Облік необоротних активів

Облік необоротних активів

"Школа бухгалтера" вже в котре, в тому чи  іншому ракурсі висвітлювала  тему обліку необоротних активів  у бюджетних установах. Сьогоднішній  матеріал, це спроба об’єднати  і систематизувати цю розрізнену  і "розкидану" по різних  номерах інформацію. Додати те важливе, що було, з тих чи інших причин упущене і зробити її більш зручною для розуміння і застосування на практиці.

Розглянувши на минулому уроці порядок відображення операцій із власним капіталом на рахунках 4 класу Плану рахунків, ми закінчили знайомство з Планом рахунків. Тепер ми маємо загальне уявлення про те, як ті чи інші операції бюджетних установ відображаються у бухгалтерському обліку і які рахунки при цьому повинні використовуватися. Далі ми перейдемо до більш детального вивчення таких об’єктів обліку як необоротні активи, запаси, розрахунки і т.д. Але це зовсім не означає, що про рахунки бухгалтерського обліку можна на якийсь час забути. Рахунки бухгалтерського обліку як інструмент відображення конкретних господарських операцій у бухгалтерському обліку будуть супроводжувати нас по всіх досліджуваних темах. Без них просто не можливе повноцінне надання інформації про бухгалтерський облік. От чому ми почали наше знайомство з бухгалтерським обліком бюджетних установ саме з Плану рахунків. Озброївшись таким могутнім інструментом можна переходити до більш глибокого вивчення конкретних об’єктів обліку.

Першим таким  об’єктом ми вибрали необоротні активи. І почнемо ми, звичайно ж, з їхньої класифікації.

Класифікація  необоротних активів

Відповідно  до Інструкції №64:

Необоротні  активи - це матеріальні і нематеріальні  ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить  більше одного року.

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Коли критерій оцінки один, то важко переоцінити його значення. От чому визначення передбачуваного терміну експлуатації необоротних активів віддано під контроль міністерств. Однак, з огляду на їх (міністерств) патологічну "загальмованість" бюджетним установам, при відсутності нормативних документів міністерств щодо термінів експлуатації необоротних активів, надане право самостійне визначати такі терміни. Як показує практика - саме так і відбувається. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням технічних характеристик об’єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об’єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об’єкта в даній установі й інших факторів.

Визначившись  з тим, чи є той чи інший об’єкт необоротним активом, переходимо до складу необоротних активів.

До складу необоротних  активів входять:

земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі вони розділені  на три групи:

1. Основні засоби.

2. Інші необоротні  матеріальні активи.

3. Нематеріальні  активи.

Зверніть увагу - склад необоротних активів (назва  і кількість групи) цілком збігаються з переліком рахунків 1 класу Плану  рахунків (рахунка 10, 11 і 12). Відсутня тільки група, яка б відповідала 13 рахунку "Знос необоротних активів", але це і зрозуміло. Адже рахунок 13 не призначений для відображення матеріальних чи нематеріальних ресурсів, тих що відносяться до необоротних активів, він відображає їхню суму зносу, причому по кожній групі окремо (на окремих субрахунках 131, 132 і 133).

Як визначається належність матеріального чи нематеріального  ресурсу до необоротних активів  ми з’ясували - по терміну експлуатації. А як визначити, до якої групи повинен  бути віднесений конкретний необоротний актив? По-перше, необхідно оцінити - чи є актив матеріальним. Задачка з програми середньої школи - усе, що має масу й об’єм є матеріальним. Якщо ні маси, ні об’єму актив не має (нова технологія, літературний твір і т.п. ¹   ), то це нематеріальний актив, і він відноситься до третьої групи і відповідно до 12 рахунка. Якщо актив має і масу, і обсяг, то він матеріальний. Залишається тільки визначити, чи відноситься він до основних засобів чи до інших необоротних матеріальних активів. Для цього скористаємося критерієм, зазначеним у п.4 Інструкції №64:

¹ Маса паперу (дискети), що містить опис, текст не враховується, оскільки це не сам актив, а носій, на якому нематеріальний актив розміщений. Запам’ятайте цей приклад і надалі не допускайте дуже розповсюдженої помилки, коли нематеріальний актив і матеріальний носій, на якиому він розміщений вважають за одне неподільне ціле і, виходячи з цього, відносять його до складу матеріальних активів.

² Оскільки кожному об’єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, то їх прийнято називати інвентарним об’єктом.

До основних засобів відносяться  необоротні активи, що мають матеріальну  форму і вартість яких становить  більше 500 гривень за одиницю (комплект).

Необоротні активи, вартість яких менше 500 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Однак це правило, яке має  виключення.

Незалежно від вартості:

а) не відносяться до основних засобів:

знаряддя лову (трали, неводи, сіті і т.д.); бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву; сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки і т.д.); спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень); спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі; формений одяг, призначений для видачі працівникам установи; тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів; предмети, призначені для видачі напрокат; молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.

б) відносяться до основних засобів:

сільськогосподарські  машини і знаряддя; будівельний механізований  інструмент; робочі і продуктивні тварини; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; документація з типового проектування, а так само сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

Всі інші необоротні активи, що не увійшли ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів  можна сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні активи) і відповідно відображати на рахунку 11.

Необоротні  активи, що входять до кожної з трьох  груп, дуже різноманітні по своєму призначенню, способу використання, термінам служби і т.д. Це вимагає здійснення наступної, ще більш детальної їхньої класифікації (угруповання). Поділ основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів на підгрупи здійснено в повній відповідності з Планом рахунків, тобто для кожній окремій підгрупі відповідає свій субрахунок 10, 11 і 12 рахунків. Зважаючи на те, що з Планом рахунків ви вже знайомі ми опускаємо даний матеріал і на цьому закінчуємо з класифікацією необоротних активів.

Придбання необоротних матеріальних активів

Перш ніж  перейти до вивчення порядку придбання  об’єктів необоротних матеріальних активів необхідно визначитися з тим, що мається на увазі під об’єктом, точніше інвентарним2  об’єктом обліку. Інвентарний об’єкт - це конструктивно відособлений предмет (чи визначений комплекс конструктивно відособлених предметів, об’єднаних у єдине ціле) із усіма пристосуваннями і пристроями до нього і призначений для виконання визначених самостійних функцій (робіт).

Придбання об’єктів необоротних матеріальних активів  може здійснюватися шляхом:

1) покупки;

2) будівництва  чи виготовлення власними силами;

3) отримання  на безоплатній основі.

У процесі придбання  найголовнішим питанням є визначення вартості об’єкта. У бухгалтерському  обліку вартість необоротних матеріальних активів може бути:

1) балансовою ³   ;

2) первісною ⁴   ;

3) відновленою ⁵   .

³ Це первісна чи відновлена вартість необоротних активів за мінусом нарахованого зносу.

⁴ Це вартість, що історично склалася в результаті покупки, будівництва чи виготовлення об’єкта.

⁵ Це первісна вартість після здійснення переоцінки об’єкта.

У процесі придбання об’єктів необоротних активів визначається їхня первісна вартість. У даному питанні важливо знати, які витрати включаються до первісної вартості об’єкта, а які не включаються. Відповідно до вимог Інструкції № 64 у первісну вартість об’єктів включаються усі витрати, пов’язані з придбанням об’єкта крім:

1) витрат на  транспортування об’єкта;

2) ПДВ, оплачене  у зв’язку з придбанням об’єкта.

Ці витрати  відносяться на поточні витрати  установи ⁶   за винятком випадків, коли установа здійснює

⁶ При цьому, витрати на транспортування відносяться на витрати по коду бюджетної класифікації 1135 "Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів", а ПДВ - 2110 "Придбання устаткування і предметів довгострокового використання".

діяльність, що підлягає обкладанню ПДВ, воно зареєстровано як платник ПДВ і здобуває об’єкт необоротних активів у зв’язку зі здійсненням такої діяльності. У цьому випадку сума ПДВ відноситься до податкового кредиту.

Об’єкти необоротних  активів, що надходять на підприємства на безоплатній основі оприбутковуються на баланс по ринковим вільним цінам.

Наступною особливістю, пов’язаною з визначенням первісної  вартості об’єктів необоротних активів  є те, що необоротні активи (у тому числі і нематеріальні) враховуються в цілих гривнях без копійок ⁷ . Сума копійок, оплачених при придбанні об’єктів відноситься на витрати установи ⁸ .

⁷ Виняток складають бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільна білизна, одяг і взуття, матеріалів довгострокового використання для наукових цілей і ті, котрі мають обмежене використання. Усі вони враховуються по вартості, вираженій в гривнях і копійках.

⁸ По коду бюджетної класифікації 2110 "Придбання устаткування і предметів довгострокового використання".

Крім того, виняток  зроблений для книг, посібників і інших видань, що входять до бібліотечних фондів, по яких здійснюється груповий облік і в номінальних цінах.

Прийом основних засобів здійснюється комісією, що призначається керівником підприємства й оформляється актом типової  форми ОЗ-1, затвердженої Наказом № 125/70. Порядок оформлення акта ОЗ-1 ми розглядали зовсім недавно в "ШБ" № 44. Після прийняття об’єкта комісією, йому привласнюється інвентарний номер і на нього відкривається інвентарна картка типової форми ОЗ-6 (порядок оформлення дивися там же на стр.31)

Інвентарний номер ⁹ привласнюється кожному окремому об’єкту необоротних активів, крім білизни, постільних речей, одягу, взуття і малоцінних необоротних матеріальних активів, яким замість інвентарного привласнюється номенклатурний номер ¹⁰ . Ні інвентарних, ні номенклатурних номерів не мають бібліотечні фонди і матеріали довгострокового використання, що мають специфічне призначення.

⁹ Інвентарний номер складається з восьми знаків. Перші три знаки відповідають субрахунку, на якому здійснюється облік дано?о об’єкта необоротних активів, четвертий знак - це номер підгрупи, до якої відноситься об’єкт і останні чотири знаки відповідають індивідуальному номеру об’єкта, що йому присвоюється в процесі приймання.

¹⁰ Номенклатурний номер складається із семи знаків. Перші три знаки відповідають субрахунку, на якому враховується об’єкт, четвертий знак

Придбання необоротних  активів відображається в бухгалтерському  обліку по дебету рахунків 10, 11 і 12 із кредиту  субрахунків 401 - при будівництві (виготовленні) власними силами; 364 чи 675 при купівлі з попередньою і наступною оплатою відповідно і 712 при безоплатному надходженні. Специфічною особливістю придбання необоротних активів бюджетними установами є те, що в момент придбання створюється фонд необоротних активів, облік яких здійснюється по кредиту субрахунку 401. Про все це ми зовсім ще не давно (див. "ШБ" № 44) дуже докладно говорили, розглядали на прикладах, тому не будемо повторяться і на цьому сьогодні закінчимо.