Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Февраля 2012 в 17:03, курсовая работа
Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).
ВСТУП 4
1 ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА 6
2. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОЇ БАЗИ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА 15
3 ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ЖИТОМИРСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ” 19
4 ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 25
5 УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 41
6 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ 46
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТ
46
ЗМІСТ
Вступ 4
1 Поняття та класифікація витрат виробництва 6
2. Аналіз нормативно-правої бази та спеціальної літератури обліку витрат виробництва 15
3 Економіко-організаційна ХАРАКТЕРИСТИКА досліджуваного підприємства ВАТ “Житомирський завод будівельних матеріалів” 19
4 Фінансовий облік витрат виробництва промислового підприємства 25
5 Управлінський облік витрат виробництва промислового підприємства 41
6 Шляхи удосконалення бухгалтерського обліку виробничих витрат 46
Висновки і пропозиції 50
Список використаної літератури 52
Додатки 54
Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).
Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.
Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо.
Виробнича діяльність пов’язана з ризиком вкладень у цю сферу. Для мінімізації цього ризику потрібен суровий контроль процесу виробництва, детальний його облік та виявлення факторів, які впливають на сам процес виробництва і витрати, необхідні для його здійснення. Тому для кожного підприємства важливий поглиблений аналіз витрат і ефективне управління ними для досягнення високого економічного результату. Отже, в зв’язку з цим виникає необхідність більш детального розгляду обліку витрат і калькулювання собівартості випущеної продукції.
Важливе значення відіграє науково обґрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об’єднань.
Дослідженню питань обліку та аналізу витрат в умовах ринкових економічних відносин присвячені праці таких провідних вітчизняних фахівців, як Ф.Бутинця, І.Бєлоусової, Б.Валуєва, А.Герасимовича, С.Голова, Г.Кірейцева, М.Кужельного, А.Кузьмінського, В.Линника, Л.Нападовської, М.Пушкаря, В.Сопка, М.Чумаченка. У їхніх наукових публікаціях глибоко рокриваються проблеми вдосконалення і розвитку системи бухгалтерського обліку щодо формування надійної інформаційної бази для складання фінансової звітності та процесу управління підприємством.
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.
Мета обліку витрат і калькулювання собівартості продукції полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.
Все вище вказане підтверджує актуальність вибраної теми даної курсової роботи, метою якої є вивчення організації та методології бухгалтерського обліку витрат на виробництво в сучасних ринкових умовах.
Метою даної курсової роботи є облік витрат за видами діяльності, а також ознайомлення з особливостями обліку витрат різних видів діяльності підприємства, нормативними документами їх обліку і відображенням в обліку.
Предметом дослідження є нормативно-законодавча база та методологія фінансового та управлінського обліку витрат промислового підприємства, об’єктом дослідження – є витрати підприємства, які воно здійснює в процесі здійснення різних видів своєї діяльності.
Об’єктом дослідження є ВАТ “Житомирський завод будівельних матеріалів”. Вихідними даними для дослідження були взяті дані підприємства, плани, дані первинного, аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, звітні показники та установчі документи.
1 Поняття та класифікація витрат виробництва
Економічна категорія «витрати» досить широка і має певні особливості в різних галузях науки та суспільного життя. Загальноекономічний підхід до визначення сутності витрат полягає в тому, що під витратами виробництва розуміється вартісне вираження споживання виробничих факторів (ресурсів), необхідних для здійснення підприємством виробничої і реалізаційної функції [28].
В бухгалтерському обліку під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період [9].
В системі менеджменту організацій під витратами, здебільшого, розуміються потреби підприємства в ресурсах для забезпечення виконання виробничої програми. До цих ресурсів відносяться засоби на оплату праці, придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, паливно-мастильних матеріалів тощо [23].
В літературі з планування діяльності підприємства під абсолютною величиною витрат на виробництво продукції розуміють її суму на плановий або звітний період. Відносний рівень витрат являє собою відношення витрат до обсягу продукції. Планові витрати підприємства визначаються, виходячи з планових обсягів господарської діяльності та нормативної потреби у виробничих запасах, трудових ресурсах і необоротних матеріальних та нематеріальних активах [7].
У виробничо-господарській діяльності підприємств особливо велику роль відіграють витрати виробництва. Їх величина характеризує всю роботу підприємства за певний період часу, впливає на величину прибутку, яку може отримати виробник. За їх величиною можна визначити обсяги виробництва у моделі «витрати-випуск», а з іншого боку, оцінити, наскільки ефективно використовуються ресурси у виробництві.
В зарубіжній літературі відомі два поняття витрат. Перше, як правило, відноситься до вартісної оцінки ресурсів, що використовуються для виробництва товару (продукції), друге - для фізичного використання ресурсів самих по собі [16].
Оскільки ресурси завжди обмежені, їх використання в одному місці не дає можливості використати їх в іншому місці, тому всі витрати завжди є альтернативними, або витратами втрачених можливостей. Альтернативність витрат виробництва - це головна проблема, з якою зустрічається виробник, коли він реалізує свою мету щодо максимізації прибутку.
Економічна теорія розглядає два види витрат:
- бухгалтерські, тобто ті, що обліковуються у відповідності з системою національних рахунків;
- економічні, тобто та сума коштів, яку можна отримати за умови найбільш вигідного, найбільш ефективного використання ресурсів (з урахуванням втрачених можливостей повного їх використання в альтернативних витратах) [17].
Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. При цьому зауважимо, що термін «собівартість» перейшов в українську мову з російської, де виник для позначення категорії «витрат на виробництво конкретного продукту».
Отже, собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі напрями господарської діяльності підприємства, від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.
Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Отже, собівартість є основним фактором ціноутворення і формування прибутку [24].
Щоб більш детально з’ясувати зміст поняття «витрати», слід розглянути окремі види витрат підприємства. Для цього необхідно звернути увагу на класифікацію витрат.
Класифікація витрат – одне з найскладніших питань в процесі аналізу, планування та управління витратами підприємства в цілому. Зауважимо, що кількість класифікаційних ознак, за якими можна розподіли витрати підприємства досить велика і чітко не визначена. В наукових працях досить часто зустрічаються різні погляди на поділ витрат за певними ознаками. Але найбільш загальні класифікаційні підходи на сучасному етапі вже розроблені, деякі з них навіть закріплені в нормативно-правових актах.
Отже, розглянемо основні класифікації витрат підприємства та з’ясуємо зміст окремих груп витрат.
Заведено розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції. Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.
Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто
Cr = ∆C / ∆N, (1.1)
де Сr – граничні витрати;
∆С – приріст загальних витрат;
∆N – приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.
Показник граничних витрат використовується за аналізу доцільності зміни обсягу виробництва.
За планування, обліку та аналізу витрати класифікуються за певними ознаками.
За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні та комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати.
За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо зв’язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати – прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо. Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.
На підставі зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції. Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель та споруд, організація виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно. Їх називають умовно-постійними.
Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких на певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.
Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності k = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників. Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, k > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва, k < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо [13].
Одним з найважливіших показників, що використовується для аналізу, планування та управління витратами підприємства є собівартість продукції. У собівартості фокусуються в грошовому вираженні витрати матеріально – технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.
Тому крім перерахованих вище класифікаційних ознак, за відношенням до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.
Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація основних засобів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).
Витрати періоду - це витрати, що не входять до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
Загальну класифікацію витрат узагальнимо у вигляді таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 - Класифікація витрат підприємства
Ознака класифікації | Група витрат | Характеристика (визначення витрат) |
1 | 2 | 3 |
1. Відношення до виду активів, які формують | Довгострокові витрати | Затрати періоду, що формують необоротні активи (капітальні затрати, довгострокові фінансові інвестиції, ін.) |
Поточні витрати | Затрати періоду, що формують оборотні активи і витрати поточного періоду | |
Витрати майбутніх періодів | Затрати поточного або попереднього періодів, що формують поточні витрати наступних періодів (затрати, пов’язані з освоєнням виробництва, підготовчі витрати в сезонних галузях тощо) | |
2. Відношення до сфери діяльності та надзвичайних подій | Операційні витрати | Характеризують використання ресурсів внаслідок операційної діяльності |
Фінансові витрати | Витрати, зумовлені фінансовою діяльністю (витрати пов’язані із залученням позикового капіталу: проценти за користування кредитами, за фінансовою орендою, за випущеними облігаціями тощо) | |
Інші звичайні витрати | Витрати зумовлені інвестиційною діяльністю (витрати у зв’язку з реалізацією необоротних активів і фінансових інвестицій, втрати від уцінки і списання необоротних активів і фінансових інвестицій тощо) | |
Надзвичайні витрати | Витрати (втрати), що виникають через надзвичайні події | |
3. Сфера виникнення операційних витрат | Виробничі витрати | Характеризують ресурси, використані в процесах виробництва продукції (робіт, послуг) |
Невиробничі операційні витрати (витрати періоду) | Характеризують ресурси, використані в загальних, адміністративних, збутових та інших процесах операційної діяльності, які не належать до виробничих |
Продовження таблиці 1.1
1 | 2 | 3 |
4. Відношення до видів виробничих процесів | Основні витрати | Характеризують ресурси, використані в основних виробничих процесах (процесах безпосереднього виготовлення продукції) |
Накладні витрати | Характеризують ресурси, використані в процесах безпосереднього обслуговування і управління основними процесами виготовлення продукції | |
5. Ступінь залежності від обсягів виробництва (випуску) продукції (робіт, послуг) | Змінні (умовно-пропорційні) витрати | Витрати, загальна сума яких змінюється майже прямо пропорційно до змін обсягів виробництва (випуску) продукції |
Постійні (умовно-непропорційні) витрати | Частина витрат за певний період часу, загальна сума яких майже не змінюється при зміні обсягів виробництва | |
6. Зміст і призначення витрат | Економічні елементи витрат | Характеризують використанні ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об’єкт віднесення витрат |
Калькуляційні статті витрат | Характеризують склад використаних ресурсів в залежності від напрямів і місця їх використання (в основному, допоміжному чи обслуговуючому виробництві) на об’єкт витрат | |
7. Однорідність економічного змісту витрат | Прості (одноелементні) витрати | Характеризують використанні ресурси одного економічного змісту (один економічний елемент витрат) |
Комплексні витрати | Характеризують використання декількох економічно різнорідних ресурсів, які мають однакове виробниче призначення | |
8. Спосіб віднесення на об’єкт витрат | Прямі витрати | Складові витрат, які розраховуються прямими методами на об’єкт віднесення витрат |
Непрямі витрати | Компоненти витрат, що нероздільно пов’язані з двома і більше об’єктами віднесення витрат, і тому розподіляються на один об’єкт витрат пропорційно до економічно обґрунтованої бази |
Класифікацію витрат, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства відповідно положення бухгалтерського обліку «Втрати» показано на рис. 1.1.
Істотна особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки «собівартість реалізованої продукції» не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з’являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розділ І форми №2 «Звіту про фінансові результати».
Рис. 1.1 - Класифікація витрат, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства
Класифікація за економічними елементами операційних витрат також відображається у фінансовій звітності (форма №2, розділ ІІ «Елементи операційних витрат»). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз). виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз) [28].
Класифікація за калькуляційними статтями використовується при розрахунку собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг). При цьому собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та наднормованих виробничих витрат. Перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство. В загальному випадку до виробничої собівартості продукції включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробничі витрати.
З метою ефективного аналізу, обліку, планування та управління витратами підприємства розроблено класифікацію витрат за різними класифікаційними ознаками. При цьому кожна група витрат має свій економічний зміст і різне значення для функціонування підприємства. Але спільним для всіх витрат є те, що їх рівень безпосередньо впливає на фінансові результати діяльності підприємства, що зумовлює потребу їх постійного обліку, аналізу та розробки заходів зменшення рівня витрат.
2. Аналіз нормативно-правої бази та спеціальної літератури обліку витрат виробництва
Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях.
Основні поняття, процедура обліку та списання витрат підприємства регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 “Витрати” [4].
Дане Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Норми Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).
Стандарт не поширюється на витрати з виконання будівельних контрактів та надання послуг для їх виконання.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Ті витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
- погашення одержаних позик;
- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту);
- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Нормативні документи з питань обліку витрат на виробництво
№ | Документ | Короткий зміст | Використання в обліковому процесі |
1 | 2 | 3 | 4 |
1. | Конституція України (основний закон ) Прийнятий ВР України від 28.06.96 №30 | Основний закон України | Загальні положення, що регулюють діяльність і функціонування підприємства, його правові засади |
2. | Про оплату праці. Закон України Затверджений постановою ВР України від 25.03.95 р. №144/95-ВР | Нормативне визначення зарплати і регулювання її оплати | Облік та контроль додержанням законодавчих положень з оплати праці |
Продовження таблиці 2.1
1 | 2 | 3 | 4 |
3 | Про оподаткування прибутку підприємства. Закон України Затверджений постановою ВР України від 22.05.97 р. №283/97р.-ВР | Перелік платників податку. Ставка податку, правила ведення податкового обліку. Зарахування податку до бюджету. Відповідальність платників податку | Для перевірки правильності визначення витрат підприємства в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах |
4 | Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України прийнятий ВР України ( із змінами і доповненнями ) від 16.07 99 р. №996-XIV | Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Загальні вимоги до фінансової звітності | Регламентує організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності |
5 | Господарський кодекс України Затверджений постановою ВР України від 16.01.2003р. №436 IV | Встановлює відповідно до конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності | Відповідність господарської діяльності підприємства чинному законодавству |
6 | Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 | Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей | Правильність визнання витрат, контроль порядку їх відображення у звіті про фінансові результати, а також для економічної характеристики |
Продовження таблиці 2.1
1 | 2 | 3 | 4 |
7 | Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси" від28.10.99 р. №1706 | Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності | Для організації обліку операцій з запасами підприємства |
8 | Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" від 28.10.98р. № 1706 | Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності | Для організації обліку операцій, пов'язаних з витратами підприємства |
9 | Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” затв. наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р | Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств | Для організації бухгалтерського обліку |
10 | Про затвердження типових форм первинного обліку Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 №352 | Впровадження типових форм первинного обліку | Для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва |
3 Економіко-організаційна ХАРАКТЕРИСТИКА досліджуваного підприємства ВАТ “Житомирський завод будівельних матеріалів”
Об’єктом дослідження обрано ВАТ "Житомирський завод будівельних матеріалів".
Предметом діяльності підприємства є виробництво будівельної цегли і керамічної черепиці, загальнобудівельні організації, монтажні роботи, капітальний ремонт і реставрація будинків і споруд виробничого призначення, ремонт будинків і споруджень невиробничого призначення.
ВАТ зареєстрований в лютому 1998 року на базі Житомирського заводоуправління будівельних матеріалів. Підприємство почало свою діяльність у 40-х роки і здійснювало випуск цегли, черепиці, тротуарних плит.
Площа земельної ділянки складає 45,7 га. Загальна площа приміщень - 13458 м2, у тому числі площа виробничих приміщень - 4325 м2, адміністративних приміщень - 1690 м2, площа складських приміщень - 126 м2, площа інших приміщень - 1854 м2 і 5463 м2 (гуртожитку). В оренді знаходяться приміщення загальною площею 528 м2. Крім того, використовується земля під кар'єрами: експлуатований - 14,17 га, не експлуатований - 15,21 га.; виробнича зона займає 8,25 га. На території підприємства розташовані адміністративний будинок і цех № 1. Наявні на підприємстві комунікаційні мережі - водо- і електропостачання знаходяться в задовільному стані, теплопостачання відсутнє.
Підприємство розташоване на південній окраїні м. Житомир у 11 км від залізничної станції. До підприємства веде під'їзна асфальтована шосейна дорога.
Метою діяльності є одержання прибутку від виробничої і комерційної діяльності, задоволення потреб громадян, і підприємств у продукції, що випускається.
Основним видом діяльності підприємства є виробництво будівельної цегли, виконання загальбудівельних і монтажних робіт.
Основним видом діяльності в звітному періоді було виробництво керамічної цегли, що здійснюється методом пластичного формування з наступним сушінням у тунельних сушарках безупинної дії і випалом у малогабаритних тунельних печах. Підприємство має ліцензію на розробку кар'єрів.
Ступінь зносу основних фондів - 56%.
Завантаженість виробничих потужностей - 36%.
Сировину і паливо підприємство одержує з України: вугілля і відходи вуглезбагачення - шахти Донбасу.
Основними замовниками і споживачами продукції, що випускається, є будівельні організації і населення регіону та України.
Основним напрямком програми підприємства є випуск цегли в обсязі 8200 штук у рік на суму 1074,1 тис. грн.
Підприємство зацікавлене в одержанні інвестицій.
Управління Товариством здійснюють:
вищий орган Товариства;
спостережна рада;
правління;
ревізійна комісія.
Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства. Загальні збори визначаються правовими, якщо в них беруть участь акціонери або їх представники, що мають більш як 60 відсотків голосів.
Спостережна рада ВАТ “Житомирський завод будівельних матеріалів” є органам управління АТ, що здійснює контроль за діяльністю правління АТ по виконанню рішень основних напрямів діяльності Товариства в період між загальними зборами акціонерів. Спостережна рада АТ обирається загальними зборами акціонерів з числа акціонерів у кількості 5 осіб терміном на 4 роки.
Правління Товариства складається із 7 членів. Термін повноважень правління – 3 роки, з часу обрання загальними зборами акціонерів. До складу правління входять:
голова правління;
перший заступник голови правління;
другий заступник голови правління;
два члени правління;
головний бухгалтер (за посадою).
Голова і члени правління обираються загальними зборами акціонерів і можуть бути звільнені з посади до закінчення терміну їх повноважень тільки за рішенням загальних зборів.
Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її в встановленому порядку й обсязі органом державної статистики. Внесення змін до Статуту Товариства є компетенцією вищого органу Товариства.
Основні показники господарської діяльності ВАТ “Житомирський завод будівельних матеріалів” відображені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 - Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства
№ п/п | Показники | Роки | Відхилення 2009 від | |||||
2007 | 2008 | 2009 | 2007 | 2008 | ||||
Абс., тис. грн | Відн. % | Абс., тис. грн | Відн. % | |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
1 | Дохід від реалізації продукції (без ПДВ), тис. грн. | 14409,2 | 21131,8 | 29212,6 | 14803,4 | 102,7 | 8080,8 | 27,7 |
2 | Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. | 13499,3 | 19486,3 | 26873,8 | 13374,5 | 99,1 | 7387,5 | 27,5 |
3 | Фінансовий результат від основної діяльності, тис. грн. | 909,9 | 1645,5 | 2338,8 | 1428,9 | 157,0 | 693,3 | 29,6 |
Продовження таблиці 3.1
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
4 | Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн. | 278,4 | 700,2 | 977,6 | 699,2 | 251,1 | 277,4 | 28,4 |
5 | Середньорічна вартість оборотних коштів підприєм-ства, тис .грн. | 1440,1 | 2837 | 3777,1 | 2337 | 162,3 | 940,1 | 24,9 |
6 | Чисельність працюючих, чол. | 358 | 362 | 371 | 13 | 3,6 | 9 | 2,5 |
7 | Продуктивність праці, тис. грн./чол. | 248,43 | 340,84 | 411,45 | 163,02 | 65,6 | 70,61 | 17,2 |
8 | Чистий прибуток (збиток), тис. грн. | 206,9 | 234,7 | 315,4 | 108,5 | 52,4 | 80,7 | 25,6 |
9 | Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, грн. | 0,937 | 0,922 | 0,92 | -0,017 | -1,8 | -0,002 | -0,2 |
10 | Фондовіддача, грн./грн. | 51,76 | 30,18 | 29,88 | -21,88 | -42,3 | -0,3 | -1,0 |
11 | Рентабельність продукції, % | 1,44 | 1,11 | 1,08 | -0,36 | -25,0 | -0,03 | -2,8 |
Аналізуючи основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства та їх динаміку, можна зробити такі висновки: обсяг реалізованої продукції збільшився в 2009 році на 14803,4 тис. грн. або на 102,7 % порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком - на 8080,8 тис. грн. або на 27,7 %. Збільшення обсягів реалізації є позитивною зміною для підприємства та свідчить про його розвиток та ефективну господарську діяльність. Збільшення обсягів реалізації в 2009 році призвело і до збільшення собівартості реалізованої продукції: в порівнянні з 2007 роком на 13374,5 тис. грн. або на 99,1 %, а в порівнянні з 2008 роком собівартість продукції зросла на 7387,5 або на 27,5 %.
Як видно з таблиці 1.1 середньорічна вартість основних засобів підприємства збільшилась в 2009 році на 699,2 тис. грн. або 251,1 % порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком – на 277,4 тис. грн. або на 28,4 %. Постійне зростання вартості основних засобів підприємства свідчить про збільшення виробничого потенціалу підприємства та є позитивною зміною для підприємства. На протязі аналізуємого періоду спостерігається також збільшення середньорічної вартості оборотних коштів підприємства, що також є позитивною зміною для підприємства та свідчить про розширення обсягів його господарської діяльності. Так, середньорічна вартість оборотних коштів підприємства збільшилась в 2009 році на 2337 тис. грн. або на 162,3 % порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком – на 940,1 тис. грн. або на 24,9 %.
Чисельність працюючих підприємства збільшилась в 2009 році на 13 осіб або на 3,6 % порівняно з 2007 роком, а в в порівнянні з 2008 роком – на 9 осіб або на 2,5 %. Продуктивність праці збільшилась в 2009 році на 163,02 тис. грн./чол. або на 65,6 % порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком відбулось збільшення показника на 70,61 тис. грн./чол. або на 17,2 %. Збільшення продуктивності праці свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства і є позитивною зміною для підприємства.
В 2009 році підприємство збільшило обсяг чистого прибутку на 108,5 тис. грн. або на 52, 4% порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком – на 80,7 тис. грн. або на 25,6 %, що також є позитивною зміною для підприємства та свідчить про підвищення ефективності його господарської діяльності.
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції зменшились в 2009 році на 0,017 грн. або на 1,8 % порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком - на 0,002 грн. або на 0,2 %. Фондовіддача зменшилась в 2009 році на 21,88 грн./грн. або на 42,3 % порівняно з 2007 роком, а в порівнянні з 2008 роком – на 0,3 грн. / грн. або на 1 %. Це свідчить про зменшення ефективності використання основних засобів підприємства.
Рентабельність продукції в 2009 році зменшилась порівняно з 2007 роком на 0,36 %, а в порівнянні з 2008 роком – на 0,03 %, що свідчить про зменшення загальної ефективності діяльності підприємства.
Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її в встановленому порядку й обсязі органам державної статистики. Внесення змін до Статуту Товариства є компетенцією вищого органу Товариства.
Ревізії та контроль за діяльністю Товариства здійснюються в порядку, встановленому законодавчими актами України.
В наказі про облікову політику підприємства визначено, що облік витрат на підприємстві ведеться згідно П(с)БО № 16 "Витрати", затвердженого в Міністерстві Юстиції України 25.10.1999 року за № 725/4018 та П(с)БО № 18 "Будівельні контракти", затверджений наказом Мінфіну України від 28.04.2004 р. № 205.
В бухгалтерському обліку виробничі витрати обліковуються на рахунку 23 "Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати” та на відповідних субрахунках.
Розрізняють такі види собівартості: кошторисна, планова і фактична.
Кошторисну собівартість будівельно-монтажних робіт визначають за кошторисними нормами споживання виробничих ресурсів. Вона виражає витрати нормально працюючих будівельних організацій.
Планова собівартість будівельно-монтажних робіт — це витрати, які будівельні організації встановлюють на певний період їхньої діяльності, виходячи з конкретних реальних умов виробництва. Вона визначає граничний, верхній рівень витрат виробничих ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт.
Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт показує фактичні витрати (продуктивні та непродуктивні) будівельних організацій. Вона фіксує усі відхилення від нормальних умов виробництва. Вони можуть бути пов'язані з порушеннями технології, з безгосподарністю, простоями техніки, псуванням матеріальних цінностей.
4 Фінансовий облік витрат виробництва промислового підприємства
Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських операцій, пов'язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, послуг). Він здійснюється під дією засобів праці і самої праці на предмети праці. Це зумовлює відповідні витрати підприємства на виробництво продукції: вартість матеріалів, витрачених на виготовлення продукції: заробітної плати, нарахованої робітникам; амортизацію засобів праці (основних засобів), зайнятих у виробництві, та ін. Окрім цього, підприємство здійснює витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).
Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва повинен відобразити всі витрати на виготовлення продукції, з одного боку, і випуск готової продукції - з іншого.
Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі витрати прийнято групувати за певними ознаками. Так, за призначенням витрати поділяють на основні і накладні.
До основних відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і складають її речову (матеріальну) основу (матеріали, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних відносять витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).
За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяють на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів (матеріали, комплектуючі вироби, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції за певною умовною ознакою, що дає змогу визначити, яка частка непрямих витрат має бути віднесена на собівартість тієї або іншої продукції (наприклад, пропорційно основній заробітній платі робітників, матеріальним витратам тощо).
Облік витрат на виробництво базується на складанні у встановленому порядку первинної документації, що ведеться по всіх господарських операціях пов'язаним з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг, реалізацією продукції, а також по витраті коштів, заробітної плати і матеріалів .
Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства на одиницю продукції, що безпосередньо пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.
Собівартість продукції є найважливішим якісним показником, що характеризує результати діяльності всього колективу по підвищенню ефективності виробництва, а тому контроль за зниженням собівартості продукції являється найважливішою задачею обліку.
Основними задачами обліку витрат на виробництво являється:
1. облік і контроль за випуском продукції по обсягу, асортименту і якості;
2. облік витрат на виробництво і контроль за виконанням кошторису витрат;
3. калькулювання собівартості і контроль за виконанням плану собівартості;
4. виявлення невикористаних резервів, боротьба із безгосподарністю, втратами від браку і непродуктивних витрат.
Порядок обліку витрат на виробництво значною мірою визначається особливостями організації виробництва. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.
Отже, аналітичний облік витрат виробництва ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат. Витрати, що складаються у допоміжних, обслуговуючих та побічних цехах являються накладними витратами виробництва та підлягають розподілу між видами продукції для включення фактичних витрат до собівартості.
Згідно П(С)БО 16 собівартість незавершеного виробництва (рахунок 23 “Виробництво”), готової продукції (рахунок 26 “Готова продукція”) і реалізованої продукції (рахунок 90 “Собівартість реалізації”) визначається за виробничою собівартістю.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
1. прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів);
2. прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції);
3. інші прямі витрати (усі виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції, зокрема відрахування на соціальні заходи, амортизація виробничого обладнання, витрати, пов’язані з поточним ремонтом обладнання, плата за оренду земельних і майнових паїв тощо);
4. загальновиробничі витрати, у т.ч.:
o витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, ділянками, бригадами тощо, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, ділянками, оплата службових відряджень персоналу цехів);
o амортизація основних засобів загальновиробничого призначення (цехового, лінійного);
o амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового, лінійного);
o витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
o комунальні послуги (опалення, освітлення, водопостачання) та інші витрати на утримання виробничих приміщень;
o витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращанням якості продукції, підвищенням її надійності, тривалості використання, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
o витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці та відрахування на соціальні заходи загальновиробничого персоналу, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
o витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
o втрати від браку, оплата простоїв та інші витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можна у момент їх здійснення віднести на конкретний вид продукції, у зв’язку з чим вони підлягають розподілу.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), як це передбачено у П(С)БУ 16, встановлюється підприємством.
Формування витрат на виробництво продукції відбувається у процесі виробництва. Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.
Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення, витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах — продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.
Незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забраковані напівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці.
При веденні бухгалтерського обліку витрат обробка та оформлення первинних документів має велике значення для ведення безпомилкового та прозорого обліку.
Документування - це основа бухгалтерського обліку, що передбачає відображення в документах всіх господарських операцій та фактів господарської діяльності.
У положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995р., зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
У теорії та практиці бухгалтерського обліку традиційно терміном ,,первинний документ" називають документ, на основі якого здійснюється господарська операція та робляться записи у відповідних регістрах обліку.
Первинні документи, у тому числі на паперових і машинозчитувальних носіях інформації, повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і правильність її оформлення. Інформація про - первинні документи з обліку витратних операцій на виробничому підприємстві узагальнена в таблиці 4.1.
№ | Господарська операція | Документ | Місце складання | Хто складає |
1. | Списання матеріалів на витрати основного виробництва | Акт на списання матеріалів | Внутрішній | Начальник цеху |
2. | Відображення отриманих послуг з технічного обслуговування комунікаційних мереж | Договір, рахунок, платіжне доручення, акт приймання-здачі виконаних робіт | Зовнішній | Бухгалтер |
3. | Відображення прийому виконаних робіт по гальванічному покриттю деталей | Договір, рахунок, платіжне доручення, акт прийому-здачі виконаних робіт. | Зовнішній | Бухгалтер |
4. | Відображення отриманих послуг з водопостачання | Договір, рахунок, платіжне доручення | Зовнішній | Бухгалтер |
5. | Відображення отриманих послуг з постачання електроенергії | Договір, рахунок - фактура, податкова накладна, платіжне доручення | Зовнішній | Постачальник електроенергії |
6. | Проведення наданих послуг оренди | Договір, платіжне доручення, акт виконаних послуг | Зовнішній | Орендодавець |
7. | Відображення витрат на відрядження | Авансовий звіт | Внутрішній | Підзвітна особа |
8. | Відображення витрат по нарахуванню заробітної плати працівникам підприємства та відрахувань на фонд оплати праці до фондів соціального страхування | Розрахунково-платіжна відомість, бухгал-терська довідка-розра-хунок по відрахуванню на фонд оплати праці до фондів соціального страхування | Внутрішній | Бухгалтер |
9. | Отримання послуг банку по перерахуванню електронних платежів | Договір на розрахунково-касове обслуговування, банківська виписка | Зовнішній | Обслуговуюча банківська установа |
10. | Відображення витрат по нарахуванню амортизації (зносу) | Бухгалтерська довідка - розрахунок зносу | Внутрішній | Бухгалтер |
Підставою для відображення в обліку витрат на оплату послуг зв’язку є податкова накладна, виписана постачальником наданих послуг. Первинним документом для обліку заробітної плати є розрахунково-платіжна відомість. Характеристика основних документів з обліку витрат наведена в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 - Характеристика основних документів з обліку витрат підприємства
№ | Документ | Застосування |
1 | 2 | 3 |
1 | Договір | Виписується у двох примірниках. В ньому зазначаються: підприємство-замовник і підприємство-виробник, об’єкт замовлення, строки виконання, вартість об’єкту замовлення |
2 | Рахунок | Документ виписується постачальником. Вказуються реквізити постачальника, отримувача, а також назва виробленого товару та наданих послуг, їх кількість, ціна і сума. Окремо вказується сума ПДВ. |
3 | Податкова накладна | Виписується постачальником у двох примірниках. Основними реквізитами є :порядковий номер, дата виписки,реквізити постачальника і отримувача, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, умови продажу, форма розрахунку,об’єкт оплати, ціна продажу без ПДВ, сума ПДВ, загальна сума до сплати |
4 | Акт приймання-здачі виконаних робіт | Документ складається у двох примірниках. Вказуються реквізити постачальника, отримувача, а також назва виробленого товару та наданих послуг, їх кількість, ціна і сума. Окремо стоять підписи представників двох сторін, які безпосередньо здійснювали приймання-передачу послуг |
5 | Розрахунково платіжна відомість | Застосовується для розрахунку та видачі заробітної плати та пенсій всім категоріям працюючих. Складається в одному примірнику в бухгалтерії. Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітки, фактичного відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводяться розрахунки всіх утримань із заробітної плати і визначається сума , належить до видачі. |
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво (основний вид діяльності досліджуваного підприємства) призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 "Виробництво".
Цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.
По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).
У бухгалтерському обліку для обліку витрат Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 "Витрати за елементами" та 9 "Витрати діяльності".
Рахунки класу 8 призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду. На рахунках цього класу, крім рахунка 85 "Інші витрати", ведеться облік витрат операційної діяльності за такими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Рахунок 85 „Інші витрати" застосовується для узагальнення інформації про витрати, пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також про витрати, пов'язані з запобіганням надзвичайним подіям та ліквідацією їх наслідків. Цей рахунок ведеться тільки тими підприємствами та організаціями, які не застосовують рахунки класу 9. Сальдо на ньому закривається в кінці року або щомісяця в кореспонденції з дебетом рахунку 79 "Фінансові результати".
Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.
На рахунках 9 класу витрати діяльності ведеться облік витрат:
1. Собівартість реалізації. Рахунок 90 „Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати".
2. Загальновиробничі витрати . На рахунку 91 ,,Загальновиробничі витрати” ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва , а також витрат на утримання та машин і устаткування. За дебетом рахунка 91 відображається сума визнаних витрат ,а за кредитом змінні та постійні розподілені загально виробничі витрати списуються на 23 рахунок, а постійні нерозподілені загально виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції(робіт ,послуг) у період їх виникнення в дебет рахунку 90 ,, Собівартість реалізації ”,
3. Адміністративні витрати. На рахунку 92 „Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
До них належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).
За дебетом рахунка 92 відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.
4. Витрати на збут. На рахунку 93 „Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт, послуг. За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 „Фінансові результати".
5. Інші витрати операційної діяльності . На рахунку 94 ,, Інші витрати операційної діяльності ” ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства , крім витрат , які відображаються на рахунках 90, 91, 92 , 93. За дебетом рахунка 94 відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79,,Фінансові результати”.
6. Фінансові витрати . На рахунку 95 ,,Фінансові витрати ” ведеться облік витрат фінансової діяльності підприємства . За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат , за кредитом – списання на рахунок 79 ,,Фінансові результати”.
7. Податки на прибуток. На рахунку 98 „Податки на прибуток" ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За дебетом рахунка 98 відображається нарахована сума податку на прибуток, за кредитом - включення до фінансових результатів на рахунку-79.
Прямі витрати (матеріальні, оплата праці, інші прямі витрати) включаються в собівартість в тому періоді, коли вони виникли, з використанням рахунку 231. Адміністративні витрати обліковуються на рахунок 92, витрати на збут на рахунку 93. Вони не включаються в собівартість продукції.
Підприємство, що випускає кілька видів продукції, містить кілька цехів по випуску продукції. Кожен цех може випускати або один вид, або кілька видів продукції. Витрати, що прямо відносяться на продукцію, що випускається, називаються виробничими і протягом місяця вони списуються на дебет 23 рахунка. Кожен цех веде аналітичний облік по статтях витрат, по видах продукції, що виготовляється, і наприкінці місяця складає зведену відомість витрат по цеху.
Витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню обліковуються на окремому рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка 91 "Загальновиробничі витрати", повністю (без залишку) списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 23 "Виробництво" і розподіляються між видами продукції пропорційне базису, передбаченому галузевою інструкцією (пропорційно основній заробітній платі, матеріальним витратам тощо).
При цьому складають бухгалтерську проводку:
Д-т рах.23 "Виробництво"
К-т рах. 91 "Загальновиробничі витрати"
Згідно з прийнятим Планом рахунків загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому (утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, утримання приміщень загальногосподарського призначення, охорона, аудиторська і юридичні та інші послуги), відображені на дебеті рахунка 92 "Адміністративні витрати", до собівартості виготовленої продукції не включають, а списують з кредиту зазначеного рахунка на дебет рахунка 79 "Фінансові результати". Отже, на списання адміністративних витрат робиться запис:
К-т рах. 92 "Адміністративні витрати".
Таким чином, на дебеті рахунка 23 "Виробництво" та його аналітичних рахунків одержують відображення як прямі, так і непрямі витрати, що складають фактичну виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції (без адміністративних витрат).
Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції до витрат у незавершене виробництво на початок місяця (дебетове сальдо рахунка 23 "Виробництво") додають витрати за місяць (оборот по дебету рахунка 23 "Виробництво") і віднімають витрати у незавершене виробництво на кінець місяця (дебетове сальдо рахунка 23 "Виробництво" на кінець місяця). Оприбуткування випущеної із виробництва готової продукції за фактичною собівартістю в бухгалтерському обліку відображається записом:
Д-т рах. 26 "Готова продукція"
К-т рах. 23 "Виробництво".
Оскільки фактичну собівартість продукції визначають тільки наприкінці місяця (після відображення всіх прямих витрат і розподілу непрямих витрат), то протягом місяця одержану із виробництва готову продукцію оприбутковують, як правило, за плановою собівартістю. Це дає змогу відображати рух готової продукції в міру здійснення господарських операцій. Після складання звітної калькуляції планову собівартість продукції коригують до фактичної собівартості: на суму економії роблять від'ємний запис (способом "сторно"), на суму перевитрат - доповнюючий запис.
На підставі відомості випуску продукції бухгалтер визначає загальний обсяг випуску продукції за місяць. Якщо обсяг випуску більше установленої виробничої потужності підприємства, то загальновиробничі витрати цілком списуються на виробництво. Якщо ж обсяг випуску менше, те відбувається розподіл по рахунках 23 “Виробництво” і 90 “Собівартість реалізації”. А якщо за звітний період не здійснювалася реалізація готової продукції, то недорозподілена частина загальновиробничих витрат списується в дебет 949 “Інші витрати операційної діяльності”, тобто розподіл відбувається між рахунками 23 і 949 .
Кожна продукція має планову (кошторисну) собівартість. Наприкінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються (при виконанні вищевикладених умов) на кожен вид продукції. У такий спосіб утворюється дві звітні відомості: “Відомість розподілу загальновиробничих витрат по рахунках 23 і 90” і “Аналітична Відомість розподілу загальновиробничих витрат на кожен вид продукції по рахунку 23”.
Дані відомості розподілу по рахунках 23 і 90 переносяться в журнал 5, а потім разом з іншими сумами по інших рахунках відображаються у фінансовій і податковій звітності підприємства.
У зв’язку з існуючим порядком формування вартості будівельних робіт в Україні на практиці частіше використовують договір на будівництво з використанням ціни «витрати плюс». У цьому випадку для узгодження вартості будівельних робіт підрядник i замовник використовують кошторисну документацію, яку складають за ціною «витрати плюс» проектні організації.
Розглянемо порядок визнання витрат та доходу за будівельним контрактом, облік такого доходу i витрат та інших господарських операцій, що виникають під час виконання підрядником будівельного контракту.
При виконанні будівельних контрактів у підрядника виникають певні господарські операції та події, облік яких визначається іншими національними стандартами i нормативними актами, зокрема Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі — ПБО 16), затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.
Витрати за будівельним контрактом складаються з витрат, безпосередньо пов’язаних із виконанням такого контракту, та загальновиробничих витрат.
Витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням будівельного контракту, складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат.
До прямих матеріальних витрат за будівельним контрактом відносяться витрати на матеріали, вироби та конструкції, придбані у сторонніх організацій або самостійно виготовлені підрядником та використані у будівництві.
До прямих витрат на оплату праці за будівельним контрактом відносяться витрати на основну та додаткову заробітну плату, премії, допомогу по тимчасовій непрацездатності (за рахунок коштів підприємства оплачуються перші п’ять днів тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, не пов’язаними з нещасним випадком на виробництві), інші нарахування робітникам, задіяним на будівництві.
I, нарешті, до інших прямих витрат за будівельним контрактом відносяться вартість виконаних субпідрядниками робіт, амортизація механізмів та обладнання, що використовуються у виробництві, а також витрати на проектування об’єкта будівництва, безпосередньо пов’язані з контрактом, витрати на переміщення механізмів, обладнання та матеріалів з об’єкта на об’єкт тощо.
Відповідно до п. 14 ПБО 18 до складу загальновиробничих витрат, які відносяться до витрат за будівельними контрактами, включаються витрати, передбачені ПБО 16, а саме: витрати на управління, організацію та обслуговування будівельного виробництва з розподілом між об’єктами будівництва (з урахуванням специфіки робіт, що виконуються) пропорційно прямим витратам, обсягам доходу, прямим витратам на оплату праці, відпрацьованому часу будівельними машинами i механізмами тощо.
Слід зазначити, що адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, витрати на утримання (амортизація, охорона тощо) незадіяних будівельних машин, механізмів та інших необоротних активів, які не використовуються при виконанні будівельного контракту, не включаються до складу витрат за будівельним контрактом, а відображаються у складі витрат того звітного періоду, на який вони припадають. Витрати, понесені підрядником під час підписання будівельного контракту та визнані витратами звітного періоду, не включаються до складу витрат за будівельним контрактом, якщо такий контракт підписано в наступних звітних періодах. Умовою віднесення витрат, які поніс підрядник під час укладання будівельного контракту, до витрат за будівельним контрактом є існування ймовірності достовірної оцінки таких витрат на момент підписання контракту.
Облік витрат за будівельним контрактом ведеться на рахунку 23 «Виробництво», які в кінці звітного періоду списуються з кредиту зазначеного рахунку в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» з використанням субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт i послуг». Проте таким чином відображаються лише витрати, пов’язані з обсягом конкретно виконаних робіт на даному об’єкті та визнані доходом. Усі витрати, пов’язані з виконанням робіт за будівельним контрактом та не визнані доходом, відображаються у складі незавершеного виробництва.
Доходи за будівельним контрактом, як i витрати, протягом виконання такого контракту визначаються з урахуванням ступеня завершеності робіт на дату балансу за умови, якщо кінцевий фінансовий результат може бути достовірно оціненим.
Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом може бути визначена за одним із нижченаведених методів
вимірювання та оцінка виконаної роботи;
співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі;
співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом.
Найчастіше застосовується метод вимірювання та оцінки виконаної роботи.
Для кожного із зазначених видів будівельних контрактів є свої умови для достовірної оцінки будівельного контракту. Так, умовами для достовірної оцінки кінцевого фінансового результату згідно з контрактом за фіксованою ціною є, у першу чергу, можливість достовірного визначення суми загального доходу від виконання такого контракту та ймовірність отримання підрядником економічних вигід від виконання будівельного контракту, а також можливість достовірного визначення суми витрат, необхідних для завершення будівельного контракту, ступінь завершеності робіт за даним контрактом на дату балансу, можливість достовірного визначення та оцінки витрат, пов’язаних із виконанням будівельного контракту. Остання умова потрібна для порівняння фактичних витрат за контрактом із попередньою оцінкою таких витрат.
Кінцевий фінансовий результат відповідно до контракту за ціною «витрати плюс» може бути достовірно оціненим за умови ймовірності отримання підрядником економічних вигід від виконання будівельного контракту та можливості достовірного визначення витрат, пов’язаних із виконанням будівельного контракту, незалежно від ймовірності їх відшкодування замовником.
Розглянемо порядок відображення в обліку витрат на виконання будівельного контракту (таблиця 4.3)
Таблиця 4.3 - Відображення в обліку виробничих витрат
№ з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |||||
Дебет | Кредит | |||||||
Відображення прямих витрат | ||||||||
1 | Використання будівельних матеріалів | 231 «Виконання будівельного контракту» | 201 «Сировина і матеріали» | 5800 | ||||
2 | Нарахування заробітної плати працівникам, безпосередньо задіяним у процесі будівництва | 231 «Виконання будівельного контракту» | 661 «Розрахунки за заробітною платою» | 1000 | ||||
3 | Відображення відрахування на соціальні заходи | 231 «Виконання будівельного контракту» | 65 «Розрахунки за страхуванням» | 378 | ||||
4 | Виконання субпідрядниками роботи | 231 «Виконання будівельного контракту» | 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» | 3000 | ||||
5 | Нарахування амортизації основних засобів, що використовуються для здійснення будівельних робіт | 231 «Виконання будівельного контракту» | 131 «Знос основних засобів» | 500 | ||||
Усього прямих витрат — | 10678 | |||||||
Відображення загальновиробничих витрат | ||||||||
6 | Нарахування амортизації основних засобів загально-виробничого призначення | 91 «Загальнови-робничі витрати» | 131 «Знос основних засобів» | 4000 | ||||
7 | Нарахування заробітної плати працівникам, задіяним у загальновиробничому процесі | 91 «Загальнови-робничі витрати» | 661 «Розрахунки за заробітною платою» | 1000 | ||||
8 | Відображення відрахування на соціальні заходи | 91 «Загальнови-робничі витрати» | 65 «Розрахунки за страхуванням» | 378 | ||||
9 | Розподілення загальновиробничих витрат | 231 «Виконання будівельного контракту» | 91 «Загальнови-робничі витрати» | 5378 | ||||
5 Управлінський облік витрат виробництва промислового підприємства
В умовах ринкових відносин результати роботи кожного підприємства значною мірою залежать від системи управління, яка забезпечує його економічну самостійність, конкурентоспроможність та стійке фінансове становище на ринку. Вирішення проблеми ефективного розвитку та економічного зростання промислових підприємств неможливе без удосконалення системи управління витратами.
За визначенням, яке наводиться у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», під внутрішньогосподарським (управлінським) обліком розуміється система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.
Це означає, що управлінський облік застосовується насамперед при внутрішніх господарських операціях підприємства, і головною його метою є забезпечення інформацією керівників різних рівнів управління підприємством, які несуть відповідальність за досягнення статутної мети підприємства. Тобто управлінський облік є інструментом оперативного управління підприємством, функцією якого є обрахування витрат на виробництво і собівартість будь-якого виробу, будь-якого підрозділу і підприємства в цілому на різних стадіях виробництва і збуту та підсумовування результатів та прибутків з виробів, підрозділів та підприємства в цілому.
В управлінні організацією визначення чітких та зрозумілих стандартів є основою її успішної діяльності.
Тому в основі побудови управлінського обліку на промисловому підприємстві мають бути Закон № 996, П(С)БО, зокрема П(С)БО 16 "Витрати", Державні стандарти України: ДСТУ 2960 - 94 "Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення", ДСТУ 2961 - 94, ДСТУ 3138 - 95, ДСТУ 2974 - 95, ДСТУ 3278 - 95, Методичні рекомендації № 47, Типове положення № 473, інші документи, перелік яких наводиться у Методичних рекомендаціях.
Сьогодні суб’єктам господарювання наданні можливості визначати самим межі та форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку. Тому саме ця підсистема бухгалтерського обліку викликає до себе певний інтерес. Необхідність побудови системи управлінського обліку на підприємствах - це ще й вимога часу, оскількі збільшується кількість підприємств, які переходять до сучасних засобів управління виробництвом, тобто управління на базі стандарту MRP II.
Оскільки одним із основних елементів управлінського обліку виступає планування собівартості продукції, то вибір методу планування на окремо взятому підприємстві насамперед залежить від прийнятої на ньому системи управлінського обліку.
Системи управління витратами характеризуються двома основними ознаками, які можна покласти в основу їх класифікації:
- повнота включення витрат у собівартість виробництва;
- рівень формування витрат;
- витрати на основі видів діяльності.
Згідно першій ознаці розрізняють традиційну та "директ-костинг" системи обліку витрат. За традиційною системою обліку витрат повна собівартість продукції визначається шляхом розподілу витрат звітного періоду згідно об’єктів калькулювання. Система "директ-костинг" передбачає віднесення на об’єкти калькулювання лише частки сукупних витрат за будь – якою ознакою, і являє собою метод не повної собівартості.
Друга ознака передбачає систему обліку фактичних витрат і систему "стандарт-кост". Система обліку фактичних витрат передбачає відображення господарських процесів та витрат, які при цьому сталися протягом звітного періоду. Система "стандарт-кост" передбачає планування майбутніх витрат на підприємстві на підставі діючих норм та з фіксацією відхилень фактичних витрат від запланованих.
Третя ознака передбачає систему АВС. Система АВС є універсальним інструментом, який здатний забезпечувати різною інформацією менеджерів підприємства про витрати для найрізноманітніших цілей.
У сучасних ринкових умовах "директ-костинг" використовується в декількох варіантах:
1. Класичний "директ-костинг", що передбачає калькулювання за прямими витратами (всі змінні).
2. Система змінних витрат - калькулювання здійснюється за змінними витратами, до складу яких входять прямі витрати і змінні непрямі витрати.
3. Система обліку витрат залежно від завантаження виробничих потужностей: у калькуляцію включаються всі змінні витрати і частина постійних, що визначається відповідно до коефіцієнта використання виробничої потужності. Спільне полягає в тому, що калькулюється не повна, а часткова собівартість.
Головною особливістю "директ-костингу", основоюякого є класифікація витрат на постійні та змінні, є те що собівартість промислової продукції враховується та планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати не включаються в собівартість виробів, а як витрати даного періоду списуються з отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були здійснені.
У нашій країні та країнах СНД до останнього часу була поширена система обліку та калькулювання певної собівартості, а система "директ-костинг" практично не застосовувалась. З цієї причини серед учених зазначених країн немає єдиного погляду на суть цієї системи.
Ця система управління витратами дає можливість менеджерам підприємства приділяти більшу увагу зміні маржинального доходу як по підприємству в цілому, так і по різних виробах; виявити вироби з більшою рентабельністю для того, щоб перейти в основному на їх випуск через те, що різниця між ціною продажу і сумою змінних витрат не нівелюється в результаті списання постійних витрат на собівартість конкретних виробів. Система забезпечує можливість швидкого переорієнтування виробництва залежно від зміни попиту на ринку.
Все вищесказане свідчить про те, що "директ-костинг" є важливим елементом маркетингу - системи управління підприємством в умовах ринку і вільної конкуренції.
Основою системи "стандарт-кост" служить попередній розрахунок собівартості продукції з урахуванням раніше розрахованих стандартних норм.
У сучасних умовах необхідно, щоб система "стандарт-кост" постійно переглядалася і в разі необхідності модернізувалася для того, щоб відображати зміни, які відбуваються у виробничій сфері. Ця система є універсальним інструментом, який здатний забезпечувати різною інформацією менеджерів підприємства про витрати для найрізноманітніших цілей.
Традиційні системи контролю витрат сфокусовані в основному на змінні витрати і мало допомагають при вирішенні проблем, пов'язаних з постійними накладними витратами. У кінці 1980-х р.р. американські економісти Купер і Каплан розробили новий підхід, який дає змогу більш точно калькулювати собівартість продукції. Вони назвали його обліком витрат на основі видів діяльності (аctivity-based-costing, АВС); в інших літературних джерелах його ще називають системою обліку витрат за функціями. Автори системи стверджують, що облік витрат на підставі видів діяльності може контролювати накладні витрати шляхом виділення першопричин тих чи інших витрат.
Аналізуючи існуючі системи управління витратами в управлінському обліку необхідно більше приділяти увагу, щодо вибору відповідної у сучасних умовах господарювання системи управління витратами, оскільки кожна система має свої переваги і, свої недоліки. Це питання досить актуальне, тому що у різних випадках при прийнятті управлінських рішень необхідна різноманітна інформація про собівартість.
Таким чином, усе вищесказане свідчить про те, що "директ-костинг" є важливим елементом системи управління витратами на підприємстві в умовах ринку і вільної конкуренції. "Стандарт-кост" ця система є універсальним інструментом, який здатний забезпечувати різною інформацією менеджерів підприємства про витрати для найрізноманітніших цілей. Механізм формування витрат виробництва на заході складний, але гнучкий та дозволяє вирішувати різні задачі, які виникають у процесі діяльності підприємства, що у свою чергу бракує вітчизняним підприємствам, тому що жодна з перелічених систем управління витратами майже не застосовувалася на наших підприємствах. Тому з цієї причини серед вчених на нашої країни немає єдиного погляду на суть цих систем. Але розвиток ринкових відносин і пов'язані із цим потреби економічної практики будуть стимулювати подальші дослідження в напрямі впровадження західних систем управління витратами на підприємствах України.
6 Шляхи удосконалення бухгалтерського обліку виробничих витрат
Завдання обліку витрат на виробництво інформаційно пов'язані із суміжними ділянками обліку і підсистемами інформаційної системи підприємства. Лише незначна в обсязі вихідна інформація формується на підставі первинних документів.
Умовою функціонування АРМ бухгалтера обліку витрат на виробництво є формування на машинних носіях необхідної вихідної інформації, що виникає при розв'язанні завдань з обліку необоротних активів, виробничих запасів, заробітної плати, фінансово-розрахункових операцій, обліку готової продукції та її реалізації. Уся ця інформація повинна бути представлена у вигляді єдиної бази даних бухгалтерських записів відповідно до вимог АРМ бухгалтера з обліку витрат на виробництво.
Процес обліку витрат на виробництво організовується у вигляді певної схеми робочих місць, яка відбиває взаємодію різних працівників при реалізації облікових функцій. У цю схему повинні входити робочі місця всіх працівників, функціональні обов'язки яких певною мірою пов'язані з веденням бухгалтерського обліку. До них належать не тільки особи, які здійснюють документування, систематизацію й узагальнення інформації, не тільки особи, які використовують цю інформацію при виконанні функцій бухгалтерського обліку і керування, а й технічний персонал, який забезпечує оформлення документів, їх архівування, відображення тощо.
На робочих місцях бухгалтерських працівників увесь комплекс робіт пов'язаний із розв'язанням завдань бухгалтерського обліку, у той час як для іншого персоналу функції, пов'язані з бухгалтерським обліком, не є основними і займають лише частину робочого часу. Тому організація АРМ для таких категорій персоналу доцільна лише за умов виконання на АРМ їхніх основних функцій.
Найбільш раціональним є розподіл АРМБ з обліку витрат на виробництво на три категорії.
АРМБ обліку витрат на виробництво І категорії призначено для формування і підготовки первинної інформації, що формується безпосередньо на місцях виникнення інформації. АРМБ вирішує завдання обліку витрат на виробництво, яке стосується окремих підрозділів і дозволяє організувати систематичне і своєчасне виявлення відхилень від нормальних умов, проводити оперативний облік і здійснювати внутрішній аудит.
На АРМБ II категорії контролюється інформація, одержувана з АРМБ І категорії, вирішуються регламентні і запитні завдання з обліку витрат на виробництво в цілому по підприємству.
АРМБ III категорії призначено для аналізу роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому, узагальнення зведених даних витрат на виробництво, здійснення оперативного контролю за використанням трудових, матеріальних ресурсів і грошових коштів, організації внутрішнього аудиту.
На АРМБ з обліку витрат на виробництво І категорії здійснюються такі роботи:
• формування нормативно-довідкової інформації;
• введення та контроль первинних даних;
• розрахунок нормативної собівартості готової продукції (видів послуг, товарів), нормативної собівартості бракованої продукції;
• формування даних, отриманих з інших АРМБ і від інформаційної системи, про фактичну витрату виробничих запасів та за іншими прямими витратами;
• угрупування витрат за статтями;
• розподіл витрат за об'єктами обліку;
• визначення витрат за місце виникнення витрат.
На АРМБ І категорії формується і відображається така вихідна інформація:
• відомість відхилень від норм фактичних витрат на виробництво;
• відомість аналітичного обліку загальновиробничих витрат;
• модель аналізу загальновиробничих витрат.
На АРМБ з обліку витрат на виробництво II категорії виконуються такі роботи:
• розподіл витрат за об'єктами обліку в цілому по підприємству;
• закриття рахунків;
• формування реєстрів аналітичного обліку за рахунками;
• калькулювання собівартості продукції;
• розрахунок фактичної собівартості готової продукції, робіт і послуг;
• аудит витрат на виробництво в цілому по підприємству.
На АРМБ по обліку витрат на виробництво III категорії зважуються такі завдання:
• аналіз відхилень фактичних витрат від поточних норм, правильність віднесення витрат на відповідні вироби, замовлення, види послуг тощо, виявлення причин і винуватців відхилень;
• складання звітності на рівні підприємства;
• моделювання витрат на виробництво;
• аудит господарської діяльності підприємства;
• вироблення і прийняття управлінських рішень з мобілізації внутрішніх резервів.
В інформаційній системі автоматизація обліку побудована таким чином. У системі реалізовано два основних способи списання прямих витрат на виробництво (матеріалів, комплектуючих тощо):
• списання за нормами;
• списання без норм.
Для списання без норм використовують документи "Акт списання" та "Акт виконаних робіт". При цьому контрагентом виступає спеціальний елемент довідника "Контрагенти" — виробництво, в картці якого рахунки відображають рахунок витрат на виробництво. Проводка в документі списання має списувати ТМЦ з кредиту рахунка ТМЦ (рахунок з карток ТМЦ) в дебет рахунка "Виробництво" (константа "Основне виробництво" або рахунок з картки контрагента "Виробництво").
Прибуткування готової продукції здійснюється за допомогою документа "Прибуткова накладна" з використанням того самого контрагента "Виробництво". Проводка в документі прибуткування має виконувати прибуткування готової продукції (рахунок ТМЦ в картках номенклатури готової продукції) з кредиту рахунка "Виробництво".
Для правильного подальшого формування документів з реалізації готової продукції слід вказувати в картках ТМЦ готової продукції значення ПДВ як "Основна ставка ПДВ". При формуванні прибуткових документів обчислюватиметься сума ПДВ за рядками. Але в господарській операції документа не повинна бути присутня проводка з ПДВ. У такому разі ПДВ не використовуватиметься і матиме інформативний зміст.
Документ "Акт виконаних робіт" (меню Журнали документів — Акти виконаних робіт — Введення нового) використовується при реалізації послуг іншим організаціям або населенню та при списуванні оборотних активів, необхідних для надання послуг (списання прямих витрат на виробництво).
При введенні нового документа система автоматично заповнює певні реквізити (номер документа; дата; фірма, яка надає послуги; підрозділи; контрагент; операція документа; валюта документа; використовувані плани рахунків; сума валових доходів; сума та ПДВ сплати; закупівельна вартість ТМЦ). Користувач вибирає МВО (меню Довідники — Структура — Фірми — Підрозділи).
Документ "Акт списання" (меню Журнали документів — Складські — Введення нового — Акт списання). Він дозволяє виконати списання оборотних активів підприємства (товарів, матеріалів тощо) з вибракування та списання на виробництво. Для списання на різні рахунки слід заводити різних контрагентів. У контрагентів списання рахунків у картці контрагента повинні бути настроєні відповідно до господарської операції документа. Також у проводках документа можна використовувати рахунок витрат підрозділу або константи.
Для списання оборотних активів на виробництво за нормами використовуються спеціальні довідники та документи Комплектація та Наряд на розбирання, які враховують норми прямих витрат для виробництва одиниці готової продукції.
Для списання оборотних активів на виробництво за нормами використовуються спеціальні довідники для опису складу товару (виробу готової продукції) та документи, які використовують такий опис — Склад комплекту.
Ознакою того, що товар або готовий виріб складається з комплектуючих, є поле Вид ТМЦ у картці ТМЦ, в якому має бути вибране значення Комплект.
У такого ТМЦ є підпорядкований довідник — Варіанти комплектації, для роботи з яким слід натиснути кнопку Склад комплекту.
Після цього у довіднику Варіанти комплектації для даного комплекту необхідно внести варіанти, згідно з якими повинна відбуватися комплектація або виготовлення готової продукції, інформативною є назва способу комплектації. Код несе допоміжний зміст.
Для введення комплектуючих, що входять до складу комплекту, необхідно натиснути кнопку Комплектуючі та занести самі комплектуючі — їх перелік, кількість, питому вартість (відсоток у вартості одиниці товару або готового виробу), тобто ввести інформацію, згідно з якою відбуватиметься списання матеріалів на виробництво одиниці готової продукції або комплектація. У разі вибору статті витрат без зазначення матеріалу (комплектуючого) сума даної статті буде віднесена на собівартість готової продукції (комплекту).
Кожна комплектуюча частина (матеріал, запчастина, інший виріб) заноситься окремим рядком.
Комплектуючі, як і самі комплекти, є елементами довідника Товари, матеріали. Для зручності пропонується заводити окремі папки-групи для комплектів та їх складових.
Після заповнення довідників комплектації можна починати роботу з відповідними документами.
Облік при збиранні виробів з комплектуючих. Для прибуткування готової продукції із одночасним списанням матеріалів та інших витрат на її виготовлення призначений документ Комплектація (меню Журнали документів — Складські — Введення нового — Комплектація). При проведенні документа комплектуючі списуються зі складу, а зібраний комплект (товар або готова продукція) прибуткується на склад.
При введенні нового документа система автоматично заповнює певні реквізити (номер документа, дата, фірма, підрозділ-відправник, підрозділ-отримувач, операція документа, використовувані плани рахунків, сума за документом).
Розбирання виробів на комплектуючі. Зворотною операцією до документа Комплектація є списання існуючих комплектів і прибуткування їх складових. Для цього використовується документ Розбирання комплекту, який формується згідно з варіантом комплектації, кількістю комплектів. При формуванні рядків документа система обв'язково контролює залишок комплектів на підрозділі-відправнику та МВО. За правилами заповнення та використання документ Розбирання комплекту аналогічний документу Комплектація. Списання непрямих витрат.
Обробка розподілення витрат. Для розподілення непрямих витрат на виробництво (нарахованої зарплати, амортизаційних відрахувань тощо) в кінці звітного періоду використовується спеціальна обробка — Розподілення витрат (меню Операції — Обробка — Розподілення витрат).
Обробка дає змогу автоматично сформувати проводки бухгалтерського обліку в дебет вибраного рахунка з кредиту вибраного рахунка пропорційно також вибраному рахунку.
Під час формування бухгалтерської операції система видає повідомлення про хід її виконання.
При формуванні операції субконто рахунків враховується окремо. Результатом виконання є документ Операція.
Для розрахунку і формування витрат, що списуються на собівартість продукції за статтями витрат, а також для визначення незавершеного виробництва формується "Оборотна відомість". При формуванні цієї відомості бухгалтер може вибрати угруповання отримання такої інформації: по об'єкту обліку (замовленню, виробу таін.), по статті витрат, структурному підрозділу, по підприємству, по рахунку, субрахунку, по коду аналітичного обліку. Бухгалтер також вказує період, за який необхідно отримати інформацію і номер рахунка.
На підставі даної відомості аналізується наявність незавершеного виробництва і динаміка за необхідний період. Також аналізуються відхилення витрат від нормативних і формуються пропозиції щодо удосконалювання витрат на виробництво за статтями і напрямами, що впливає на кінцеві фінансові результати. У цілому по підприємству бухгалтер здійснює контроль за статтями витрат з виявленням причин відхилень і факторів, що впливають на їхнє виникнення.
Для контролю за слушністю і повнотою розподілу загально-виробничих і адміністративних витрат на АРМБII категорії формується "Відомість загальновиробничих і адміністративних витрат" (якщо така відомість існує в інформаційній системі).
Бухгалтер аналізує і контролює витрату коштів, проводить порівняння з плановими показниками як у кількісному, так і у вартісному вираженні.
Бухгалтер, аналізуючи собівартість, виявляє відхилення, пропонує конкретні заходи щодо раціонального використання матеріальних, трудових ресурсів та грошових коштів. Дана відомість відображає не тільки кінцеві результати, а й проміжні дані.
Керівники підприємства, маючи таку, інформацію, оперативно здійснюють необхідні корективи виробничої діяльності з метою отримання найбільшого ефекту шляхом зниження витрат на виробництво.
Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої діяльності. В останні роки в практиці українського бухгалтерського обліку відбуваються досить серйозні зміни, пов'язані з перебудовою всієї національної облікової системи і приведенням її до вимог міжнародних стандартів обліку.
Формування витрат на виробництво продукції відбувається у процесі виробництва. Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.
Окрім цього, підприємство здійснює витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).
Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва повинен відобразити всі затрати на виготовлення продукції, з одного боку, і випуск готової продукції - з іншого.
Облік витрат на виробництво базується на складанні у встановленому порядку первинної документації, що ведеться по всіх господарських операціях пов'язаним з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг, реалізацією продукції, а також по витраті коштів, заробітної плати і матеріалів .
Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства на одиницю продукції, що безпосередньо пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.
Собівартість продукції є найважливішим якісним показником, що характеризує результати діяльності всього колективу по підвищенню ефективності виробництва, а тому контроль за зниженням собівартості продукції являється найважливішою задачею обліку.
Порядок обліку витрат на виробництво значною мірою визначається особливостями організації виробництва. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.
Основні поняття, процедура обліку та списання витрат підприємства регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”.
Порядок обліку витрат на виробництво значною мірою визначається особливостями організації виробництва. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 "Виробництво".
По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг. За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).
Об’єктом дослідження було обрано ВАТ “Житомирський завод будівельних матеріалів”, наведена характеристика підприємства та проведений аналіз основних показників діяльності підприємства за 2007 - 2009 роки.
Було розглянуто фінансовий та управлінський облік витрат на виробництво будівельного підприємства.
Проаналізувавши проведене дослідження, запропоновані напрямки вдосконалення практичного ведення обліку витрат на виробництво на підприємстві.
Список використаної літератури
1. Закон України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІY зі змінами і доповненнями.
2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291 (зі змінами і доповненнями).
3. Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”
5. Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Держкомбудівництва, архітектури і житлової політики України від 07.05.2002 р. № 81.
6. Білоус В. Т., Єгарміна В. Д. та ін. Бухгалтерський облік в Україні (за національними положеннями). — Ірпінь : Академія ДПС України, 2002. — 392с.
7. Берадзе Л. Є., Бондар Т. А., Воронова М. О., Галат Л. О., Герасимович І. А.. Бухгалтерський облік для економістів і правознавців: навч. Посібник. — К.: КНЕУ, 2007. — 648c.
8. Бундюк А. М. Бухгалтерський і податковий облік на підприємствах України: Посібник. — О., 2004. — 199с.
9. Бутинець Ф. Ф., Бородкін О. С., Герасимович А. М., Кірейцев Г. Г., Кужельний М. В. Бухгалтерський фінансовий облік. — Житомир : ПП "Рута", 2002. — 687с.
10. Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база: Навч. посіб. / Г. О. Партин (уклад.). — Л.: Магнолія плюс, 2006. — 264с.
11. Бухгалтерський облік: збірник систематизованого законодавства / Я. Кавторєва (уклад.). — 11-е вид., переробл. і доп. — Х.: Фактор, 2007. — 672с.
12. Бухгалтерський облік: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.Д. Корінько (ред.). — К.: ДП "Інформаційно-аналітичне агентство", 2009. — 459с.
13. Величко О. Г., Голов С. Ф. та ін . Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. — Д. : ТОВ "Баланс-Клуб", 2000. — 768с.
14. Вербило О. Ф, Коробова Н. М. Бухгалтерський облік: навч. посіб. — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К.: НУБіПУ, 2009. — 247с.
15. Гольцова С. М., Плікус І. Й. Бухгалтерський облік: навч. посіб. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — Суми: Університетська книга, 2007. — 254c.
16. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: Практ. посіб. — К. : Лібра, 2004. — 880с.
17. Даньків Й. Я., Остап'юк М. Я. Бухгалтерський облік: підручник. — К.: Знання, 2007. — 469c.
18. Жадько К. С., Семенюта В. В., Олійник Л. Ш. Бухгалтерський облік у схемах і таблицях: навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 112с.
19. Косміна Р. М. Бухгалтерський (фінансовий) облік: навч. посіб. — К.: Вища школа, 2008. — 255с.
20. Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 528с.
21. Михайлов М.Г. Бухгалтерський фінансовий облік. – К.: ЦУЛ. - 2008. – 420 с.
22. Огійчук М.Ф. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах - К.: Аграрна освіта, 2007.- 605с.
23. Осовська Г.В., Осовська О.Л. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 676 с.
24. Партин Г. О., Загородній А. Г., Корягін М. В., Хом'як Р. Л., Височан О. С. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. — 246с.
25. Садовська І. Б. Бухгалтерський облік: навч. посібник. — Луцьк: Навчально-видавничий відділ ЛНТУ, 2009. — 632с.
26. Сахарцева І. І., Семенов Г. А., Бескоста Г. М. Бухгалтерський облік: Навч. посібник з виконання практичних задач. — К.: Кондор, 2005. — 560с.
27. Сєрікова Т. М., Понікаров В. Д., Назаренко Д. В. Бухгалтерський облік: навч. посібник. — Х.: ІНЖЕК, 2008. — 296c.
28. Скригун Н. Б. Економічна сутність категорії витрат виробництва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №4(71). – с.11-15.
29. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2006. — 526с.
30. Сук Л. К., Сук П. Л. Бухгалтерський облік: навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 507с.
31. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: підручник. — Вид. 3-тє, доп. і перероб. — К.: Алерта, 2008. — 925 с.
32. Чеснакова Л. С., Алексєєва А. В., Масалітіна В. В. Бухгалтерський облік: навч. посіб. — К.: КНТЕУ, 2009. — 397 с.