Особливочти розподилу и списання загальновиробчих витрат пидприемства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД 
«КИЇВЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«ОСОБЛИВОСТІ  РОЗПОДІЛУ І СПИСАННЯ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

План

Вступ

1. Облік загальновиробничих витрат. Постійні та змінні витрати.
2. Загальновиробничі витрати: розподіл і списання.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожне підприємство в процесі своєї діяльності (виготовлення продукції або надання послуг) несе певні витрати, які можуть бути різними залежно від економічної  діяльності підприємства. Однак існує  єдина нормативна база, яка регулює структуру цих витрат. Це положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318, а також інструкція № 291 (Про застосування Плану рахунків, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. №291). У документах встановлені загальні правила формування витрат, і підприємства мають широкі права щодо порядку введення обліку витрат.

Взагалі, облік витрат здійснюється за дотриманням  принципів, таких як нарахування, відповідності  доходів і витрат. У Плані рахунків для обліку витрат залучено два класи  рахунків: КЛАС 8 «Витрати за елементами» (використовуються малими підприємствами) та КЛАС 9 «Витрати діяльності» (ведеться всіма підприємствами, проте цей клас може не використовуватись тими підприємствами, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності).

Загальновиробничі витрати обліковують окремо на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Загальновиробничі витрати включають в себе витрати  на управління виробництвом, амортизацію  основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, витрати на експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, техніку безпеки, інші витрати.

 

 

 

1. Облік загальновиробничих витрат.

Постійні та змінні витрати.

 

Згідно  з П(С)БО 16 прямі витрати, які включаються  до собівартості продукції, у цілому обліковують на рахунку 23 «Виробництво». Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші витрати. А загальновиробничі витрати, які теж входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт та послуг), обліковують окремо на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Це пов’язано з тим, що до складу загальновиробничих витрат включені такі витрати, які не можуть бути прямо віднесені до собівартості тієї чи іншої продукції, а мають розподілятися між видами продукції, що випускається.

На рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, ділянками, відділеннями, бригадами  й іншими підрозділами основного  і допоміжного виробництва, а  також витрати на утримання й  експлуатацію машин і устаткування.

За дебетом  рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Взагалі, протягом періоду загальновиробничі витрати обліковуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». Це активний, збірно-розподільчий рахунок, за дебетом відображаються суми визнаних витрат, за кредитом – щомісячне списання з відповідним розподілом.  Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами або елементами витрат.

Розподіл  витрат між видами продукції, що випускаються відбувається згідно з базою розподілу.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні.

Змінні  загальновиробничі витрати —  витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць, підрозділів), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні виробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт окремо з використанням бази розподілу. Змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості у період їх виникнення, що відображуються проведенням:

Д 23 «Виробництво»

К 91 «Загальновиробничі витрати»

Відповідно  до П(С)БО 16 перелік та склад змінних  витрат установлюється підприємством  самостійно.

Постійні  загальновиробничі витрати —  витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні  обсягу діяльності. До них можна віднести витрати на оплату праці керівників підрозділів, амортизаційні відрахування на обладнання загальновиробничого призначення, орендну плату за використання виробничих приміщень або основних засобів.

Змінні  та постійні загальновиробничі витрати  розподіляються на кожен об’єкт витрат (вид продукції, робіт, послуг) із використанням бази розподілу за нормальної потужності. Під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг діяльності. Він визначається підприємством самостійно і зазначається в наказі про облікову політику підприємства.

До складу виробничої собівартості увійдуть тільки ті постійні загальновиробничі витрати, фактична сума яких буде меншою або  рівною встановленому нормативу  – це розподілені загальновиробничі  витати. Операція відображається в  обліку так:

Д 23 «Виробництво»

К 91 «Загальновиробничі витрати».

 

 

2. Загальновиробничі витрати: розподіл і списання.

Загальновиробничі витрати підприємства, їх облік та розподіл відображаються за рахунком 91. Взагалі, цей рахунок замінює старі рахунки 24 «Витрати на експлуатацію машин і обладнання» та 25 «Загальновиробничі витрати». Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 «Виробництво» або на дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» – на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 «Витрати» зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати.

Перелік і склад змінних і постійних витрат установлюються підприємством з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 ПСБО 16 «Витрати».

Важлива особливість нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:

1. База  розподілу та загальновиробничі витрати за нормальною потужністю (рядки 1-5 розрахунку).

2. База розподілу за фактичною потужністю і фактичні загальновиробничі витрати (рядки 6-13 розрахунку).

У зв’язку з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об’єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції. Різниця в тому, що замість суми основних матеріалів вказуються назва та сума бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього відсотка витрат – середня сума загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва, на одиницю фактичної бази розподілу (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).

При відсутності з об’єктивних причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати можуть бути розподілені та списані на об’єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною потужністю. В цьому разі можна та необхідно скласти тільки другу частину розрахунку за фактичними показниками бази розподілу та загальновиробничих витрат. При цьому вся сума змінних і постійних витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних нерозподілених витрат бути не може. В цьому випадку розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається за прикладом другого звітного періоду.

Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 «Виробництво» згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

За окремим допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об’єкти витрат: на види і групи готової продукції, на роботи та послуги.

Фактичні постійні витрати, що перевищують розрахункову суму (т.зв. нерозподілені постійні витрати), згідно з пунктом 16 ПСБО 16 «Витрати» включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього роблять запис на рахунках:

Дт 90 «Собівартість реалізації»

Кт 91 «Загальновиробничі витрати»

Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об’єктом витрат необхідно врахувати величину незавершеного виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси.

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, загальновиробничі  витрати обліковують окремо на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Загальновиробничі витрати включають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг), витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища; інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

 

 

 

Список використаної літератури