Облік податку на прибуток та пдв

    Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною  категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

    Водночас  прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

    Па  формування прибутку, як фінансового  показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

    Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

    Прибуток  — це показник, що формується па мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін в порядку обліку фінансових результатів.

    У таблиці 1 наведено дані щодо сучасної структури прибутку в різних галузях економіки. Частка прибутку промисловості становить трохи більше 50% усього прибутку. Частка цієї галузі в обсязі одержуваного прибутку с достатньо сталою. На збиткове перетворилося сільське господарство. Значно зросла частка транспорту і зв'язку в загальному обсязі прибутку й досягла 25,6%. На третьому місці за обсягом отриманого прибутку в 1996 році були підприємства фінансово-банківської сфери.

    Таблиця.4.1.

    СТРУКТУРА ПРИБУТКУ ПО ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ, % 

Показники	Роки
	1992	1995	1996
Прибуток (+). збиток (-). Усього	100,0	100,0	100,0
У тому числі промисловість	50,8	49,7	51,2
сільське  господарств	18,7	4,4	-9,2
Будівництво	1,4	6,7	6,9
транспорт і зв'язок	4,8	20,1	25,6
торгівля  і громадське харчування	4,5	5,1	6,1
постачання  і збут	1,3	2,3	2,3
Фінанси, кредит, страхування	13,8	6,9	10,1
інші  галузі	1,4	4,8	7,1

    Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки  за 1992-1996 роки свідчать про складні  процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.

4.2 ФОРМУВАННЯ БАЛАНСОВОГО ПРИБУТКУ

      Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій»¹.

    Отримання балансового прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 4.1).

    

    По-перше, це основна діяльність, її результатом с прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток мас основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства с деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

    По-друге, це діяльність, що не с основною для даного підприємства, але яка зв'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.

    Прибуток  від іншої реалізації може бути отриманий  за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни реалізації ПДВ і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

    Склад і обсяг прибутку від іншої  реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

    По-третє, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

    На  обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 року прибутки від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами, що отримані суб'єктами господарської діяльності, обкладаються податком.

    По-четверте, це діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.

    До  них належать:

    * прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

    * невідшкодовані збитки від надзвичайних  ситуацій (стихійних лих, пожеж,  аварій);

    * надходження боргів, списаних раніше  як безнадійні;

    * штрафи, пені, неустойки, що надходять  за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

    * штрафи, отримані за несвоєчасне  погашення податкового кредиту з державного бюджету;

    * кредиторська заборгованість між  підприємствами недержавної форми  власності, щодо якої минув термін позовної давності;

    * дебіторська заборгованість, щодо  якої минув термін позовної  давності;

    * прибуток від завищення цін  і тарифів;

    * курсова різниця від операцій  в іноземній валюті;

    * прибуток і збиток від ліквідації  основних засобів;

    * вартісна різниця відвантаженої  та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

    * прибуток (збиток) від спільної діяльності.

    Слід  звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання пов'язане з діяльністю не тільки па території України, а й за її межами.

    Засоби  або  майно,  отримані   підприємством  безкоштовно,  до складу прибутку не включаються.

    З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України  «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.

    Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства — суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті. 
 
 

    5 ВИКОРИСТАННЯ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ

    Використання  чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

    На  рис. 5.1 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства.

      
 
 
 
 
 

    Як  уже було сказано, за рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних погреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.

    Принципове  значення в розподілі чистого  прибутку  має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних втрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

    Нині  використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємства від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема

    * зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) за використання прибутку на фінансування, реконструкцію ч а модернізацію активної частини основних фондів;

    * зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10%) за умови використання прибутку  на збільшення власних оборотних  коштів (поширювалось тільки на  державні підприємства);

    * зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, на благодійну діяльність.

    Згідно  із Законом України «Про оподаткування  прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року державне регулювання використання чистого прибутку підприємств також здійснюється з допомогою зменшення оподаткованого прибутку на суму витрат з чистого прибутку для утримання й експлуатації об'єктів соціальної інфраструктури тоді, коли відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утримувались ним на час уведення в дію Закону про оподаткування прибутку.

    У таблиці 5.2 наведено дані про використання прибутку в річних галузях економіки України в 1995-1996 роках. З цих даних можна зробити висновок, що в 1996 році частка прибутку, що була залишена в розпорядженні підприємств, збільшилась до 77,1%). Це є позитивною тенденцією.

    Таблиця 5.1.

    СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ  ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ  В 1995-1996 pp¹.

Використано прибутку	Перераховано  в бюджет	Залишено  в розпорядженні підприємств	У тім  числі
			На  створення резервного (страхового фонду)	На виробничий розвиток	На соціальний розвиток	На заохочення	На інші цілі
1995 рік (усі галузі  економіки)
100,0	26,1	73,9	2,7	27,5	15,0	11,6	17,1
1996 рік (усі галузі  економіки)
100,0	22,9	77,1	1,1	21,7	15,1	9,2	30
1995 рік (промисловість)
100,0	19,5	80,5	0,9	23,3	18,5	8,6	29,2
1996 рік (транспорт  і зв’язок)
100,0	31,8	68,2	-	22,6	6,9	7,5	31,2