Поняття і елементний склад нематеріальних активів підприємства

УКООПСПІЛКА 
Львівська Комерційна Академія 
 
 
 
 
 
 
 

Доповідь

на тему:

«Поняття і елементний склад нематеріальних активів підприємства.» 
 
 
 
 

Виконала: 
студентка 211 групи 
напрям підготовки 
“Облік і аудит” 
Ільницька Мар’яна Богданівна  
Перевірила: 
Городня Тетяна Анатоліївна 
 
 

Львів – 2012

Поняття і елементний склад нематеріальних активів.

     Нематеріальні активи - це права на використання об'єктів промислової та індивідуальної власності, а також інші майнові права.

     Нематеріальні активи включають певну сукупність елементів.

     Нематеріальні активи підприємства 

     1. Право на об'єкти промислової  власності 

     2.Авторське  право 

     3.Право  на користування іншими нематеріальними  ресурсами 

     4.Право  на користування землею та  іншими природними ресурсами 

     5. Організаційні витрати на створення підприємства 

     Окремі  елементи нематеріальних активів мають  особливості правового захисту. Власники об'єктів промислової власності  отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий  зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.

     Патентом  називається виданий державним органом (патентним відомством) документ, який дає особі або організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне вирішення. Патент має дві частини - патентну грамоту та патентний опис. Патентна грамота - складається в обмеженій кількості примірників і передається патентовласникові. Вона містить ім'я патентовласника ( найменування фірми) і автора, найменування технічного вирішення, що є об'єктом патенту, та інші відомості, які визначають характер і обсяг виключного права. В патентному опису наводиться характеристика технічного вирішення. Обсяг інформації у патентному опису має бути достатнім для того, щоб практично застосовувати об'єкт патенту.

     Патентовласник  може заборонити будь-якій особі використовувати об'єкт патенту без спеціального дозволу. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент і не може виходити за межі кордонів.

     Правова основа винаходів і промислових  зразків здійснюється на основі його державної реєстрації.

     Авторське право - це система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ та їх взаємовідносин з іншими контрагентами. Власник авторського права або правонаступник має виключне право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності.

     Правовий  захист місця походження товару виникає  на підставі його реєстрації. Фізична  або юридична особа, яка зареєструвала  місце походження товару, отримує свідоцтво, яке підтверджує право на його використання. Але це право не є виключним. Тому власник свідоцтва не може давати ліцензії на використання місця походження товару іншим особам.

     Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Але їх розголошення може нанести шкоду інтересам власника. Тому вони є складовою частиною так званої комерційної таємниці підприємства.

     Реалізація  права власності на нематеріальні ресурси.

     Реалізація  права власності на нематеріальні  ресурси можлива або шляхом їх використання самим власником, або  з його дозволу наданням такого права  іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у  формі ліцензійної угоди.

     Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода - це такий договір, у відповідності з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку, комерційної тайни (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.

     Передача  прав власності може бути застережена  різними умовами відносно терміну  та обсягу використання. Комплексу  інформації, що передається, щодо. У  відповідності з цим розрізняють  декілька видів ліцензій.

     Види  ліцензій 

     В залежності від підстави, на якій видається  дозвіл використовувати об'єкт ліцензії: 

• Добровільна ліцензія;
• Примусова ліцензія.

     В залежності від обсягу прав на використання ліцензії: 

• Звичайна ліцензія;
• Виключна ліцензія; 
• Повна ліцензія. 

     В залежності від характеру об'єкта, який передається за ліцензійною  угодою. 

• Патентна ліцензія; 
• Безпатентна ліцензія. 

     Добровільна ліцензія характерна тим, що в ній ліцензіар передає дозвіл використати об'єкт права ліцензіату на підставі договору. В якому регламентуються обов'язки кожної сторони; обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника.

     Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні і повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліценціатами. Виключна ліцензія передає ліцензіату права виключного користування об'єктом ліцензії. Але ліцензіар зберігає за собою право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Внаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об'єктом ліцензії протягом зазначеного у договорі періоду.

     Залежно від характеру об'єкту, який передається  за договором, ліцензії поділяються  на патентні та безпатентні. Об'єктом  патентної ліцензії є технічне досягнення, що захищене патентом. Об'єктом безпатентних ліцензій є не захищені патентами технічні досягнення, ноу-хау, виробничий досвід тощо.

     Ліцензійні  угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов'язаних з ними ноу-хау. Така угода включає  в себе, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультативних послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а також супроводжуючі поставки сировини, обладнання, комплектуючих.

     За  виконання об'єкту ліцензійної угоди  ліцензіат сплачує ліцензіару певну  винагороду. Найбільш поширені серед них : періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.

     Періодичні  відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продаж, до собівартості виробництва  або у розрахунку на одиницю ліцензійної  продукції. Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний платіж являє собою по суті фактичну ціну ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

     Розрахунки  за ліцензії можуть також здійснюватися  шляхом передачі ліцензіару частки цінних паперів ( акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків  як зустрічна передача технічної  документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом.