Облікова політика підприємства

Зміст

1. Загальне поняття облікової політики підприємства………………………3
2. Складові облікової політики підприємства………………………………..6
3. Організаційні форми ведення бухгалтерського обліку……………………7
4. Техніка здійснення облікової політики підприємства……………………13

1. Загальне  поняття облікової політики підприємства

Ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової і  статистичної звітності на кожному  підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються  органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести  бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними  принципами й формою і таким чином  забезпечувати порівнянність облікової  інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього  форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про  бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності. 
Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори:

• форму власності та організаційно-правову структуру підприємства;
• вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи;
• параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо;
• відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання;
• умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції;
• матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками;
• умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової  політики; обирає форму бухгалтерського  обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику  і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними  принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності. 
Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

2. Складові облікової політики підприємства

Складовими облікової  політики підприємства є організаційна, методична та технічна складові. Кожна складова облікової політики підприємства об'єднує відповідні об'єкти, за якими існують альтернативні варіанти – елементи.

Елемент облікової політики підприємства - це методичні прийоми  та способи, які обираються з числа  загальноприйнятих з урахуванням  особливостей діяльності підприємства. Склад елементів облікової політики розробляється залежно від об'єктів, внаслідок чого цей склад має  індивідуальний характер для кожного  підприємства. Необхідним є детальне вивчення і врахування всіх факторів, які можуть вплинути на вибір певного елемента облікової політики. Так, наприклад, галузь діяльності зумовлює відповідну побудову робочого плану рахунків, перелік форм первинних документів, вибір методу обліку витрат і калькулювання.

Формування організаційної складової передує формуванню методичної та технічної складових і включає  об'єкти, які повинні забезпечити  організаційну побудову облікового підрозділу, визначення його місця  в управлінській і виробничій структурі підприємства, а також  його взаємодії з іншими підрозділами підприємства. Організаційна складова також передбачає створення системи  внутрішньогосподарського контролю для  забезпечення збереження майна, дотримання законності та доцільності господарських  операцій, а також достовірності  бухгалтерської інформації.

Прикладом об'єкту організаційної складової облікової політики може бути форма організації бухгалтерського  обліку, елементом - одна з чотирьох визначених законодавством форм організації.

Методична складова передбачає визначення способів ведення бухгалтерського  обліку його об'єктів, які мають альтернативні  способи відображення. Прикладом  об'єкта методичної складової облікової  політики можуть бути основні засоби, елементами облікової політики, які  йому відповідають, - метод нарахування  амортизації, строк корисної експлуатації, ліквідаційна вартість основних засобів  тощо.

Призначенням технічної  складової є визначення технічних  засобів, які забезпечують ведення  бухгалтерського обліку. Об'єктом  технічної складової є форма  ведення бухгалтерського обліку, елементами - журнальна, меморіально-ордерна, спрощена, комп'ютерна тощо.

Реалізація елементів  методичної складової на рахунках бухгалтерського  обліку, в облікових регістрах  та формах звітності, в тому числі  внутрішній, здійснюється за допомогою  об'єктів та елементів технічної  складової.

3. Організаційні форми ведення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік  на підприємстві ведеться безперервно  з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Успішне ведення  бухгалтерського обліку на підприємстві великого мірою залежить від вдало  вибраної форми обліку та належної організації роботи бухгалтерії  як структурного підрозділу підприємства. Організаційна форма побудови обліку на підприємстві визначається його особливостями, територіальним розміщенням його структурних підрозділів, системою управління, рівнем самостійності структурних підрозділів, чинною системою контролю та звітності.

Відповідальність за організацію  бухгалтерського обліку на підприємствах  та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності покладається за Законом на керівника (власника) підприємства. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. Керівник підприємства залежно від розмірів підприємства, його організаційної структури, системи управління, обсягів роботи може:

• створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;
• ввести до штату підприємства посаду бухгалтера;
• користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;
• вести бухгалтерський облік на договірних засадах з централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
• вести бухгалтерський облік та складати звітність особисто, якщо підприємство не зобов'язане оприлюднювати свою звітність.

Бухгалтерія як структурний  підрозділ підприємства — складова адміністрації тісно взаємопов'язана з усіма виробничими підрозділами і службами підприємства. Взаємовідносини бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства полягають у тому, що перша отримує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, у свою чергу, забезпечує їх економічною інформацією про результати їхньої роботи. Характер цих взаємовідносин визначає організацію бухгалтерського обліку, яка може бути централізованою або децентралізованою. Застосування централізованої організації бухгалтерського обліку залежить від конкретних умов роботи окремих підприємств або об'єднань, ступеня їх оперативної самостійності та організаційно-територіальної відокремленості.

Централізована організація  бухгалтерського обліку передбачає створення на підприємстві єдиного облікового центру, який здійснює весь обліковий процес — центральної бухгалтерії. При цьому документування здійснених операцій проводиться у відповідних господарських підрозділах у встановлені графіком документообороту терміни, ці документи надходять у центральну бухгалтерію, де після ретельної перевірки та обробки стають підставою для ведення синтетичного та аналітичного обліку. Центральна бухгалтерія наприкінці звітного періоду за даними синтетичного й аналітичного обліку складає баланс та інші форми фінансової та статистичної звітності. Така організація бухгалтерського обліку набула поширення на порівняно невеликих підприємствах з компактним розміщенням підрозділів.

На великих підприємствах  зі значною кількістю підрозділів, а також у випадках, коли окремі цехи, дільниці чи підрозділи розміщено  на значній відстані від головного  підприємства, обліковий процес будується  за принципами його часткової централізації. На таких підприємствах обліковий процес здійснюється як централізованою бухгалтерією, так і обліковим персоналом структурних підрозділів. На рівні структурного підрозділу здійснюються документальне оформлення проведених операцій, обробка та групування первинних документів стосовно руху запасів, розрахунків з оплати праці тощо.

Згруповані та зведені  дані у формі звітів у встановлені  терміни надходять у центральну бухгалтерію, де ретельно перевіряються  і відображаються в системі синтетичного й аналітичного обліку.

На підприємствах із територіально  й організаційно відокремленими підрозділами (філії, представництва, відділення та ін.) застосовують децентралізований облік, за якого всі роботи виконує обліковий апарат цих підрозділів. Таку організаційну побудову обліку передбачено чинним Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який наголошує, що підприємство самостійно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

За такої організації  обліку в структурних підрозділах  оформлюють первинні документи, опрацьовують їх, ведуть синтетичний і аналітичний  облік господарських операцій у  системі рахунків, складають баланс та інші форми фінансової і статистичної звітності. Звітність подається  як до бухгалтерії головного підприємства (об'єднання, асоціації, холдингу, концерну тощо) так і на вимогу місцевих фінансових та статистичних органів. Функції бухгалтерії  головного підприємства за децентралізованого обліку обмежуються перевіркою і  зведенням показників звітності  цих підрозділів.