Організація обліку витрат та методика аналізу собівартості послуг

Розрахуємо  фактичне значення освітлення (Е_ф), враховуючи те, що потужність ламп – 150Вт, кількість ламп у світильнику –3 шт.

Фактичне значення  штучного освітлення (Е_ф)  розраховуємо за формулою:

 

,                                            (4.4)

де F_л – світловий потік лампи, лм;

h_В – коефіцієнт використання світлового потоку (h_В = 0,4 ÷ 0,6);

N – кількість  світильників, шт; n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа  приміщення, м²;  К – коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z – коефіцієнт  нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

 

F_л = 2090 (лм); h_В = 0,6; N =6 шт.; n = 3 шт.; S =5*8 =40 м²; К = 1,8; Z =1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення близьке  до нормованого відхилення на 0,95 %, тобто  в межах допустимого, а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

Проведемо розрахунок повітрообміну у виробничому  приміщенні:

Коефіцієнт  аерації розраховується по формулі (4.5).

 

К_а = S_i / S,  К_а =5/400=0,0125     (4.5)

де, S_i – площа всіх вентиляційних отворів; S – площа підлоги.

 

Необхідний  вентиляційний об'єм повітря (V_вент, м/ч) (4.6), який треба подавати в приміщення, щоб вміст СО₂ не перевищив допустимого рівня (0,1 %).

 

V_вент = G·N / (ГДК – С) = 30*8/(0,1-0,03)=3428,6(м/ч)        (4.6)

де G – кількість СО₂, що виділяється людиною за одну годину, 30-45 л/год;

N – кількість  людей в приміщенні;

      ГДК – гранично допустимий вміст СО₂ у повітрі виробничого приміщення (0,1 % або 1 л/м³); С – вміст СО₂ в атмосферному повітрі (0,03 % або 0,3 л/м³).

 

Кратність повітрообміну  К, що показує скільки об’ємів  повітря в приміщенні необхідно  замінити свіжим зовнішнім за умови, щоб вміст СО₂ не перевищив ГДК:   

 

К = V_вент / W = 3428,6/(40*10*2,8)=3,06                      (4.7)

де V_вент – необхідний вентиляційний об'єм повітря; W – об'єм приміщення.

 

Отриманий результат  заносимо у таблицю 4.2.

 

 

Таблиця 4.2 −  Коефіцієнт аерації  та повітрообмін виробничих приміщень

Приміщення	Коефіцієнт  аерації Ка		Кратність повітрообміну
	Фактичні дані	Санітарно-гігієнічна норма	Фактичні дані	Санітарно-гігієнічна норма
Виробниче	0,0125	1/40 -1/70	3,06	2-7

 

Таким чином  вентиляційний режим приміщення є добрим, так як кратність повітрообміну у виробничому приміщенні знаходитись у межах 2-7.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому  структурному підрозділі – відділі  кадрів, зведемо в підсумкову таблицю 4.3.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.3 −  Санітарно-гігієнічні умови праці  в відділі кадрів на ТОВ «Ромнигазбуд»

Параметр	Значення параметру		Нормативний документ
	фактичне	нормоване
1. Освітленість штучна, (лк)	285	300	СНиП ІІ-4-79
2.Значення коефіцієнта  природного освітлення, (%)	1,38	1,15	СНиП ІІ-4-79
3. Температура повітря, (0С):
Взимку	21	21÷25	ГОСТ 12.1.005-88
Влітку	23	22÷28	ГОСТ 12.1.005-88
4. Відносна вологість  повітря, (%):	42	40-60	ГОСТ 12.1.005-88
5. Швидкість руху повітря,  м/сек	0,1	< 0,2	ГОСТ 12.1.005-88
6. Кратність повітрообміну, (м3/год)	3,06	2-7	СНиП 2.09.04-87

 

Отже аналізуючи дані таблиці 4.3, можна відмітити, що санітарно-гігієнічні умови праці  на підприємстві у відділі кадрів є добрими, так як основні параметри  знаходяться в межах норми, або є максимально наближеними до неї.

 

 

4.3. Безпека в  надзвичайних ситуаціях на досліджуваному  об’єкті

 

 

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 відноситься до категорії  В (пожеженебезпечні – в ньому  наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами  пожежі можуть бути: коротке замикання  в електричній мережі; займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем; розповсюдження вогню з  сусідніх приміщень.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

 В даному  структурному підрозділі встановлені  вогнегасники типа ВП-5 в розмірі  1 шт.

На основі вище зазначеного необхідно розглянути заходи по попередженню виникнення пожежі та обмеження поширення вогню. Отже, попередити і запобігти пожежам можна шляхом дотримання наступних вимог:

• регламентація допустимих концентрацій горючих речовин у виробничому середовищі;
• використання ефективної робочої й аварійної вентиляції та надійної герметизації обладнання;
• вибір швидкісних систем сигналізації у випадку виникнення позаштатних ситуацій.

Система пожежного захисту  підприємства повинна забезпечуватися  наступними складовими:

• правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій;
• розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;
• забезпеченням евакуації людей;
• використанням засобів пожежної сигналізації, сповіщення та пожежегасіння;
• організацією пожежної охорони об'єкта;

Евакуація людей та збереження матеріальних цінностей є найголовнішим завданням під час пожежі. План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі та інструкція евакуації наведені в Додатку Г і Д (відповідно).

На підставі проведеного аналізу, можна зробити висновок, що на працівників відділу кадрів протягом трудового дня, впливають наступні шкідливі фактори: монотонність праці, недостатня кількість свіжого повітря в літній період.

Отже, необхідно  прийняти заходи для усунення впливу цього шкідливого фактора. Пропонується щодня, по кілька разів протягом робочого дня, провітрювати приміщення, а також застосовувати кондиціонер для автоматичної підтримки в приміщенні свіжого повітря.

Також для підприємства є доцільним покращення штучного освітлення, так як показник є нижчим норми, це можливо за рахунок збільшення кількості світильників або заміни ламп на лампи з більшою потужністю.

На підставі проведеного дослідження з урахуванням  отриманих висновків були розроблені деякі заходи на вдосконалення охорони праці.

Для підвищення ефективності системи охорони праці  на ТОВ «Ромнигазбуд» було запропоновано  наступне:

• організація короткочасних перерв для працівників , робота яких пов’язаниз з персональними електронними машинами;
• поліпшення умов праці за рахунок зниження шуму та вібрації;
• встановлення попереджувальних знаків та позначень;
• поліпшення освітлення за рахунок встановлення ламп денного освітлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Важливою умовою успішної діяльності підприємств є  досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентноздатність продукції та стане реальним досягнення довгострокового економічного зростання підприємств.

Надійність  фінансового стану підприємств, результативність і привабливість  їх діяльності для інвесторів залежать від ефективності використання виробничих ресурсів, від правильності формування собівартості продукції. Саме ці показники  є вирішальними при формуванні прибутку і, найголовніше, залежними від раціональної та розумної системи управління діяльністю. Оскільки витрати підприємства залежать від ефективного використання ресурсів, від вміння управлінців керувати ними, оптимізувати в певних умовах виробництва та мінімізувати в даній сфері діяльності.

В процесі написання  роботи були визначені поняття витрат та собівартості продукції, їх сутність, особливості класифікацій в фінансовому, управлінському і податковому обліку. Розглянуті основні вітчизняні та міжнародні методики формування та обліку витрат, здійснена їх порівняльна характеристика із зазначенням переваг та недоліків, можливості використання цих методик на практиці. Була сформована сукупність показників, за допомогою яких здійснюється управління витратами та калькуляцією собівартості підприємства і аналіз їх ефективності формування.

Умови ринкової економіки вимагають дотримання оптимізації витрат (використання мінімальної  їх кількості для випуску максимально  якісної продукції) при здійсненні діяльності господарювання. Для вдалої оптимізації витрат необхідно проводити їх аналіз на основі фактичних облікових даних.

У першому розділі, який зосереджується на теоретичних  аспектах даної теми, наводиться економічна сутність та класифікація витрат. Далі, подається загальна характеристика витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

Витрати підприємства можна класифікувати за різними  ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції  та відповідно для ціноутворення; для  визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат. Велике значення класифікації затрат в управління ними і перш за все здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління. Оскільки управлінські рішення зазвичай спрямовані на перспективу, керівництву насамперед необхідно інформація про очікувані витрати та доходи.

Нами було розглянуто нормативне та інформаційне забезпечення обліку витрат, а також сутність калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Розкрито поняття об’єкту калькулювання, та  описано основні методи, які лежать в основі розрахунку собівартості.

Другий розділ даної роботи був посвячений практичній організації обліку витрат та аналізу  визначення калькулювання собівартості на ТОВ «Ромнигазбуд», методикам  організації та провадження бухгалтерського обліку витрат на підприємстві. Як об’єкт вивчення було обрано підприємство ТОВ «Ромнигазбуд». Основним видом діяльності товариства є надання послуг по будівництво трубопроводів, будівництво житлових і не житлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, інші будівельно-монтажні роботи, вантажний автомобільній транспорт.

В даному розділі, також, було розглянуто процес калькулювання  собівартості на ТОВ «Ромнигазбуд». До виробничої собівартості на ТОВ  «Ромнигазбуд» включаються: прямі витрати на матеріали, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі і розподілені постійні загальногосподарські витрати. Так як ТОВ «Ромнигазбуд» займається будівництвом, то при обчисленні одиничної фактичної собівартості застосовуються: квадратний метр корисної площі, кілометр дорожнього шляху, трубопроводи, кубічний метр ємності, об'єму, одиниця потужності промислового цеху. На підприємстві ТОВ «Ромнигазбуд» застосовується  позамовний метод калькулювання собівартості продукції будівельного виробництва, при якому об'єктом обліку і калькулювання є замовлення (об'єкт будівництва, вид робіт тощо).

Огляд організаційно  – економічних характеристик  даного підприємства дає можливість зробити висновок, що протягом 2009 – 2011рр. підприємство працює стабільно і прибутково. Але наприкінці розглянутого періоду намітились негативні тенденції у структурі доходів, що свідчить про погіршення структури активів підприємства, які можуть викликати погіршення показників діяльності у майбутньому. Адже на дохідність підприємства значний вплив справляє якраз підтримання оптимальної структури його балансу, як у частині активів так і пасивів. Додатково, розглянуто інформацію про первинну документацію, що є початковим етапом відображення діяльності ТОВ «Ромнигазбуд».

При вивченні даної  теми, автором дипломної роботи були виявлені такі недоліки:

• відсутні методологічні засади формування інформації про дебіторську заборгованість;
• документи ТОВ «Ромнигазбуд» складені для внутрішнього користування не відповідають вимогам передбаченим Законодавством;
• слабкий рівень внутрішнього контролю за витратами
• недоліків в методиці калькулювання собівартості виконаних робіт.