Планування аудиту

     Однією з найважливіших  вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання  робіт. Планування аудиторських робіт  допомагає звернути необхідну увагу  аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а  також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

     Характер  планування в значній мірі залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

     Найважливіша  складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про  стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальний ризик в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

     Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями  підприємства елементи загального аудиторського  плану і аудиторські процедури  для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

     У процесі планування створюються  два основних документи: загальний  план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а  програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного  циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку. 

     Під час планування необхідно брати  таку інформацію:

• умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);
• останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;
• визначені найбільш важливі питання аудиту;
• рівень довіри до системи внутрішнього контролю;
• зміст облікової політики замовника та її зміни;
• розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості (допустимої помилки);
• умови, що потребують особливої ретельності (наявність пов'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);
• необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;
• зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

     Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

     1. Ознайомлення з діяльністю замовника,  аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);

     2. Отримання знань про облікову  систему, політику і процедури  внутрішнього контролю;

     3. Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;

     4. Координацію і контроль виконуваних робіт.

     Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в  ньому суттєвість помилок, а потім  здійснює аудит, керуючись цим планом.

     Загальний план аудиту розробляється настільки  детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки  підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також  особливостей методики та техніки, яку  використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

     - головних факторів, які мають  вплив на діяльність підприємства;

     - найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового  стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;

     - розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

     А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

     - методології і принципів бухгалтерського  обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

     - можливого ефекту від змін  в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

     - освіченості аудитора в питаннях  бухгалтерського обліку і системи  внутрішнього контролю, які можуть  бути використані аудитором в  тестах оцінки надійності внутрішнього  контролю підприємства та в  незалежних аудиторських процедурах.

     Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні  питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням.

     Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені  замовником терміни з врахуванням  професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення  експертів з окремих питань чи помічників аудитора.

     Як  правило, західні фірми призначають  для аудиту групу у складі керівника, старшого аудитора, помічників аудитора (асистентів) та визначають партнерів, один з яких контролюватиме якість виконання робіт. 

     Отже, під час призначення виконавців слід враховувати:

• кількісний склад;
• якісний склад;
• терміни і види робіт.

     На  цьому етапі також готується попередній бюджет витрат часу. Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню. До ризиків контролю і рівня суттєвості відносяться:

     - оцінка аудитором ризиків контролю - це ефективність системи внутрішньогосподарського  контролю підприємства, а саме  її спроможності попереджувати  і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистого ризику не виявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

     - визначення порогу суттєвості  помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій;

     - ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, який оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки;

     - визначення складних бухгалтерських  операцій, включаючи ті, які робилися  з використанням суб'єктивного  судження бухгалтера (нарахування резервів і таке подібне).

     Перший рівень планування здійснюється після закінчення першого кварталу, а другий етап планування традиційно розпочинається після здачі звітності за другий квартал. На підставі аналізу вносяться зміни у попередній бюджет часу, уточнюється загальний план і аудитор приступає до складання програми аудиту (або використовує стандартну програму) для проміжних процедур, які доцільно виконувати до закінчення звітного року.

     

Рис.1. Етапи визначення попередньої загальної та індивідуальної суттєвості на стадії планування аудиту

     Програма  аудиту – це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об'єкту (системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності виконаних робіт.

     Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор  повинен уважно відкоригувати з  врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження. Усі зміни обов'язково документуються з висвітленням причин.

     Відразу після закінчення звітного року аудитор, як правило, проводить тести «відсічення», перевіряючи правильність віднесення господарських операцій до звітного періоду.

     Узагальнення  результатів планування аудиту оформлюється меморандумом (доповідною запискою), у якому розглядаються наступні питання:

• короткий огляд напрямків діяльності замовника з виділенням основних партнерів (постачальників, замовників, банків тощо);
• оцінка властивого ризику у галузі і безпосередньо на підприємстві;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю та ризику контролю;
• проблеми пов'язані з нетиповими господарськими операціями;
• призначення аудиторської групи, графік виконання робіт, використання внутрішніх аудиторів, комп'ютерів у процесі аудиту;
• загальні терміни виконання аудиту, строки зустрічей з керівництвом замовника, дата завершення аудиту.

     Меморандум  розглядається контролюючим партнером, відділом (чи особою) контролю якості аудиту, обговорюється з партнером, відповідальним за аудит, менеджером. Після внесення необхідних коригувань план і програма приймаються до прийняття. 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     1. Закон «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. зі змінами і доповненнями 26 березня 1996р.

     2. Кодекс професійної етики аудиторів України від 18.12.98.

     3. Національний норматив аудиту № 9 «Планування».

     4. Положення про ліцензування аудиту  затверджене АПУ від 17 лютого 1994р. №12

     5. Білуха М.Т. Курс аудиту: - К.: Вища школа - Знання, 1998, 574с.

     6. Жила В.Т. Ревізія і аудит : - К.: МАУП, 1998, 96с.

     7. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту: - К.: Ділова Україна – 1996, 370с.

     8. Лабынцев Н.Т. Аудит: - М.: ПРИОР- 1999.- 208с.

     9. Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита: - М.: ЮНИТИ, 1999.- 336с.

     10. Шишкин А.К. Учет, анализ, аудит: - М.: ЮНИТИ, 1996.- 496с.

     11. Вимоги до аудиту в умовах  реформування обліку і звітності  в Україні //Аудит, ревізія,  контроль// №10, 1999р., с.38-42.