Шпаргалка по по "Бухгалтерскому учету и аудиту"

 

15.Облік касових операцій.

  Облік наявності і руху грошових коштів у касі та контроль за дотриманням касової дисципліни.  
З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою під-во повинно мати касу. Планом рахунків для обліку операцій у касі передбачено рах30 «Каса». За Дебетом –надходження грошових коштів, за Кредитом – виплата грошових коштів із каси. Операції за дебетом нагромаджуються у відомості 1.1, а за кредитом – у журналі-ордері 1. Основні характеристики: Касові операції здійснює касир, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження коштів у касі. Керівник несе відп-сть за створення умов, які забезпечують схоронність коштів у касі під час їх зберігання та транспортування. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому під-ву, забороняється. Касові операції оформлюються прибутковим та видатковим касовими ордерами. Касові документи складаються в 1 примірнику, дійсні лише в день виписки. Сума готівкового розрахунку одного під-ва з іншим через їх каси та через каси установ банків не повинна перевищувати 10 тис.грн протягом 1 дня за 1 або кількома документами. Кожне під-во, що є юр.ос. і має касу, веде 1 касову книгу для обліку операцій з готівкою в нац валюті. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера. Дотримання підприємствами й організаціями вимог чинних законодавчих і нормативних документів з питань готівкового обігу та Порядку ведення касових операцій забезпечується організацією відповідного контролю. Так, установи банків не менше як один раз на два роки, а у разі виявлення порушень — частіше, згідно з рішенням свого керівника повинні перевіряти додержання касової дисципліни на всіх підприємствах і в організаціях, які вони обслуговують, незалежно від форм власності. Крім того, виконання положень указаних документів контролюється також органами державної податкової адміністрації, фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ.

 

16.Облік банківських операцій.

 Рахунки в банку, порядок їх відкриття. Особливості обліку наявності й руху коштів на поточних та інших рахунках в банку.  
Для зберігання вільних грошових коштів та проведення безготівкових розрахунків відкриваються в банку поточні рахунки. Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому порядку юридичним та фізичним особам. Рахунки відкриваються у будь-якому банку України за вибором клієнта та згодою банків. Банки відкривають поточні рахунки протягом 10 календарних днів після отримання повного пакету документів (заяву про відкриття рахунку, копії таких документів завірено нотаріально: свідоцтво про держреєстрацію, статут, довідки Мінстат, довідки про взяття на облік платника податків, накази про прийняття на посади керівника і гол бухгалтера, довідку про реєстрацію в органах Пенс фонду, страхове свідоцтво, картку зі зразками підписів осіб і відбитка печатки). Після перевірки співробітниками банку наданих документів банк дає згоду про відкриття рахунку, про що робиться відмітка на оригіналі статуту. При відкритті рахунку в банку відкривається особистий рахунок клієнта з наданням йому номера.Особисті рахунки ведуться у 2 екземплярах: для банку, для клієнта – виписка банку з рахунка. Призначений активний рах 31 «Рахунки в банках».За Дебетом – надходження грошових коштів, за Кредитом – їх використання. Сальдо за дебетом показує залишок грошових коштів під-ва на всіх його рахунках в банку.

 

 

 

 

 

 

 

17.Облік власного капіталу.

Власний капітал  — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

—        внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

—        накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами  власний капітал поділяється  на дві категорії:

—   інвестовану (вкладений або сплачений капітал);

—   нерозподілений прибуток.

Джерела утворення  власного капіталу:

—   інвестований (вкладений або сплачений капітал);

—   нерозподілений (реінвестований прибуток).

Інвестований  капітал — це сума простих та привілейованих

акцій за їх об’явленою (номінальною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення капіталу.

Нерозподілений (реінвестований) прибуток — це частина  чистого прибутку, що не розподілений між акціонерами.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує відповідні функції.

Інвестований  капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об’явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений  прибуток — це частина чистого  прибутку, що не була розподілена між  акціонерами.

Власний капітал  за рівнем відповідальності поділяється на:

- статутний капітал,  сума якого визначається в  установчих документах і підлягає  обов’язковій реєстрації у державному  реєстрі господарюючих одиниць;

— додатковий капітал (не реєстрований) — це додатково  вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Капітал підприємства:

Статусний капітал

Пайовий капітал

Додатковий капітал

Резервний капітал

Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток)

Вилучений капітал

Неоплачений капітал

Функції Статутного і Додаткового капіталу різні. Статутний капітал — це первісне джерело інвестування і формування иайна підприємства.

На відміну  від Додаткового капіталу, Статутний  капітал забезпечує регулювання  відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

 

 

18.Облік дебіторської заборгованості.

 Дебіторська заб-сть – це заборгованість дебіторів на певну дату. Дебітори – це фіз. та юр. особи, які заборгували під-ву і які погасять її, як очікувано в майбутньому. Критерії визнання: в майбутньому очікується отримання економічних вигод; можливість достовірної оцінки. Класифікація: За П(С)БО №10:1.довгострокова (рах.18) – це сума заб-ті, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу; 2.поточна(рах. 34,37, 36) – виникає і буде погашена раніше 12 місяців. За об’єктами: 1.за продукцію, товари, роботи, послуги; 2.забезпечена векселем; 3.надані позики; 4.за розрахунками; 5.інша. За своєчасністю погашення: 1. д.з. строк оплати якої не настав (нормальна); 2. д.з. не сплачена в строк (прострочена), у тому числі безнадійна та сумнівна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19.Класифікація зобов’язань.

Зобов’язання  – це заборгованість, яка виникла  в результаті минулих подій і  погашення якої, як очікується, призведе до зменшення екон.вигод. Критерії визнання: в майбутньому очікується зменшення  екон.вигод; можливість достовірної  оцінки. Класифікація: 1.довгострокові – які не підлягають погашенню протягом операційного циклу або протягом 12 міс з дати балансу (довг. кредити банку, довг. векселя видані, довг. облігації емітовані тощо); 2.поточні – очікується протягом 12 міс (коротк.пункт1; розрахунки з бюджетом за податками, розрахунки за страхування та соц.фонди, розр. з оплати праці, розр. з учасниками, інші); 3.забезпечення - зобов’язання з невизначеним строком або сумою погашення (заб.відпусток, на гарантійний ремонт, на реструктуризацію, на додаткове пенсійне забезп.)  
Оцінка: довгострокові – за теперішньою вартістю; поточні – за сумою погашення; забезпечення є витратами

 

20.Облік зобов’язань.

Облік поточних зобов'язань

 ПЗ - це З,яке буде погашене в процесі звичайного операційного періоду, або має бути погашене на протязі 12 міс. До них відносять: К кредити банків, ПЗ за ДЗ, кредиторська З. Облік короткострокових кредитів банків: на К 60 сума одержаних позик, на Д суми їх погашення та переведення до довгострокових З.

Облік довгострокових зобов'язань

ДЗ - це З, на яке  нараховуються %, та яке підлягає погашенню  протягом року від дати балансу. Якщо первісний термін погашення перевищує 12 міс. , та до затвердженої ФЗ, існує  договір про перетворення цього  З як довгострокового. Для обліку ДЗ призначено рах. 5 класу «ДЗ», до них належать: Д кредити банків, Д фінансові зобов'язання, інші ДЗ.

Облік р з  ДК банків та коштами, позиченими в  інших осіб, які не поточними З, ведеться на р 50 «Д позики». НА К суми одержаних ДК,а також переведення  короткострокових, відстрочених. На Д погашена З за ними та переведення поточної З за ДЗ. Розрахунки П з власниками облігацій, обліковуються на рах 50

 

 

 

23.Облік податку на прибуток.

Для обліку податку  на прибуток від звичайної діяльності та від надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 98 "Податок на прибуток".

Достовірність розрахунку податкового прибутку характеризується трьома чинниками:

- дотримання  податкового законодавства щодо  складу доходів і витрат суб'єктів  господарювання;

- дотримання  податкового законодавства при розрахунку податкової бази, доходів, витрат, активів і зобов'язань суб'єкта господарювання;

- об'єктивністю  інформаційної бази, за даними  якої складається декларація  з податку на прибуток.

Перелік доходів  і витрат, що враховуються при обчисленні податку на прибуток та особливості їх визначення наведені в підрозділі підручника.

Доходи, визнані  в бухгалтерському обліку, як правило, визнаються доходами і витратами  в податковому обліку, але відмінність  може бути в результаті того, що вони не збігаються по звітних періодах, оскільки момент визнання доходу в бухгалтерському і податковому обліку можуть бути різні. Крім того, встановлені різні підходи до визнання доходів і витрат за окремими операціями, які визнаються в бухгалтерському обліку і не є такими в податковому обліку. Перелік таких доходів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24.Облік податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) сплачується при придбанні  товарів (матеріалів, робіт, послуг). 
Додана вартість — це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування. Платником податку виступає покупець продукції, її продавець виступає як стягувач податку — посередник між платником та державою. 
Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг). 
ПДВ не включається до ціни реалізації, а встановлюється понад ціну реалізації. 
Ставки ПДВ: 
20 % — основна ставка; 
0 % — при експорті товарів. 
Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана платником податку у звітному податковому періоді. 
Сплата ПДВ здійснюється таким чином: 
— підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів — податковий кредит; 
— підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг) — податкове зобов'язання; 
— за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ.