Резервний капітал

     Резервний капітал, його економічна сутність.

     Створення і нормальне функціонування підприємств  будь-якої форми власності неможливе  без формування достатнього обсягу власного капіталу. Власний капітал  утворюється за рахунок особистої  участі власників у його формуванні.

     Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандартах П (С) БО 2 "Баланс"[2] і П (С) БО 5 "Звіт про власний капітал"[3].

     Згідно  з цими стандартами, власний капітал  знаходить відображення у першому розділі пасиву бухгалтерського балансу (розділ має назву "Власний капітал") і складається з: статутного та пайового капіталу; додатково вкладеного капіталу; іншого додаткового та резервного капіталу; нерозподіленого прибутку; неоплаченого та вилученого капіталу.

     Резервний капітал утворюється на підприємствах  завдяки чистому нерозподіленому  прибутку на умовах, зафіксованих в  установчих документах.

     Ці  кошти використовують у тому разі, коли потрібні витрати не покриваються наявним нерозподіленим прибутком (наприклад, на виплату дивідендів за привілейованими акціями), а також на покриття різниці між номінальною і продажною ціною випущених акцій. За рахунок резервного капіталу підприємство може покрити збитки від своєї господарської діяльності, а також збільшити статутний капітал.

     Згідно  із законодавством України на кожному  підприємстві, заснованому у формі  акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим за 25 % статутного капіталу підприємства. Для акціонерних товариств мінімальна величина резервного капіталу повинна становити 15 % акціонерного капіталу. Розмір щорічних відрахувань у резервний капітал також передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку підприємств. Для порівняння: у Німеччині встановлена мінімальна межа сукупного обсягу резервів: капітальних і тих, що створені за рахунок прибутку. Згідно із Законом про акціонерні товариства (AktG) німецьким підприємствам для формування обов’язкових резервів слід спрямовувати двадцяту частину чистого прибутку. Такі відрахування потрібно здійснювати, поки обсяг сукупних резервів не досягне 10 % номінального капіталу товариств. Аналогічний порядок формування резервів діє у Швейцарії, з однією різницею, що мінімальний розмір обов’язкових резервів становить 20 % номінального капіталу. Цікавим є те, що створення обов’язкових резервів товариствами з обмеженою відповідальністю законодавствами розвинутих країн, як правило, не регулюється. Це є компетенцією учасників.

     Резервний капітал може використовуватися  на такі основні цілі:

• покриття збитків суб’єкта господарювання;
• виплата боргів у разі ліквідації підприємства;
• виплата дивідендів (якщо величина резервів перевищує мінімально допустимий рівень);
• інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами.

     До  формування мінімально необхідного  розміру резервів їх можна використовувати  лише для покриття збитків. Інформація про рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капітал підприємства. У цьому ж звіті відображається динаміка капітальних резервів.

 

     Бухгалтерський  облік резервного капіталу.

• Відображення Резервного капіталу за Планом рахунків бухгалтерського обліку

     Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

     Для обліку резервного капіталу у Плані  рахунків [4] призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал» (рис.1). За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом — їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду [5]. 

     

     Рис. 1

     Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення  та напрямком використання.

     Здійснення  відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом:

     Д-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

     К-т 43 «Резервний капітал».

     Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

     Використання  коштів резервного капіталу на покриття втрат внаслідок надзвичайних ситуацій:

     Д-т 43 «Резервний капітал»

     К-т 10 «Основні засоби»

     К-т 15 «Капітальні інвестиції»

     К-т 20 «Виробничі запаси»

     К-т 26 «Готова продукція»

     К-т 14, 35 «Фінансові інвестиції»

     К-т 30 «Каса».

     Покриття  витрат підприємства з усунення наслідків  надзвичайних ситуацій:

     Д-т 43 «Резервний капітал»

     К-т 66 «Розрахунки по заробітній платі»,

     К-т 65 «Розрахунки за страхуванням»,

     К-т 23 «Виробництво».

     Направлені  кошти резервного капіталу на покриття збитків звітного періоду:

     Д-т 43 «Резервний капітал»

     К-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті  збитки)».

     Використання  коштів резервного капіталу на виплату  дивідендів засновникам:

     Д-т 43 «Резервний капітал»

     К-т 67 «Розрахунки з учасниками» (Рис. 2).

 

     Облік резервного капіталу

     

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                    Рис. 2

Пояснення:

      1 – спрямований прибуток на  створення резервного капіталу;

      2 – використані кошти резервного  капіталу на покриття збитків  звітного періоду;

      3 – використані кошти резервного  капіталу на нарахування дивідендів;

      4 – збільшений статутний капітал  за рахунок резервного капіталу.

 

• Відображення Резервного капіталу у «Звіті про власний капітал» (форма 4)

     Зміст і форма звіту про власний  капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5 [3]. Метою складання зазначеного звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду, тобто року.

     Зміни можуть бути як до збільшення власного капіталу, так і до його зменшення.

     У тому випадку, коли показники призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, дані у  графах 3-11 наводяться у дужках (п. 17 П(С)БО 5).

     "Шапка"  форми № 4 з графи 3 по графу  11 — це не що інше, як розташовані по горизонталі статті розділу 1 "Власний капітал" Пасиву Балансу, які в самому Балансі розташовані по вертикалі. Статті "Скоригований залишок на початок року" (ряд. 050) і "Залишок на кінець року" (ряд. 300) відповідають даним графи 3 "На початок звітного періоду" і графи 4 "На кінець звітного періоду" форми 1 "Баланс" за відповідними показниками.

     Таким чином, якщо розділ 1 Пасиву Балансу  відображає тільки початковий і кінцевий результат звітного року з власного капіталу, то форма 

№ 4 розшифровує  події або операції, які визначили цей кінцевий результат. Іншими словами, можна сказати, що у формі № 4 відображаються причини зміни (джерела збільшення чи причини зменшення) власного капіталу підприємства.

     Вертикально у формі № 4 у вигляді статей якраз і виписані причини, з яких власний капітал підприємства чи то збільшується, чи то зменшується.

     Розглянемо  детальніше статті, які стосуються виключно зменшення або збільшення Резервного капіталу (графи 8).

• Стаття "Виплати власникам (дивіденди)" (ряд. 140) зменшує власний капітал підприємства. Оскільки дивіденди можуть виплачуватися як за рахунок прибутку підприємства, так і за рахунок резервного капіталу, то відповідні суми відображаються за графами 7-8.
• Статті "Направлення прибутку до статутного капіталу" (ряд. 150) та "Відрахування до резервного капіталу" (ряд. 160) не зменшують власний капітал, бо на скільки поменшає показник за графою 8, на стільки ж збільшиться показник за графою 3 або(та) 7 (відповідно). Тобто власний капітал перерозподіляється відповідно до рішення учасників (засновників).
• У статті "Списання невідшкодованих збитків" (ряд. 260) підприємства відображають суму таких збитків за рахунок джерел їх погашення. Такими джерелами можуть бути (передусім) резервний капітал (гр. 7) і нерозподілений прибуток (гр. 8) [8].

• Відображення Резервного капіталу у Бухгалтерському балансі.

     І нарешті, у Бухгалтерському балансі  Резервний капітал знаходить  своє відображення у першому розділі  Пасивів (ліва колонка).

 

     Шляхи удосконалення обліку резервного капіталу на підприємстві.

     В сучасних умовах господарювання вітчизняних  підприємств особливого значення набули питання підвищення ефективності управління, а, отже – підвищення якості управлінських  рішень, що приймаються менеджерами підприємства на усіх рівнях. Оскільки здійснення управлінської діяльності неможливе без своєчасного отримання достовірної релевантної інформації стосовно об’єкту управління, виникає необхідність в постійному удосконаленні системи інформаційного забезпечення управлінських рішень, зокрема – системи обліку на підприємстві.

     Одним з важливих факторів, що забезпечують становлення та розвиток діяльності підприємства, є грамотне управління його власним капіталом. Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [1], власним капіталом вважається частина в активах підприємства, що залишається після вирахування (погашення) усіх його зобов’язань.

     Раціональне формування та використання власного капіталу підприємства вимагає постійного відстеження змін у його розмірі та структурі. Це здійснюється шляхом ретельного ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов’язаних зі змінами у розмірі та складі власного капіталу, і відображення відповідних даних в основних формах фінансовій звітності підприємства – у першому розділі пасиву балансу (форма №1 фінансової звітності), а також у звіті про власний капітал (форма №4 фінансової звітності).

     Відповідно  до положення (стандарту) бухгалтерського  обліку №5 “Звіт про власний капітал”[3] у цьому звіті розкривається інформація про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду та причин цих змін. Але на сьогодні існують певні проблеми зі здійсненням детального аналізу структури власного капіталу підприємств, пов’язані з відсутністю як в основних формах фінансової звітності підприємства, так і в примітках до неї інформації про зміни за окремими елементами, що входять до складу власного капіталу.

     В першу чергу, це стосується відсутності  деталізованої інформації щодо частини власного капіталу підприємства, яка має бути спрямована на формування такої його складової, як резервний капітал. Під резервним капіталом відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 [2] “Баланс” розуміється сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Цей резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів на випадок ліквідації підприємства.