Організація обліку основних засобів у ТзОВ «Комерційний центр «Зевс»

При відображенні господарських операцій, пов'язаних з вибуттям основних засобів, у бухгалтерському  обліку підприємств роблять такі записи (таблиця 1)

Таблиця 2 
Основні бухгалтерські проводки по обміну вибуття ОЗ підприємства

Порядок відображення в бухгалтерському  обліку господарських операцій, пов'язаних з переоцінкою об'єктів основних засобів, наведено в таблиці 3

Облік операцій, пов'язаних з переоцінкою  основних засобів

      1.5. Оподаткування операцій  з основних засобів

       Податковим кодексом України  (далі ПКУ) [3] наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які полягають у наступному.  Статтею 145  ПКУ розширена класифікація основних засобів у податковому обліку передбачає 16  груп основних засобів замість 4-х, визначених Законом України  "Про оподаткування прибутку підприємств" [1]. Облік балансової вартості основних засобів кожної з груп ведеться за кожним з об’єктів,  що входить до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду)  та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи  (ст. 146.1 ПКУ). Вартісний критерій визнання основних засобів збільшився із 1000 грн. до 2500 грн. (із 01.01.2012 р.). Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності.  Тобто у податковому обліку та бухгалтерському обліку будуть застосовуватись однакові методи нарахування амортизації.   Метод амортизації об'єкта основних засобів може

       переглядатися у разі зміни очікуваного способу  отримання економічних вигод  від його використання та має відповідати змінам методу в обліковій політиці. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця,  наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.  Отже,  щоб перейти на нові правила обліку основних засобів потрібно станом на 01.04.2011 р.  провести інвентаризацію згідно Перехідних положень ПКУ,  метою якої є визначення переліку об’єктів основних засобів та інших необоротних активів для розподілу за новими податковими групами,  а також самостійного визначення підприємством терміну корисного використання об’єктів.  Враховуючи той факт,  що термін корисного використання встановлюється по об’єктах,  які вже знаходяться в експлуатації,  необхідно орієнтуватись на дату введення кожного конкретного об’єкта в експлуатацію і залежно від приналежності об’єкта до відповідної групи порівнювати його із мінімально припустимим. 

       ПКУ також передбачає здійснення переоцінки основних засобів на відміну від  податкового законодавства,  що передбачав лише індексацію балансової вартості основних фондів.  Переоцінка об’єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності,  що призводять до збільшення балансової вартості об’єкта,  може проводитись до досягнення ним балансової вартості на звітну дату в розмірі не менше ніж 10 % від його первісної вартості на момент взяття на баланс.   При цьому,  дооцінка балансової вартості основних засобів не може перевищувати суму його попередніх уцінок з моменту введення в експлуатацію такого основного засобу. Тобто у разі,  якщо підприємство не здійснювало уцінок вартості об’єкту основних засобів,  таке підприємство не має права на його дооцінку. Після проведення переоцінки об’єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності,  що призводять до збільшення балансової вартості об’єкта,  підприємство не може використовувати прискорені методи нарахування амортизації.   Однак,  як би не намагався законодавець наблизити вище перераховані податкові норми до бухгалтерських [4]  уникнути розбіжностей все ж не вдалося. Наприклад,  до складу податкової групи 4  варто відносити комп’ютерні програми  (ст. 145,  ПКУ),  в той час як в бухгалтерському обліку їх відносять до нематеріальних активів [5,  п. 5].  У зв’язку із такою розбіжністю виникає запитання:  як діяти із такими програмами у процесі першоквітневої інвентаризації?  

       Для більшості із 16  податкових груп визначено мінімально припустимий  строк корисного використання,  окрім основних засобів групи 1 –  земельні ділянки та групи 13 – природні ресурси, на які амортизацію не нараховують, а також груп 10, 11  тобто бібліотечних фондів та малоцінних необоротних матеріальних активів  (МНМА), амортизацію на які нараховують за рішенням платника податків одним із способів:  у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 %  його вартості,  яка амортизується,  та решта 50 %  вартості,  яка амортизується,  у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу)  внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100  відсотків його вартості.  

       Оскільки  термін використання останніх обох груп ні на що не впливає,  тому немає й необхідності у встановленні мінімального їх строку. 

       У зв’язку із визначенням податковим кодексом операцій,  які звільнені від оподаткування ПДВ (ст. 197 ПКУ) й тих, що не є об’єктом оподаткування ПДВ  (ст. 196), та у разі їх здійснення підприємством-платником одночасно із оподатковуваними операціями,  виникає необхідність пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених товарах/послугах, які частково використовуються і в тих,  і в інших зазначених операціях  (ст. 199  п. 199.1, 199.2).  Для цього необхідно застосовувати коефіцієнт.

       Якщо  ж    у підприємства протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, або воно є новоствореним платником ПДВ у 2011  році,  тоді обсяги операцій,  як оподатковуваних так і неоподатковуваних підприємство бере за перший же звітний період,  в якому вони були задекларовані  (ст. 199 ПКУ, п. 199.3). Це початковий коефіцієнт розподілу.  По завершенні року  (або при знятті з обліку)  підприємство-платник розраховує фактичний коефіцієнт розподілу,  виходячи із фактичних обсягів операцій за звітний рік  (чи менший період).  Відображають результати такого перерахунку в декларації за грудень або в декларації за останній звітний період – у разі зняття з обліку до кінця року. По необоротних активах встановлені особливості перерахунку частки їх використання в оподатковуваних операціях за результатами 12, 24  і 36 місяців.  Однак разом з тим норми ПКУ викликають ряд запитань,  які вимагають їх подальшого врегулювання:

1. На рахунок обов’язковості проведення розподілу по коефіцієнту,  чи здійснення лише перерахунку за результатами 12, 24, 36 місяців у разі придбання основного засобу,  який надалі буде частково використовуватися як в оподатковуваних, так і неоподатковуваних операціях.