаками активу та пасиву. Як було раніше визначено, рахунки можуть бути аналітичними та синтетичними. Зауважу, що аналітичними називаються такі рахунки, на яких обліковують окремі назви чи типи певних матеріальних цінностей, розрахунки, боргові вимоги чи зобов'язання з підприємствами, фірмами, установами, працівниками тощо. Аналітичні рахунки забезпечують докладну характеристику об'єктів бухгалтерського обліку. 
           Водночас для управління підприємством, його структурними підрозділами чи процесами іноді цілком достатньо мати узагальнені відомості. Узагальнення даних окремих об'єктів бухгалтерського обліку виконують на синтетичних рахунках. 
          Синтетичними називають такі рахунки, які узагальнюють групу однорідних видів господарських фактів чи процесів за окремими ознаками. 
Відображення господарських фактів - явищ або процесів - у деталізованих показниках на аналітичних рахунках називають аналітичним обліком, а відображення їх в узагальненому, синтезованому (від грец. sintesis - об'єднувати) - синтетичним обліком. 
            Крім синтетичних і аналітичних рахунків на практиці застосовуються ще й субрахунки. 
          Субрахунки - це проміжна облікова ланка між синтетичними й аналітичними рахунками. З їх допомогою виконують допоміжне групування даних аналітичного обліку, маючи на меті дістати узагальнені дані про окремі об'єкти всередині певного синтетичного рахунку. Застосовувати субрахунки доцільно насамперед для тих синтетичних рахунків, на яких обліковуються об'єкти з широкою і різноманітною номенклатурою.  

  Список  використаних джерел

1. Адамс Р.Основы аудита. М.:Аудит, ЮНИТИ.1995.-398 с.
2. Андреев В.Д. Практический аудит: Справочное пособие.-М.:Экономика.1994.-366с.
3. Аудит. Учебник для вузов/ В.И.Подольский, Г.Б.Поляк, А.А.Савин, Л.В.Сотников; Под ред. проф. В.И.Подольского.-М.:Аудит, ЮНИТИ,1997.-432с.
4. Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК.- 2-е изд., перерабидоп.-м.: Издательство «Дело»Сервис», 2000.-432 с.
5. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація.-К.:Т-во “Знання”, НОО, 2001.-402 с.
6. Зубілевич С.Л., Голов С.Ф. Основи аудиту. – Київ: Ділова України, 1996.- с.276.
7. Кузьминский А.И. Аудит. Практичний посібник.-К.:1996.
8. Національні нормативи аудиту.К.:Основа, 1999.-274 с.
9. Робертсон Дж. Аудит.Перев.с англ.-М.: КРМС, Аудиторская фирма «Контакт», 1993.-496 с.
10. Шеремет А.Д. та ін. Аудит. М.:Інфра, 1995.- 240 с.
11. Нидлз Б. И. др. Принципы бухгалтерского учета (Б. Нидлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэл: Пер. с англ.) / Под ред. Я. В. Соколова. — 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 496 с.
12. Скворцов Н. Н. Бухгалтерский учет: Учеб.-метод. пособ. В 2 т. — Харьков, 1999.
13. Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
14. 2001. — 339 с.