Порівняльна характеристика політичних систем України та Данії

 

 

 

 

Порівняльна характеристика політичних систем

України та Данії

 

 

 

 

 

 

                        

 

 

 

 

                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст:

Р.1. Політична система України

1.1. Загальні відомості

1.2. Конституція

1.3. Система влади

1.4. Політичні партії

Р.2. Політична система Данії

2.1. Загальні відомості

2.2. Конституція

2.3. Система влади

2.4. Політичні партії

Р.3. Порівняння політичних систем України та Данії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Що таке порівняльна характеристика? Це зіставлення характерних особливостей досліджуваних об’єктів чи предметів, виявлення у них схожих і відмінних  рис, співставлення їх по відношенню один до одного, висвітлення їх позитивних і негативних рис.

Проблемі державного устрою в спеціальній науковій літературі приділяється дуже мало уваги, хоча майже  в кожному підручнику з основ  держави і права є окремий  розділ, присвячений визначенню поняття  державного устрою і характеристиці видів державного устрою. Проте спеціальних  робіт, присвячених проблемі, майже немає.

 За своїм змістом  державний устрій - це певний механізм  держави та її функції, тобто  організаційні й функціональні  основи держави. За своєю формою  державний устрій - це територіальна  або національно-територіальна організація  державної влади, що поділена  на окремі складові частини,  які перебувають у тісному  взаємозв'язку між собою і вищими  органами держави, тобто це  поняття щодо всього кола питань  про внутрішній поділ території  держави на складові частини,  їх правове становище, взаємовідносини  між державою в цілому та  її складовими частинами.

Для порівняння політичної системи України та політичної системи  іншої країни я обрала Данію. Саме Данію, тому що в новинах по телебаченню  та інших ЗМІ рідко можна отримати достатньо інформації про цю країну, а в особливості про її політичну  систему. А для нашої спеціальності  політологів-міжнародників дуже важливим є отримання повної інформації про  ту чи іншу країну світу. Саме тому у  мене є можливість шляхом порівняльної характеристики політичних систем України  та Данії вивчити політичний устрій цієї західноєвропейської держави.

Метою даної роботи є розкриття  особливостей політичних систем України  та Данії, а також їх порівняння з  використанням набутих про них  знань.

Для досягнення цієї мети слід вирішити ряд завдань:

• розкрити особливості політичної системи України:

• відомості про Конституцію
• про систему влади
• про політичні партії

 

• розкрити особливості політичної системи Данії:

• відомості про Конституцію
• про систему влади
• про політичні партії

• порівняти політичні системи двох даних країн:показати їх відмінності і схожі риси;

• з урахуванням викладеної інформації дати рекомендації для змін у політичній системі щодо більшої відповідності сучасним вимогам європейської демократії.

 

 

                                                 

Україна

Загальні відомості

Україна — унітарна демократична національна держава, президентсько-парламентська республіка. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Виконавча влада в країні належить кабінетові міністрів, а законодавча — парламенту (Верховній Раді України). Найвищим органом судової влади в Україні Верховний Суд України. Можливість впливати на роботу усіх трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової, має глава держави - Президент України — згідно Конституції він зобов'язаний припиняти будь-які їх дії, що порушують основний Закон України.

Вибори Президента України  проходять за правилами мажоритарної системи абсолютної більшості. Вибори депутатів парламенту України у 1994 році проходили також за правилами  мажоритарної системи, а у 1998 році  була застосована змішана, мажоритарно-пропорційна  система, яка була введена Законом 1997 року  “ Про вибори народних депутатів України ”. Як проходили  вибори  відповідно до  цього закону і  як це вплинуло на склад парламенту?

Згідно з законом вибори депутатів Верховної Ради України  проходили у 226 виборчих округах. У 225 округах розігрувалося по 1 мандату  депутата Верховної Ради за правилами  мажоритарної системи абсолютної більшості. Вибори в одномандатних округах давали половину складу парламенту України, який за Конституцією 1996 року налічує 450 депутатів. Інші 225 мандатів депутатів Верховної Ради розігрувалися згідно з правилами пропорційної виборчої системи в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. За ці 225 мандатів змагалися партії і виборчі блоки партій.[2]

Конституція

Невдовзі після проголошення незалежності України, внаслідок референдуму 1991 р., в Україні була створена парламентська  комісія з підготовки нової конституції. 28 червня 1996 р., з прийняттям нової  демократичної конституції була запроваджена багатопартійна політична  система (плюралізм) і законодавчо  задекларовані основні права  і свободи громадян України, а  також права національних меншин країни.

Конституція гарантує свободу  віросповідань — релігійні об'єднання  повинні реєструватися в органах  місцевої та центральної влади. Свобода  слова також гарантована Конституцією.

Різним етнічним групам України  гарантується право на отримання  освіти рідною мовою, на розвиток культурного  життя, а також на підтримку та вживання національних мов в повсякденному  житті. Згідно Конституції, державною  мовою України є українська.[4]

Система влади

Виконавча влада

Вищим органом виконавчої влади України є уряд - Кабінет  Міністрів України. До його складу входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри і сімнадцять міністрів.

Прем'єр-міністр очолює Кабінет  Міністрів і керує його роботою. Прем'єр-міністра призначає Президент  за згодою більш ніж половини конституційного  складу Верховної Ради. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається  Президентом за поданням Прем'єр-міністра. У разі дострокового припинення повноважень  Президента виконання обов'язків  Президента на період до обрання і  вступу на пост нового Президента покладається на Прем'єр-міністра.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Уряд у межах своєї  компетенції видає постанови  і розпорядження, обов'язкові до виконання. Акти Кабінету Міністрів України  підписує Прем'єр-міністр.

У разі відставки Прем'єр-міністра або прийняття Верховною Радою  резолюції недовіри Кабінету Міністрів  у відставку відправляється весь склад уряду.

Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної  і податкової політики, а також  політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів розробляє  проект закону про Державний бюджет України, який затверджується Верховною  Радою, та забезпечує його виконання.

Від часу прийняття „ Декларації про державний суверенітет України ” (16 липня 1990 року.) склад керівництва Кабінету Міністрів змінювався дванадцять разів. Зараз працює дванадцятий уряд України.

Центральні органи виконавчої влади

Крім Кабінету Міністрів, до системи центральних органів  виконавчої влади України входять  міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним органом у системі центральних  органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у  визначеній сфері діяльності. Керівництво  міністерством здійснює міністр. Міністр  як член Кабінету Міністрів України  відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України  з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він  здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади  з питань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом  виконавчої влади, діяльність якого  спрямовує і координує Прем'єр-міністр  України або один з віце-прем'єр-міністрів  чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним  членам Кабінету Міністрів України  та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву  координацію та функціональне регулювання  з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має  визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись  спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює голова.[8]

 

Законодавча влада

Відповідно до Конституції  єдиним органом законодавчої влади  в Україні є парламент –  Верховна Рада України.

Верховна Рада незалежної України розпочинає свій відлік від 16 липня 1990 року. У цей день Верховна Рада Української РСР 12-го скликання  проголосувала за Декларацію про  державний суверенітет України. Згідно з цим документом було скасовано  ст. 6 Конституції УРСР про керівну  роль Комуністичної партії та проголошено  розмежування влади на законодавчу, виконавчу та судову як принцип побудови державного механізму.

З 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада одностайно підтримала "Акт  проголошення незалежності України", почалося відродження парламенту в  нових умовах суверенної держави. У  лютому 2000 року Верховною Радою України  було прийнято рішення про зміну  обчислень її скликань. Відтепер 12-е  скликання парламенту, яке працювало  на постійній основі з 1990 року по 1994 рік, стало іменуватися першим скликанням Верховної Ради України.

У незалежній Українській  державі вибори до Верховної Ради України відбувалися тричі - 1994, 1998 і 2002 року. Народні депутати України  І-ІІ скликань обиралися за мажоритарною системою, ІІІ-IV – за змішаною.

Останні вибори до Верховної  Ради України відбулися 31 березня 2002 року. 225 депутатів обрано в одномандатних  виборчих округах на основі відносної  більшості, інші 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Структура

В Україні запроваджено однопалатний Парламент, що в цілому на сучасному  етапі відповідає конституційній формі  державного устрою України як унітарної  держави.

Конституційний склад  Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на чотири роки на основі загального, рівного  і прямого виборчого права.

Керує Верховною Радою  України Голова Верховної Ради України, який обирається народними депутатами таємним голосуванням. У Голови Верховної  Ради України є два заступники, які обираються народними депутатами таємним голосуванням за пропозицією  Голови. Роботу Голови Верховної Ради України і його заступників забезпечують відповідні секретаріати.

Основними галузевими органами Верховної ради є її комітети, які  здійснюють законопроектну роботу. Комітет, визначений головним розробником з  певного законопроекту чи проекту  іншого акту Верховної Ради, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки та висновки інших комітетів та готує  їх на розгляд Верховної Ради.

Верховна Рада у межах  своїх повноважень може організовувати тимчасові спеціальні комісії для  підготовки і попереднього розгляду питань.

Для проведення розслідування  з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менше третини  від конституційного складу Верховної  Ради України.

Для контролю за використанням  коштів Державного бюджету від імені  Верховної Ради створюється Рахункова  палата.

Депутати 

Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.

Повноваження народних депутатів  України починаються з моменту  складення присяги на вірність Україні. Відмова скласти присягу призводить до втрати депутатського мандата.

Народним депутатам гарантується депутатська недоторканість.

Повноваження і діяльність

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові, народним депутатам, Кабінету Міністрів і Національному банку  України.