Облік поточних та довгострокових зобов’язань на прикладі ВАТ «Стрийполіграфмаш»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Облік поточних та довгострокових зобов'язань”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

У 1973 році за ініціативою 10 країн було створено комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він розробив єдині підходи до ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

16 липня 1999 року після другого читання Парламент України прийняв Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. П'ятнадцять статей Закону у затвердженому варіанті законодавчо закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - це система знань, в основу якої покладено економіку, право і математику. Водночас це й практична робота - спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об'єктів та суб'єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб'єкта (господарства) ринку в часі та просторі.

Бухгалтерський облік є обов'язковий видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується загальноприйнятими принципами, правилами і стандартами.

 

Розділ Ι. Бухгалтерський облік в Україні

Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку

Скільки існує процес обміну - стільки існує і облік. Але і сьогодні поки що нікому невідомо, хто ж дійсно став його винахідником. Ми можемо стверджувати, те, що облік виник не відразу. Був час, коли він був не потрібний, коли всі дані про господарство вільно розміщувалися у голові однієї людини, і не тому, що в цієї людини була добра пам'ять, а просто господарство було невелике, і відомостей про нього було не дуже багато.

На питання, коли виникла бухгалтерія, вчені дають наступні відповіді: 6 тис. років бухгалтерія існує як практична діяльність, рахівництво, спосіб розуміння і відображення господарського процесу - як його мова; близько 500 років бухгалтерія існує як предмет літературного викладення, і 100 років - як самостійна наука - рахунковедення; як спосіб розуміння обліку, його мова.

Не підлягає сумніву, що початок бухгалтерії покладений фінікійцями, вавилонянами та єгиптянами, оскільки важко припустити, щоб при таких великих торговельних відносинах, які мали Фінікія, Вавилон та Єгипет, особливо в епоху найвищого розквіту цивілізації, купці цих країн могли обходитись без будь-якої бухгалтерії (про що свідчать записи боргів, перелік майна тощо, які дійшли до нас). Англійський історик обліку А. Вульф вважав, що "фінікійці винайшли алфавіт тільки для потреб бухгалтерії".

З розвитком обмінних відносин розвивався і вдосконалювався облік. З'явилась необхідність в міновому еквіваленті. Кожне плем'я обирало предмети власної праці в якості засобу обліку в процесі виробництва і обміну. В якості мінового еквіваленту в процес рахування залучались камінці, палички, раковини, прикраси та інші предмети. "Рахування камінцями" - так з латинської мови переводиться слово калькуляція (calcul - камінець).

Але вперше систематизацію обліку здійснив італійський монах Лука Пачолі, який написав першу друковану працю з бухгалтерського обліку - "Трактат про рахунки і записи" (1494 p.). Саме з цього моменту облік став на шлях зародження самостійної науки.

Важливого значення набуває періодизація розвитку бухгалтерського обліку. Одна з позицій, яка є найбільш розповсюдженою, поділяє розвиток бухгалтерського обліку на 7 періодів.

В першому періоді панував первісний лад - люди обмежувалися простим переліком майна. Стародавні люди перераховували свої стада та судили про те, збагатились вони чи збідніли, за кількістю нарахованого порівняно з тим, скільки було нараховано раніше. Від цього способу до книжного рахівництва ввійшла книга інвентарна, яка в сутності є нічим іншим, як простим переписом або переліком майна і оцінкою його в грошовому вираженні.

До другого періоду відноситься утворення боргових записів. З розвитком взаємних відносин людей між собою та з появою боргових рахунків з'явилась потреба ввести боргові розрахунки. В початковому вигляді ми знаходимо боргові рахунки серед неграмотних російських селян на бирках, у давніх народів - на пергаменті та дошках. У книжному ж рахівництві боргові розрахунки велися в особливих книгах, які називаються розрахунковими, борговими, поточних рахунків, особових рахунків тощо.

В третьому періоді стали започатковуватись книги: касова, товарна, вексельна тощо, які в наш час ми можемо бачити в підручниках, під назвою книг простої системи. У всіх перших трьох способах рахівництва, що з'єднались під загальною назвою простої системи, немає ознак правильності, немає жодних математичних формул, за якими люди могли б судити, правильно чи неправильно велися їх книги, здійснювалися записи.

В четвертому періоді першою ознакою правильності ведення книг є перший винахід в рахівництві - рівність надходження (дебету) і витрачання (кредиту), і від цієї математичної формули двох рівних величин система отримала назву подвійної італійської. Історики не дійшли загальної думки з приводу того, які з облікових книг, що уціліли, потрібно вважати найбільш ранніми свідоцтвами подвійної бухгалтерії. Більшість називає в якості таких облікові книги генуезької комуни1 за 1340 p.; Ф. Меліс, найбільш авторитетний історик обліку XX ст., - книги двох флорентійських компаній: компанії Фіні за 1296 р. і компанії Фаролфі за 1299 р. Розбіжності пояснюються, по-перше, тим, що більша частина облікових книг збереглась лише фрагментами, а по-друге, тим, що різні історики застосовують різні критерії для визначення подвійної бухгалтерії.

В п 'ятому періоді, в кінці XIX століття, математична формула з'являється у вигляді рівності двох підсумків в двох книгах: щоденної та головної,-прибуткового - прибутковому і видаткового - видатковому. Система ця називається англійською системою, тому що була запропонована англійцем.

В шостому періоді помічається математична формула у вигляді злиття та рівності дебету та кредиту (формула подвійної системи) і рівності підсумків двох книг: щоденної та головної, прибуткового - прибутковому і видаткового - видатковому (формула англійської системи). Цим формулам, окрім щоденної та головної книг, підпорядковані й інші книги. 
І нарешті, в сьомому періоді з'явився новий винахід з новою математичною формулою. Ця формула складається з:

1)трьох рівних між собою підсумків, по одному в книгах:

а)хронологічного запису,

б)систематичного обліку,

в)звіту зведеного;

2) розподілу сум на прибуткові, видаткові і залишок, від яких система отримала назву російської потрійної, так як була винайдена росіянином -Ф.В. Єзерським.

Отже, процес становлення бухгалтерського обліку тривав не одне тисячоліття. Ідеї, розвинені великим італійським вченим Л. Пачолі, були удосконалені його послідовниками і стали основою для зародження науки бухгалтерського обліку.

Вважається, що на території України елементарні облікові операції та прийоми здійснювались ще в дослов'янський період. Обмін, торгівля між племенами, які в той час населяли цю територію, зумовили необхідність появи грошей, кредиту та ведення обліку. В Київській Русі, формування якої як держави завершилося в ΙΧ ст., розвиток обліку був пов'язаний зі збиранням данини та бурхливим розвитком торгівлі. Саме тут, а пізніше і в Галицько-Волинському князівстві, велася певна підготовка осіб, які паралельно з писарською роботою займалися і обліком. Основи майбутньої української бухгалтерії зароджувалися під впливом візантійської наукової школи в монастирях, де проводилась велика і надзвичайно різноманітна господарська робота. Облік в монастирях вівся за принципом камерального (бюджетного) обліку, об'єктами якого були каса, доходи, видатки, дебіторська та кредиторська заборгованість.

Окремий етап розвитку обліку та облікової звітності пов'язаний з козацтвом та Запорізькою Січчю. Облік майна, доходів та видатків тут вели скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі, а завершальним етапом облікових робіт був звіт кошовому отаману та козацькій раді.

Розвиток обліку на території України в ΧVΙΙ-ΧΧ ст. був пов'язаний з обліковими школами тих держав, до складу яких входили окремі терени нашої держави- Польщі, Австрії, Австро-Угорщини, Румунії,Чехословаччини, Російської імперії, а пізніше -Радянського Союзу. В ΧΧ ст. формується українська бухгалтерська школа та створюються спеціалізовані вищі навчальні заклади в Києві, Харкові, Одесі, Тернополі.

Розвиток ринкових відносин, інтеграції економіки України як незалежної держави в європейську і світову систему господарювання зумовили необхідність реформування національної облікової системи.

1999 р. Кабінет Міністрів України затверджує Програму реформування бухгалтерського обліку, яка передбачала перехід суб'єктів господарювання у 1999-2001 рр. на ведення обліку згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, гармонізованими з національними стандартами.

16 липня 1999 р. приймається Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності суб'єктами підприємницької діяльності. Протягом 1999-2004 рр. загалом сформовано нормативну базу ведення бухгалтерського обліку - розроблено і затверджено Міністерством фінансів України низку Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Для ведення обліку згідно з прийнятими Положеннями (стандартами) Міністерством фінансів України затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його застосування.

Згідно з Програмою реформування бухгалтерського обліку в Україні переглянуто, удосконалено й розроблено нові форми первинної документації, облікової реєстрації та фінансової звітності.

 

Міжнародні та міжурядові організації бухгалтерського обліку

Облікові системи різних країн світу формуються під впливом національних економічних, політичних і культурних особливостей їх розвитку. Однак інтеграційні процеси у світовому господарстві, особливо серед країн з розвиненою ринковою економікою, спричинили необхідність уніфікації принципів обліку в міжнародному масштабі. Було створено низку міжнародних організацій, які вирішують питання стандартизації бухгалтерського обліку і звітності. Основними з них є:

Міжнародний комітет зі стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee - IASC) - незалежна недержавна організація, метою діяльності якої є досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, що їх використовують підприємства (організації, установи) в різних країнах світу для складання фінансової звітності. Заснований в 1973р., а з 1983р. об'єднує всі професійні бухгалтерські організації, що входять до складу Міжнародної організації бухгалтерів. Стандарти, прийняті комітетом, мають рекомендаційний характер і не є обов'язковими для використання. Штаб-квартира комітету знаходиться у Лондоні.

Міжнародна федерація бухгалтерів - МФБ (International Federation of Accountants -IFAC) - міжнародна організація, метою діяльності якої є розвиток і вдосконалення бухгалтерської справи, гармонізація на міжнародному рівні національних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту. Вона є неприбутковим, недержавним, неполітичним об'єднанням бухгалтерських організацій. Ініціативи щодо створення МФБ офіційно схвалено на Міжнародному конгресі бухгалтерів у Мюнхені 1977р. Членство у МФБ є відкритим для національних бухгалтерських організацій.

Міжурядова робоча група експертів із міжнародних стандартів обліку та звітності при ООН, створена в 1982р., вивчає питання обліку та звітності в міжнародних корпораціях.

Розроблені міжнародними організаціями нормативні документи не регулюють техніку та методику обліку. Вони мають і матимуть свої особливості в різних країнах світу. Ці документи регулюють лише основні принципові положення обліку, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємств та порядок відображення їх у звітності.

Бухгалтерська професія має надзвичайно важливе значення для суспільства, оскільки покликана сприяти фінансовій прозорості та підзвітності на всіх його рівнях. Зважаючи на інтенсивний розвиток світової економіки, її глобалізацію підвищуються кваліфікаційні вимоги до представників бухгалтерської професії. Підвищенню кваліфікації бухгалтерів сприяють різноманітні організації та програми сертифікації професійних бухгалтерів.

До найбільш поширених програм сертифікації бухгалтерів можна віднести:

АССА - Асоціація сертифікованих присяжних бухгалтерів, сертифікат якої підтверджує кваліфікацію, що базується на британських стандартах UK GAAP.

CPA - підтверджує кваліфікацію, що базується на стандартах US GAAP та системі оподаткування США.

СІРА - програма міжнародної сертифікації професійних бухгалтерів, яка створена для ринків країн колишніх СРСР і має обмежене визнання. Ця програма передбачає два рівня кваліфікації - САР (сертифікований бухгалтер-практик) і СІРА (сертифікований міжнародний професійний бухгалтер). В основі кваліфікації цієї програми лежать міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності та національні системи оподаткування країн оподаткування країн, в яких здобувається сертифікат.