Облік товарних витрат в торгівлі

Облік товарних втрат у торгівлі

У торговельних підприємствах у процесі перевезення, зберігання і реалізації товарів можливі товарні втрати. Вони поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих втрат належать природні втрати, які виникають внаслідок усушки, утруски, розпилу, витікання за нормальних умов перевезення, зберігання і реалізації товарів. Ненормовині втрати - це недостачі та інші втрати товарів понад встановлені норми. 
Норми природних втрат продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі та Інструкції по їх застосуванню, затверджені наказом Мінторгу СРСР від 02.04.87 № 88 і діють донині. Відповідно до п. 2 Інструкції із застосування норм природних втрат продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі (додаток № 2 до Наказу № 88) норми природних втрат установлені на товари, що реалізуються на розвіє, у відсотках до їх роздрібного обороту. Затверджені норми природних втрат є граничними і застосовуються тільки у тому разі, коли при прийманні товарів або інвентаризації виявлена недостача. Якщо недостачі немає, норми природних втрат не застосовуються і недостача товарів не списується. 
Слід мати на увазі, що природні втрати не нараховуються на штучні, фасовані товари і товари, що надходять в фабричній упаковці (наприклад, кондитерські вироби в дрібній розфасовці, товари у вакуумній упаковці тощо). 
Норми природних втрат не поширюються також на товари, списані за актами, повернені постачальникам, передані іншим підприємствам, а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації. До норм природних втрат також не включаються додаткові втрати торговельних підприємств, зумовлені специфічними властивостями товарів, умовами їх поставки або реалізації:

- нормовані відходи,  які утворюються при підготовці до продажу ковбас і м'ясокопченостей. (Норми на ці відходи затверджені наказом Мінторгу УРСР від 14.12.89 № 122):

- зачистки вершкового  масла, а також крихти, що утворюються  при продажу обсипної карамелі і цукру-рафінаду;

- різного роду втрати, що утворюються внаслідок псування товарів, пошкодження тари, завісу тари (різниці між фактичною вагою тари і вагою за трафаретом); 
- фактичні додаткові втрати, пов'язані з реалізацією товарів у магазині самообслуговування, у межах установлених норм. 
Оскільки в підприємствах роздрібної торгівлі оборот по реалізації окремих товарів не виявляється, то природні втрати за встановленими потоварними нормами визначаються а такому порядку: до суми втрат на залишок товарів за даними попередньої інвентаризації додаються втрати на товари, що надійшли, і віднімаються втрати на товари, що вибули 
(повернені постачальникам, списані за актами, передані іншим підприємствам тощо), а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації. 
Розрахунок складають за такою формою:

Для зручнішого визначення природних витрат на реалізовані  товари після чергової інвентаризації рекомендується природні втрати на товари, що надійшли, визначати по кожному прибутковому і видатковому документу і поступово накопичувати протягом всього міжінвентаризаційного періоду. Торговельні підприємства можуть застосовувати порядок нормування природних втрат у відсотках до товарообігу (виходячи із структури товарообігу, фактичного рівня втрат за попередні періоди, частоти завезення товарів, тривалості їх зберігання, обсягу реалізації тощо). 
За середньою нормою природних втрат і обсягу товарообігу бухгалтерія визначає суму природних втрат товарів. Потоварні норми при цьому методі зберігаються як розрахункові. При цьому норми природних втрат застосовуються тільки до товарів, придбаних у звітному періоді, незалежно від строку зберігання.

Недостача товарів, виявлена при інвентаризації товарів  на складах торговельного підприємства, в межах норм природних втрат списується на витрати діяльності. Проте для рівномірного відображення у витратах діяльності нормованих втрат торговельні підприємства можуть створювати 
резерв на природні втрати товарів у плановому розмірі. Створення такого резерву щомісячно відображається по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» і кредиту рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». У подальшому недостачі товарів, виявлені при інвентаризації, в межах норм 
природних втрат списуються на зменшення цього резерву. 
Порядок проведення інвентаризації і відображення її результатів в обліку регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 
11.08.94 № 69.

Інвентаризація  товарних запасів проводиться комісією, призначеною наказом керівника (власника) підприємства, за обов'язковою участю головного бухгалтера. Очолює комісію керівник підприємства (або його заступник). Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник.

Дані інвентаризації кожного виду товарних цінностей  комісією заносяться до інвентаризаційних  описів (ф. № інв-21), які складаються  в двох примірниках і підписуються головою і всіма членами комісії. Один примірник інвентаризаційного опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий передається до бухгалтерії, де фактичні залишки товарних цінностей, зафіксовані в опису, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Товари, по яких виявлені розходження (лишки, недостачі), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати комісії письмові пояснення про причини їх 
виникнення. 
Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і передає на затвердження керівникові. Керівник повинен прийняти рішення про списання недостачі товарів і оприбуткування їх лишків і затвердити протокол у 5-денний 
строк. 
У бухгалтерському обліку результати інвентаризації товарів відображають в такому порядку.

Лишки товарів, облік вартості яких ведеться за продажними цінами, приймаються на облік записом:

Д-т рах. 282 «Товари  в торгівлі» (на вартість товарів за продажними цінами) 
К-т рах. 285 «Торгова націнка» (на суму торгової націнки, що відноситься до цих товарів)

К-т рах. 719 «Інші  доходи від операційної діяльності» (на вартість товарів за покупними цінами).

Вартість недостачі  товарів, незалежно від причин її виникнення, списується з кредита  рахунка 281 «Товари на складі» (або  рах. 282 «Товари в торгівлі») на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». 
На вартість недостачі товарів понад норми природних втрат з вини матеріально відповідальних осіб роблять запис:

Д-т рах. 375 «Розрахунки  по відшкодуванню завданих збитків», 
К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення  недостачі товарів винні особи  не встановлені, то вартість таких недостачі  і втрат від псування цінностей  списується на забалансовий рахунок 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані  нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців таких недостач відображають зменшення невідшкодованих втрат по кредиту рахунків 072 І одночасно роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо торговельним підприємством створюється резерв на природні втрати товарів, то після кожної інвентаризації рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» закривається: зайво нарахована сума резерву сторнується, а сума, якої не вистачає, - донараховується. 
Розмір збитку, нанесеного підприємству в результаті недостачі і псування товарних цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами, визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації розкраданням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 №218, та Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (Із змінами, внесеними відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.96 
№ 1009, від 20.01.97 № 34, від 15.12.97 № 1402). 
Згідно із Законом України №218 збиток, нанесений підприємству (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, зберіганням або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, відходів з лому, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінні камені, а також які здійснюють валютні операції і винні в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі цінностей, визначається в таких розмірах: 
- дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, алмазних інструментів і порошків з природними алмазами в подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку; 
- оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних і побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, - в потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;

- іноземної валюти, а також платіжних документів  та інших цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення нанесеного збитку.

По інших матеріальних цінностях (крім дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей) визначення розміру збитку від розкрадання (псування) та недостачі регламентується Порядком № 116.

Згідно з цим  Порядком розмір збитку від розкрадання, недостачі і псування матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на час виявлення такого факту, з урахуванням індексів інфляції (які щомісячно визначаються Держкомстатом України), відповідного розміру ПДВ і акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв-А) Іінф+ПДВ+Аз] К,

де Рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А - амортизаційні відрахування; Іінф- Індекс інфляції; Аз - акцизний збір; К - коефіцієнт, який застосовується до певного виду цінностей.

Так, вартість спирту етилового, коньячного, соків спиртових  визначається виходячи з оптової  ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ і акцизного збору з застосуванням коефіцієнта 3; вартість плодоягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника І ПДВ з використанням коефіцієнта 3. Продовольчі товари, ціни на які дотуються державою, оцінюються з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій. 
Розмір збитку від розкрадання, недостачі, знищення бланків цінних паперів визначається виходячи з їх номінальної вартості з застосуванням коефіцієнта 5, а по бланках цінних паперів, на яких не зазначена номінальна вартість, - за вартістю придбання з застосуванням коефіцієнта 50. 
Якщо, наприклад, балансова вартість недостачі товарів становить 1000 грн., індекс інфляції – 1,1 ставка ПДВ - 20%, а коефіцієнт, який застосовується по даній групі товарів, - 3, то сума збитку, що підлягає відшкодуванню винуватцем, становить 3 960 грн.; різниця між балансовою вартістю недостачі товарів і визначеною сумою збитку, що підлягає відшкодуванню винуватцями, складатиме відповідно 2960 грн. (3960 - 1000).

У бухгалтерському  обліку на визначену суму різниці роблять запис по

дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню  завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів». 
Вартість відшкодованого винними особами збитку по недостачі товарно-матеріальних цінностей відображається по дебету рахунка ЗО «Каса» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо керівником прийнято рішення 
про утримання суми збитку із заробітної плати винних осіб) у кореспонденції з кредитом рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків». 
Із суми, сплаченої винними особами, відшкодовується збиток, нанесений підприємству по недостачах і псуванню цінностей, а решта суми (різниця між балансовою вартістю товарів, яких невистачає, і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до бюджету, що відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

При регулюванні  інвентаризаційних різниць взаємний залік лишків і недостач товарів, які виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений в порядку винятку, якщо пересортиця відбулася в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же звітний період і товарів однієї і тієї самої назви (якщо товари мають подібний зовнішній вигляд або упаковані в однакову тару і відпускалися без розпакування тари). Проте різниця у вартості недостач і лишків при більшій вартості недостач 
списується на рахунок винних осіб, які допустили пересортицю, і з них стягується. 
Якщо винуватці пересортиці товарів не встановлені, то сума різниці розглядається як недостача товарів понад норми природних втрат з віднесенням її на витрати операційної діяльності підприємства. В цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтування, чому сума різниці по пересортиці не може бути віднесена на матеріально відповідальних осіб.

Перевищення вартості товарів, виявлених у надлишку, над  вартістю недостачі товарів внаслідок  пересортиці відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей з віднесенням на доходи операційної діяльності підприємства.