З метою
стимулювання виконання та перевиконання норм виробітку
та виробничих завдань слід застосовувати
різні тарифні ставки при оплаті результатів
праці. Там, де за умовами виробництва
можливе перевиконання норм виробітку
і виробничих завдань, застосовується
відрядно-прогресивна система оплати
праці.
При
рівні виконання норм виробітку
і виробничих завдань нижче 100 відсотків
оплата праці здійснюється за погодинними
тарифними ставками (розцінками), а
при виконанні на 100 і вище відсотків
– за відрядними (розцінками). Отже,
де
Вн – виробіток в межах норми;
Р – розцінка за виробіток в межах норми;
Впн – виробіток понад норму; Рпн – розцінка
за виробіток понад норму.
Так,
якщо працівник виготовив за місяць
65 деталей при нормі 50 деталей, розцінка
за 1 деталь в межах норми 1,95 грн.,
а понад норму – 2,37 грн., то
оплата праці дорівнюватиме:
(50 ´
1,95) + (65 – 50) ´ 2,37 = 133,05 грн.
3. Непряма відрядна
Конкретний
заробіток працівника визначається
за формулою:
де
Во – виробіток робітників, яких
обслуговує працівник; Рд – розцінка
для оплати праці допоміжних
і підсобних працівників.
4. Відрядно-преміювальна
У випадку,
коли підсобний працівник обслуговує
3 основних працівники, виробіток яких
складає 627 деталей, а розцінка за 1 деталь
становить 20,4 коп., то оплата праці становитиме:
627 ´ 0,204 = 127,91 грн.
Розрахунок
оплати праці здійснюється за формулою:
де
Пв – розмір премії в % до розцінки за
виконання умов преміювання (виконання
норми виробітку); Пп – розмір премій
за кожний відсоток перевиконання умов
преміювання (виконання норми виробітку);
ВН – виробіток за нормою.
Отже,
якщо працівник виготовив за місяць
70 деталей при нормі 50 деталей, розцінка
за 1 деталь – 2,04 грн., працівнику нараховується
премія – 12 % за виконання норми і
0,5 % за кожний відсоток перевиконання
норми від оплати праці
за розцінкою, то оплата праці дорівнюватиме:
(70 ´
2,04) ´ {(1 + 12 : 100) + 0,5 ´ (70 : 50 – 1)} =
188,50 грн.
5. Акордно-відрядна
Оплата
праці визначається з розрахунку
калькуляції (домовленості) за всю роботу
перед її початком, між замовником і працівником
(колективом працівників). Якщо робота
виконується тривалий час, то за поточний
місяць працівникам видається аванс з
урахуванням виконаного обсягу роботи.
Як правило, акордно-відрядна оплата праці
є колективною. В такому разі заробіток
розподіляється між працівниками, які
виконують роботу, пропорційно відпрацьованому
кожним працівником часу та згідно з присвоєним
йому розрядом.
В тих
випадках, коли за характером технологічного
процесу для виконання певної
роботи необхідні спільні зусилля групи працівників,
на підприємстві може застосовуватися
колективна відрядна оплата праці.
Підходи
та методи нарахування заробітної плати
робітникам в умовах колективної
організації праці мало чим відрізняються
від умов оплати при індивідуальній
її організації.
При
відрядній формі оплати праці
тарифна ставка (оклад) виплачується,
якщо виконано встановлені норми. Якщо
ж норми виробітку (часу) не виконано,
працівникові виплачується лише частина
тарифної ставки (окладу).
За
умов перевиконання норм виробітку (часу), крім тарифної
ставки (окладу), працівникові нараховується
відрядний приробіток. Відповідно до статті
2 Закону № 108 винагорода за працю понад
установлені норми, чим є відрядний приробіток,
належить до додаткової заробітної плати.
Згідно з Інструкцією № 5 винагорода
за виконану роботу за відрядними розцінками,
яка включає відрядний приробіток, належить
до фонду основної заробітної плати, що
суперечить статті 2 Закону № 108.
Напрацьовуючи внутрішні нормативні
акти на підприємстві (колективний
договір, положення про оплату праці, трудові
договори тощо), треба керуватися нормами
Закону № 108. Складаючи статистичну
звітність , слід керуватися Інструкцією
№ 5 і відрядний приробіток включати
до фонду основної заробітної плати.
Згідно
зі статтею 21 Закону № 108
розмір заробітної плати може бути нижчим
за встановлений трудовим договором та
мінімальний розмір заробітної плати
у разі невиконання норм виробітку, вироблення
бракованої продукції та з інших, передбачених
чинним законодавством причин, які мали
місце з вини працівника.
За
умов невиконання норм виробітку
з вини працівника оплата провадиться
відповідно до виконаної роботи (ст.
111 КЗпП). У разі коли працівник залишає
відрядний наряд незакінченим з
незалежних від нього причин, виконана
частина роботи оплачується
за оцінкою, визначеною за погодженням
сторін відповідно до чинних норм і розцінок
(ст. 109 КЗпП). Цілковитий брак з вини працівника
оплаті не підлягає, частковий — оплачується
залежно від ступеня придатності продукції
за зниженими розцінками (ст. 112 КЗпП).
Документація та оперативний облік надходження, відпуску й витрачання запасів
Запаси
зі складу передаються до структурних
підрозділів для їх використання
в основній діяльності, на господарські
потреби, потреби будівництва, а
також відпускаються для
реалізації. Відпуск запасів здійснюється
комірником виключно посадовим особам,
які відповідно до затвердженого наказом
керівника установи переліку мають право
на отримання матеріальних цінностей.
Перелік зазначених матеріально відповідальних
осіб та зразки їхніх підписів передаються
для роботи до складу. Оформлення відпуску
запасів зі складу супроводжується виписуванням
відповідних документів, при цьому з огляду
на різнорідність номенклатури запасів
бюджетних установ склад документів, запропонований
Інструкцією про складання типових форм
обліку і списання запасів бюджетних установ,
також неоднорідний. Зокрема, видача запасів
зі складу оформлюється:
- накладною (вимогою)
(ф. № З-3), яка являє собою уніфіковану
форму для звичайного та понадлімітного
відпуску запасів зі складу, оформлення
надходження на склад та внутрішнього
переміщення. Зазначений документ складається
у двох примірниках у бухгалтерії для
отримання матеріальних цінностей зі
складу та обліку їх за місцем використання
і затверджується керівником установи;
- меню-вимогою на
видачу продуктів (ф. № З-4, № З-4а), яка застосовується
для відпуску однойменного виду запасів
зі складу (комори) до харчоблоку. Цей документ
складається щоденно на підставі норм
розкладу продуктів харчування та оперативних
даних щодо кількості осіб, які одержують
харчування;
- забірною карткою
(ф. № З-5), яка призначена для оформлення
систематичного відпуску матеріальних
запасів протягом місяця та контролю за
дотриманням установлених лімітів. Зазначений
первинний документ виписується у двох
примірниках (для складу й отримувача)
для кожного конкретного одержувача на
кілька найменувань запасів, що належать
до одного й того самого коду економічної
класифікації видатків. Картка має обмежений
час використання: 15 днів — у разі щоденного
відпуску, місяць — періодичного. Факт
відпуску запасів зі складу підтверджується
підписами одержувачів та матеріально
відповідальних осіб, що здійснюють відпуск
матеріальних цінностей.
Запаси
з балансу установи списуються на
підставі Акта списання (ф. № З-2), який складає комісія
зі списання товарно-матеріальних цінностей,
утворена наказом керівника установи.
Акт складається у двох примірниках і
затверджується керівником, а далі передається
матеріально відповідальній особі та
до бухгалтерії. Ремонтно-будівельні матеріали
списуються відповідно до актів про їх
витрачання з урахуванням норм витрат
та здійснених обсягів робіт. Залишки
зазначених матеріалів повертаються на
склад і оприбутковуються там у встановленому
порядку. Списання паливно-мастильних
матеріалів здійснюється на підставі
шляхових листків (типові форми № 2, 3) за
фактичними витратами пального, але не
більш за установлені норми витрат щодо
кожної окремої марки автотранспорту.
Первинна документація з надходження
і вибуття запасів, оформлена у встановленому
порядку, передається у визначені графіком
документообігу терміни разом із супроводжувальними,
транспортними документами та реєстром
документів.
Висновок
Бюджетний облік,
як один із видів бухгалтерського обліку,
є науково обґрунтованою системоюрського
обліку, є науково обґрунтованою системою
нагляду, відображення, групування й узагальнення
та контролю за кількісними та якісними
показниками виконання бюджету.
Бухгалтерський
облік в бюджетних установах
є системою контролю за наявністю та рухом
бюджетних і позабюджетних коштів, будується
на загальноприйнятих у міжнародній практиці
принципах, виконує управлінську, контрольну
і інформаційну функції, але має певні
особливості і розглядається як окремий
вид діяльності та самостійний навчальний
курс.
Бюджетні
установи – є юридичними
особами, мають замкнену систему обліку
і ведуть облікову політику, спрямовану
не на зіставлення витрат і результатів
праці та отримання прибутку, а на облік
видатків у процесі надання нематеріальних
послуг. Історія розвитку бюджетного обліку
тісно пов’язана з історією органів казначейства.
Адже виконання бюджету Російської імперії,
контроль за надходженням і витрачанням
коштів в країні традиційно здійснювалися
казначейськими установами.
Облік
в бюджетних установах ведеться
майже в 100 тисячах установ
і організацій різного профілю – освіти,
науки, медицини, органів законодавчої
чи виконавчої влади, силових міністерствах
і відомствах. Ці установи утримуються
за рахунок коштів державного чи місцевих
бюджетів і тому називаються бюджетними.
Через бюджетний облік виявляються всі
порушення бюджетного законодавства,
невиконання вимог щодо режиму економії
бюджетних коштів.
Основне
завдання бюджетного обліку – це є
забезпечення своєчасного і повного надходження
доходів у бюджет, своєчасне фінансування
заходів, передбачених видатковою частиною
бюджету, забезпечення цільового використання
коштів бюджету в галузях господарства
і, особливо, ефективного використання
їх за призначенням.
Основні
принципи ведення бухгалтерського
обліку в бюджетних установах будуються на нормах,
встановлених Законом України «Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні»,
який визначає правові засади регулювання,
організації, ведення бухгалтерського
обліку та складання фінансової звітності
в Україні. Проголошений перехід вітчизняної
облікової системи до міжнародних стандартів
поставив питання про застосування загальноприйнятих
принципів обліку щодо діяльності бюджетних
організацій.
Список використаної
літератури
1. План рахунків
№ 114 - Наказ ГУДКУ "Про затвердження Плану
рахунків бухгалтерського обліку бюджетних
установ і Порядку застосування Плану
рахунків бухгалтерського обліку бюджетних
установ" від 10.12.1999 р. № 114.
2. Інструкція
№ 61 - Наказ ДКУ "Про затвердження
Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського
обліку для відображення основних господарських
операцій бюджетних установ" від 10.07.2000
р. № 61.
3. Постанова
КМУ № 693 - Постанова КМУ "Про
стан впровадження казначейського
виконання кошторису видатків"
від 01.09.1997 № 963.
4. Бухгалтерський
облік в бюджетних установах.
Посібник. – К., 2002.
5. Трудове право - Жернаков В.В.,
Підручник. – К., 2012
6. Бухгалтерський облік у бюджетних
установах: Підручник / За заг. ред. проф.
Р. Т. Джоги. - КНЕУ, 2003
7. Бухгалтерський облік в бюджетних
установах: Навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів /Л. Панкевич,
М. Зварич, Р. Бойко, Л. Личечко. – Львів:
Аверс, 2002р. – 316с.
8. П.Й. Атамас. Основи обліку
в бюджетних установах: Навчальний посібник.
– Центр навчальної літератури, 2003р. –
284с.
9. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова
І.І. Бюджет і фінансова політика України.
Київ. «Наукова думка» - 1999р. – 302с.