Облік випуску, відвантаження та реалізації готової продукції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ
МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
Марійського державного ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра бухгалтерського обліку
Курсова робота з дисципліни:
«Бухгалтерський облік»
Облік випуску, відвантаження та реалізації готової продукції
Виконав: ст. гр. ФК-22 ЗВ
Сушенцов А.В
№ зач. кн. 1060428552
Перевірив: к.е.н., доцент
Шургін Д.І.
Йошкар-Ола
2008р

Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. ... ... ... ... ... ... ... .3
I. Теоретична частина
1. Готова продукція. ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. ... .. 5
1.1. Готова продукція та її оцінка ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5
1.2. Синтетичний облік випуску готової продукції .... ... ... ... ... ... ... .... ... 10
1.3. Облік реалізації продукції ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... .. ... ... .... 15
2. Визначення виручки, її визнання і розкриття у бухгалтерській звітності інформації про виручку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... 18
2.1. Визначення виручки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 18
2.2. Визнання виручки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... 21
2.2. Розкриття інформації в бухгалтерській звітності ... ... ... ... .. ... ... ... 23
3. Облік комерційних (позавиробничих витрат) ... ... ......... ... .... ... .. 24
4. Інвентаризація готової і відвантаженої продукції ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27
II. Практична частина ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 29
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... 35
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .36

Введення
Реалізація готової продукції - кінцева мета діяльності виробничого підприємства, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва. У процесі реалізації визначається потреба в даному виді продукції на ринку, рівень попиту, а виявляється конкурентоспроможність, а також розробляються способи поліпшення якості та подальшого розвитку.
Підприємство відшкодовує свої витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією готової продукції і розподіляє створений у процесі виробництва дохід, частину якого перераховують до державного бюджету, а іншу частину підприємство отримує у вигляді чистого прибутку.
Обсяг реалізованої продукції це один з основних показників, що характеризують діяльність підприємства, який вкрай важливий для обчислення податкової бази цілого ряду податків, а також для встановлення розмірів нормованих статей витрат витрат на рекламу, представницьких витрат.
Реалізація відображає економічні зв'язки між підприємством і державою та іншими підприємствами і організаціями. Для виробничого підприємства, виручка від реалізованої продукції є головним джерелом коштів для безперебійної роботи, що вимагає систематичного контролю над випуском, відвантаженням і реалізацією готової продукції, пов'язаними з цим витратами і отриманим фінансовим результатом.
Таким чином, для ефективної діяльності підприємства, украй важливо вести безперервний облік готової продукції, контролювати реалізацію, а також мати налагоджену систему розрахунків з покупцями, що підтверджує актуальність обраної теми.
При написанні даної випускної роботи, головними завданнями було вивчення операцій з випуску та оприбуткуванню готової продукції, її відвантаження та реалізації; операцій з розрахунку з покупцями і замовниками; методики відображення цих операцій в обліку.

1. Готова продукція
1.1. Готова продукція та її оцінка
Згідно ПБУ 5 / 01 «облік матеріально-виробничих запасів» готова продукція - частина матеріально-виробничих запасів організації, призначених для продажу (кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики, яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством).
Основними завданнями бухгалтерського обліку готової продукції є:
1. облік наявності та руху готової продукції на складах, холодильниках та інших місцях зберігання продукції;
2. контроль над виконанням планів за обсягом, асортиментом, якістю витріщеними продукції;
3. контроль за збереженням готової продукції та дотриманням встановлених лімітів;
4. контроль над виконанням плану з реалізації продукції та своєчасністю оплати за реалізовану продукцію;
5. виявлення рентабельності всієї продукції і окремих її видів.
Готова продукція здається на склад, в підзвіт матеріально відповідальній особі. Якщо вироби та продукція мають занадто великі габарити або не можуть бути здані на склад з технічних причин, то вони приймаються представником замовника на місці виготовлення, комплектації і збірки.
Планування і облік готової продукції здійснюється в натуральних, умовно - натуральних і вартісних показниках.
Умовно - натуральні показники використовують для отримання загальних даних однорідної продукції.
Надходження з виробництва готової продукції оформляється накладними, специфікаціями, прийомними актами та іншими первинними документами.
Облік готової продукції за видами і місцями зберігання зазвичай здійснюється аналогічно обліку матеріальних запасів. Зараз багато організацій застосовують бескарточний метод обліку готової продукції: за допомогою ЕОМ щодня складають оборотні відомості обліку випуску і руху готової продукції щодо складів та інших місць зберігання. Залишки готової продукції періодично інвентаризують.
На автоматизованих складах замість карток складського обліку використовують оперативні машинограми та відеограми залишків і руху готової продукції по кожному виду.
За готової продукції складають номенклатуру - цінник.
Крім цінника розробляються довідники продукції, в яких містяться відомості:
- Про оподатковуваної і неоподатковуваної різними видами податків продукції;
- Про платників та вантажоодержувачів:
про среднеквартальной і середньорічної собівартості та ін
Оцінка готової продукції.
В даний час застосовують такі види оцінки готової продукції:
1. за фактичною виробничою собівартістю. Цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному в організаціях індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби, чи організаціях з обмеженою номенклатурою продукції;
2. за неповною (скороченої) виробничої собівартості продукції (без обліку рахунку 26). У цьому способі оцінка готової продукції проводиться за фактичними витратами без загальногосподарських витрат (рахунок 26). Він застосовується в тих же виробництвах, що і перший спосіб оцінки продукції;
3. за оптовими цінами реалізації. Тут оптові ціни використовуються як твердих облікових цін. Відхилення фактичної собівартості продукції враховують на окремому аналітичному рахунку. Якщо оптові ціни стійкі, то це дозволяє зіставляти оцінку продукції та звітності, що необхідно для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб втрачає свої переваги.
4. за плановою (нормативною) виробничою собівартістю. Тут нормативна виробнича собівартість виступає в якості твердої облікової ціни. Тому необхідно окремо враховувати відхилення фактичної виробничої собівартості продукції від нормативної. Гідність даного способу оцінки в забезпеченні єдності оцінки в плануванні та обліку. Але, якщо нормативна собівартість продукції змінюється часто, то ускладнюється переоцінка залишків готової продукції. Якщо оцінювати продукцію за середньорічною собівартості, то вона не буде відповідати оцінці в місячних і квартальних планах. Варіантом даного способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості;
5. за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт;
6. за вільними ринковими цінами. Використовується при обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу.
Якщо в обліку використовуються оптові ціни, планова собівартість і ринкові ціни, то необхідно в кінці місяця підрахувати відхилення фактичної виробничої собівартості від вартості продукції за обліковими цінами. Це відхилення розподіляється на відвантажену (реалізовану) продукцію і на залишки продукції на складах. Для цього роблять спеціальний розрахунок з використанням середньозваженого відсотка відхилень фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами.
Таблиця 1 - «Розрахунок фактичної собівартості відвантаженої продукції».

За даними таблиці 1 середньозважений відсоток відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами виявився рівним 1%.
Множимо вартість відвантажених товарів за твердим обліковими цінами на частку відхилення фактичної собівартості від вартості продукції за твердим обліковими цінами і отримуємо частину відхилення, яка відноситься на відвантажену продукцію.
2 500 000 * 0.01 = 25 000
Значить, за фактичною собівартістю вартість відвантаженої продукції буде більше вартості за твердим обліковими цінами на 25 000.
2 500 000 + 25 000 = 2 525 000
Множимо вартість залишку продукції на кінець місяця на частку відхилення фактичної собівартості від вартості продукції за твердим обліковими цінами і отримуємо частину відхилення, яка відноситься на що залишилася на складі продукцію.
500 000 * 0,01 = 5 000
За фактичною собівартістю вартість залишку продукції на складі на кінець місяця буде більше вартості за твердим обліковими цінами на 5 000.
500 000 + 5 000 = 505 000
Подібний розрахунок складають і у випадку, якщо використовується і скорочена виробнича собівартість.
Якщо організація використовує для обліку випуску продукції рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)», то в такому розрахунку немає необхідності.
Такі розрахунки становлять по однорідних групах товарів, приблизно з однаковою рентабельністю, це забезпечує велику точність у розрахунках відхилень.
1.1. Синтетичний облік випуску готової продукції
Облік наявності та руху готової продукції здійснюють на активному рахунку 43 «Готова продукція». Цей рахунок використовується організаціями галузей матеріального виробництва.
Готові вироби, для комплектації або в якості товарів для продажу, враховують на рахунку 41 «Товари».
Вартість виконаних робіт і наданих послуг на сторону не відображають на рахунку 43 «Готова продукція». Фактичні витрати по них списують з рахунків витрат на виробництво в дебет рахунку 90 «Продажі».
Продукція, що підлягає здачі на місці і не оформлена актом приймання, залишається в складі незавершеного виробництва і на рахунку 43 «Готова продукція» не враховується.
Синтетичний облік готової продукції може здійснюватися у двох варіантах:
1. без використання рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)»;
2. з використанням рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)».
При першому варіанті, який є традиційним для вітчизняної облікової практики, готову продукцію враховують на синтетичному рахунку 43 «Готова продукція» за фактичною виробничою собівартістю.
Повну собівартість підраховують з підрозділом витрат на прямі і непрямі. Спочатку всі фактичні витрати обліковують на дебеті рахунку 20 «Основне виробництво». Це можуть бути використовувані в процесі виготовлення матеріали (рахунок 10), виплати заробітної плати працівникам (рахунок 70) і пов'язані з нею соціальні відрахування (рахунок 69), амортизаційні відрахування (рахунок 02), розрахунки з постачальниками і підрядчиками (рахунок 60), розрахунки з різними дебіторами і кредиторами (рахунок 76).
Д20 - К10, 70,69,02,60,76
Також можуть враховуватися виготовлені на даному підприємстві напівфабрикати власного виробництва (рахунок 21), продукція, роботи і послуги допоміжного виробництва (рахунок 23), цехові витрати (счет25), загальногосподарські витрати (рахунок 26), облік браку у виробництві (рахунок 28), витрати з обслуговування виробництва і господарства (рахунок 29). За всіма цими напрямками проводяться фактичні витрати, які списуються спочатку на ці рахунки.
Д21, 23,25,26,28,29 - К10, 70,69,02,60,76
А потім всі ці витрати в кінці місяця списують з цих рахунків на собівартість готової продукції в дебет рахунку 20.
Д20 - К21, 23,25,26,28,29
Собівартість входить до складу готової продукції (рахунок 43), відвантажених товарів (рахунок 45), та продажу (рахунок 90), тому вона списується на ці рахунки.
Д43, 45,90 - К20
Сальдо за рахунком 20 - це не завершене виробництво.
Аналітичний облік окремих видів готової продукції здійснюють за обліковими цінами (планової собівартості, оптовими цінами та ін) з виділенням відхилень фактичної собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами окремих виробів, які враховуються на окремому аналітичному рахунку.
Оприбуткування готової продукції за обліковими цінами оформляється бухгалтерським записом за дебетом рахунка 43 «Готова продукція» і кредитом рахунку 20 «Основне виробництво».
Д43 - К20 (ДП за обліковими цінами)
Після закінчення місяця обчислюють фактичну собівартість оприбуткованої готової продукції, визначають відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами і списують це відхилення з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво» у дебет рахунку 43 «Готова продукція» способом додаткової бухгалтерської проводки або способом «червоне сторно ».

Д43 - К20 (додаткова проводка, якщо фактична собівартість перевищує вартість ДП за обліковими цінами)
(Проводка - червоне сторно, якщо вартість ДП за обліковими
цінами перевищує вартість ДП за фактичною собівартістю)
Якщо готова продукція повністю використовується в самій організації, то її можна оприбутковувати за дебетом рахунка 10 «Матеріали» та інших аналогічних рахунків з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво».

Д10 - К20
Сільськогосподарські організації враховують рух сільськогосподарської продукції протягом року за плановою собівартістю, а по закінченні року її доводять до фактичної собівартості.
Відвантажену або здану на місці готову продукцію, в залежності від умов поставки, зазначених у договорі на поставку продукції, списують за обліковими цінами з кредиту рахунку 43 «Готова продукція» в дебет рахунків 45 «Товари відвантажені» або 90 «Продажі». Після закінчення місяця визначають відхилення фактичної собівартості відвантаженої (реалізованої) продукції від вартості її за обліковими цінами і списують з кредиту рахунку 43 додаткової проводкою або способом «червоне сторно» і дебет рахунків 45 або 90.
Д45, 90 - К43

Д45, 90 - К43 (додаткова проводка, якщо фактична собівартість перевищує вартість за обліковими цінами)
(Сторнувати відхилення, коли вартість за обліковими цінами більше вартості за фактичною собівартістю)
Готову продукцію, передану іншим організаціям для реалізації на комісійних засадах, списують з кредиту рахунку 43 у дебет рахунку 45 «Товари відвантажені».
Д45 - К43
При другому варіанті, при використанні рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» синтетичний облік готової продукції здійснюють на рахунку 43 «Готова продукція» за нормативною або плановою собівартістю.
За дебетом рахунка 40 відображають фактичну собівартість продукції (робіт, послуг), а по кредиту - нормативну або планову собівартість.
Фактичну виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) списують з кредиту рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» в дебет рахунку 40.
Д40 - К20, 23,29
Нормативну або планову собівартість продукції (робіт, послуг) списують з кредиту рахунку 40 в дебет рахунків 43 «Готова продукція» і 90 «Продажі».
Д43, 90 - К40
Зіставленням дебетових і кредитових оборотів по рахунку 40 на1-е число місяця визначають відхилення фактичної собівартості продукції від нормативної чи планової і списують з кредиту рахунку 40 в дебет рахунку 90 «Продажі». При цьому перевищення фактичної собівартості продукції над нормативною або плановою списують додаткової проводкою, а економію - способом «червоне сторно». Рахунок 40 закривають щомісяця, і сальдо на звітну дату він не має.
Д90 - К40 (додаткова проводка, якщо фактична собівартість перевищує планову)

(Проводка «червоне сторно», якщо планова перевищує фактичну собівартість)
При використанні рахунка 40 відпадає необхідність у складанні окремих розрахунків відхилень фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами за готовою, відвантаженої і реалізованої продукції, оскільки виявлене відхилення по готової продукції відразу списують на рахунок 90 «Продажі».
У бухгалтерському балансі готову продукцію відображають:
1. за фактичною виробничою собівартістю (якщо не використовується рахунок 40);
2. за нормативною або плановою собівартістю (якщо використовується рахунок 40);
3. за скороченою фактичної собівартості (за прямими статтями витрат), коли непрямі витрати списуються з рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» у дебет рахунку 90 «Продажі»;
4. за неповною нормативною або плановою собівартістю (при використанні рахунку 40 і списання загальногосподарських витрат з рахунку 26 на рахунок 90).
Облік реалізації продукції
Реалізація продукції здійснюється відповідно до укладених договорів або шляхом вільного продажу через роздрібну торгівлю.
У договорах на постачання готової продукції вказують постачальника і покупця, необхідні показники по виробах, ціни, знижки, накидки, порядок розрахунків, суму податку на додану вартість та інші реквізити. У міжнародній практиці прийнято додатково вказувати непереборні обставини (форс-мажор), поручительство, гарантії виконання договірних умов, порядок відшкодування збитків, застереження про підсудність і арбітражі та інші відомості.
Реалізація продукції (робіт, послуг) проводиться організаціями за наступними цінами:
1. за вільними (ринковими) цінами і тарифами, збільшеним на суму ПДВ;
2. за державними регульованими оптовими цінами і тарифами, збільшеним на суму ПДВ (продукція паливно-енергетичного комплексу та послуги виробничо-технічного призначення);
3. за державними регульованими роздрібними цінами (за відрахуванням у відповідних випадках торговельних знижок, знижок збуту та опту) і тарифами, що включає в себе ПДВ (для продажу товарів населенню та надання йому послуг).
Розрахунки за міжреспубліканськими поставках товарів (робіт, послуг) з державами, що підписали договір про економічне співробітництво, здійснюються за цінами і тарифами, збільшеним на суму ПДВ.
При встановленні відпускних цін вказується франко, тобто за чий рахунок здійснюється оплата витрат з доставки продукції від постачальника до покупця. Франко-станція призначення означає, що витрати на доставку продукції покупцеві оплачує постачальник, і вони включаються у відпускну ціну. Франко-станція відправника означає, що постачальник оплачує витрати тільки до завантаження готової продукції у вагони. Всі ж інші витрати з перевезення готової продукції (оплата залізничного тарифу, водного фрахту і т.д.) повинні оплачуватися покупцем.
Підставою для відвантаження готової продукції покупцям або відпустки її зі складу зазвичай служать накази відділу збуту (маркетингу) організації.
На підставі накладних, товарно-транспортних залізничних накладних та інших документів на відпуск продукції на сторону у фінансовому відділі або за його відсутності в бухгалтерії виписують у декількох екземплярах платіжні вимоги для розрахунків з покупцями через банк.
У платіжній вимозі вказують найменування і місце - знаходження постачальника і покупця, номер договору поставки, вид відправки, суму платежу за договором, вартість додатково оплачуваних тари та упаковки, транспортні тарифи, що підлягають відшкодуванню покупцям (якщо це передбачено договором), суму податку на додану вартість , що виділяється окремим рядком. При відвантаженні товарів, надання послуг, виконання робіт, які не є об'єктом оподаткування з ПДВ, розрахункові документи та реєстри виписують без виділення сум ПДВ і на них роблять напис або ставлять штамп «Без податку (ПДВ)».
Платіжні вимоги повинні бути виписані постачальником і здані в банк на інкасо (тобто до доручення отримати платіж від покупця) не пізніше наступного дня після відвантаження або здачі готової продукції вантажоодержувачу. Другий примірник платіжної вимоги відправляється покупцю для оплати.
Дані платіжних вимог щодня записують у відомість обліку та реалізації продукції (робіт, послуг) (ф. № 16 або 16а). У відомості вказують дату і номер платіжного вимоги, найменування постачальника, кількість відвантаженої продукції за її видами, суми, які пред'являються за рахунками, і відмітку про сплату рахунків.
Відомість є формою аналітичного обліку товарів відвантажених. Готову продукцію у відомості відображають за обліковими і відпускними цінами. Відомість ф. № 16 використовують при визначенні виручки по відвантаженню, а ф. № 16а - при визначенні виручки по оплаті.
Оперативний облік відвантаження ведуть у відділі маркетингу (збуту) у спеціальних картках, книгах чи журналах, а при використанні ЕОМ - в щодня складають машинограмах відвантаження продукції.
Для вивезення готової продукції з території організації представникам вантажоодержувача видаються товарні пропуску на вивіз з території підприємства товарно-матеріальних цінностей. Перепустки підписують керівник і головний бухгалтер організації або уповноважені ним особи. Перепусткою можуть служити копії товарно-транспортних накладних або фактур, на яких робляться спеціальні дозвільні написи.
Якщо готова продукція відпускається покупцю безпосередньо зі складу постачальника або іншого місця зберігання готової продукції, то одержувач зобов'язаний пред'явити довіреність на право отримання вантажу.
Порядок синтетичного обліку реалізації продукції залежить від обраного методу обліку реалізації продукції. Організаціям дозволяється визначати виручку від реалізації продукції для цілей оподаткування, або з моменту оплати відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, або з моменту відвантаження продукції та пред'явлення платіжних документів покупцеві (замовникові) або транспортної організації.
У бухгалтерському обліку продукція вважається реалізованою в момент її відвантаження (у зв'язку з переходом права власності на продукцію до покупця).
Облік реалізації продукції здійснюють на рахунку 90 «Продажі», він призначений для узагальнення інформації про доходи та витрати та визначення фінансових результатів по них.

2. Визначення виручки, її визнання і розкриття у бухгалтерській звітності інформації про виручку
2.1. Визначення виручки
Відповідно до ПБО 9 / 99 виручка приймається до бухгалтерського обліку в сумі, обчисленої в грошовому вираженні, рівній величині надходження грошових коштів та іншого майна та (або) величини дебіторської заборгованості.
Якщо величина надходження покриває лише частину виручки, виручка, яка приймається до бухгалтерського обліку, визначається як сума надходження та дебіторської заборгованості (в частині, не покритій вступом).
У ПБУ 9 / 99 наведені особливості визначення виручки в залежності від умов договору:
1. ціна встановлена ​​договором;
2. ціна не передбачена в договорі і не може бути встановлена ​​виходячи з умов договору;
3. надається комерційний кредит;
4. передбачається виконання зобов'язань (оплата) негрошовими засобами;
5. змінюються зобов'язання за договором;
6. надаються знижки (накидки);
7. грошове зобов'язання підлягає оплаті в рублях у сумі, еквівалентній певній сумі в іноземній валюті, або в умовних грошових одиницях.
Величина надходження і (або) дебіторської заборгованості визначається виходячи з ціни, встановленої договором між організацією та покупцем або користувачем активів організації.
Якщо ціна не передбачена в договорі і не може бути встановлена ​​виходячи з умов договору, то для визначення величини надходження та (або) дебіторської заборгованості приймається ціна, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає виторг у відношенні аналогічної продукції (товарів, робіт, послуг) або надання в тимчасове користування аналогічних активів.
При продажу продукції і товарів, виконання робіт, надання послуг на умовах комерційного кредиту, наданого у вигляді відстрочення та розстрочення оплати, виручка приймається до бухгалтерського обліку в повній сумі дебіторської заборгованості. Це означає, що сума відсотків за комерційний кредит повинна відображатися у складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та відсотки за комерційний кредит будуть включатися в оборот, оподатковуваний податком на користувачів автомобільних доріг і податком на утримання житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери .
Тобто, вся сума виручки разом із сумою відсотків за комерційний кредит буде відображатися в одній проводці, за дебетом рахунка 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», субрахунок «Векселі одержані" і кредиту рахунку 90 «Продажі».
Д62 - К90
Величина надходження і (або) дебіторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань не грошовими коштами, приймається до бухгалтерського обліку за вартістю цінностей, що отримані або підлягають отриманню організацією. Вартість цих цінностей встановлюють виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних цінностей.
Якщо неможливо встановити вартість цінностей, отриманих організацією, обсяг надходження та дебіторської заборгованості визначається вартістю продукції, переданої чи підлягає передачі організацією, яка встановлюється виходячи з ціни. За цією ціною у порівнянних обставин зазвичай організація визначає виторг у відношенні аналогічної продукції.
Якщо змінилися зобов'язання за договором, то первісна величина надходження та дебіторської заборгованості коригується виходячи з вартості активу, що підлягає отриманню організацією.
Величина надходження та дебіторської заборгованості визначається з урахуванням всіх наданих організації, згідно з договором знижок (надбавок).
Слід зазначити, що момент виникнення права на знижку або накидку часто не збігається з моментом відвантаження продукції, і нерідко ці моменти припадають на різні звітні періоди. Ця обставина породжує низку проблем в обліку знижок і накидок.
У міжнародній практиці дана проблема вирішується за допомогою створення резерву на покриття повернення товарів і знижок, що дозволяє коригувати суму виручки, щоб не спотворити чистий прибуток. Російським законодавством можливість створення такого резерву поки не передбачена.
Величина виручки визначається також з урахуванням сумовий різниці, що виникає у випадках, коли оплата проводиться в рублях у сумі, еквівалентній сумі в іноземній валюті (умовних грошових одиницях). Сумова різниця це різниця між рубльової оцінкою фактично надійшов в якості виручки активу, вираженого в іноземній валюті, обчисленої за курсом на дату прийняття до бухгалтерського обліку, і рублевої оцінкою цього активу, за курсом на дату визнання доходу в бухгалтерському обліку.
При утворенні, відповідно до правил бухгалтерського обліку, резервів сумнівних боргів величина виручки не змінюється.

2.2. Визнання доходу
Відповідно до ПБО 9 / 99 виручка визнається в бухгалтерському обліку при наступних умовах:
1. організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином;
2. сума виручки може бути визначена;
3. є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації (коли організація отримала в оплату актив або відсутня невизначеність щодо отримання активу);
4. право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію перейшло від організації до покупця або робота прийнята замовником (надано послугу);
5. витрати, які вироблені або будуть проведені у зв'язку з цією операцією, можуть бути визначені.
Якщо у відношенні грошових коштів та інших активів, отриманих організацією в оплату, не виконано хоча б одне з названих умов, то в бухгалтерському обліку організації визнається кредиторська заборгованість, а не виручка.
Організація може визнавати в бухгалтерському обліку виручку від виконання робіт, надання послуг, продажу продукції з тривалим циклом виготовлення у міру готовності роботи, послуги, продукції або по завершенню виконання роботи, надання послуги, виготовлення продукції в цілому.
Зараз це правило діє тільки у відношенні організацій, які виконують роботи довгострокового характеру (будівельні, наукові, проектні, геологічні і т.п.), які на рахунку 46 «Виконані етапи по незавершених роботах» відображають інформацію про закінчені етапи робіт, що мають самостійне значення. ПБО 9 / 99 це правило поширене на продукцію та послуги з тривалим циклом виконання та виготовлення.
При цьому виручка від виконання конкретної роботи, надання конкретної послуги, продажу конкретного виробу визнається в бухгалтерському обліку в міру готовності, якщо можливо визначити готовність роботи, послуги, вироби.
У відношенні різних за характером і умовами виконання робіт, надання послуг, виготовлення виробів організації може застосовувати в одному звітному періоді одночасно різні способи визнання виручки.
Якщо сума виручки від продажу продукції, виконання роботи, надання послуги не може бути визначена, то вона приймається до бухгалтерського обліку в розмірі визнаних і бухгалтерському обліку витрат з виготовлення цієї продукції, виконання цієї роботи, надання цієї послуги, які будуть в подальшому відшкодовані організації.
2.3. Розкриття інформації в бухгалтерській звітності
У складі інформації про облікову політики організації в бухгалтерській звітності підлягає розкриттю як мінімум наступна інформація:
1. про порядок визнання виручки організації;
2. про спосіб визначення готовності робіт, послуг, продукції, виручка від виконання, надання, продажу яких визнається у міру готовності.
У відношенні виручки, отриманої в результаті виконання договорів, які передбачають виконання зобов'язань не грошовими коштами, підлягає оприлюдненню як мінімум наступна інформація:
1. загальна кількість організацій, з якими здійснюються зазначені договори, із зазначенням організацій, на які припадає основна частина такої виручки;
2. частка виручки, отриманої за вказаними договорами з пов'язаними організаціями;
3. спосіб визначення вартості продукції (товарів), переданої організацією.

3. Облік комерційних (позавиробничих витрат)
До комерційних витрат відносять витрати на збуту продукції, оплачувані постачальником. Комерційні витрати разом з виробничою собівартістю утворюють повну собівартість продукції.
До складу комерційних витрат включають:
1. витрати на тару і упаковку виробів на складах готової продукції (вартість послуг своїх допоміжних цехів, зайнятих виготовленням тари та упаковки, вартість тари, придбаної на стороні, оплата затарювання та пакування виробів сторонніми організаціями);
2. витрати на транспортування продукції (витрати на доставку продукції на станцію або пристань відправлення, завантаження у вагони, судна, автомобілі тощо, оплата послуг спеціалізованих транспортно-експедиційних контор);
3. комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутовим підприємствам і організаціям, відповідно до договорів;
4. витрати на рекламу, що включають витрати на оголошення в пресі і по телебаченню, проспекти, каталоги, буклети, на участь у виставках, ярмарках, вартість зразків товарів, переданих у відповідності з контрактами, угодами та іншими документами покупцям або посередницьким організаціям безкоштовно, і інші аналогічні витрати;
5. інші витрати зі збуту (витрати на зберігання, підробці, підсортування і т.п.).
Витрати на рекламу списують на рахунок 44 у сумі фактичних витрат. Однак для цілей оподаткування вони приймаються в межах, встановлених нормативів. У наказі Мінфіну РФ від 15.03.2000 р. № 26н встановлені такі граничні розміри витрат на рекламу в рік.