Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2011 в 22:49, реферат
У процесі виробництва на всіх стадіях і циклах ділової активності працівники підприємства (навмисне чи не навмисне) можуть вдаватися до перекручень і фальсифікації. У результаті таких дій підприємства можуть зазнати великих матеріальних і моральних втрат, і одним із основних завдань аудиту є виявлення помилок і фактів шахрайства, а також вжиття необхідних заходів щодо попередження можливих втрат підприємства.
1. Класифікація помилок і шахрайства
2. Процедури виявлення помилок і шахрайства
3. Дії аудиторів у разі виявлення помилок та шахрайства
Висновок
Список використаної літератури
Основними
причинами перекручень
Аудитор, який виявив помилку, невідповідність або впевнився у можливості протиправної дії, повинен визначити їхній потенційний вплив на фінансові звіти. До того, як заявити про помилку чи обман, аудитор повинен впевнитися у їх шкоді й отримати достатньо доказів на користь цього. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на переробці звітів.
Аудитор, який виявив помилку, невідповідність або впевнився у можливості протиправної дії, повинен визначити їхній потенційний вплив на фінансові звіти. До того, як заявити про помилку чи обман, аудитор повинен впевнитися у їх шкоді й отримати достатньо доказів на користь цього. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на переробці звітів.
Основними
причинами перекручень
Стандартами передбачено, що аудитор не завжди може гарантувати виявлення всіх незаконних дій, бо іноді в нього забракне спеціальних знань, щоб докладно розібратися у справах. Крім того, незаконні дії найчастіше непрямо стосуються фінансової звітності, тому непрагма-тичною виглядає вимога до аудитора взяти на себе таку відповідальність.
Коли аудитору вдалося виявити зловживання, то він повинен, насамперед, з'ясувати, як вони позначилися на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Однак, якщо аудитор дійшов висновку, що наявність незаконних дій ставить під сумнів інформацію фінансової звітності, оскільки вона неправильно відображає реальний стан справ, то він зобов'язаний відповідно переосмислити свій висновок. Разом із тим, аудитор має також переглянути і власне ставлення до адміністрації. Якщо вона знала про виявлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила про них раніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.
Коли
клієнт взагалі відмовляється прийняти
змінений аудиторський висновок або
не вживає ніяких заходів, щоб виправити
недоліки в обліку і звітності, то аудитор
може відмовитися від подальшого виконання
замовлення. Щоправда, таке рішення має
дуже серйозні наслідки і прийняття його
вимагає консультацій з юрисконсультом
аудитора.
У
випадку, коли аудитор не може визначити
характер помилки або шахрайства, чи не
має впевненості, що результат окремих
операцій можна розцінити як помилку або
шахрайство, оскільки існують зовнішні
обмеження (не з боку підприємства), йому
слід розкрити такий вплив в аудиторському
звіті. Наприклад, ситуації, коли є протилежні
тлумачення окремих вимог українського
законодавства з питань оподаткування
підприємства. У цьому випадку офіційне
рішення про наявність або відсутність
помилок може прийняти тільки районний,
міський чи республіканський Арбітражний
суд України.
Висновок:
Шахрайство — навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисних змінах записів у обліку, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій з метою порушення українського законодавства і прийнятої на підприємстві облікової політики, навмисного відображення неправильної оцінки активів і застосування неправильних методів їх списання та пропуску або приховання результатів діяльності, незаконного отримання в особисту власність грошово-матеріальних цінностей.
Помилка — ненавмисне перекручення фінансової інформації внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності майна, вимог і зобов'язань.
Коли аудитору вдалося виявити зловживання, то він повинен, насамперед, з'ясувати, як вони позначилися на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Однак, якщо аудитор дійшов висновку, що наявність незаконних дій ставить під сумнів інформацію фінансової звітності, оскільки вона неправильно відображає реальний стан справ, то він зобов'язаний відповідно переосмислити свій висновок. Разом із тим, аудитор має також переглянути і власне ставлення до адміністрації. Якщо вона знала про виявлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила про них раніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.
Коли клієнт взагалі відмовляється прийняти змінений аудиторський висновок або не вживає ніяких заходів, щоб виправити недоліки в обліку і звітності, то аудитор може відмовитися від подальшого виконання замовлення. Щоправда, таке рішення має дуже серйозні наслідки і прийняття його вимагає консультацій з юрисконсультом аудитора.
Особливу
увагу слід звернути на відповідальність
адміністрації. У спеціальній літературі
з даного питання зазначається, що
не аудитор, а адміністрація фірми-клієнта
відповідає за правильність облікової
політики, за створення і використання
відповідної системи
Якщо аудитор шляхом отримання необхідних доказів дійшов висновку, що помилки чи шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності підприємства і вже сталися або існує значна ймовірність їх існування, він повинен дати негативний аудиторський висновок або відмовити в наданні аудиторського висновку про фінансову звітність підприємства, враховуючи визначену під час аудиту серйозність перевірки.
У випадку, коли аудитор не може визначити характер помилки або шахрайства, чи не має впевненості, що результат окремих операцій можна розцінити як помилку або шахрайство, оскільки існують зовнішні обмеження (не з боку підприємства), йому слід розкрити такий вплив в аудиторському звіті. Наприклад, ситуації, коли є протилежні тлумачення окремих вимог українського законодавства з питань оподаткування підприємства. У цьому випадку офіційне рішення про наявність або відсутність помилок може прийняти тільки районний, міський чи республіканський Арбітражний суд України.
Аудитор
може відмовитися від подальшого
обслуговування клієнта, якщо той не
враховує зауважень стосовно існування
помилок і шахрайства. Аудитор повинен
отримати юридичну консультацію з цього
питання для підтвердження його правильності.
Література
1. М. Т. Білуха "Курс аудиту", Київ "ВИЩА ШКОЛА" - "Знання", 1998.
2. Г. М. Давидов "Аудит", Київ "Знання", 2001.
3.
Н. І. Дорош "АУДИТ
4. А. В. Газарян "Аудит", Київ 1997.
5. С. М. Бичков "Аудит", Київ 1998.
6. Л. С. Шахтовська "Аудит", Київ 1996.