Облік доходів та результатів діяльності в управлінні

    ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ  ДІЯЛЬНОСТІ В УПРАВЛІННІ 

    1.1. Сутність і класифікація  доходів та результатів  діяльності

    Згідно  з Господарським Кодексом України  в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою  отримання відповідного доходу (прибутку).

    Отримання доходів ─ виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) ─ свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

    Управління  доходами торговельного підприємства, спрямоване на максимізацію їх розміру, визначає необхідність їх системної класифікації, яка може бути проведена за певними ознаками.

    Доходи  можуть виникати в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності (рис.1.1).

    Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”.

    Відповідно  до вимог П(С) БО 15 „Дохід” доходи підприємства класифікуються за різними  ознаками. З метою визнання доходу та визначення його суми в обліку розрізняють дохід від:

    - реалізації продукції, товарів,  інших активів, придбаних з  метою продажу (крім інвестицій  у цінні папери);

    - надання послуг;

    - використання активів підприємства  іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання відсотків, дивідендів, роялті.

    

    Рис.1.1. Класифікація видів діяльності підприємства 

    Найбільшу питому вагу в доходах торговельного  підприємства займають доходи від основної діяльності ─ торговельної. Ці доходи для торговельного підприємства отримали назву валового доходу.

    У зв’язку з тим, що в торгівлі нова споживча вартість не створюється, доход  від реалізації товарів являє  собою плату за надання торговельно-посередницької послуги (доведення товарів до споживачів та їх реалізація), яка становить частину виручки торговельного підприємства.

    Необхідність  отримання доходів від торговельної діяльності підприємства обумовлена потребою відшкодування витрат на ведення  діяльності і отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної мети підприємства [5;10].

    Основними джерелами доходів від продажу  товарів є:

• торговельна надбавка до ціни придбання товарів;
• торговельна знижка з продажної ціни товару.

    За  своєю економічною природою торговельні надбавки та знижки являють собою ціну на послуги торговельного підприємства. Їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:

    - з одного боку, від співвідношення  між попитом та пропозицією  на торговельні послуги, ступеня конкуренції та товарному ринку, якості послуг, що надаються, і рівня цін закупівлі та продажу товарів;

    - з іншого боку, від витратомісткості  реалізації товарів і норми  прибутку, яка відповідає стратегії  розвитку підприємства.

    Різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реалізації товару являє собою доход торговельного підприємства з одиниці реалізованого товару. Валовий доход торговельного підприємства формується як різниця між виручкою від реалізації товарів та сумою оплати постачальникам закуплених товарів.

    В оптовій торгівлі валовий доход  утворюється також у вигляді  різниці між ціною придбання  та продажу товарів. Його розмір залежить від розміру надбавки, яка диференціюється  за формами оптового товарообороту, виходячи з їх витратомісткості.

    Поряд із визначенням валового прибутку від  основної діяльності є показник –  фінансовий результат. Він розраховується як алгебраїчна сума валового прибутку(збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

    Під звичайною діяльністю розуміють  будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються  від звичайної діяльності, не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, пожежа тощо).

    Звичайна  діяльність, у свою чергу поділяється  на операційну та іншу звичайну діяльність (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

    До  основної діяльності належать операції, пов`язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частку його доходу. Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених витрат від операційної курсової різниці.

    Загальний фінансовий результат від основної діяльності підприємства складається з:

    - фінансових результатів від первісного  визнання сільськогосподарської  продукції та додаткових біологічних  активів;

    - фінансових результатів від реалізації  сільськогосподарської продукції  та  біологічних активів як запасів, оцінка яких здійснюється за справедливою вартістю, за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу;

    - фінансових результатів від зміни  справедливої вартості біологічних  активів на дату балансу, оцінка  яких здійснюється за справедливою вартістю за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу.

    Інша  діяльність підприємства поділяється  на інвестиційну та фінансову. Інвестиційною  діяльністю вважається придбання і  реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою діяльність розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру власного та позикового капіталу підприємства.

    До  доходів інвестиційної та фінансової діяльності належать:

    - дохід від участі в капіталі (отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства);

    - інші фінансові доходи (дивіденди,  відсотки та інші доходи, отримані  від фінансових інвестицій);

    - інші доходи (від реалізації фінансових  інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів тощо).

    Методологічні засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про доходи від  звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності  визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”.

    Доходи  включаються до складу об’єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування  та відповідності.

    Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів у момент їх виникнення незалежно від дати надходження  або сплати грошових коштів. Наприклад, якщо відвантаження продукції здійснюється в одному звітному періоді, а оплата буде здійснюватись в наступному звітному періоді, то дохід визнається і відображається в обліку на дату відвантаження продукції.

    Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з втратами цього ж періоду, понесеними для отримання цих доходів. Наприклад, при відображенні в обліку визнаного доходу від реалізації продукції одночасно визначаються і відображаються в обліку її собівартість і всі витрати, пов’язані з такою реалізацією.

    У складі сукупного валового доходу платника податку виділяють наступні групи  доходів:

1. Доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).
2. Доходи від операцій з цінними паперами, валютними коштовностями та борговими зобов’язаннями.
3. Доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами та капітальний доход, що пов’язаний з видобутком корисних копалин.
4. Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів.
5. Доходи від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості.
6. Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).
7. Доходи у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України (з урахуванням сплаченого податку).
8. Інші види доходів, що входять до складу об’єкта оподаткування.

    До  складу валових доходів не вносяться  суми непрямих податків, які становлять частину відпускної ціни товарів, робіт, послуг і призначені для перерахування  до бюджету (податок на додану вартість і акцизний збір).

    Управління доходами передбачає:

    - створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

    - проведення аналізу обсягу та складу отриманих доходів; чинників, які визначають їх розмір та рівень; ступеня достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

    - формування політики отримання  доходів та вибір інструментів  та важелів її реалізації;

    - розробка прогнозу можливих варіантів  отримання доходів за видами  діяльності та їх експертиза  щодо можливості реалізації;

    - формування оптимального варіанту плану доходів підприємства.

    У системах обліку вихідним моментом і метою є визначення фінансового результату, що віддзеркалює ефективність використання вкладеного власником капіталу. При цьому прибуток трактується як складова власного капіталу, тобто його приріст протягом певного часу; сама діяльність – не як сукупність процесів розширеного відтворення, а як витрачання вкладеного капіталу (власного й залученого) з метою його збільшення..

    Прагматичне розуміння прибутку пов’язане з використанням його у прогнозуванні майбутньої діяльності підприємства. При створенні прогнозних моделей прибутку на наступні звітні періоди враховується прибуток від звичайної діяльності, отриманий у попередні періоди, і коригуються всі його складові відповідно до очікуваних змін у наступних періодах.