Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова. Метод подвійного запису, його значення в бухгалтерському обліку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  водного господарства та природокористування

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

Курсова робота на тему :

«Рахунки бухгалтерського  обліку, їх зміст та будова. Метод  подвійного запису, його значення в бухгалтерському обліку»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

Студентка 3 курсу, ЕП-31

Добродей О.Ю.

Перевірила

Нагавичко І.П.

 

Рівне 2012

 

Зміст

Вступ...........................................................................................................................3

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова. Метод подвійного запису, його значення в бухгалтерському обліку......................................4

1. Рахунки бухгалтерського обліку їх зміст.....................................................4

2. Метод подвійного запису...............................................................................8

2. Практична частина.......................................................................................11

1. Практичне завдання №1................................................................................11

2. Практичне завдання №2................................................................................26

Висновки...................................................................................................................28

Список використаної літератури............................................................................29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Облік виник і розвивається у зв’язку з потребою суспільства  в необхідній і достатній інформації щодо наявності та руху майна з метою контролю та управління господарськими процесами і їх результатами.

Бухгалтерський облік  є локальним і включає всю  технологію інформаційного процесу, яка  охоплює процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємств, організацій і установ зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень. З огляду на це він перетворився на міжнародну мову бізнесу і став обов’язковою передумовою успішної діяльності всіх господарюючих процесів.

Бухгалтерський облік  нині є важливою складовою економічної  науки, забезпечуючи технологію отримання  необхідної інформації про господарюючий  суб’єкт. Він тісно пов’язаний з  такими науками, як статистика, фінанси, менеджмент, із правовими та соціальними науками. Основоположні принципи бухгалтерського обліку є однаковими для господарюючих суб’єктів всіх видів діяльності й забезпечують єдині підходи щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Завдання роботи: визначити  сутність рахунків бухгалтерського  обліку; розглянути методи подвійного запису; виконати практичні завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Рахунки бухгалтерського  обліку, їх зміст та будова. Метод  подвійного запису, його значення в бухгалтерському обліку .

1.1.Рахунки бухгалтерського обліку їх зміст.

 Зафіксована в первинних  документах інформація за технологією  облікового процесу підлягає  реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її систематизації  з тим, щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу. Відображення господарських операцій безпосередньо в бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б складати новий баланс (згадаймо чотири типи змін в балансі). Крім того, баланс як моментний показник складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки в грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у діяльності підприємства забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки – це один з  елементів методу бухгалтерського  обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємництва і їхніх джерел та господарських процесів.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських  процесів відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок „Основні засоби”, для обліку товарів – „Товари”, для обліку процесу виробництва – „Виробництво” тощо.

Отже, рахунок є способом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.

Зміст, призначення і  будова рахунків зумовлені об’єктами, що обліковуються, і завданнями обліку.

У результаті господарської  діяльності активи та джерела їх утворення  можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення рахунку відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву – кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці.

Термін „дебет” походить від лат. Debet , що означає „він винен”, а „кредит” – від лат. Credit, що означає „він вірить”. Тепер дебет і кредит – це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум. Систематично рахунок має таку форму (рис 1).

Рахунок (назва рахунка)
Дебет	Кредит

Рис. 1 Схема рахунка бухгалтерського обліку

Оскільки об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Слово „сальдо” походить  від італ. Що означає „розрахунок”. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об’єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній. Маючи інформацію про початкове сольдо об’єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сольдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об’єкта обліку, відображено за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом  рахунка називають дебетовим  оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка – кредитовим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки  поділяють на активні і пасивні.

Активні рахунки призначені для  обліку наявності та руху активів  і відкриваються для статей балансу(„Основні засоби”, „Нематеріальні активи”, „Виробничі запаси”, „Товари”, „Каса”, „Рахунки в банках”, „Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо).

Пасивні рахунки призначені для  обліку наявності та зміни джерел утворення  і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу („Статутний капітал”, „Резервний капітал”, „Нерозподілені прибутки”, „Довгострокові позики”, „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, „Розрахунки з оплати праці” тощо).

При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу – активні, то і сальдо в активних рахунків записують зліва в дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують справа  у кредиті рахунка. Отже активні рахунки  завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв’язок між балансом  і рахунками. Можна сказати, що баланс складають за даними рахунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку балансу.

На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а на протилежній  – зменшення. В активних рахунках, де залишок завжди дебетовий, 0збільшення коштів відображається за дебетом, а зменшення – за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а зменшення – за дебетом.

Побудову активних і  пасивних рахунків зображено на рис. 2.

Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на активному рахунку необхідно: до початкового дебетового залишку (сальдо) додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

Активний рахунок
Д-т	К-т
Початковий залишок (сальдо) + збільшення	- зменшення
Оборот+	Оборот-
Кінцевий залишок (сальдо)

 

У пасивних рахунках для  визначення залишку (сольдо) на кінець місяця необхідно до початкового  кредитового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

Пасивні рахунки
Д-т	К-т
- зменшення	Початковий залишок (сальдо) + збільшення
Оборот+	Оборот-
	Кінцевий залишок (сальдо)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознайомлення з будовою  рахунків показало, що дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають  різне значення. Це випливає із суті господарських засобів і джерел їх утворення. Активні рахунки мають залишок (сальдо) завжди дебетовий (оскільки не можна витратити більше ніж є в наявності і надійшло); пасивні рахунки – тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськими засобами ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Метод подвійного запису

Економічна  суть  господарської  операції  полягає  в  тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі  зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис –  метод, випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі і пасиві одночасно. Це важливий принцип  однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом  одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають  подвійним записом.

Подвійний запис  не тільки  принцип  однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку,  оскільки  очевидно,  що  скільки не  було б операцій,  але загальна  сума  записів за  дебетом рахунків  завжди  дорівнюватиме загальній сумі  записів   за кредитом рахунків.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки  кореспондуючими.  Як синонім  кореспонденції        рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов’язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.

Залежно від кількості  кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж саму суму, тобто  коли кореспондують між собою  тільки два рахунки.

Складною називають  таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки – один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

У складних бухгалтерських проводках не порушуються принцип  подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов’язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для  організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської  операції  і її  правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. Їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а  інформація про стан та рух об’єктів обліку відповідно систематизуються на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.