Облік, аналіз та аудит виробничих запасів
Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Апреля 2013 в 19:40, дипломная работа
Описание работы
Актуальність теми проведеного дослідження полягає в тому, що ефективне використання виробничих запасів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищення рентабельності, покращання матеріального та фінансового становища підприємства.
Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретичних, методичних і практичних питань організації обліку, аудиту та аналізу використання виробничих запасів, а також розробка шляхів їх удосконалення.
Об’єктом дослідження є процес організації обліку, аудиту та аналізу використання виробничих запасів приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський».
Содержание
ВСТУП...……………………………………………………………………….
9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ…………......
13
1.1 Економічна сутність та основні завдання обліку виробничих запасів ………………………………………………………………..
13
1.2 Визнання та оцінка виробничих запасів ………...………….….
1.3 Загальна методика проведення аудиту виробничих запасів….
1.4 Методологічні засади аналізу використання виробничих запасів підприємства………………………………………………...
21
26
31
РОЗДІЛ 2. ПРАКТЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ХЛІБОЗАВОД ДУБО’ВЯЗІВСЬКИЙ»………………...
35
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства………………………………………………………...
35
2.2 Особливості первинного, аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів суб’єкта господарювання ……………
46
2.3 Інвентаризація виробничих запасів ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»…………………….……………………...………
53
2.4 Аналіз використання виробничих запасів та їх вплив результати діяльності пп «Хлібозавод Дубов’язівський»……
56
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………..
62
3.1 Шляхи удосконалення первинного і складського обліку виробничих запасів ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»………......
62
3.2 Впровадження аудиту виробничих запасів на ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»………………...……………………
3.3 Шляхи Удосконалення аналізу використання виробничих запасів на ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»……………………..
66
73
РОЗДІЛ РОЗДІЛ РОЗДІЛ РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ХЛІБЗАВОД ХЛІБЗАВОД ХЛІБЗАВОД ХЛІБЗАВОД ХЛІБЗАВОД ХЛІБЗАВОД ХЛІБЗАВОД ДУБОВ ДУБОВ ДУБОВ ДУБОВ ’ЯЗІВСЬКИЙ ЯЗІВСЬКИЙ ЯЗІВСЬКИЙ »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..…………. »……………………………………………..………….
83
4.1 Система управління охороною праці на підприємстві ……….
83
4.2 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці на приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський»…………
88
4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному обє’кті………………….................…………………………………...
91
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……..
94
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…..……………………………
99
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….
109
Работа содержит 1 файл
РЕФЕРАТ
Дипломна робота містить – 108 сторінок, 19 таблиць, 3 рисунки, список
літератури з 77 найменувань, 7 додатків.
Актуальність теми проведеного дослідження полягає в тому, що
ефективне використання виробничих запасів призведе до зменшення витрат,
собівартості
продукції,
підвищення
рентабельності,
покращання
матеріального та фінансового становища підприємства.
Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретичних, методичних і
практичних питань організації обліку, аудиту та аналізу використання
виробничих запасів, а також розробка шляхів їх удосконалення.
Об’єктом дослідження є процес організації обліку, аудиту та аналізу
використання виробничих запасів приватного підприємства «Хлібзавод
Дубов’язівський».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та
практичних аспектів обліку, аудиту та аналізу використання виробничих
запасів підприємства.
Під час дослідження використовувались діалектичні методи, синтез і
аналіз, індуктивний і дедуктивний методи. Поряд із загальнонауковими
методами нами були використані і специфічні методи: хронологічного і
систематичного спостереження, метод вимірювання господарських засобів і
процесів, метод реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;
узагальнення інформації з метою складання фінансової звітності.
Інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та
нормативні акти, що регламентують облік, аудит та аналіз виробничих
запасів, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі
Інтернет. Фактологічною основою проведеного дослідження є матеріали
первинного, аналітичного і синтетичного обліку та фінансова звітність
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський».
За результатами дослідження можна сформулювати такі висновки:
виробничі запаси – це складові предметів праці, які беруть участь у
виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у
виробничому процесі, споживаються протягом операційного циклу і
всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту;
вибір відповідного методу оцінки вибуття запасів сприяє оптимізації
діяльності та забезпечує покращення фінансового стану підприємства;
аудит виробничих запасів розкриває інформацію щодо залишків,
надходження, вибуття та інвентаризації виробничих запасів в усіх
суттєвих аспектах нормативних документів, які регламентують порядок
її підготовки й подання користувачам;
аналіз використання виробничих запасів являє собою визначення
методів найбільш комплексного та раціонального їх використання, що
призведе до зменшення собівартості продукції, підвищення
рентабельності, покращення матеріального та фінансового стану
підприємства;
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» є фінансово стійким, ліквідним та
платоспроможним, отриманий прибуток забезпечує самофінансування
та незалежність підприємства від зовнішніх джерел, водночас,
рентабельність підприємства за аналізований період має тенденцію до
зниження;
організація первинного, синтетичного та аналітичного обліку
виробничих запасів відповідає вимогам чинного законодавства;
організація проведення інвентаризації на підприємстві здійснюється у
встановлені строки, виявлені надлишки оприбутковуються, а нестачі
списуються на витрати або на винних осіб;
запаси підприємства для виготовлення продукції використовуються
ефективно, про що свідчать показники обсягу виробленої продукції
підприємства,
а
також
показники
матеріломісткості
та
матеріаловіддачі;
запропоновано застосовувати на підприємстві удосконалену форму
лімітно-забірної картки, яка є досить зручною для використання та
підвищить швидкість документообігу на підприємстві;
доцільно впровадити внутрішній аудит виробничих запасів, що дасть
змогу здійснювати постійний контроль над рухом виробничих запасів;
рекомендовано до застосування методику аналізу використання
виробничих
запасів для приватного
підприємства «Хлібзавод
Дубов’язівський», що
дозволить
вчасно
визначати
рівень
забезпеченості необхідними матеріалами та витратоємність обороту
виробничих запасів;
система управління охороною праці ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
знаходиться на належному рівні і діє відповідно до чинного
законодавства;
умови організації праці, створені на робочих місцях, відповідають
нормам і не шкодять здоров’ю працівників та якості виконуваних ними
обов’язків;
підприємством розроблені правила пожежної безпеки, дотримання яких
дозволять уникнути спричинення надзвичайних ситуацій на
підприємстві.
Одержані результати дослідження знайшли використання і впроваджені
в практику діяльності ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» (довідка № 171 від
25.05.2012 р.) та доповідалися на Міжнародній науково-практичній
конференції «Економічні погляди: теорія і практика» (м. Одеса, 3-4 лютого
2012 р.).
Ключові слова: виробничі запаси, методи оцінки, інвентаризація,
внутрішній аудит, аналіз, матеріаловіддача, матеріалоємність, охорона праці,
умови праці, пожежна безпека, служба охорони праці.
ЗМІСТ
ВСТУП...……………………………………………………………………….
9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АУДИТУ
ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ…………......
13
1.1 Економічна сутність та основні завдання обліку виробничих
запасів ………………………………………………………………..
13
1.2 Визнання та оцінка виробничих запасів ………...………….….
1.3 Загальна методика проведення аудиту виробничих запасів….
1.4 Методологічні засади аналізу використання виробничих
запасів підприємства………………………………………………...
21
26
31
РОЗДІЛ 2. ПРАКТЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ
ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПРИВАТНОМУ
ПІДПРИЄМСТВІ «ХЛІБОЗАВОД ДУБО’ВЯЗІВСЬКИЙ»………………...
35
2.1 Загальна
організаційно-економічна
характеристика
підприємства………………………………………………………...
35
2.2 Особливості первинного, аналітичного та синтетичного
обліку виробничих запасів суб’єкта господарювання ……………
46
2.3 Інвентаризація
виробничих
запасів
ПП «Хлібозавод
Дубов’язівський»…………………….……………………...………
53
2.4 Аналіз використання виробничих запасів та їх вплив
результати діяльності пп «Хлібозавод Дубов’язівський»……
56
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ,
АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………..
62
3.1 Шляхи удосконалення первинного і складського обліку
виробничих запасів ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»………......
62
3.2 Впровадження аудиту виробничих запасів на ПП
«Хлібозавод Дубов’язівський»………………...……………………
3.3 Шляхи Удосконалення аналізу використання виробничих
запасів на ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»……………………..
66
73
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ
СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ХЛІБЗАВОД
ДУБОВ’ЯЗІВСЬКИЙ»……………………………………………..………….
83
4.1 Система управління охороною праці на підприємстві ……….
83
4.2 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці на
приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський»…………
88
4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному
обє’кті………………….................…………………………………...
91
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……..
94
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…..……………………………
99
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 109
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ,
АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ
ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
1.1 Економічна сутність та основні завдання обліку виробничих запасів
Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів
підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі
позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності, при
визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при
висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до
оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені в грошові кошти
протягом року або одного операційного циклу.
Найпоширенішими видами запасів є сировина та матеріали,
незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для
перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини
(нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів,
залежать від особливостей підприємства. Так, машини і обладнання, що є
основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх
виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх
перепродаж – товаром [11].
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси
та розкриття її у фінансовій звітності визначають: П(С)БО 9 «Запаси»,
П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс»,
П(С)БО 16 «Витрати», а також Інструкція про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських
операцій підприємств і організацій.
Термін «запаси» у вітчизняній літературі з’явився із затвердженням
П(С)БО. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме
товарно-матеріальні цінності, предмети праці, матеріальні ресурси,
виробничі ресурси.
В одних економічних джерелах носять назву товарно-матеріальних
запасів (цінностей), в інших матеріальних ресурсів. Одні автори запаси
називають господарськими засобами, де розділяють їх на засоби праці та
предмети праці, інші «виробничими ресурсами», де поєднують матеріальні і
трудові ресурси. Так, В. Д. Новодворський зазначає, що «під виробничими
ресурсами розуміється сума складових ресурсів основних фондів, а також
матеріальних і трудових ресурсів» [51].
Cеред сучасних українських та західних вчених ця позиція є більш
визначеною. Так, під товарно-матеріальними запасами розуміють активи, які
призначені для продажу або будуть використовуватися для виробництва
товарів призначених для продажу. Із прийняттям в Україні національних
положень, які мають узгодженість з МСБО та у відповідності до
П(С)БО 9 «Запаси» цей термін має таке значення:
Запаси – активи, які:
– утримуються для подальшого продажу за умов звичайної
господарської діяльності;
– перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу
продукту виробництва;
– утримуються для споживання під час виробництва продукції,
виконання робіт та надання послуг, а також управління
підприємством [60].
Цієї точки зору дотримуються більшість авторів, що займалися
дослідженням даного питання, і у своїх працях надають саме таке
визначення. Серед них такі вітчизняні вчені як М. Т. Білуха,
А. М. Герасимович, М. В. Кужельний, В. Г Лінник та інші. Однак деякі вчені
надають своє визначення даної категорії. Так в роботах Ф. Ф. Бутинця,
М. С. Пушкара зазначається, що запаси ‒ це матеріальні ресурси (засоби
виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для
забезпечення
розширеного
відтворення,
обслуговування
сфери
нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які
зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного
використання [33].
В підручнику Ю. І. Осадчого дається таке визначення: запаси – це
оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують
її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується,
протягом одного року.
Ю. В. Пономарьов вважає, що до категорії виробничих запасів можна
віднести всю продукцію виробничо-технічного призначення, яка знаходиться
на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші
товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого
споживання.
Звичайно, не можна не погодитись з кожним з цих визначень, але слід
зазначити, що П(С)БО 9 дає найбільш точне, уніфіковане та досконале
пояснення даній категорії, відображаючи всі можливі випадки застосування
даного типу активів.
У навчальній літературі часто застосовується поняття «виробничі
запаси», замінене поняттям «матеріали». Деякі автори при визначенні
поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності».
Однак, поняття «цінності» є описовою категорією, ознакою, якісним або
критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи,
які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні
вигоди [51].
Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що
підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх
використанням, та коли їхня вартість може бути достовірно визначена.
Не визнаються запасами суми попередньої оплати за запаси. У такому
разі виникає заборгованість постачальника перед підприємством.
Підприємство включає до складу залишків запасів:
– власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих
цехах, які повністю ним контролюються;
– власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими
обмежений;
– запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів
підприємству перейшло право власності;
– невідфактуровані поставки.
Не включаються до складу запасів:
– матеріали, прийняті на переробку;
– матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;
– товари на комісії;
– матеріальні цінності, отримані за договорами схову;
– матеріальні цінності, отримані в довірче управління;
– попередня оплата за матеріальні цінності.
Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», виробничі запаси – це придбані або
самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на
підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального
операційного циклу.
Для накопичення та узагальнення інформації про наявність та рух
виробничих запасів використовуються активні інвентарні рахунки другого
класу Плану рахунків.
Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначений для обліку й узагальнення
інформації про наявність та рух належних підприємству запасів, сировини і
матеріалів, будівельних
матеріалів,
запасних
частин, матеріалів
сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів,
відходів основного виробництва.
Надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінка
відображається по дебету, а витрачання виробничих запасів для потреб
виробництва (експлуатації, виробництва), для переробки, відпуск (передача)
на сторону, уцінка – по кредиту. Господарські операції та кореспонденції
рахунків з обліку наявності та руху виробничих запасів наведені в додатку А.
Аналіз наукових розробок і публікацій щодо змісту категорії «запаси»
та порівняння понять «виробничі запаси», «матеріальні запаси», «матеріальні
ресурси» показав, що в економічній теорії при визначенні поняття
«виробничі запаси» необхідно враховувати їхню функціональну участь у
виробничому циклі. Адже в разі створення виробничих запасів із
комплектуючою
функцією
можна
погодитися
із
визначенням
О. М. Приймачок: «Виробничі запаси – це складові предметів праці, які
беруть участь у виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у
виробничому процесі, споживаються протягом операційного циклу і всю
свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту» [53].
При створенні виробничих запасів з обслуговуючою функцією
найбільш раціональним є таке визначення: під виробничими запасами слід
розуміти матеріальну продукцію виробничо-технічного призначення, яка
зберігається та обліковується на складах підприємств і підготовлена для
використання безпосередньо у процесі виробництва. При цьому чітко
розділяємо маркетинг забезпечення від маркетингу збуту [75], акцентуючи,
що виробничі запаси для забезпеченні виробничих програм у
бухгалтерському балансі підприємства відображені у статті «Виробничі
запаси», а запаси для збуту – відповідно у статті «Готова продукція».
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
– сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші
матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й
адміністративних потреб;
– незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і
складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних
процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують
роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання
незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано
доходу;
– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам,
передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються
протягом не більше одного року або нормального операційного циклу,
якщо він більше одного року.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна
група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на
підгрупи, а всередині них – на види, сорти, марки, типорозміри тощо.
Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто
систематизованим
переліком
матеріалів, що
використовується
підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту
присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця
виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх
документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці
(тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів
іншими), а також є обов’язковою умовою при автоматизованій обробці
інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому
разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна
визначити номер синтетичного рахунку, субрахунку, групу, найменування
запасу, його сорт і розмір.
Усі господарські засоби, а також процеси, що відбуваються на
підприємстві, з метою відображення їх в бухгалтерському обліку, порівняння
і узагальнення потребують певної оцінки. Від правильності вартісного
відображення об’єктів та змін, що відбуваються з ними в процесі здійснення
господарських операцій, значною мірою залежить об’єктивність даних для
загальної характеристики виробничих ресурсів підприємств і точність
визначення фінансових результатів.
У загальному вигляді розробки з теорії оцінки набули особливої
актуальності ще в ХХ столітті. Проте основні наукові дискусії з приводу цієї
проблеми є актуальними й сьогодні. Вивчаючи напрацювання вчених, можна
виділити різні підходи до визначення категорії оцінки. Зокрема основні ідеї
оцінки за вартістю визначили Р. Н. Антоні, Е. Леоте, А. Гільбо,
прихильником цієї гіпотези є також В. Я. Соколов. Трактування категорії
оцінки як собівартості
обґрунтоване
у
працях
Л. Я. Розенберга,
А. П. Рудановського [11].
Порядок формування первісної вартості запасів, що надійшли на
підприємство, наведено в таблиці 1.1 [30].
Якщо запаси доставляються власним автотранспортом, такі
транспортні витрати включаються до первісної вартості запасів.
Відповідно до П(С)БО 9 до первісної вартості запасів не включаються:
наднормативні втрати і нестачі запасів, проценти за користування позиками;
витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо
не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в
якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Таблиця 1.1 ‒ Порядок формування первісної вартості запасів
Спосіб
надходження
запасів
Як визначається первісна вартість запасів
Якою нормою
П(С)БО
регулюється
Придбані за
плату
складається із:
– сум, що сплачуються відповідно до договору
постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих
податків;
– сум ввізного мита;
– сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів,
що не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельних витрат, що є витратами на
заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за
вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування
П. 9 П(С)БО 9
запасів усіма видами транспорту до місця їх
використання, включаючи витрати на страхування
Продовження таблиці 1.1
ризиків транспортування запасів;
− інші витрати пов’язані із придбанням запасів і
доведенням їх до стану, в якому вони придатні
для використання із запланованою метою
(прямі матеріальні витрати, прямі витрати на
оплату праці, інші прямі витрати підприємства
на доопрацювання та підвищення якісно-
технічних характеристик запасів.
Якщо на момент оприбуткування запасів неможливо
достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси
можуть оцінюватися і відображатися за справедливою
вартістю з подальшим коригування до первісної
вартості.
Виготовлені
власними
силами
дорівнює виробничій собівартості запасів, що
визначається згідно з П(С)БО 16
П. 10 П(С)БО 9
Внесені до
статутного
капіталу
відповідає погодженій із засновниками (учасниками)
справедливій вартості запасів з урахуванням витрат,
передбачених П. 9 П(С)БО 9
П. 11 П(С)БО 9
Отримані
безоплатно
відповідає
справедливій
вартості
запасів
з
урахуванням витрат, передбачених П. 9 П(С)БО 9
П 12 П(С)БО 9
Отримані в
результаті
обміну на
подібні запаси
дорівнює балансовій вартості переданих запасів. якщо
балансова вартість переданих запасів перевищує їх
справедливу вартість, то первісна вартість отриманих
запасів визначається на рівні справедливої вартості.
різниця, що утворилася, включається до складу витрат
звітного періоду
П. 13 П(С)БО 9
Отримані в
результаті
обміну на
неподібні
запаси
відповідає справедливій вартості отриманих запасів
П. 13 П(С)БО 9
Названі витрати включаються до складу витрат того періоду, в якому їх
було здійснено (встановлено), із відображенням їх суми у Звіті про фінансові
результати. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не
змінюється.
Отже, запаси підприємства є необхідною складовою для нормальної
діяльності. Жодне підприємство у сфері матеріального виробництва не може
обійтися без запасів. Це один із найважливіших активів, які з-поміж іншого
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту
виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції,
виконання робіт та надання послуг. Виробничі запаси є основною складовою
собівартості готової продукції і, відповідно, впливають на розмір прибутку
підприємства. Саме тому обліку та оцінці запасів слід приділяти особливу
увагу.
1.2 Визнання та оцінка виробничих запасів
Оцінка виробничих запасів поряд із такими процесами, як визнання та
класифікація запасів, має визначальне значення на підприємстві. Законом
України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
встановлено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку є
єдиний грошовий вимірник [3]. Цей принцип передбачає, що «вимірювання
та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій
звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці». Забезпечення реальної дії
цього принципу передбачає вартісне вимірювання об’єктів бухгалтерського
обліку[41].
За визначенням А. М. Кузьминського. та Ю. А. Кузьминського «спосіб
вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення
називається оцінкою»[33].
Особливо ретельно та виважено з позиції ринкової економіки підходять
до оцінки виробничих запасів закордонні автори. Наприклад, Б. Нідлз,
Х. Андерсон, Д. Колдуелл, які характеризують оцінку запасів як одну з
найбільш цікавих проблем бухгалтерського обліку. Помилка в оцінці запасів
на кінець поточного року може мати негативний вплив на величину чистого
прибутку як у поточному, так і в наступному році. Оцінка запасів
безпосередньо впливає на розмір податку, який сплачується на прибуток.
Тобто виникає проблема з одного боку більш точного визначення прибутку, а
з іншого боку - бажання знизити податок на прибуток. О. Хорощак вказує,
що оцінка запасів вимагає підвищеної уваги, адже «їх балансова вартість
використовується при розрахунках фінансового стану підприємства
(показники ліквідності, платоспроможності)», тому потрібно враховувати
такий момент, що підприємство має на меті залучення додаткових партнерів.
Незважаючи на те, що більшість дослідників-економістів окремо
зупиняються на процесі оцінки, деякі питання, зокрема узагальнення
особливостей основних методів оцінки запасів та визначення їх недоліків і
переваг для здійснення обґрунтованого вибору, потребують уточнення та
систематизації.
Для оцінки балансової вартості запасів при відпуску у виробництво,
при продажу та іншому вибутті запасів застосовується один із таких методів,
наведених у п. 16 П(С)БО 9:
– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці продукції;
– середньозваженої собівартості;
– собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
– нормативних затрат;
– ціни продажу.
Для того, щоб правильно обрати метод, який краще за все застосувати
щодо списання виробничих запасів та відобразити в обліковій політиці,
необхідно зробити розрахунок результатів списання одних і тих самих
запасів різними методами. В сучасних умовах господарювання виробничі
запаси надходять на підприємство за різними цінами, які частіше за все
зростають, та від різних постачальників. В залежності від обраного методу
розмір витрат матеріалів та величина залишку можуть варіюватися [60].
Згідно з п. 16 П(С)БО 9 має виконуватись така умова: для всіх одиниць
податкового обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові
умови використання, застосовується тільки один метод оцінки. Як
зазначалось, одиницею обліку запасів є їх найменування або однорідна група
(вид). А оскільки метод оцінки застосовується для всіх одиниць запасів, що
мають однакове призначення та однакові умови використання, то для оцінки
вибуття окремих видів запасів можуть використовуватись різні методи. Так,
для оцінки вибуття матеріалів може застосовуватись метод середньозваженої
вартості, а для оцінки товарів – метод ціни продажу [57].
Характерні ознаки методів оцінки запасів наведемо в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 – Методи оцінки запасів при вибутті
Метод оцінки
Характерні ознаки методи (сутність методу)
Іденти-
фікованої
собівартості
відповідної
одиниці
запасів
оцінюється кожна одиниця запасів визначеного виду, які вибули, а також
запаси, які не замінюють один одного. Цей метод доцільно застосовувати
при невеликій кількості запасів, коли легко відстежити, за якою вартістю
запаси було зараховано на баланс. При цьому на підприємстві має бути
організований облік за кожним видом запасів.
Середньо-
зваженої
собівартості
зручний для підприємств, що мають велику кількість запасів різної
номенклатури. Оскільки в ході ведення господарської діяльності вартість
того ж самого виду запасів може коливатися, то кожна одиниця запасів
оцінюється за ціною, отриманою шляхом ділення сумарної вартості:
– залишку цих запасів на початок звітного місяця і вартості
одержаних запасів у звітному місяці на їх сумарну кількість
на початок звітного місяця і одержаних запасів у звітному
місяці;
– запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції
Собівартості
перших
за
часом
надходження
запасів (ФІФО)
базується на припущенні, що запаси використовуються у тій
послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які
першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття),
оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів
Нормативних
витрат
собівартість запасів, що вибули, визначається тільки виробничими
підприємствами, виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт,
послуг). Норми витрат установлюються підприємством самостійно з
урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих
потужностей і діючих цін. Щоб нормативні витрати були максимально
наближені до фактичних, норми витрат та ціни повинні регулярно
перевірятися та переглядатися підприємством
Ціни продажу
базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього
відсотка торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів
визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю
реалізованих товарів і сумою торговельної націнки.
Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної
вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки.
Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми
залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних
націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на
суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного
місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці.
Найпоширенішими методами вибуття запасів є метод середньозваженої
собівартості запасів та собівартості перших за часом надходження запасів.
Тому доцільно окремо розглянути переваги та недоліки даних методів
(таблиця 1.3).
Таблиця 1.3 – Порівняння методів оцінки запасів
Метод
Переваги
Недоліки
ФІФО
– метод простий у використанні та
запобігає можливості маніпулюванн
я прибутком;
– залишки невикористаних матеріалів
відображаються в активі балансу за
цінами, які максимально наближені
до реальної ринкової вартості на
дату складання звітності;
– вигідно застосувати при плановому
скороченні закупок матеріалів та
при очікуванні падіння цін на
продукцію, що виготовляється;
– в період постійного зростання цін
метод надає найбільш високий з
можливих рівень чистого доходу.
– метод призводить до заниження
величини витрат, які списуються за
закупівельними
цінами
на
собівартість
продукції,
що
реалізується;
– в період зростання цін підприємства
оголошують більший прибуток, ніж
справжній і виплачують надлишкові
кошти у вигляді прибуткових
податків;
– завищує фінансові результати, що в
умовах
інфляції
призведе
до
зниження
частки
купівельної
вартості
та
до
«вимивання»
оборотних
коштів
та
нестачі
платіжних ресурсів для придбання
нових партій товарів за цінами, які
постійно зростають;
– метод збільшує вплив циклу
економічного розвитку на показник
доходу обліку руху за кожною
одиницею.
Середньо-
зваженої
собівартості
– метод є найменш ризикованим,
щодо втрат прибутку при різкому
коливанні цін;
– вартість
запасів на
кінець
періоду, яка
визначається за
методом
середньої
вартості,
обліковує усі ціни, за якими
купувалися
товари
протягом
звітного періоду, і тим самим
згладжується
зростання
та
зменшення цін;
− метод полегшує роботу і не
вимагає детального обліку руху за
кожною одиницею товарів.
− не приділяється увага останнім за
часом цінам, а вони більш доречні в
оцінці доходу й при прийнятті
управлінських рішень;
в період підвищення цін метод
призводить
до
того,
що
підприємства оголошують більший
прибуток, ніж справедливий, в
результаті
чого
сплачуються
надлишкові кошти
в вигляді
податків.
Наступна оцінка виробничих запасів здійснюється на дату балансу.
Так, О. В. Соловйова, характеризуючи закордонний досвід, вказує, що
компанії повинні відображати кінцеву величину запасів згідно правила
нижчої оцінки, суть якої полягає у тому, що за принципом обачності запаси
оцінюються та відображаються за найменшою з можливих вартостей:
ринковою ціною чи собівартістю. Згідно В. І. Єфіменка, Л. І. Лук’яненка цей
принцип відображення запасів у балансі називає «принципом меншої
вартості». Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді
підприємство повинно відображати в обліку витрати (збитки) від знецінення.
В Україні на сьогоднішній день П(С)БО 9 «Запаси» закріплено правило
відображення величини виробничих запасів у балансі, яке відповідає
міжнародним стандартам та закордонному досвіду. Запаси відображають в
звітності за найменшою з двох оцінок – первісною вартістю або чистою
вартістю реалізації.
Зазначимо, що таке правило характерне та ефективно діє за умов
ринкової економіки, тоді як при планово-адміністративній системі
вітчизняними економістами воно не визнавалося та вважалося помилковим.
Так, наприклад, зазначалося, що при принципі мінімальної оцінки
господарські засоби оцінюються за ціною придбання, якщо вона менша від
ціни продажу, або за ціною продажу, якщо вона менше за ціну придбання. В
даному випадку явні витрати маскуються як господарські витрати, а
спекулятивний прибуток отримується в результаті виробництва. Ця точка
зору була породжена ідеологією. Сьогодні зрозуміло, що для залучення до
інвестування підприємств іноземних, вітчизняних інвесторів, кредиторів,
потрібна фінансова звітність, яка є реальною без навіть ймовірності
завищення активів. У такому разі, застосування принципу найменшої оцінки
є реалізацією принципу обачності, який гарантує правильність фінансової
звітності [46].
Отже, вибір методу оцінки вибуття запасів може суттєво впливати на
кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах
інфляції. Вибір підприємством відповідного методу оцінки запасів сприятиме
оптимізації діяльності підприємства, що у підсумку дасть можливість
отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.
1.3 Загальна методика проведення аудиту виробничих запасів
Запаси – це предмети праці, які утримуються для подальшого продажу
за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі
виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва та
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання
робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
До виробничих запасів відносять: сировину і матеріали, купівельні
напівфабрикати та комплектуючі, вироби, паливо, тару і тарні матеріали,
будівельні матеріали, передані на переробку, запасні частини, матеріали
сільськогосподарського призначення, інші матеріали.
Матеріальні витрати становлять 57,0-68,0 % собівартості продукції. Від
достовірності та об’єктивності відображення в бухгалтерському обліку та
звітності операцій із виробничими запасами залежить правильність
визначення основних
показників,
які
характеризують
результати
господарської
діяльності
та
реальний
фінансовий
стан
підприємства (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість,
прибуток, рентабельність, показники прибутковості акцій тощо). Тобто від
достовірності, об’єктивності, правдивості та повноти відображення
господарських фактів, пов’язаних із рухом виробничих запасів, залежить
правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників[10].
Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» та «Про аудиторську діяльність» визначено, що і бухгалтерський
облік і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для
прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої
інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та
рух грошових коштів підприємства.
До предмета аудиту виробничих запасів належать процеси та явища,
відображені документально, пов’язані з рухом виробничих запасів, їх
залишками, оцінкою тощо [10].
Об’єктами аудиту виробничих запасів є:
кількісне та якісне приймання запасів від постачальника, а також при
внутрішньому переміщенні в міжцеховому напрямку, між матеріально
відповідальними особами, складами та виробництвом. При цьому
досліджується повнота
оприбуткування запасів за даними
бухгалтерського обліку, їх відповідність за кількістю та якістю за
даними супровідних приймальних документів і складених матеріально
відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які
надійшли без супровідних документів;
умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності.
Досліджується, чи відповідає стан складського господарства вимогам
зберігання запасів (наявність ваг та час їх клеймування, обладнання
складів полицями, шафами,
контейнерами, протипожежним
обладнанням). Закріплення матеріальної відповідальності перевіряється
за даними договорів про матеріальну відповідальність, укладених між
адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;
норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання –
перевіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в
лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;
первинна документація з обліку запасів досліджується в частині
достовірності відображених у ній господарських операцій;
бухгалтерський облік та звітність вивчаються в частині достовірності
даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;
примітки до фінансової звітності. Досліджується інформація про
методи оцінки запасів; балансову (облікову) вартість запасів у розрізі
окремих класифікаційних груп; балансову (облікову) вартість запасів,
відображених
за
чистою
вартістю
реалізації,
балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на
комісію, в заставу, суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою
проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(С)БО 9;
брак та пошкодження запасів – досліджуються причини, які зумовили
виникнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат,
встановлюються особи, винні в злодіянні шкоди;
недостача цінностей та шкода, виявлені при інвентаризації, їх
обґрунтованість і відповідальні особи – узагальнюється дослідження
інших об’єктів, де виявлена шкода, перевіряється, чи підтверджується
їх розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними
доказами,
наскільки
правильно
встановлену
матеріальну
відповідальність
конкретних
працівників
і
розмір
їх
відшкодування [29].
Джерела інформації аудиту виробничих запасів являють собою
предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова
політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що
характеризує залишки і рух виробничих запасів.
Для узагальнення інформації про наявність та рух належних суб’єкту
господарювання предметів праці, призначених для обробки, переробки,
використання у виробництві й для господарських потреб, призначений
бухгалтерський рахунок класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про
наявність та рух належних підприємству виробничих запасів призначено
рахунок 20 «Виробничі запаси».
Здійснюючи аудиторське дослідження, аудитор вивчає документи, за
допомогою яких відтворює ланцюг господарських фактів від придбання
запасів, їх зберігання і до списання. Дослідження не обмежується вивченням
бухгалтерських документів. Аудит виробничих запасів не може
здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства
(накази про зміну матеріально відповідальних осіб, про проведення ревізій,
інвентаризацій, про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо),
висновків спеціалістів (щодо якості та придатності запасів, доцільності їх
придбання, списання) [38].
У ході аудиту використовуються акти ревізій та перевірок запасів,
складені відповідними контролюючими органами, а також інформація,
одержана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають
допоміжний характер, проте, їх дослідження дає можливість встановити
місця підвищеного інформаційного ризику.
Предметна область дослідження виробничих запасів включає:
внутрішні нормативні та загальні документи клієнта;
облікову політику клієнта з питань обліку виробничих запасів;
договори з матеріально відповідальними особами;
договори з контрагентами;
документацію суб’єктів внутрішнього контролю з питань контролю за
раціональним використанням та збереженням виробничих запасів;
первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для
ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів;
регістри зведеного синтетичного обліку (головна книга), оперативну,
статистичну та фінансову звітність;
інші документи, що відображають факти господарської діяльності,
пов’язані з придбанням та списанням виробничих запасів;
технологічний процес виробництва, а саме, інформаційні потоки щодо
руху сировини і матеріалів від складу матеріалів до складу готової
продукції, тобто проходження матеріалів від однієї стадії виробництва
до іншої, їх перетворення на готову продукцію.
Вивчаючи внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна
одержати інформацію про підприємство, його діяльність, особливості
технології, перелік виробничих запасів, їх потребу та наявність, кількість
місць зберігання. Особлива увага приділяється вивченню наказів про
призначення та просування по службі матеріально відповідальних осіб, а
також наказів про проведення тих чи інших заходів внутрішнього контролю –
ревізії та інвентаризації. Це дасть змогу аудитору встановити обсяг
інформації, що підлягає дослідженню, оцінити власні можливості, а також
час, необхідний для проведення перевірки.
При дослідженні внутрішніх нормативних та загальних документів
аудитор визначає питання, на яких необхідно загострити свою увагу при
подальшому вивченні інформації. Так, якщо в результаті дослідження
аудитор дійшов висновку, що окремий вид сировини є дефіцитним, то
виникає необхідність прослідкувати її рух та визначитися, чи не допускалися
випадки її недовкладення або підміни іншою із зниженням якості
виготовленої продукції. Аналіз інформації з наказів про призначення
матеріально відповідальних осіб та їх характеристик за даними особової
справи дає можливість сконцентрувати увагу на ступені довіри до них.
Наявність наказів про проведення контрольних заходів щодо збереження
виробничих запасів, про одержані результати ревізій та інвентаризацій
формує думку аудитора щодо довіри до системи внутрішнього контролю[38].
Вивчення договорів (індивідуальних та колективних) із матеріально
відповідальними особами (далі – МВО) дає можливість аудитору скласти
думку про дотримання вимог чинного законодавства клієнтом у роботі з цією
категорією працівників.
Аудитор у процесі свого дослідження повинен чітко відслідковувати
інформаційні потоки, пов’язані з господарськими діями чи подіями, від
прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення
факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах
обліку та звітності.
Аналіз облікової політики дає змогу встановити, яких методів
дотримується підприємство з питань первісної оцінки виробничих запасів, їх
переоцінки та методу оцінки виробничих запасів.
Таким чином, можна зробити висновок, що виходячи з вимог чинного
законодавства, метою аудиту виробничих запасів є висловлення аудитором
думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків
виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним
документам, які регламентують порядок її підготовки і надання
користувачам.
Розглядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно
пам’ятати, що область аудиторського дослідження виходить за межі
бухгалтерського обліку.
Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» поняття
аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку,
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам.
Загальне визначення завдання аудиту виробничих запасів полягає у
встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському
обліку та звітності всіх господарських фактів відносно залишків і руху
виробничих запасів.
1.4 Методологічні засади аналізу використання виробничих запасів
підприємства
Для характеристики ефективності використання виробничих запасів
застосовується система узагальнюючих і приватних показників
До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловіддача,
матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів
виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт
використання виробничих запасів.
Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному
вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні
(відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво
певного виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається).
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності
використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню
динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.
В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно
використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати
систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність
рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих
господарських результатів при найменших затратах, високої якості,
посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати
рівень економічної роботи в усіх ланках економіки [77].
Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та
підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому
властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження
господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню
оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського
рішення.
Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в
процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та
завдання, що сприяють її досягненню.
Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має
вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.
Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в
зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції [51].
Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання
виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори,
які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як
відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у
вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю
ефекту.
Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою
показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших
похибок, практично неможливе. Через це майже кожен показник має елемент
умовності.
Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних
цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнти
корисного використання матеріальних цінностей, витратний коефіцієнт
виходу продукції.
Друга група це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними
від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі
структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні
економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат,
витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень
тощо [35].
3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними
ознаками. Майже всі вони під системою показників використання
матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той
час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання
виробничих запасів.
Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня
використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами, але й виявити
резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у
собівартості продукції відображає не тільки рівень використання
матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно
матеріаломістким чи ні.
В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове
технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань
матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин
високо економні, мало відхідні і безвідхідні технологічні процеси.
Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення
зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів [42].
Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня
конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів
вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.
Важливим розділом аналізу є вивчення заходів, вжитих підприємством
по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки,
зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві
вторинних ресурсів і супутніх продуктів.
Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному,
так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні. Загальна
матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на
матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
Для того, щоб впевнитись в правильності використання виробничих
запасів та відображення їх в обліку проводиться інвентаризація.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА
АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПРИВАТНОМУ
ПІДПРИЄМСТВІ «ХЛІБЗАВОД ДУБО’ВЯЗІВСЬКИЙ»
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства
Дані дослідження, здійснені на прикладі приватного підприємства
«Хлібзавод Дубов’язівський», яке було створено 14 вересня 2003 року та
здійснює господарську діяльність, керуючись чинним законодавством
України, статутом та рішенням Виконавчого комітету Дубов’язівської
селищної ради Конотопського району Сумської області. Приватне
підприємство зареєстроване в органах податкової інспекції та фондах
соціального страхування, в які сплачує податки та внески. Юридична адреса
підприємства: 41655
Україна, Сумська область, Конотопський район,
смт. Дубов’язівка, вул. Трудова, 7; тел. (05447) 6-62-83, тел./факс (05447) 6-
29-1.
Підприємство діє на правах юридичної особи і має самостійний баланс,
здійснює діяльність на основі повного господарського розрахунку,
самоокупності та самофінансування. Підприємство має поточний рахунок в
банку, круглу печатку із своїм найменуванням українською мовою, кутовий
та інші штампи, фірмові бланки, логотип із своїм найменуванням
українською та російською мовами, знак на товари, що ним випускаються, та
послуги, що ним надаються, інші реквізити, необхідні для його діяльності.
Суб’єкт господарювання має право від свого імені здобувати майнові і
немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у судових
органах (суді, арбітражному і третейському судах).
На підприємстві працює 137 осіб. Організація бухгалтерського обліку
на підприємстві здійснюється відповідно до Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .
Бухгалтерія
Головний бухгалтер
Інженер по
праці
Інженер по
охороні
праці
Юрисконсульт
Директор
База
комплектації
Відділ
головного
механіка
Гараж
Відділ кадрів
Зам. директора
Планово-
виробничий
відділ
Кошторисно-
договірний
відділ
Матеріально-
технічне
забезпечення
Комерцій-
ний відділ
Відділ контролю
якості
Лабораторія
Виробничі
дільниці
Організаційна
структура
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський»
представлена на рисунку 2.1.
Рисунок 2.1 – Організаційна структура приватного підприємства
«Хлібзавод Дубов’язівський»
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно, з дня
реєстрації підприємства, головним бухгалтером та бухгалтерською службою.
Коло обов’язків головного бухгалтера визначається Законом України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На підприємстві
застосовується комп’ютеризована форма ведення бухгалтерського обліку із
застосуванням спеціальної бухгалтерської програми «1С: Підприємство».
Свою діяльність підприємство здійснює згідно Статуту підприємства,
керуючись при цьому нормативно-правовими актами України.
Метою діяльності підприємства є отримання прибутку внаслідок
задоволення законним шляхом інтересів і потреб фізичних і юридичних осіб,
захист соціально-економічних інтересів власника та членів трудового
колективу підприємства.
Основним напрямком діяльності ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» є
виробництво хлібних та хлібобулочних виробів. Також підприємство
здійснює інші види діяльності, зокрема:
− оптова,
роздрібна
та комісійна
торгівля хлібними та
хлібобулочними;
− купівля сільськогосподарської продукції та у населення та
організацій;
− посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною;
− оптова і роздрібна реалізація продукції власного і невласного
виробництва, комісійна і комерційна торгівля у торгову мережу
(магазини, супермаркети і т.п.);
− організація суспільного харчування.
Важливим етапом діяльності підприємства є дослідження динамічних
змін фінансово – економічних показників, які наведені у таблиці 2.1.
Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання доходу від
реалізації продукції, а саме в середньому на 10,3 % за аналізований період.
Якщо у 2009 році він становив 26 688 тис. грн., то у 2011 р. – 32 495 тис. грн.
Така ж тенденція до зростання притаманна і для показника чистого доходу
(11,8 %). За останні три роки діяльності собівартість наданих підприємством
послуг збільшилась і на кінець звітного періоду (2011 р.) становила 20 820
тис. грн.
Таблиця 2.1 – Фінансово-економічні показники діяльності приватного
підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» за 2009-2011 рр.
Показник
Рік
Середній
темп
росту, %
2009
2010
2011
Дохід від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг), тиc. грн.
26 688,00 26 773,00 32 495,00
110,3
Чистий
дохід
від
реалізації
продукції, тис. грн.
22 240,00 22 582,00 27 774,00
111,8
Собівартість
реалізованої
продукції,
тис. грн.
15 611,00 15 440,00 20 820,00
115,5
Чистий прибуток підприємства, тис. грн.
475,00
405,00
119,00
50,1
Валюта балансу, тис. грн.
7762,00
7191,00
6149,00
89,0
Власний капітал, тис. грн.
1238,00
1713,00
2249,00
53,8
Власні оборотні кошти, тис. грн.
836,00
1101,00
89,00
32,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн.
4496,00
3658,00
3642,00
90,0
Дебіторська заборгованість, тис. грн.
3332,00
3605,00
1306,00
62,6
Дані таблиці свідчать, про темпи зростання показників, що
характеризують фінансові результати діяльності підприємства значно
перевищують темпи росту валюти балансу.
Такі співвідношення є прийнятними і характеризують в цілому
ефективність використання капіталу. Валюта балансу за проаналізований
період зменшилась на 1613 тис. грн.
Тенденція збільшення власного капіталу до значення 2249 тис. грн. у
2011 р. характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл
прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову
рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних оборотних
коштів на 747 тис. грн. у 2011 році у порівнянні з 2009 може говорити про
зниження ліквідності активів підприємства.
Зменшення дебіторської заборгованості свідчать про те, що
підприємство використовує стратегію ненадання споживачам своєї продукції
товарних позик і, таким чином, не ділиться з ними частиною свого доходу.
Внаслідок прискорення платежів за продукцію підприємство не має потреби
брати кредити для забезпечення своєї діяльності, зменшуючи водночас власні
фінансові зобов’язання, що підтверджується значенням середнього темпу
росту кредиторської заборгованості, а саме 90,0 % за аналізований період.
Проведемо оцінку фінансового стану підприємства за допомогою
системи показників, що детально і всебічно характеризують господарський
стан підприємства. Залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати
відповідну кількість та види показників за такими ознаками, як динаміка та
структура валюти балансу, майновий стан підприємства, його прибутковість,
ліквідність та платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність.
Так, з метою оцінки майнового стану підприємства доцільно
використовувати п’ять показників, наведених у таблиці 2.2. Оцінка
комплексу показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно
використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням
основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється
підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання.
Таблиця 2.2 – Показники
майнового
стану
та
ефективності
використання основних засобів ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» за 2009-
2011 рр.
Показник
Рік
Середній темп
росту, %
2009
2010
2011
Коефіцієнт зносу
0,192
0,206
0,349
134,9
Коефіцієнт вибуття
0,005
0,007
0,021
204,9
Коефіцієнт оновлення
0,120
0,094
0,118
99,2
Фондовіддача
4,62
8,43
9,40
142,6
Фондоємність
0,22
0,12
0,11
70,7
Із таблиці 2.2 видно, що за досліджуваний період коефіцієнт зносу
збільшився на 34,9%. Це є ознакою погіршення матеріального стану
підприємства та його матеріально-технічної бази.
Коефіцієнт вибуття основних засобів у звітному періоді становить
0,021, він збільшився на 0,016 в порівнянні з 2009 роком. Це вказує на те, що
частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у
звітному періоді вибула через знос або з інших причин.
Коефіцієнт оновлення знизився на 0,002, це говорить про те, що
основні засоби на підприємстві майже не оновляються і це є негативним
явищем. Дані таблиці засвідчують зниження придатності основних засобів,
що є прямим наслідком їх зношеності, а також про реальну загрозу
скорочення виробничих потужностей підприємства, якщо не буде своєчасно
проведене оновлення його основних засобів. Крім того ефективність
використання основних засобів майже не змінилася, про що свідчить
зростання показника фондовіддачі у середньому на 42,6 % за три роки.
Щодо фондоємності, то слід сказати, що зниження цього показника на
29,3 % означає підвищення ефективності виробництва і використання
основних засобів.
Розглянемо показники ліквідності на основі даних таблиці 2.3.
Ліквідність означає здатність перетворити актив на грошові кошти
швидко і без втрат його ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність
підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для
погашення поточних зобов’язань.
Таблиця 2.3 – Показники ліквідності та платоспроможності приватного
підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» за 2009-2011 рр.
Показник
Рік
Середній темп
росту , %
2009
2010
2011
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,043
0,049
0,031
84,9
Коефіцієнт швидкої ліквідності
0,711
0,969
0,366
71,7
Коефіцієнт покриття
1,168
1,281
1,023
93,6
Чистий оборотний капітал, тис. грн.
836
1101
89
32,6
На основі даних показників слід зробити наступні висновки, що
коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2011 році знизився в порівнянні з 2009 р.
на 0,012, але якщо порівняти його з середнім за 2009-2010 рр., то можна
побачити відбулося його збільшення на 0,006. Такі зміни говорять про те, що
у 2011 році підприємство може негайно погасити 3,1 % своїх
короткострокових боргів, що звичайно менше ніж у попередніх роках.
Коефіцієнт швидкої ліквідності протягом 2009 року знаходився в
межах нормативного значення і склав 0,711. Це означає, що підприємство на
71,1 % здатне погасити свої поточні зобов’язань за умови своєчасного
проведення розрахунків з дебіторами.
У 2010 році коефіцієнт швидкої ліквідності знаходився вище
нормативного значення (0,969), що вказує на необхідність покращення
роботи з погашення дебіторської заборгованості та поверненню коштів
підприємству. А у 2011 році даний коефіцієнт знаходився нижче
нормативного значення і показував, що на 1,00 гривню поточних зобов’язань
підприємство має лише 0,37 грн. оборотних активів. Це є низьким рівнем
показника за рівнями більшості галузей.
Коефіцієнт покриття за досліджуваний період роках знаходиться в
межах норми і становив 1,168; 1,281; 1,023 відповідно. Це означає, що
підприємство своєчасно погашає свої зобов’язання.
Показник чистого оборотного капіталу показує,що за аналізований
період підприємство спроможне сплачувати свої поточні зобов’язання та
розширювати свою діяльність за рахунок чистого оборотного капіталу, про
це свідчить також відповідність цього показника його нормативному
значенню.
Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства
здійснюється за даними балансу підприємства. Цей аналіз дає змогу
охарактеризувати структуру джерел фінансування ресурсів підприємства,
ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх
джерел фінансування діяльності.
Дані аналізу фінансової стійкості підприємства наведені в таблиці 2.4.
Одним із найважливіших показників фінансової стійкості підприємства
є коефіцієнт автономії. У 2011 році він становив 0,366, що значно вище за
значення у попередніх роках (0,159; 0,238) при нормативному значенні 0,600.
Це говорить про залежність підприємства від зовнішніх джерел
фінансування. Частина власних коштів підприємства у загальній сумі засобів,
авансованих у діяльність підприємства становить лише 36,6 %.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує, що співвідношення власних і
залучених засобів, вкладених у його діяльність є нижчим, ніж нормативне
значення цього показника і говорить про те, що підприємство не залучає
зовнішні джерела фінансування.
Таблиця 2.4 – Показники
фінансової
стійкості
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» за 2007-2009 рр.
Показник
Рік
Середній темп
росту ,%
2009
2010
2011
Коефіцієнт автономії
0,159
0,238
0,366
151,7
Коефіцієнт фінансової стійкості
0,191
0,316
0,577
173,8
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
0,675
0,643
0,041
24,6
Коефіцієнт фінансування
5,269
3,198
1,734
57,4
Коефіцієнт
забезпеченості
власними
оборотними коштами
0,144
0,219
0,222
124,2
За проаналізований період коефіцієнт маневреності власного капіталу
значно знизився. Таке зниження є негативним явищем в роботі підприємства.
Майже 75,4 % власного капіталу підприємства зосереджено у оборотних
активах (в фінансуванні поточної діяльності), тобто підприємство більш
активно працює у порівнянні з 2009 роком.
Коефіцієнт фінансування за останні три роки знизився на 3,535 і у
2011 році становив 1,734. Таке значення показника вказує на те, що більша
частина майна підприємства сформована за рахунок власних коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами зріс на
24,2 % й тримається в межах нормативного значення. Це свідчить про те що
підприємство є платоспроможним. Проаналізувати ефективність основної
діяльності підприємства дозволяє аналіз ділової активності. Він здійснюється
за допомогою коефіцієнтів оборотності.
Оцінка ділової активності передбачає виявлення результативності
діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної
оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що
формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних
показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.
Наступним етапом аналізу є розгляд показників ділової активності, які
показують швидкість обертання матеріальних запасів підприємства, його
активів, розрахунків зі своїми контрагентами та ін. Вони характеризують
інтенсивність використання засобів підприємства і показують наскільки
ефективно адміністрація керує підприємством. Такі показники представлені в
таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Показники
ділової
активності
приватного
підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» за 2009-2011 рр.
Показник
Рік
Середній
темп росту,
%
2009
2010
2011
Коефіцієнт
обертання
матеріальних
запасів
8,941
8,628
8,467
97,3
Період обертання матеріальних запасів,
дні
40
42
43
103,7
Коефіцієнт обертання активів
2,975
3,514
4,664
125,2
Період обертання активів, дні
121
102
77
79,8
Коефіцієнт обертання
кредиторської
заборгованості
6,267
8,056
7,857
111,9
Період
обертання
кредиторської
заборгованості, дні
57
45
46
89,8
Коефіцієнт
обертання
дебіторської
заборгованості
6,412
9,774
11,961
136,6
Період
обертання
дебіторської
заборгованості, дні
56
37
30
73,2
Операційний цикл, дні
217
181
150
83,14
Фінансовий цикл, дні
160
136
104
80,6
За аналізований період коефіцієнт оборотності матеріальних запасів
знизився на 0,474. Це свідчить про те, що швидкість реалізації товарно-
матеріальних запасів знижується. Це видно з показника періоду обертання
матеріальних запасів, якщо у 2009 році він становив 40 днів, то у 2011 році –
43 дні.
Коефіцієнт оборотності активів має тенденцію до зростання, якщо у
2009 р він становив 2,975, то у 2011 році він склав 4,664, це говорить про те,
що усі наявні ресурси, незалежно від джерел їх залучення, ефективно
використовуються підприємством. І період їх обертання знизився з 121 дня
до 77 днів. Це явище є позитивним.
Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості у 2011 році зріс у
порівнянні з 2009 роком на 1,789, а в порівнянні з 2010 р. – знизився на 1,590,
це говорить про те, що швидкість обертання кредиторської заборгованості в
кінцевому випадку все рівно прискорилась на 7 днів.
Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості зріс 36,6 %, це
свідчить про те, що швидкість обертання дебіторської заборгованості зросла,
період обертання її зменшився з 56 днів до 30. Також помітне зниження
тривалості операційного циклу, тобто періоду між витрачанням грошових
коштів на придбання матеріальних оборотних активів до надходження
грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.
Впродовж останніх двох років зменшується значення тривалості
фінансового циклу підприємства. Якщо у 2009 році воно становило 160 днів,
у 2010 році – 136 днів, то у 2011 році вже 104 дні. І викликано це,
зменшенням поточних зобов’язань, наявністю власного оборотного капіталу,
прибутковою діяльністю підприємства.
Важливою складовою аналізу фінансово-господарської діяльності
підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності є оцінка його
рентабельності (таблиця 2.6).
Отримані значення показника рентабельності діяльності показують, що
за проаналізований період ефективність господарської діяльності знизилась.
Причиною цього могло бути підвищення собівартості продукції під впливом
інфляційних процесів в Україні, уповільнення розрахунків з контрагентами
та ін.
Розрахунок показника рентабельності виробництва продукції дозволяє
зробити висновок про, те що на підприємстві спостерігається тенденція до
зниження рентабельності продукції.
Таблиця 2.6 – Показники
рентабельності
ПП «Х
лібзавод
Дубов’язівський
» за 2009-2011 рр.
Показник
Рік
Середній
темп росту,
%
2009
2010
2011
Рентабельність діяльності
0,02
0,02
0,01
70,7
Рентабельність виробництва продукції
0,08
0,07
0,03
61,2
Рентабельність власного капіталу
0,32
0,21
0,05
39,5
Рентабельність активів
0,06
0,06
0,04
81,6
Рентабельність власного капіталу підприємства за проаналізований
період також знизилась із 0,32 у 2009 р. до 0,05 у 2011 р. Це свідчить про те,
кошти є недостатньо ефективно вкладені в підприємство. Хоч на
підприємстві
простежується тенденція до
зниження
показників
рентабельності, але їх значення не виходять за межі нормативних значень
цих показників. Тому можна сказати,що підприємство має задовільну
структуру активів, що гарантує йому отримання прибутку і тенденцію до
його збільшення. В цілому слід зазначити, що динаміка показників
ліквідності є позитивною. Зменшення короткострокової заборгованості
підприємства збільшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.
Підводячи загальний підсумок за усіма вище наведеними
розрахунками стверджуємо, що протягом 2009-2011 років підприємство є
ліквідним та платоспроможним.
Підприємство ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» є фінансово стійким.
Ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повертаються за рахунок
грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених
джерел формування активів.
Поряд з позитивними моментами діяльності підприємства слід
виділити і те, що за аналізований період рентабельність продукції має
тенденцію до зниження, це в подальшому може призвести до того, що
підприємству стане не вигідно виробляти свою продукцію.
2.2 Особливості первинного, аналітичного та синтетичного обліку
виробничих запасів суб’єкта господарювання
До виробничих запасів на підприємство надходить сировина, основні
та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі
вироби, тара, запасні частини та ін. На ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» у
процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів.
У собівартості продукції багатьох галузей питома вага витрат
матеріалів становить 65,0-90,0 %. Тому з метою скорочення матеріальних
витрат у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості,
ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно знаходити внутрішні резерви.
При цьому велике значення мають правильна організація бухгалтерського
обліку виробничих запасів, а також основи його побудови.
Для зберігання виробничих запасів на підприємстві знаходяться
складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями
(стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри,
ваги). Матеріали на складах розміщуються за секціями, а всередині
останніх – за окремими групами і типо-, сорторозмірами (на полицях, у
штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти,
видати й перевірити наявність. У місцях зберігання на кожному виді
виробничих запасів прикріплюють ярлик, на якому наведено дані про
місцезнаходження відповідного матеріалу.
Щоб правильно організувати облік виробничих запасів, на
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» встановлено осіб, які відповідають за
прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючі складами,
комірники, експедитори і ін.), за зберігання довірених їм матеріальних
цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо
обліку матеріалів. Також на підприємстві є список посадових осіб, які мають
право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів,
давати дозвіл (пропуск) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.
Основні документи, які використовуються в обліку виробничих запасів
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» відповідно до класифікаційних ознак
наведений у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7 – Класифікація документів, які використовуються в обліку
виробничих запасів ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
Найменування
документа
Класифікаційна ознака
за призначенням
за порядком
складання
за способом
відображення
операцій
за місцем
складання
Товарно-
транспортна
накладна
виправдний
(виконавчий)
первинний
разовий
зовнішній
Матеріальний
звіт
виправдний
(виконавчий)
первинний
разовий
зовнішній
Рахунок-фактур
розпорядчий
первинний
разовий
зовнішній
Акт приймання
виправдний
(виконавчий)
первинний
накопичувальний
внутрішній
Лімітно-забірна
карта
комбінований
первинний
накопичувальний
внутрішній
Прибутковий
ордер
комбінований
первинний
разовий
внутрішній
Акт-вимога на
заміну
комбінований
первинний
разовий
зовнішній
Накладна
на
відпуск
комбінований
первинний
разовий
внутрішній
Своєчасна підготовка інформації про діяльність підприємства
залежить, перш за все, від своєчасного оформлення і подання в бухгалтерію
первинних документів з місць виробництва продукції, виконання робіт,
послуг; зі складів виробничих і товарних запасів та інших структурних
підрозділів підприємства.
З метою своєчасного отримання первинних документів з місць їх
виписування наказом керівника встановлено графік документообігу, яким
регулюється порядок і строки складання, подання в бухгалтерію документів,
а також призначаються конкретні виконавці, відповідальні за дотримання
встановленого порядку і строків.
Документообіг за операціями із запасами починається з оформлення
документів при їх оприбуткуванні. Виробничі запаси, які надходять на
підприємство,
оприбутковуються
матеріально
відповідальними
особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на
підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур акту про
приймання матеріалів, і оформляються прибутковим ордером типової форми
№ М-4. Його складає матеріально відповідальна особа в двох примірниках у
день прибуття цінностей на склад.
Товарно-транспортна накладна (далі – ТТН) є підставою для списання
товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) у продавця та оприбуткування
їх у покупця, а також для обліку транспортної роботи. ЇЇ оформлює
вантажоодержувач. Виписують ТТН на кожну партію вантажу в чотирьох
примірниках: перший залишається у вантажовідправника, другий, третій і
четвертий, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника,
віддають водію.
Типову форму рахунку-фактури на сьогодні законодавчо не
затверджено, тому на підприємстві складають його у довільному порядку.
Крім того, до рахунку-фактури можна включати додаткові дані, такі як
відомості про статус платника податку, інформацію про строки оплати
виписаного рахунка-фактури, а також способи підтвердження оплати.
Акт про приймання матеріалів (форма № М-7) складають, якщо є
розбіжності в кількості та якості запасів, що надійшли на підприємство, із
даними супровідних документів, якими вони оформлені. Після приймання
цінностей акти з доданими документами передають: один – до бухгалтерії
підприємства для обліку переміщення матеріальних цінностей, а другий – до
відділу постачання або юридичного відділу для направлення листа-претензії
постачальнику. Додаткові відомості, які в подальшому знадобляться для
юридичного врегулювання спірних питань, записують у рядку «Інші дані».
Картку складського обліку матеріалів (форма № М-12) застосовують
для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом і розміром у
номенклатурних номерах. Веде її матеріально відповідальна особа (комірник,
завскладом). Записи в картці роблять у день, коли оприбутковано або
відвантажено матеріали на основі первинних документів.
Відпуск запасів (внутрішнє переміщення) оформляється лімітно-
забірними картками, актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск)
матеріалів, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення)
матеріалів.
Лімітно-забірна картка (форма № М-8) слугує для оформлення
багаторазового відпуску одного номенклатурного номера ТМЦ на один
місяць. Відповідає за її складання відділ постачання або плановий відділ.
Лімітно-забірну картку заповнюють у двох примірниках. Один із них
передають у цех, тобто тому, у кого ці запаси зберігаються і хто їх
видаватиме. Другий примірник – споживачу матеріалів.
Акт-вимогу на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма № М-10)
складають при додатковому відпуску матеріалів як у межах ліміту, так і при
понадлімітних витратах.
Накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
(форма № М-11) використовують, щоб враховувати рух ТМЦ усередині
підприємства, а також відпускати їх структурним підрозділам, розміщеним за
межами його території, і реалізовувати запаси стороннім організаціям.
Накладну-вимогу складають у двох примірниках: перший – передають
завідувачу складу для підтвердження відпуску ТМЦ, другий – одержувачу.
Залишки матеріалів на складі оформлюються у відомості обліку
залишків матеріалів на складі (форма № М-14) та у матеріальному звіті
(форма № М-19), який складається матеріальною особою у кількісному
вираженні та в одному примірнику після закінчення місяця.
Усі первинні документи на оприбуткування та відпуск запасів
матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром
приймання-здачі документів (форма № М-13) передаються для обробки до
бухгалтерії.
Згідно з обліковою політикою підприємства оцінка запасів
здійснюється за методом нормативних витрат. Тобто собівартість запасів, що
вибули, визначається тільки виробничими підприємствами, виходячи з норм
витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються
підприємством самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання
запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Щоб нормативні
витрати були максимально наближені до фактичних, норми витрат та ціни
регулярно перевіряються та переглядаються підприємством.
Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів на
приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський» використовується
активний рахунок 20 «Виробничі запаси», до якого відкривається дев’ять
субрахунків:
− 201 «Сировина й матеріали»;
− 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
− 203 «Паливо»;
− 204 «Тара й тарні матеріали»;
− 205 «Будівельні матеріали»;
− 206 «Матеріали, передані в переробку»;
− 207 «Запасні частини»;
− 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;
− 209 «Інші матеріали».
В дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси» і відповідних субрахунках
відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від
постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників
підприємства тощо).
Облік придбання запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його
субрахунках ведеться за фактичною собівартістю придбання, тобто за
первісною вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю
запасів. Якщо є можливість, такі витрати відносять на конкретний
номенклатурний номер прямим способом. У більшості випадків це зробити
практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на
окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило,
субрахунки другого порядку до субрахунків рахунку 20.
Розрахована сума транспортно-заготівельних витрат списується з
кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» в дебет тих самих рахунків, на які
списана вартість запасів за обліковими цінами. За кредитом цього рахунка та
його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів
на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби,
відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.
Питання організації аналітичного обліку (за номенклатурними
номерами) вирішується з формуванням облікової політики підприємства.
Оскільки на підприємстві велика номенклатура запасів, то воно застосовує
оперативно-бухгалтерський метод обліку. За цим методом кількісно-
сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально відповідальними
особами в картках складського обліку (форма № М-12), які відкриваються
бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально
відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження
та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для
записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.
Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з
регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку
та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху
запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює
означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні
метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків,
субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.
Для погодження даних кількісного складського обліку з вартісним
бухгалтерським застосовуються книги залишків матеріалів (сальдові
відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально відповідальної
особи окремо. У ці регістри на кожне перше число місяця матеріально
відповідальні особи переносять з карток складського обліку перевірені
бухгалтерією залишки матеріалів. Книги (відомості) заповнюються
відповідно до номенклатурних номерів і однорідних груп.
У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими
ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних
груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за
даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи
збігаються, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними
одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами.
Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія
здійснює перевірку та виявляє помилки.
Оперативно-бухгалтерський метод можна застосовувати як за ручної,
так і за комп’ютерної обробки інформації. У разі невеликої номенклатури
запасів у бухгалтерії може вестися аналітичний облік наявності та руху
запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так і у вартісному
виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб
прибутково-видаткових
документів бухгалтер
оформлює відомості
оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються
для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних
номерів, тобто кількісно-сумового обліку, де й відображається інформація
про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й
залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського
та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних
оборотних відомостей і даних карток складського обліку.
Таким чином, можна детально розібратися в системі обліку
надходження виробничих запасів на підприємство та їх відпуску і вибуття та
оформлення їх відповідними документами. Приватне підприємство
«Хлібзавод Дубов’язівський» відкриває аналітичні рахунки в залежності від
потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Підприємство
самостійно вирішує, як організувати аналітичний облік виробничих запасів
залежно від конкретних умов діяльності підприємства та ведення
бухгалтерського обліку.
Обліковою політикою ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» визначено що
найбільш ефективним методом оціни запасів підприємства є метод
нормативних витрат.
2.3 Інвентаризація
виробничих
запасів
ПП «Хлібозавод
Дубов’язівський»
Одним з основних методів бухгалтерського обліку, який дозволяє
виявити зміни, що відбуваються з матеріальними цінностями підприємства є
інвентаризація. Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності та
стану цінностей на певну дату за допомогою реєстрації вимірювання,
зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними
бухгалтерських записів.
Проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків
виробничих запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог
Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків
та інших активів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від
11.08.94 р. № 69.
Інвентаризація виробничих запасів на ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника
підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності
матеріально відповідальних осіб.
Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в
інвентаризаційний опис (форма № 21), який складається в двох примірниках і
підписується всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у
матеріально відповідальної особи, а другий – передається до бухгалтерії. В
бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах,
звіряють з даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності, по яких
виявлені розбіжності (залишки, нестача), записують в порівняльну відомість,
а матеріально відповідальна особа повинна надати інвентаризаційній комісії
письмове пояснення щодо причини їх виникнення.
Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних
різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику
підприємства. Керівник повинен прийняти рішення щодо оприбуткування
надлишків та списання недостач матеріальних цінностей й затвердити
протокол у 5-денний строк.
Розмір збитку по недостачі та псуванню матеріальних цінностей, який
підлягає відшкодуванню винними особами, визначається відповідно до
Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству,
установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або
втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей»,
затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 р. № 218, та
Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі (псування)
матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 22.01.96 р. № 116 (із змінами, внесеними відповідно з
Постановами КМУ від 27.08.96 р. № 1009, від 20.01.97 р. № 34, від 15.12.97 р.
№ 1402). За іншими матеріальними цінностями для визначення розміру
збитків від розкрадання, псування та недостачі керуються Порядком № 116.
Згідно з зазначеним Порядком розміру збитків від розкрадання,
псування, недостачі матеріальних цінностей визначається за балансовою
вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але
не менше 50,0 % від їх балансової вартості на час виявлення таких фактів з
урахуванням індексу інфляції (який щомісячно визначається Держкомстатом
України), відповідного розміру податку на додану вартість та акцизного
збору за формулою 2.1:
(2.1)
де Р
з
розмір збитку;
Бв балансова вартість;
А сума нарахованої амортизації;
І
інф
індекс інфляції;
ПДВ податок на додану вартість;
А
з
акцизний збір;
В
п
- вартість пошкоджених матеріальних цінностей;
Вр вартість матеріальних цінностей, що були вкрадені.
К коефіцієнт, що застосовується до відповідної групи цінностей.
Вартість продовольчих товарів, роздрібні ціни на які дотуються
державою, оцінюється з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій.
Розмір збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування)
бланків цінних паперів та документів суворого обліку визначається з
застосуванням коефіцієнтів:
− 5,0 до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і
документів суворого обліку, або до вартості документів суворого
обліку, встановленої законодавством;
− 50,0 до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів і
документів суворого обліку, на яких не вказана номінальна вартість або
вартість яких не встановлена законодавством.
При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік надлишків
та недостач запасів, що виникають внаслідок пересортиці, може бути
допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої
матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з матеріальними
цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають
схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару - при відпуску
її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості недостач і надлишків при
більшій вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що
допустили пересортицю, і з них стягується.
Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові
різниці розглядаються як недостачі цінностей понад норми природного
збитку з віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі
в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обґрунтоване
рішення, чому такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.
Перевищення вартості цінностей, що виявилися в надлишку, проти
вартості цінностей, що виявилися у недостачі при пересортиці, відноситься
на доходи операційної діяльності підприємства.
Підводячи підсумок можна сказати, що
на
приватному
підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський» до організації проведення
інвентаризації відносяться належним чином. Інвентаризація на підприємстві
проводиться в строки, виявлені надлишки оприбутковуються, а нестачі
списуються на витрати або на винних осіб, діяльність яких призвела до
втрати матеріальних цінностей. Для цього підприємством застосовується
формула для визначення збитку, який отримує підприємство внаслідок
виникнення недостачі, знищення, розкрадання цінностей.
2.4 Аналіз використання виробничих запасів та їх вплив на результати
діяльності ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
В умовах ринкової економіки розширення виробництва продукції
відбувається не стільки за рахунок приросту виробничих запасів, скільки
внаслідок підвищення ефективності їх використання. Таким чином, можна
сказати, що важливим напрямом аналізу є вивчення закономірностей витрат
матеріалів та резервів подальшого їх зниження.
Для того щоб надати характеристику ефективності використання
сировини та матеріалів використовується система узагальнюючих та
часткових показників, розрахунок яких ґрунтується на показнику
матеріальних витрат. Це можна пояснити тим, що в процесі виробництва
готової продукції виробничі запаси поступово споживаються, а їх вартість
враховується у витратах виробництва як матеріальні витрати.
Для детальнішого аналізу використання виробничих запасів
користуються частковими показниками, які характеризують споживання
окремих складових матеріальних ресурсів (основних і допоміжних
матеріалів, палива, енергії тощо). Найважливішим серед перелічених
показників вважають матеріаломісткість продукції,
Результати аналізу динаміки показників ефективності використання
виробничих
запасів
на
приватному
підприємстві «Хлібзавод
Дубов’язівський» наведемо в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 – Динаміка показників використання виробничих запасів
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
Показник
Рік
Абсолютне
відхилення,
(+; -)
2009
2010
1011
Обсяг виробленої продукції у порівнянних
цінах (без пдв і акцизного збору), тис. грн.
22 240
22 582
27 774
+5 534
Cобівартість
виробленої
продукції,
тис. грн.
15 611
15 440
20 820
+5 209
Матеріальні витрати на виробництво
продукції, тис. грн.
17166
17 849
16 204
−926
Матеріаломісткість продукції, коп./грн.
0,77
0,79
0,58
−0,19
Матеріаловіддача продукції, коп./грн.
1,30
1,27
1,71
+0,41
Частка матеріальних витрат у собівартості
продукції, %
90,9
86,5
128,5
+37,6
Аналіз використання виробничих
запасів ПП
«Хлібзавод
Дубов’язівський» свідчить про підвищення ефективності їх використання за
аналізований період. У 2009 році матеріаломісткість становила 0,77 грн., а у
2011 – 58 грн., тобто використання матеріалів зменшилось на 0,19 грн. на
кожну гривню виробленої продукції. Відповідно спостерігається збільшення
протягом періоду матеріаловіддачі продукції на 0,41 грн. Це сприяє
зростанню обсягу виробленої продукції і кожної гривні витрачених
матеріальних ресурсів.
Частка матеріальних витрат у собівартості продукції займає більше
половини, що свідчить про високу матеріаломісткість продукції з тенденцією
до зниження (у 2009 році – 99,9 %, у 2010 році – 86,5 %, а у 2011 – 128,5 %).
Можливими
шляхами
подальшого
поліпшення використання
матеріалів є рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей;
формування запасів у межах можливого мінімуму для постійного
забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання
непотрібних і реалізація надлишкових матеріалів.
В процесі аналізу виробничих запасів особливого значення надають
вивченню причин зміни матеріаломісткості продукції. Проводиться такий
аналіз на трьох рівнях:
− матеріаломісткість всієї виробленої підприємством продукції;
− матеріаломісткість конкретного виду продукції;
− матеріаломісткість одиниці продукції (питома матеріаломісткість).
Матеріаломісткість
продукції
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський»
залежить від суми матеріальних витрат на її виробництво, а також від обсягу
і структури виробленої продукції. В свою чергу, на величину матеріальних
витрат впливають: кількість і структура виробленої продукції, питомі
витрати матеріалів і вартість цих матеріалів, а на обсяг виробленої
продукції – кількість і структура виробленої продукції, а також відпускні
ціни на неї.
Аналіз матеріаломісткості окремих видів продукції проводять з метою
оцінки її рівня та встановлення причин зміни. До основних причин належать
зміна питомих витрат матеріалів, ціни матеріалів і ціни одиниці продукції.
Матеріаломісткість одиниці продукції залежить від кількості (маси)
витрачених матеріалів на її виготовлення та середньої вартості одиниці
матеріальних ресурсів.
Для визначення причин зміни виробничої собівартості продукції
використовують методи факторного аналізу. Аналіз рівня використання
виробничих запасів ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» наведено у таблиці 2.9.
Таблиця 2.9 – Використання виробничих запасів ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський»
Показник
Рік
Абсолютне
відхилення,
(+; -)
2009
2010
2011
Виробнича
собівартість
продукції,
тис. грн.
15611
15440
20820
+7209
Залишок виробничих запасів на початок
року, тис. грн.
2269
1223
2356
+89
Річні надходження виробничих запасів,
тис. грн.
1609
1745
1812
+203
Використання виробничих запасів на
виробництво продукції, тис. грн.
1046
1133
1206
+160
Відходи виробничих запасів, тис. грн.
−
−
−
−
Залишок виробничих запасів на кінець
року, тис. грн.
1223
2356
2562
+1339
Витрати виробничих запасів на одиницю
виготовленої продукції, грн.
0,15
0,08
0,11
−0,04
Виробнича собівартість продукції у звітному 2011 році становить
20 820 тис. грн., вона зросла в порівнянні з 2009 роком на 7209 тис. грн.
зокрема за рахунок зміни річних надходжень виробничих запасів,залишків
виробничих запасів,витрат виробничих запасів на одиницю виготовленої
продукції.
Аналіз рівня використання виробничих запасів ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» свідчить, про підвищення виробничої собівартості
продукції за аналізований період. Таке збільшення відбулося за рахунок
одного фактора – збільшення річних надходжень виробничих запасів на
203,0 тис. грн.
Зменшення витрат виробничих запасів на одиницю продукції з 0,15 до
0,11 грн. на одиницю продукції забезпечило підвищення виробничої
собівартості продукції на 88 053,6 тис. грн. Це в свою чергу може призвести
до підвищення ціни на продукцію підприємства.
Вплив ефективності використання виробничих запасів на обсяг
виробленої продукції (далі - ОВП) визначають з різним рівнем деталізації.
Факторами першого рівня є зміна матеріальних витрат (далі - МВ) і
ефективність їх використання (матеріаловіддача – М
в
). Факторна модель
обсягу виробленої продукції може бути наведена у такому вигляді:
(2.2)
де ОВП - обсяг виробленої продукції, тис. грн.;
МВ - матеріальні витрати, тис. грн.;
М
в -
матеріаловіддача, коп./грн.
Для визначення впливу за мультиплікативною моделлю застосовують
будь-який метод детермінованого факторного аналізу, а за кратною – лише
метод ланцюгових підстановок або інтегральний метод.
Таблиця 2.10 – Вплив ефективності використання виробничих запасів
на обсяг виробленої продукції ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
Показник
Рік
Абсолютне відхилення,
(+; -)
2009
2010
2011
2010/2009 2011/2010
Обсяг
виробленої
22 240
22 582
27 774
+342
+5192
продукції, тис. грн.
Матеріальні
витрати,
тис. грн.
17 166
17 849
16 204
+683
−1645
Матеріаловіддача,
коп./грн.
1,30
1,27
1,71
−0,03
+0,44
Обсяг виробленої продукції ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» у
2011 році збільшився на 5192 тис. грн. порівняно з 2010 роком, ці зміни
відбулися за рахунок двох
факторів – матеріальних
витрат та
матеріаловіддачі.
Матеріальні витрати зросли у 2010 році порівняно з попереднім роком
на 683 тис. грн., що зумовило збільшення обсягу виробленої продукції на
342 тис. грн.
Отже, зростання обсягу виробленої продукції за 2011 рік відбулося за
рахунок збільшення матеріальних витрат. В свою чергу, на величину
матеріальних витрат впливають: кількість і структура виробленої продукції,
питомі витрати матеріалів і вартість цих матеріалів, а на обсяг виробленої
продукції – кількість і структура виробленої продукції, а також відпускні
ціни на неї.
Тому, матеріаловіддача продукції підприємства залежить від суми
матеріальних витрат на її виробництво, а також від обсягу і структури
виробленої продукції.
Аналіз показав, що обсяг виробленої продукції ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» у 2011 році збільшився на 5192 тис. грн. порівняно з
попередніми роками. Це зростання зумовила зміна факторів, які впливають
на обсяг виробленої продукції.
Аналіз матеріаловіддачі окремих видів продукції проводять з метою
оцінки її рівня та встановлення причин зміни. До основних причин належать:
зміна питомих витрат матеріалів, ціни матеріалів і ціни одиниці продукції.
Матеріаловіддача одиниці продукції залежить від кількості (маси)
витрачених матеріалів на її виготовлення та середньої вартості одиниці
матеріальних ресурсів.
Таким чином, провівши аналіз ефективності використання виробничих
запасів ПП «Хлібзавод Дубов’язівський», зокрема аналіз матеріаломісткості
та матеріаловіддачі, можна сказати, що запаси підприємства для
виготовлення продукції використовуються ефективно, про що свідчать
показники обсягу виробленої продукції підприємства, матеріаломісткості та
матеріаловіддачі.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АУДИТУ
ТА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Шляхи удосконалення первинного і складського обліку виробничих
запасів ПП «Хлібозавод Дубов’язівський»
Питання вдосконалення обліку виробничих запасів завжди перебували
в центрі уваги наукових і практичних працівників. Пояснюється це
складністю й трудомісткістю даного розділу бухгалтерського обліку. Аналіз
діючої практики показує, що на підприємствах як в організаційному, так і в
методологічному аспекті, цей розділ бухгалтерського обліку продовжує мати
серйозні недоліки. Відхилення в обліку виробничих запасів особливо часто
проявляються при інвентаризаціях, а також при звіреннях даних складського
обліку, коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок
пересортування окремих видів матеріалів. Має місце й велика кількість
помилок у первинних документах й облікових регістрах, що характеризують
надходження і рух матеріалів.
У наш час існує необхідність й одночасно можливість нових
організаційних і методичних підходів у вирішенні проблем обліку запасів,
пов’язаних, з одного боку з переходом на ринкові відносини й міжнародні
стандарти, з іншого – широким впровадженням комп’ютерних технологій.
Поліпшенню ресурсопостачання сприяє впорядкування первинної
документації, широке впровадження типових уніфікованих форм,
підвищення
рівня
автоматизації
обліково-обчислювальних
робіт,
забезпечення порядку приймання, зберігання й витрат сировини, матеріалів,
комплектуючих виробів і т.п. Для забезпечення зберігання виробничих
запасів, правильного приймання, зберігання й відпуску цінностей важливе
значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських
приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною
тарою й іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати
ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм
запасів і витрати матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню
вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих
виробів, деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні
містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості
продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм
витрат, забезпечення належного зберігання.
Важливим напрямком удосконалення організації оперативного й
складського обліку запасів є раціоналізація форм документів, документообігу
й всієї системи оформлення, реєстрації й обробки документів.
Очевидно, що рішення як організаційних, так і методичних питань
повинне ґрунтуватися на використанні можливостей сучасних комп’ютерних
технологій. При цьому найбільш ефективною є організація рішення таких
завдань у комплексній системі керування підприємством.
При механізації процесів виробництва продукції недоцільно оформляти
відпуск виробничих запасів на виробництво лімітно-забірними картками. В
умовах нормативного регулювання виробничих потреб виробничих запасів і
нормативного методу їх обліку на підприємстві стає можливим підвищити
ефективність і оперативність контролю за їх витрачанням на виробництві.
В зв’язку з тим, що процес виробництва на підприємстві здійснюється
за змінами й центрами матеріальної відповідальності, пропонується
складання актів та змінних рапортів при передачі виробничих запасів однієї
зміни іншій, де інформація про витрачання конкретних виробничих запасів і
сировини відображається за окремими видами продукції.
В умовах незначних обсягів виробничих запасів на виробництві на
кінець кожної зміни передачу їх від однієї зміни іншій доцільно оформляти
безпосередньо у змінному виробничому звіті того бригадира (майстра), що
одержав ці матеріали.
Важливою, але трудомісткою процедурою інвентаризації матеріальних
запасів є перевірка їх наявності, що забезпечується шляхом переважування
або перелічення цих цінностей. В умовах зберігання виробничих запасів на
складах доцільно здійснювати інвентаризацію під час прибирання складів.
Поряд з цим пропонуються і інші методи інвентаризації сировини і
матеріалів на виробництві, зокрема нормативний метод (при умові, якщо ці
цінності запаковані в мірну тару). Процес проведення їх інвентаризації
потребує своєчасної обробки інвентаризаційних матеріалів, правильного
складання порівняльних відомостей і визначення пересортування цінностей.
В практиці при оформленні результатів інвентаризації в порівняльних
відомостях допускається дублювання показників про наявність цінностей. З
метою усунення цих недоліків доцільно фактичну наявність цінностей
заносити в окремі картки або відомості, які стають дублікатом
інвентаризаційного опису їх залишків.
Методика ведення складського обліку матеріальних запасів в значній
мірі залежить від способів їх транспортування і зберігання. Для цього
пропонується при їх надходженні вагонами або спеціально обладнаними
автотранспортними засобами вести їх партійний облік, де записи по
надходженню виробничих запасів і його відпуску на виробництво
здійснюються лінійним способом з урахуванням його якісних і
технологічних особливостей.
Оформлення відпуску матеріалів доволі трудомісткий процес через
велику кількість і різноманітність первинних документів. Тому важливе
значення має спрощення обліку на цій ділянці, зокрема, використовуючи
засоби сучасної техніки необхідно централізовано виписувати документи на
відпуск матеріалів.
Різноманітність форм облікових документів, у тому числі лімітно-
забірних карток, істотно ускладнює роботу з обліку матеріальних ресурсів на
заводських складах виробничих підрозділів, у групах відділів матеріально-
технічного постачання.
Лімітно-забірні картки, як правило, оформляються на підприємствах
нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного постачання і в
бухгалтерію у великій кількості й в основному під кінець місяця. Відповідно
до правил систематичного відпуску матеріалів та систематичного
споживання у процесі виробництва оформляється лімітно-забірними
картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.
Подібні надходження облікових документів на обробку й характерну
тенденцію збільшення їхньої кількості до кінця місяця значно ускладнюють
роботу складів підприємства й у групах матеріально-технічного постачання.
Виходячи з даних аналізу, обсяг облікових робіт на кінець місяця
зростає на 18,0-20,0 %, що істотно впливає на якість роботи. Аналіз
існуючого порядку ведення обліку матеріальних ресурсів на підприємстві
показав, що необхідно вдосконалювати систему обліку, усувати дублювання
інформації в різних документах, уніфікувати форми документів,
регламентувати обсяг і строки їхньої передачі на обробку.
Насамперед, повинні бути уніфіковані документи, на основі яких
виробничі підрозділи одержують сировину, матеріали, покупні готові вироби
із складів підприємства (лімітно-забірні картки, забірні картки, вимоги і
накладні т.д.).
Представляється доцільною розробка єдиної форми документа (на
відпущення матеріалу), призначеної для машинної обробки. У цей документ
варто включити всі об’єкти основного й допоміжного виробництва під
відповідними кодами, які б указували напрямок використання матеріальних
ресурсів – основні вироби, запасні частини, товари народного споживання,
разові замовлення, ремонтно-експлуатаційні потреби.
Єдина форма такого документу може бути розроблена й у рамках
окремої області, що дозволить внести єдність в систему реєстрації і обробки
документів за умови використання ЕОМ. Як вихідні документи в системі
складського обліку щодо кожного виробничого підрозділу з ЕОМ видаються
такі машинограми: оборотна відомість по обліку руху матеріальних ресурсів;
відомість розподілу матеріальних ресурсів за напрямками витрат.
Для удосконалення обліку норм витрат виробничих запасів
пропонується спеціальна форма лімітно-забірної картки (Додаток Б).
В запропонованій лімітно-забірній картці, на відміну від стандартної,
надається можливість оформлення
багаторазового
відпуску
двох
номенклатурних номерів виробничих запасів. Для ПП «Хлібозавод
Дубов’язівський», де використовується для виробництва два види
виробництва запасів, ця лімітно-забірна картка є набагато зручнішою,
оскільки, вона дозволяє зменшити обсяг документообігу, а отже і облікових
робіт на кінець місяця, що призведе до підвищення ефективності діяльності
підприємства. Для виробництв, де застосовується більше, ніж два види
виробничих запасів доцільним є додавання відповідної кількості додаткових
стовпчиків.
Отже, можна зробити висновок, що питання удосконалення первинного
і складського обліку виробничих запасів є дуже важливим у наш час, перш за
все, для підвищення ефективності діяльності підприємства. Шляхи
удосконалення можуть бути різноманітними для кожного підприємства, в
залежності від специфіки його діяльності, але для даного підприємства
вважається доцільним розробка типових форм документів, які є зручними для
використання, підвищують швидкість документообігу на підприємстві, тим
самим спрощуючи роботи по формуванню та аналізу документів. Це, в свою
чергу, призведе до зменшення затрат часу, а отже, до підвищення
ефективності роботи підприємства.
3.2 Впровадження аудиту виробничих запасів на ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський»
Аудит запасів підприємства є одним із найскладніших та найбільш
трудомістких етапів перевірки фінансової звітності. На ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» аудит не проводиться. Тому з метою недопущення
викривлення даних по наявності запасів нами було розроблено модель
внутрішнього аудиту виробничих запасів для суб’єкта господарювання, який
рекомендовано проводити не рідше, ніж 1 раз у півріччя (Додаток В).
Для проведення ефективного внутрішнього аудиту за використанням
запасів слід створити та організувати роботу відділу внутрішнього аудиту на
підприємстві, що дасть змогу підвищити ефективність використання запасів.
Основне
завдання
внутрішнього
аудиту
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» полягає у встановленні достовірності й повноти
відображення в бухгалтерському обліку та звітності всіх господарських
операцій щодо руху запасів.
Аудит запасів повинен проводитись з дотриманням таких положень:
− основна мета – зберігання виробничих запасів підприємства на всіх
етапах їх руху;
− завдання аудиту – мінімізація надходження запасів, система обліку
руху, умови зберігання;
− засоби аудиту – забезпечення повноти оприбуткування запасів,
виведення залишків та кількості запасів у виробництві;
− заходи аудиту – перевірка додержання вимог працівниками, які
запобігають розкраданню запасів; попередження недбайливого
зберігання, запобігання понаднормовим втратам.
Для проведення аудиту на підприємстві необхідно створити комісію,
яка буде проводити аудиторські перевірки. Вона повинна складатися з п’яти
чоловік, обов’язково одним з яких повинен бути фахівець відділу постачання
і ще один – працівник бухгалтерії. Щоразу склад комісії потрібно змінювати,
для запобігання викривлень результатів аудиту. Підсумки перевірки
оформляти у відомість, де зазначаються дані щодо фактичної наявності
матеріалів за даними обліку. При виявленні відхилень необхідно провести
аналіз причин, в залежності від чого збитки відшкодовуються за рахунок
винних осіб або списуються на витрати.
Запропонована система внутрішнього аудиту дозволить не тільки
посилити контроль за наявністю цінностей, але й забезпечить
відповідальність матеріально-відповідальних осіб.
Враховуючи
велику
зайнятість
працівників
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» ускладнюється їх можливість контролювати усі процеси
господарської діяльності підприємства. Ми вважаємо за доцільне створення
нової служби, яка буде допомагати бухгалтерському апарату управління –
відділ внутрішнього аудиту. Такий структурний підрозділ об’єднує в своєму
складі досвідчених бухгалтерів, які згідно затвердженому керівником плану
за погодженням з головним бухгалтером здійснюють наступний контроль
достовірності обліку та звітності, їх повноти і відповідності діючому
законодавству, встановленим нормативам.
Внутрішній аудит являє собою важливу функцію управління, яка
охоплює облік, фінансовий аналіз та контроль, порівнює та оцінює фактично
досягнутий результат з поставленими цілями та завданнями підприємства.
На службу внутрішнього аудиту буде покладено обов’язок проведення
таких заходів:
− забезпечення раптовості проведення інвентаризації з метою
запобігання підготовки матеріально відповідальними особами до неї та
приховання ними можливих нестач та розтрат;
− дотримання послідовності процесу проведення інвентаризації,
опломбування приміщень, підвалів та інших місць зберігання
цінностей, що мають окремі входи i виходи, одержання останніх звітів,
узятих у матеріально відповідальних осіб до підписок про те, що до
початку інвентаризації всі прибуткові й видаткові документи вже
включено до звіту;
− додержання правил підрахунку цінностей;
− проведення ретельного оформлення документів інвентаризації для
проведення переліку цінностей в порядку їх розташування у
приміщенні, для того щоб запобігти можливості внесення до описів
даних про залишки цінностей без їх фактичного переліку;
− підвищення оперативності визначення результатів інвентаризацій
для забезпечення своєчасного виявлення нестач i розкрадань.
Крім контролю за наявністю запасів служба внутрішнього аудиту
приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» повинна виконувати
такі функції:
− аудит системи оприбуткування запасів;
− аудит системи обліку виробничих запасів;
− аудит системи реєстрації руху товарно-матеріальних цінностей.
Безпосередньо постачання виробничих запасів розпочинається із
замовлень. Внутрішній аудит системи замовлення буде зосереджуватися на
тому, чи усі заявки на виробничі запаси обґрунтовані інформацією, яка
надходить із системи обліку. Підприємство не повинне робити замовлення на
такі види виробничих запасів, які не будуть використовуватись у
виробництві або не будуть реалізовані, а також на ті, що є у надмірній
кількості на підприємстві. Якщо ж навпаки підприємству необхідні додаткові
поставки, то слід замовляти на основі регулярного аналізу мінімальних рівнів
запасів, що зумовлюють необхідність чергового замовлення.
Кожне здійснене замовлення повинно бути затверджене керівником
підприємства. А що стосується невиконаних заявок на виробничі запаси, то
їх слід регулярно перевіряти для виявлення затримки поставок.
Внутрішній аудит системи оприбуткування матеріалів передбачає
дотримання правил зберігання отриманих, але ще не прийнятих за кількістю
та якістю виробничих запасів, а також тих, що пройшли перевірку, але не
задовольняють встановлені вимоги. Такі запаси передбачено зберігати на
складі окремо. На кожну отриману партію виробничих запасів повинні бути
виписані послідовно пронумеровані прибуткові ордери.
На забраковані або не укомплектовані за кількістю партії запасів
складають акти, в яких слід зазначити причини відмовлень від їх приймання.
В свою чергу підприємство повинне здійснювати контроль за
постачальниками, яким відмовлено в прийманні повного обсягу запасів.
Внутрішній аудит системи обліку виробничих запасів буде
зосереджуватися на використанні
його
прикладних
засобів і
характеризуватися перевіркою дотримання умов функціонування системи
реєстрації наявних запасів і системи реєстрації руху виробничих запасів.
Внутрішній аудит системи реєстрації наявних запасів передбачатиме
регулярну звірку фактичної наявності матеріалів з обліковими залишками
періодичних інвентаризацій всіх запасів, оцінку оприбуткованих запасів, яка
має здійснюватись на основі його кількості та фактичних або облікових цін.
Усі санкціоновані операції щодо запасів повинні бути правильно відображені
на відповідних рахунках.
Що ж стосується аудиту системи реєстрації руху виробничих запасів,
то можна сказати, що всі переміщення виробничих запасів слід точно
відображати в обліку, дана система має забезпечувати реєстрацію отримання
і повернення запасів постачальникам, внутрішнього переміщення запасів на
виробництво та інші потреби, а також відвантаження покупцям та
повернення від них. Відпуск запасів зі складу може здійснюватись тільки за
наявністю санкцій відповідних посадових осіб. кожна операція руху
виробничих запасів повинна бути оформлена відповідним документом за
підписами повноважних посадових осіб. Для того щоб уникнути крадіжок та
інших порушень слід проводити аналіз використання запасів.
Задовільне функціонування системи зберігання виробничих запасів
можливе при дотриманні таких умов:
− забезпечення неможливості втрат, розкрадань та неефективного
використання виробничих запасів;
− надання гарантій того, що запаси не можуть бути використані або
переміщені без повного відображення в обліку;
− забезпечення правильності формування собівартості продукції;
− досягнення відповідності звітних даних про залишки, показані в
регістрах аналітичного обліку, результатам інвентаризації.
Аудит зберігання виробничих запасів – досить відповідальний момент.
Однією із цілей служби внутрішнього аудиту буде попередження їх
зменшення внаслідок втрат. Причинами можуть бути крадіжки та випадкові
втрати, неекономне витрачання і недбайливе зберігання.
Умови забезпечення зберігання та заходи контролю від крадіжок буде
наведено нижче на рисунку 3.1.
Умови та заходи контролю
надійне місце зберігання, яке закривається на замок і має обмежений
доступ
цілодобова охорона
забезпечення однакових умов зберігання для всіх місць знаходження
виробничих запасів
повна, своєчасна інформація про те, де і які запаси зберігаються
забезпечення умов збереження запасів під час їх переміщення в інше
місце зберігання
регулярні інвентаризації з докладним аналізом нестач
процедури перевірки персоналу, який має доступ до зберігання та руху
виробничих запасів
періодична перевірка виконання всіх процедур та оцінка стану системи
Рисунок 3.1 Умови забезпечення зберігання та заходи контролю від
крадіжок на приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський»
Наведені вище умови забезпечення зберігання та заходи контролю від
крадіжок, дозволять вчасно виявити проблему, яка спричинила втрати
виробничих запасів.
На виробничих підприємствах досить часто можна прослідкувати
перевитрати виробничих запасів внаслідок крадіжок або неналежних умов їх
зберігання. Ці недоліки слід вчасно усувати, адже вони можуть призвести до
значних втрат, які в свою чергу впливають на фінансовий результат
діяльності підприємства.
Для того щоб уникнути перевитрат виробничих запасів та недбайливих
умов їх зберігання запропоновано дотримуватись вимог внутрішнього аудиту
виробничих запасів, що тісно пов’язані між собою. Дані вимоги представлені
на рисунку 3.2.
Необхідну кількість запасів потрібно
визначати точно і без допуску на
можливі перевитрати
Рисунок 3.2 – Вимоги внутрішнього аудиту, дотримання яких призведе до
уникнення перевитрат виробничих запасів
На кожному підприємстві існує загроза псування або випадкових втрат
виробничих запасів. Іноді ці втрати є досить значними. Як правило наслідком
таких подій можуть бути збитки заподіяні підприємству.
Для того щоб уникнути псування та випадкових втрат виробничих
запасів на приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський» слід
використовувати такі заходи внутрішнього аудиту:
− встановлення відповідності обліку виробничих запасів вимогам
чинних державних стандартів і законодавчих положень;
− регулярне виявлення застарілих і малорухомих запасів, що
знаходяться на складах підприємства;
− реалізація залежалих, непридатних для використання на даному
підприємстві запасів та їх надлишків.
Таким чином, в економічних умовах що склалися на ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» перспективною є діяльність служби внутрішнього аудиту
по створенню ефективної системи управління та контролю запасами, яка
включає удосконалення організації системи бухгалтерського обліку запасів,
підвищення ефективності системи внутрішнього контролю запасів, їх аналіз і
застосування моделей управління запасами.
3.3 Шляхи вдосконалення аналізу використання виробничих запасів на
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
Необхідною умовою виконання планів виробництва продукції,
зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і
вчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідного
асортименту і якості, а також економне їх використання. Зростання потреби
підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним
(придбанням чи виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії) або
інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів у процесі
виробництва продукції) шляхом.
Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на
одиницю продукції, хоча її собівартість при цьому може знизитися за
рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних
витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і
зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини,
матеріалів та енергії рівнозначне збільшенню їх виробництва.
Для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» необхідно вдосконалити методику
планування, аналізу і контролю запасів. Особливу увагу слід приділити
аналізу, від якого залежить об’єктивна оцінка результатів господарської
діяльності, повнота виявлення резервів ефективного використання ресурсів і
витрат.
Нижче наведемо формули, якими будемо користуватись під час
проведення аналізу використання виробничих запасів ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський».
Таблиця 3.1 Основні формули для проведення аналізу використання
виробничих запасів приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський»
№
п/п
Показник
Формула
Умовні позначення
1
Витратоємність
одного обороту:
− для оборотних
коштів;
− для виробничих
запасів;
U витрати обігу, тис. грн;
ОК середньорічні
залишки
обігових коштів;
ВЗ обсяг виробничих запасів,
необхідний для здійснення одного
виробничого процесу;
ВЗ
з
середньорічні
залишки
виробничих
запасів
за
собівартістю.
2
Залежність
рівня
витратоємності
обороту обігових
коштів
від
собівартості обсягу
Uо,Uв – суми витрат обігу за
звітний і базисний періоди;
UCo, Св. – середньорічні залишки
обігових коштів за звітний і
виробничих запасів
базисний періоди;
ВЗо, ВЗв – обсяги виробничих
запасів,
необхідних
для
здійснення одного виробничого
процесу за звітний і базисний
періоди.
3
Рівень організації
ресурсо-
виробничого
потенціалу
на
підприємстві
+
)
РОсз – рівень
організації
сировинної зони;
РОвп – рівень
організації
виробничого процесу;
зн
К
сз
‒ коефіцієнт значущості для
сировинної зони;
зн
К
вп
‒ коефіцієнт значущості для
виробничого процесу.
4
Коефіцієнт
забезпеченості
сировиною
Кзаб – коефіцієнт забезпеченості
сировиною;
Сп – кількість сировини, яка
забезпечує повне використання
Продовження таблиці 3.1
1
2
3
4
виробничої потужності
підприємства;
Сз – загальна кількість поставленої
на переробку.
4
Коефіцієнт
забезпеченості
К
заб
–коефіцієнт
забезпеченості
сировиною;
сировиною
С
п
– кількість
сировини,
яка
забезпечує повне використання
виробничої
потужності
підприємства;
С
з
– загальна кількість поставленої
на переробку сировини;
5
Коефіцієнт якості
сировини
К
яс
коефіцієнт якості сировини;
С
с
– кількість стандартної сировини,
поставленої на переробку;
6
Коефіцієнт
кооперації
К
сз
– коефіцієнт кооперації;
Собр – кількість
заздалегідь
обробленої (збагаченої) сировини в
сировинній зон;
7
Коефіцієнт
компактності
сировинної зони
Ккз – коефіцієнт
компактності
сировинної зони;
Рн – гранично допустимий радіус
сировинної зони;
Рф – середньозважений
радіус
сировинної зони.
8
Рівень організації
сировинної зони
+
+
+
9
Середній радіус
сировинної зони
Р
1
,…, Р
N
– відстань від 1-го,..., N-ного
постачальника
сировини
до
площадки заводу, км;
М
1
, М
2
, …, М
N
– кількість сировини,
поставленої
на
завод
постачальниками
Одним з недоліків на даному підприємстві є недооцінка таких
показників, як витратоємність одного оборотного циклу коштів і
витратоємність одного оборотного циклу залишків виробничих запасів.
Сутність цих показників полягає у тристоронній оцінці виробничого
процесу – швидкості обороту оборотних коштів, обороту залишків
виробничих запасів і витрачання одного циклу обороту коштів.
Витратоємність одного обороту (%) допоможе охарактеризувати
величину витрат на один оборот обігових коштів та залишків виробничих
запасів і дають кількісну оцінку впливу швидкості обертання обігових коштів
на доходність виробничої діяльності.
Залежність рівня витратоємності обороту обігових коштів від
собівартості обсягу виробничих запасів, необхідного для здійснення одного
виробничого процесу, середньорічних залишків оборотних коштів і витрат
обігу.
Отже, своєчасне оцінювання необхідних витрат і ресурсів дасть
можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський».
Розрахунок результуючого показника рівня організації ресурсно-
виробничого потенціалу на підприємстві пропонуємо зводити до додавання
рівня організації сировинної зони підприємства і рівня організації
виробничого процесу на підприємстві, скоригованих на відповідні
коефіцієнти значущості.
Реалізація даної методики спрямована на одержання науково-
технічного, економічного та соціального ефекту.
Як вже наголошувалося, потенціал потужності пропонується
використовувати на основі гармонізованих елементів виробництва, тобто для
виробництва максимально можливої кількості продукції основних засобів
повинно бути досить для того, щоб забезпечити безперебійну і якісну роботу
робочих машин і устаткування, за технічною нормою продуктивності яких
було проведено розрахунок потенціалу потужності. Оборотних коштів
повинно бути рівно стільки, щоб фінансово і матеріально забезпечити
виробництво продукції у встановленому обсязі і створити достатню
оборотність продукції, яка відтворюється, і елементів виробництва.
Чисельність персоналу повинна бути такою, як необхідно для управління і
обслуговування виробничого процесу і всього виробництва в цілому.
Використання ресурсно-виробничого потенціалу зводиться до
експлуатації цілого гармонізованого виробничого комплексу, в якому
триєдність елементів виробництва взаємозв’язана і взаємообумовлена.
Спроби виразити кількісно рівень використання елементів виробництва, як
правило, зводяться до визначення показників, які традиційно відносять до
показників економічної ефективності, тобто до фондовіддачі, продуктивності
праці і матеріалоємності продукції.
Поза всяких сумнівів, названі показники в теоретичному відношенні є
показниками використання елементів виробництва і можуть бути застосовані
як на основі натурального, так і вартісного вимірювання результату
виробництва. Їх використання для вивчення динаміки використання
ресурсно-виробничого потенціалу повинне дозволити виявити певні
тенденції, але весь недолік зводиться до головного: на їх основі неможливо
дати однозначну характеристику стану об’єкту дослідження, а, значить, і
визначити тенденції.
Система показників для виміру і оцінки рівня організації ресурсно-
виробничого потенціалу промислових підприємств повинна враховувати
специфіку галузей промисловості, яка полягає в тому, що кінцеві результати
їх діяльності багато в чому визначені якістю, кількістю і своєчасністю
постачань сировини. Тому рівень організації сировинної зони промислових
підприємств розглядають не як чинник, а як складову рівня організації
ресурсно-виробничого потенціалу.
Представляється доцільним розглянути методичні прийоми визначення
рівнів організації сировинної зони і виробничого потенціалу.
Специфічні особливості обробки сировини і технології її переробки в різних
галузях промисловості зумовлює різну роль рівня організації сировинної
зони у складі узагальнюючого показника РО
РВП
. Найбільшої значущості він
набуває в тих галузях, в яких вихід продукції цілком залежить від початкової
якості сировини. Нижча його значущість характерна для тих галузей, які
переробляють сировину більш стійку до зберігання і транспортування. Кожна
галузь промисловості має специфіку в частині створення оптимальних
сировинних зон, але загальні вимоги єдині: мінімізація витрат на
виробництво сировини, транспортних витрат, втрат сировини під час
навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських робіт та її
доставки, збереження якості сировини, як під час її транспортування, так і в
процесі переробки. Стає зрозумілим, що всі економічні процеси, які
відбуваються в сировинній зоні, безпосередньо формують і економічний
потенціал промислового підприємства.
Проблема оптимальної організації сировинних зон актуальна з тієї
причини, що витрати на сировину і основні матеріали в багатьох галузях
достатньо великі. Особливості сировини і використовуваних технологій її
переробки зумовлюють різний рівень значущості окремих чинників для
кожної галузі.
Головним в системі показників, які характеризують рівень організації
сировинної зони підприємства є коефіцієнт забезпеченості сировиною
підприємства. Це один з найголовніших показників системи, який з різних
позицій характеризує рівень організації сировинної зони. Чим більше
кількість поставленої сировини, тим більше і вироблення продукції і,
відповідно, вище техніко-економічні показники діяльності підприємства. Не
менш важливим питанням є характеристика якості сировини, яка
поставляється, що також, як і кількість сировини, суттєво впливає на кінцеві
результати діяльності підприємства.
Що стосується коефіцієнта якості сировини, то слід сказати, що він
показує частку стандартної сировини в сумарному обсязі її постачань на
переробку, тобто якість сировини, яка поставляється, з позицій її
кондиційності і технологічності.
Важливе значення в рішенні створення системи показників має
вимірювання рівня прогресивності організації сировинної зони, який нами
запропоновано визначити за допомогою коефіцієнта кооперації.
Іншим, показником, що доповнює попередній, є коефіцієнт
компактності сировинної зони.
Мінімізація середньозваженого радіусу сировинної зони має
принципове значення для формування економічного
потенціалу
підприємства. Висока питома вага транспортних витрат з доставки сировини
визначає необхідність зменшення цих витрат і тим самим визначає
зменшення витрат з придбання сировини. У компактній сировинній зоні
поліпшується початкова якість сировини, яка поставляється, з подальшим
зростанням сортності продукції і відповідними економічними результатами.
Не дивлячись на те, що приведені показники дозволяють всесторонньо
охарактеризувати рівень організації сировинної зони в частині забезпечення
сировиною належної якості і кількості, а також рівень її прогресивності, в
методичному відношенні все ж таки необхідно на основі часткових
показників розробити єдиний узагальнюючий показник, який би дозволив
однозначно вимірювати рівень організації сировинної зони і його динаміку.
Крім цього необхідно також проводити і оцінку рівня організації сировинної
зони.
Приведені вище показники у формулах мають єдиний невід’ємний
вектор спрямованості, який проявляється в прагненні значення показника до
одиниці. Це дає підставу вважати, що і результуючий показник рівня
організації сировинної зони також повинен прагнути до одиниці. В цьому
випадку значення узагальнюючого показники може бути отримано,
наприклад, як сума відкоригованих часткових показників, кожному з яких
повинно бути надано коефіцієнт значущості.
Кожному з показників привласнено рівень вагомості виходячи з того,
що в загальній сумі ці коефіцієнти повинні скласти одиницю.
Ідеологія вимірювання рівня організації виробничого потенціалу така,
що всі показники системи, як узагальнюючий, так і кожен частковий
показник згідно єдиному для них вектору спрямованості прагнуть до одиниці
і не можуть бути більше її. Крім того, теоретично максимальне значення
кожного з показників приведеної вище системи є рівним одиниці. Це
дозволяє стверджувати, що фактичне значення узагальнюючого і часткових
показників і є ступенем досягнення максимально можливих величин цих
показників, іншими словами, це і є їх оцінка.
Використання запропонованої методики розглянуто на прикладі
приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський». Для застосування
методики необхідно знати значення відповідних коефіцієнтів значущості
кожної складової ресурсно-виробничого потенціалу.
Для розрахунку показників, які характеризують компактність
сировинної зони харчового переробного підприємства, необхідно розрахувати
середню відстань доставки сировини на переробку. Значення цього показника
має важливе значення при визначенні рівня організації сировинної зони.
Середній радіус сировинної зони визначають як середньозважену
величину. Для здійснення аналізу використання виробничих запасів на
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» наведемо в таблиці 3.2 дані, які нам будуть
потрібні для проведення розрахунків рівня організації сировинної зони
підприємства.
Таблиця 3.2 ‒ Вихідні дані для розрахунку рівня організації сировинної
зони приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» за 2009-2011 рр.
Показник
Рік
2009
2010
2011
Кількість сировини, яка забезпечує повне завантаження
виробничих потужностей, т.
2467
2467
2467
Кількість сировини, поставленої на промислову
переробку, т.
1876
1943
2037
Кількість стандартної сировини (базисної якості),
поставленої на промислову переробку, т.
1389
1476
1750
Кількість сировини, яка пройшла попередню обробку в
сировинній зоні, т.
321
437
325
Середній радіус сировинної зони, км
20,3
21,5
19,5
Для розрахунку величини середньозваженого радіусу сировинної зони
підприємства наведемо нижче дані, отримані від сировинного відділу
приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» відстані від
постачальників сировини і кількість поставленої сировини в даному періоді
(таблиця 3.3).
Таблиця 3.3 ‒ Дані для розрахунку величини середньозваженого радіусу
сировинної зони приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський»
Найменування
постачальників сировини
Відстань
доставки, км
Маса поставленої сировини за рік, т.
2009
2010
2011
Постачальник №1
26
545
436
567
Постачальник №2
7
399
615
751
Постачальник №3
12
563
339
307
Постачальник №4
44
-
98
-
Постачальник №5
39
369
455
412
Проведені розрахунки середньозваженого радіусу сировинної зони по
роках, показали, що радіус сировинної зони у 2009 році становив 20,3 км, у
2010 21,5 км та у 2011 році сягав 19,5 км.
Використовуючи дані таблиці 3.1. проведемо розрахунок показників, які
характеризують рівень організації сировинної зони підприємства і наведені в
таблиці 3.4.
Таблиця 3.4 – Показники рівня організації сировинної зони приватного
підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський»
Показник
Рік
2009
2010
2011
Коефіцієнт якості сировини
0,740
0,760?
0,859?
Коефіцієнт кооперації
0,171
0,225
0,160
Коефіцієнт компактності
1,231
1,164
1,283
Коефіцієнт забезпеченості сировиною
0,761
0,788
0,827
Рівень організації сировинної зони
0,686
0,804
0,732
Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що за
проаналізований період на підприємстві спостерігається збільшення
коефіцієнта якості сировини, а це говорить про те, що з кожним роком
сировина, що надходить на підприємство, має кращу якість. У 2009 році цей
показник становив 0,740, у 2010 – 0,760, а у 2011 – 0,859. Спостерігається
спочатку підвищення, а потім зниження рівня кооперації до 0,160. Що
стосується коефіцієнта компактності, то тут слід сказати, що він спочатку
зменшився до 1,164, а потім у 2011 році зріс до 1,283. На приватному
підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський» спостерігається підвищення
забезпеченості сировиною, наслідком чого є збільшення надходження
виробничих запасів для виготовлення запланованої кількості готової
продукції. Такі зміни є позитивним явищем, адже за рахунок їх підприємство
збільшує свій виробничий потенціал. Якщо аналізувати показники рівня
організації сировинної зони, то можна сказати, що з кожним роком даний
рівень зростає, тим самим показує наскільки організованою є на підприємстві
діяльність по доставці сировини на підприємство.
Таким чином, за допомогою запропонованої методики аналізу
використання виробничих запасів приватне підприємство «Хлібзавод
Дубов’язівський» зможе вчасно визначати рівень забезпеченості необхідними
матеріалами та витратоємність обороту виробничих запасів.
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА
У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
«ХЛІБЗАВОД ДУБОВ’ЯЗІВСЬКИЙ»
4.1. Система управління охороною праці на підприємстві
Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці,
формування цілісних орієнтацій пріоритетності життя і здоров’я людей по
відношенню до результатів виробничої діяльності, зумовлює потребу
вивчення охорони праці.
Правовою основою законодавства щодо охорони праці на підприємстві
є Конституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про охорону
здоров’я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та
епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс законів про
працю Україну (КЗпПУ). Нормативно-правова база з питань ОПБНС на
ПП Хлібзавод Дубов’язівський наведена в додатку Г.
Згідно з Законом України «Про охорону праці» та «Положенням про
службу охорони праці (далі – СОП) на ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» на
підприємстві було створено службу охорони праці з метою організації
виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних,
лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних
випадків, професійних захворювань і аваріям у процесі праці. СОП входить
до структури підприємства як одна з основних служб.
Cлужба охорони праці на підприємстві, шляхом координації діяльності
підрозділів спеціалістів організовує вирішення таких завдань:
− здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів,
устаткування, будівель і споруд;
− забезпечувати працюючих засобами індивідуального і колективного
захисту;
− забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації
працівників із питань охорони праці;
− забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;
− вимагати професійного добору кадрів для визначених видів
робіт [74].
Основними функціями управління охороною праці на ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський», що розробила і втілює служба охорони праці, є:
− створення ефективної системи управління (далі – СУОП), яка б
сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і
кожної посадової особи;
− здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з
охорони праці;
− розробка разом із структурними підрозділами заходів по
забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
або їх підвищення, а також підготовка розділу «Охорона праці»
колективного договору;
− забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами,
положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами;
− проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо
відповідності їх вимогам безпеки;
− здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони
праці на підприємстві;
− розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них;
− участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з
питань охорони праці;
− розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства
щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;
− планування та контроль витрат коштів на охорону праці;
− участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового
устаткування або після капітального ремонту;
− забезпечення працюючих колективними та індивідуальними
засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва,
лікувально-профілактичним харчуванням, миючими
засобами,
санітарно-побутовими
приміщеннями,
надання
передбачених
законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних із важкими і
шкідливими умовами праці;
− контроль за дотримання чинного законодавства, міжгалузевих,
галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових
інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням
приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також
заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в
актах розслідувань [74].
У Колективному
договорі
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський»
передбачено забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони
праці, а також комплексні заходи щодо досягнень встановлених нормативів
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого
рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і
професійних захворювань.
Стан охорони праці на підприємстві знаходиться на високому рівні, це
можна побачити по даних, які наведені в додатку Д.
На власника покладається обов’язок за свої кошти організувати
проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом
трудової діяльності) медичних оглядів працівників.
Для дослідження діяльності СОП на підприємстві (установі, організації)
нам необхідно визначити її чисельний склад і зіставити з фактичною
кількістю.
Незалежно від сфери праці весь персонал підприємства поділяється на
категорії: робітники, службовці, спеціалісти та керівники. Структура
персоналу ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» представлена в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 – Структура персоналу на ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
за 2010-2011 рр., осіб
Показник
Рік
Відхилення,
(+,-)
2010
2011
Чисельність персоналу
129
137
+8
у т.ч: керівництво
9
9
0
службовці
24
26
+2
фахівці
23
24
+1
робітники
73
78
+5
На основі даних таблиці можна сказати, що чисельність персоналу в
2011 році зросла на 8 осіб, це пов’язано з тим, що на підприємстві йде
збільшення виробництва. Бачимо, що більша частина – це робітники.
На підприємстві нами було проведено аудит відповідності наявного
переліку нормативно-правових актів існуючим вимогам. Результати аудиту
відобразимо у додатку Е.
Спираючись на знання нормативно-правових актів і теоретичних
положень, ознайомившись зі станом організації охорони праці на
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський», провівши власний аудит, ми можемо
зробити висновок, що стан охорони праці можна вважати добре
організованим і таким, що відповідає чинним нормам українського
законодавства.
Оцінюючи ступінь ефективності СОП на підприємстві, слід виходити з
того, що витрати, пов’язані з охороною праці, можна поділити на доцільні,
частково доцільні і недоцільні.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на
охорону праці становлять не менше 0,5 % від фонду оплати праці за
попередній рік (на відміну від попередньої редакції, яка ставила витрати на
охорону праці в залежність від суми реалізованої продукції).
Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах
припадають не на створення безпечної техніки, попередження виробничого
травматизму і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги й
компенсації, пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці.
В умовах недосконалості ринкових механізмів усі вказані витрати
відносять на собівартість продукції, і в результаті за недбале ставлення до
охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а
суспільство.
З метою забезпечення виконання вимог законів та нормативно-
правових актів з охорони праці в Україні створена система державного
нагляду, відомчого і громадського контролю з цих питань.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-
правовихактів з охорони праці відповідно до Закону «Про охорону праці»
здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
нагляду за охороною праці.
Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на
господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється
відповідними службами охорони праці підприємств, об’єднань, корпорацій, а
також галузевих міністерств і відомств, на які покладені функції державного
управління охороною праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону
праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних
органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням
законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов
праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням
працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та
колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників
професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного
припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та
інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в
цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю
працівників.
Таким чином, можна сказати, що на ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
система управління охороною праці знаходиться на належному рівні і діє
відповідно до діючого законодавства.
4.2. Аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці на
приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський»
Об’єктом нашого дослідження є ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
розташований поблизу автомобільної дороги. Виробничі приміщення з
підвищеним рівнем вібрації, шуму, поблизу підприємства пролягає
залізнична колія.
За санітарно-екологічними нормами завод відноситься до 2-3 класу
небезпеки . Розмір санітарно-захисної зони – 100 м.
Технологічні процеси і комплекс устаткування для очищення стічних
вод і викидів в атмосферу, використовуваних на підприємстві, відповідають
вимогам документів і забезпечують функціонування підприємства без
порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.
Загальна площа земельного відводу складає 56,3 га, з них під
виробничими приміщеннями – 30,4 га, під твердим покриттям (асфальт) –
20,6 га, під зеленими насадженнями – 10,8 га. Водопостачання здійснюється
з власної глибоководної артезіанської свердловини з дебітом 39м
3
/година у
кількості 1170 м
3
/доба або 320,112 тис. м
3
/рік.
На підприємстві є 27 службових автомобілів. Діагностика
відпрацьованих газів і регулювання двигунів транспортних засобів
проводяться на спеціалізованому підприємстві за договором.
Що стосується системи опалення, то в закладі передбачено
влаштування системи опалення згідно СниП 2.04.05-91, для підтримання
температурного режиму в закладі.
Відносно системи вентиляції у закладі передбачено організацію
природної вентиляції повітря. Витяжна вентиляція видаляє повітря
забруднення газоподібними домішками. Нею забезпечені всі виробничі
приміщення.
Щодо системи енергопостачання, то енергозабезпечення закладу
здійснюватиметься від об’єктної трансформаторної підстанції потужністю
2500 кВт, підключеної через підземну кабельну мережу до головного
розподільного пункту.
Важливе значення має освітлення. При проектуванні освітлення
керувалися «Правилами будови електроустановок», будівельними нормами і
правилами. Природне освітлення має бути передбачене в торгових залах,
гарячому, холодному, заготівельних цехах, в адміністративних приміщеннях,
мийних, у вестибюлі. В неохолоджуваних коморах, туалетних, душових,
коридорах, освітлення штучне.
Рівень освітленості на робочих місцях становить не менше 300 лк.
У закладі створені оптимальні умови мікроклімату (температури,
відносної вологості та швидкості руху повітря) в робочій зоні виробничих
приміщень в залежності від пори року та категорії виконуваної роботи.
В умовах виробництва, як правило, виникають шуми та вібрації різної
інтенсивності і спектра, які виникають унаслідок дії різноманітних механізмів,
агрегатів та інших пристроїв.
На ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» найбільш сильними джерелами
шуму й вібрації є друкуюча техніка, а також вентилятори процесора й блоку
живлення, рівень звукового тиску яких у робочих місцях не перевищує
60 дБА, що відповідає нормам ГОСТ 12.1.003-89 [30], ДСН 3.3-097-99 і
вібрація в приміщенні технологічна, категорія 3 «комфорт» незначна, тому
що незначні джерела вібрації ГОСТ 12.1.012-90. Тому що для джерел шуму й
вібрації передбачені конструктивні заходи захисту (виконання в
шумовібростійкому варіанті), де додаткові засоби захисту від шуму й вібрації
не використаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»
роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному
структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових
актів.
Охарактеризуємо параметри одного робочого місця, на якому
встановлений комп’ютер.
При організації робочого місця оператора за дисплеєм передбачені
наступні параметри: відстань від задньої стінки комп’ютера до стіни –
140 мм; відстань від підлоги до сидіння дорівнює 450 мм; відстань від
сидіння стільця до нижнього краю робочої поверхні 320 мм; відстань від
очей оператора до дисплея 540 мм; відстань між передньою поверхнею тіла
оператора і краєм робочої поверхні столу – 70 мм; відстань від очей
оператора до документації 600 мм; висота робочої поверхні 780 мм.
Для роботи бухгалтера в приміщенні відділу підприємства
передбачено:
− доступ до основних функціональних вузлів і блоків апаратури;
− можливість швидкого заняття і залишення робочого місця;
− екран алфавітно-цифровий дисплей (далі – АЦД), документи,
клавіатура пульта розташовані так, щоб освітленість документа
складала 300-500 лк.
АЦД розміщений на столі і підставці так, щоб відстань спостереження
інформації на його екрані не перевищувало 700 мм, оптимальна ж відстань –
500-700 мм. Кут спостереження екрана, а також інших засобів відображення
інформації в горизонтальній площині не перевищує 60 град.
Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення
інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору,
зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в
зоні досяжності моторного поля: висота – 900-1300 мм, глибина – 400-
500 мм.
Тепер проаналізуємо стан виробничого травматизму та професійних
захворювань (аналіз причин нещасних випадків захворювань), який
проводиться на основі змісту актів про нещасний випадок (ф. Н-1),
професійних захворювань на виробництві, звітності підприємства за ф. 7-Т та
лікарняних листів за останні 3 роки.
Вихідні та розрахункові дані наведені в додатку Ж.
Провівши аналіз небезпечних і шкідливих умов праці, можна сказати,
що дане підприємство докладає зусиль щодо організації робочих місць
робітників, а це в свою чергу добре впливає на працю робочого персоналу.
4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті
Розглянуте приміщення відділу ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» за
вибухопожежною та пожежною небезпекою відноситься до категорії «Д».
Ступінь вогнестійкості будинку, де знаходиться фінансовий відділ
відноситься до 2-ої категорії, тобто, побудовано з неспалених і
важкозаймистих матеріалів.
Причини, що можуть викликати пожежу в приміщенні фінансового
відділу:
− несправність проводки;
− коротке замикання електричних ланцюгів;
− перегрів апаратури;
− блискавка.
З метою профілактики пожеж проводиться інструктаж працюючих про
правила пожежної безпеки і правила поводження у випадку виникнення
пожежі.
Протипожежна безпека в будинку забезпечується системою
автоматичного відключення електроспоживанн у випадку короткого
замикання,
громовідводами,
заземленням,
використанням
труднозапалювальних матеріалів. Для гасіння пожежі у відділі мається
вогнегасник углекислотный ОП-8 і ОП-9. У будинку на кожному поверсі
маються також пожежні стовбури, що діють від внутрішнього
протипожежного водопроводу, сухий пісок, лопати, азбестові ковдри. В усіх
приміщеннях підприємства є пожежна сигналізація.
Приміщення підприємства, в яких розміщені персональні комп’ютери
оснащені системою автоматичного пожежогасіння та пожежної сигналізації.
З метою своєчасного оповіщення про виникнення пожежі, виклику
пожежних команд використовують систему пожежного оповіщення.
Одним із простих, надійних та швидких засобів повідомлення про
пожежу є електрична пожежна сигналізація ручної або автоматичної дії,
телефонний зв’язок.
Для запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі в
будинку передбачені наступні шляхи евакуації:
− з приміщень 1-го поверху через коридор безпосередньо назовні;
− з приміщень 2-го-4-го поверхів у коридор, що веде на сходову
клітку, що має вихід безпосередньо назовні.
Кількість евакуаційних виходів з кожного поверху будинку – 2, їхня
загальна ширина складає 3 метри, що відповідає протипожежним нормам. На
евакуаційних виходах передбачена установка світлових табло з написом
«Вихід».
До засобів організації пожежної безпеки можна віднести :
− системи термінового оповіщення робітників на випадок пожежі з
метою їх евакуації із службових приміщень;
− заборона користування електронагрівальними приладами;
− заборонити паління та користування відкритим вогнем у
службовому приміщенні, коридорі, туалеті, на сходових клітках;
− перевірка роботи систем протипожежної сигналізації та
пожежогасіння, у разі виявлення недоліків – термінове їх усунення;
− звернути увагу на плани евакуації на випадок пожежі і ознайомити
з ними всіх працівників фінансового відділу підприємства;
− перевірка технічного стану внутрішнього та зовнішнього
протипожежного водопостачання.
Таким чином, можна сказати, що на ПП «Хлібзавод Дубов’язівський»
пожежна безпека є добре організована, і у разі виникнення надзвичайної
ситуації працівники знають як слід поводитися у тій чи іншій ситуації.
ВИСНОВКИ
На сучасному етапі розвитку економіки України роль виробничо-
господарських підприємств підвищилась у зв’язку з необхідністю
забезпечення ринку продукцією з високою якістю, конкурентоздатністю та
низькою собівартістю.
Враховуючи те, що основою виробництва є запаси сировини,
матеріалів, енергії, то для забезпечення ефективного виробництва необхідно
вживати комплекс заходів щодо виявлення, кількісного вимірювання та
реалізації резервів забезпеченості виробничими запасами та ефективного їх
використання. А для цього необхідно здійснювати систематичний облік,
аудит та аналіз рівня і динаміки забезпеченості, а також ефективності
використання виробничих запасів, що призведе до зменшення витрат,
собівартості продукції, підвищення рентабельності, матеріального та
фінансового становища підприємства. Саме в цьому полягає актуальність
теми проведеного дослідження.
Вивчення підходів щодо визначення запасів як економічної категорії,
дозволяє сформулювати поняття. Запаси ‒ це активи, які:
– утримуються для подальшого продажу за умов звичайної
господарської діяльності;
– перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу
продукту виробництва;
– використовуються для споживання у процесі виробництва
продукції.
Вибір відповідного методу оцінки вибуття запасів сприяє оптимізації
діяльності та забезпечує покращення фінансового стану підприємства. На
приватному підприємстві «Хлібзавод Дубов’язівський» використовується
метод нормативних витрат. Він полягає в тому, що собівартість запасів, які
вибули, визначається, виходячи з норм витрат на одиницю продукції, робіт,
послуг. Норми витрат установлюються підприємством самостійно з
урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих
потужностей і діючих цін. Щоб нормативні витрати були максимально
наближені до фактичних, норми витрат та ціни повинні регулярно
перевірятися та переглядатися підприємством.
Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від
22 квітня 1993 року № 3126-XII аудит виробничих запасів передбачає
підтвердження правильності ведення обліку, розкриває інформацію щодо
залишків, надходження, вибуття та інвентаризації виробничих запасів в усіх
суттєвих аспектах нормативних документів, які регламентують порядок її
підготовки й подання користувачам звітності, а також забезпечення
збереження власності, економного використання матеріальних, фінансових і
трудових ресурсів.
Аналіз використання виробничих запасів являє собою визначення
методів найбільш комплексного та раціонального їх використання, що
призведе до зменшення собівартості продукції, підвищення рентабельності,
покращення матеріального та фінансового стану підприємства.
Об’єктом дослідження було обрано приватне підприємство «Хлібзавод
Дубов’язівський», яке було створено 14 вересня 2003 року згідно з
Господарським кодексом України та здійснює господарську діяльність,
керуючись чинним законодавством України, статутом та рішенням
Виконавчого комітету Дубов’язівської селищної ради Конотопського району
Сумської області. Приватне підприємство зареєстроване в органах
податкової інспекції та фондах соціального страхування, в які сплачує
податки та внески.
Оцінка фінансового стану на основі форм фінансової звітності дає
підстави вважати, що приватне підприємство «Хлібзавод Дубов’язівський» є
відносно стійким суб’єктом господарювання, водночас, спостерігається
зниження частки залучених коштів у джерелах фінансування, також
відбулося зниження ступеню мобільності використання власного капіталу.
Темп зростання показників, що характеризують фінансові результати
діяльності підприємства значно перевищують темпи росту валюти балансу.
Збільшення обсягів виручки від реалізації продукції свідчить про ефективне
використання коштів підприємства протягом аналізованого періоду.
Аналіз показників майнового стану за 2009-2011 рр. показав, що стан
та рух основних засобів знаходиться у задовільному стані. Показники
ліквідності та платоспроможності, знаходяться на належному рівні на протязі
усього періоду. Показники ж рентабельності мають тенденцію до зниження,
що характеризується як негативне явище.
З метою своєчасного отримання первинних документів з місць їх
складання, наказом керівника встановлено графік документообігу, яким
регулюється порядок і строки складання й подання в бухгалтерію
документів, а також призначаються конкретні виконавці, відповідальні за
дотримання встановленого порядку і строків.
Для того щоб правильно організувати облік виробничих запасів, на
ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» встановлено осіб, які відповідають за
прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючі складами,
комірники, експедитори і ін.), за зберігання довірених їм матеріальних
цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо
обліку матеріалів.
Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 р.
№ 1591 узагальнення інформації щодо виробничих запасів здійснюється на
відповідних субрахунках рахунку 20 «Виробничі запаси» з урахуванням
особливостей, що зазначаються в наказі про облікову політику підприємства.
Організація
проведення
інвентаризації
на
ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною
наказом керівника підприємства у встановлені строки, по місцях зберігання
матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.
Виявлені надлишки оприбутковуються, а нестачі списуються на витрати або
на винних осіб.
Аналіз ефективності використання виробничих запасів ПП «Хлібзавод
Дубов’язівський» говорить про те, що запаси підприємства для виготовлення
продукції використовуються ефективно, про що свідчать показники обсягу
виробленої продукції підприємства, матеріаломісткості та матеріаловіддачі.
Дослідження проблеми організації обліку, аналізу та аудиту
використання виробничих запасів дало змогу теоретично обґрунтувати та
розробити рекомендації та пропозиції, спрямовані на вирішення ряду
методологічних і практичних завдань.
Важливим напрямком удосконалення організації оперативного й
складського обліку запасів є раціоналізація форм документів, документообігу
й всієї системи оформлення, реєстрації й обробки документів. Тому для
ПП «Хлібзавод Дубовязівський» запропоновано застосовувати удосконалену
форму лімітно-забірної картки, яка є досить зручною для використання. Її
застосування підвищить швидкість документообігу на підприємстві.
З метою вдосконалення аудиту в цілому, та обліку виробничих запасів
зокрема, рекомендовано створити службу внутрішнього аудиту, що дасть
змогу значно покращити організацію ведення обліку виробничих запасів та
здійснювати постійний контроль над їх рухом. Забезпечення утримання
аудиторської служби запропоновано здійснювати за рахунок виявлених
внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства,
зниження собівартості й збільшення прибутків.
Для підвищення ефективності використання виробничих запасів
приватного підприємства «Хлібзавод Дубов’язівський» рекомендовано до
застосування методику аналізу раціонального використання виробничих
запасів, що дозволить вчасно визначати рівень забезпеченості необхідними
матеріалами та витратоємність обороту виробничих запасів.
Ознайомившись з охороною праці та безпекою в надзвичайних
ситуаціях на ПП «Хлібзавод Дубов’язівський» виявлено, що на кожному
робочому місці створені такі умови праці, що відповідають вимогам
нормативно-правових актів.
Керівником підприємства створена служба охороною праці, а також
призначені посадові особи, що забезпечують вирішення конкретних питань з
охорони праці. Система управління охороною праці на підприємстві добре
організована та діє відповідно до норм чинного законодавства. Також
підприємством розроблені правила пожежної безпеки, дотримання яких
дозволять уникнути спричинення надзвичайних ситуацій на підприємстві.
Підсумовуючи, зазначимо, що організація обліку виробничих запасів
на підприємстві знаходиться на досить високому рівні. Запропоновані
вдосконалення дозволять підвищити ефективність організації обліку, аудиту
та аналізу виробничих запасів, це дасть можливість підприємству
контролювати наявність та витрачання запасів для безперебійного процесу
виробництва, стежити за грошовими потоками, які направляються на
придбання матеріалів, вчасно приймати необхідні управлінські рішення, що
дозволить покращати фінансовий стан підприємства і досягти запланованих
показників.
Виконання завдань організації бухгалтерського обліку забезпечить
своєчасне, повне, достовірне та безперервне відображення всіх
господарських операцій; обробку інформаційних даних, складання на їх
основі облікових регістрів і бухгалтерської звітності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрієнко, О. Г. Документальне оформлення операцій з виробництва
хлібобулочної продукції з застосуванням нормативного методу
[Електронний ресурс] / О. Г. Андрієнко // Збірник наукових праць
ЧДТУ. – 2011. – № 22. – С. 45
–
47. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/
portal/soc_gum/znpchdtu/2009_22_2/articles/Finansi/22
_Andrienko.pdf. – 27.01.2012. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
2. Ахтирская, О. Вибуття запасів. Документальне оформлення і методи
оцінки [Текст] : посібник / О. Ахтирская. // Дебет-Кредит. – 2001. – №
4. – С. 46-52. – ISBN 966-8298-03-9.
3. Білова, Н. Надходження запасів [Текст] / Н. Білова, Н. Дзюба,
В. Хмелинський // Податки та бухгалтерський облік. – 2006. – №84. –
С. 14 – 46.
4. Білоусова, І. Проблеми обліку та оцінки виробничих запасів [Teкст] /
І. Білоусова, М. Чумаченко // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. –
№ 4. – C. 3.
5. Бутинець, Ф. Ф. Аудит [Текст] : підручник для студентів спеціальності
«Облік та аудит» вищих навчальних закладів / Ф. Ф. Бутинець. – 2-ге
вид., переробл. та доп. – Житомир : ПП «Рута», 2002. – 672 с. –
ISBN 966-7570-14-2.
6. Бутинець, Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах [Текст] :
навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф. Ф. Бутинець,
Л. Л. Горецька. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – C. 544. –
ISBN 966-7570-14-2.
7. Бутинець, Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст] : Підручник
для спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів /
Ф. Ф. Бутинця. – 5-е вид. доп. і перероб. – Житомир : ПП «Рута», 2003.
– 726 с. – ISBN 966-7570-14-2.
8. Бутинець, Ф. Ф. Організація бухгалтерського обліку [Текст] : навч.
посіб. / Ф. Ф. Бутинець // Міністерство освіти і науки України. –
Житомир : ПП «Рута», 2002. – 592 с. – ISBN 966-8059-10-7.
9. Бухгалтерський облік: історичний аспект. Результати дисертаційних
досліджень Житомирської наукової бухгалтерської школи [Текст] :
монографія. – Житомир : ЖДТУ, 2006. – 620 с.
10.Вахітова, О. В. Аудит ефективності системи управління запасами
підприємства [Електронний ресурс] / О. В. Вахітова // Буковинська
державна фінансова академія. – 2010. – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/61130.doc.htm. – НБУ
ім. Вернадського.
11.Виробничі запаси [Текст] : Бухгалтерський та податковий облік.
Збірник систематизованого законодавства. – 2006. – № 12. – С. 23.
12.Гавриловська, Л. М. Фінансовий облік [Текст] : навч.-метод . посіб .
для самост. вивч. дисц. / Л . М . Гавриловська , А . С . Ларіонова . – К.
: КНЕУ, 2006. – 320 с. – ISBN 8-6334-9215-4.
13.Гарасим, П. М. Курс фінансового обліку [Текст] / П. М. Гарасим,
Г. П. Журавель, П. Я. Хомин. – К. : Знання, 2007. – 566 с. – ISBN 966-
346-259-0.
14.Голов, С. Міжнародні стандарти фінансової звітності: зміни та
поширення [Текст] / С. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. –
№ 8/9. – 43 – 55.
15.Гольцова, С. М. Бухгалтерський облік [Текст] : навчальний посібник /
С. М. Гольцова, І. Й. Плікус. – Університетська книга : Суми, 2007. –
254 с. – ISBN 978-966-680-360-6.
16.Гордієнко, Н. І. Аудит, методика і організація [Текст] : навч. посібник /
Н. І. Гордієнко, О. В. Харламова. – Харків : ХНАМГ. – 2007. – 452 с. –
ISBN 966-695-072-3.
17.Городянська Л. Особливості технічного забезпечення системи
бухгалтерського обліку [Текст] / Л. Городянська // Бухгалтерський
облік і аудит. – 2009. – № 10. – с.17 – 23.
18.ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные
факторы. Классификация. Система стандартов безопасности труда
[Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://vsegost.com
/Catalog/
4.shtml. – Библеотека ГОСТов.
19.ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.
Система стандартов безопасности труда [Электронный ресурс]. –
Режим доступа : http://vsegost.com/Catalog/32/3254.shtml. – Библеотека
ГОСТов.
20.ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования
к воздуху рабочей зоны [Электронный ресурс]: Система стандартов
безопасности труда. – Режим доступу :
http://vsegost.com/Catalog/
15.sml. –
Библеотека ГОСТов.
21.ГОСТ 12.1.033-81 ССБТ. Пожарная безопасность. Термины и
определения [Электронный ресурс] : Система стандартов безопасности
труда. – Режим доступу : http://vsegost.com/Catalog/39/39663.shtml. –
Библеотека ГОСТов.
22.ГОСТ12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов.
Основные виды размещения и обслуживание. Система стандартов
безопасности труда [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://techstroy-msc.ru/text_ 131_5944.html. – Библеотека ГОСТов.
23.Гриценко, О. М. Критичний аналіз вибору методу оцінки вибуття
запасів на підприємствах ресторанного бізнесу [Електронний ресурс] /
О. М. Гриценко. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/
soc_gum
/epravo/2009_3/35.pdf. – НБУ ім. Вернадського.
24.Губа , Є . Облік надходження (вибуття) запасів [Текст] / Є. Губа //
Школа
бухгалтера
. – 2007. – № 8 – 9 – С. 9-15.
25.ДНАОП 0.03-3.14-86. Санітарні норми допустимих рівнів шуму на
робочих місцях [Електронний ресурс] : Система стандартів охорони
прці. – Режим доступу : http://dnop.com.ua. – Назва з домашньої
сторінки Інтернету.
26.Дріга, О. П. Аналіз стану виробничих запасів [Електронний ресурс] /
О. П. Дріга. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/1
5_DNI_2008/Economics/33287.doc.htm. – НБУ ім. Вернадського.
27.ДСанПіН 3.3.2.007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з
візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних
машин [Електронний ресурс] : Система стандартів охорони праці. –
Режим доступу :
http://normativ.com.ua
. – Назва з домашньої сторінки
Інтернету.
28.Золотарьова, А. М. Напрями підвищення ефективності управління
виробничими запасами на вітчизняних підприємствах [Електронний
ресурс] / А. М. Золотарьова // Управління розвитком. – 2012. – № 5. –
С.126. –
Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/
2012_5/u1205zol
.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
29.Карабаза, І. А. Учет и аудит [Електронний ресурс] : / І. А. Карабаза. -
Оцінка виробничих запасів як інструмент впливу на фінансові
результати діяльності підприємства. – 2008. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekonk/2008_22/021_karabaza.pdf
. –
Назва з
домашньої сторінки Інтернету.
30.Керб, Л. П. Основи охорони праці [Текст]: навчальний посібник /
Л. П. Керб. – К.: КНЕУ, 2003. – 215 с. – ISBN 966-564-632-5.
31.Киба, Л. М. Передумови створення методики з розрахунку нормативів
виробничих запасів матеріально-технічних ресурсів [Текст] / Л. М.
Киба // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №9. – С. 159-167.
32.Кобилянська, О. І. Фінансовий облік [Текст] : навч. посіб. /
О. І. Кобилянська – К. : Знання, 2007. – 471 с. – ISBN 639-321-289-4.
33.Костюченко, В. Облік запасів за національним Положенням
(Стандартами) бухгалтерського обліку [Текст] / В. Костюченко //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – № 6. – С. 13-31.
34.Крамаренко, Г. О. Фінансовий аналіз і планування [Текст] : навчальний
посібник / Г. А. Крамаренко. – Дніпропетровськ : ДАУБП, 2001. – 224
c. – ISBN 966-7479-56-0.
35.Крисенко, Т. Визначення та первісна вартість виробничих запасів
[Текст] / Т. Крисенко // Бухгалтерська практика. – 2001. – №4. – С. 28.
36.Кужельний, М. В. Теорія бухгалтерського обліку [Текст] /
М. В. Кужельний, В. Г. Лінник. – К. : «Основи», 2001. – 334 с. –
ISBN 453-782-89-0.
37.Кузнєцова, М. В. Облік операцій із запасами [Текст] / М. Кузнєцова //
Все про бухгалтерський облік. – 2006. ‒ № 17.
38.Кулаковська, Л. П. Основи аудиту : навчальний посібник для студентів
вищих закладів освіти [Текст] / Л. П. Кулаковська, Ю. В. Піча. –
Л: «Новий світ – 2000», 2004 – 504с. – ISBN 2-75640-453-8.
39.Максимова, В. Принципова модель внутрішнього аудиту (на прикладі
виробничих запасів) [Текст] / В. Максимова // Бухгалтерський облік та
аудит. – 2004. – №12. – С. 15-19.
40.Михалевич, С. Г. Методи оцінки вибуття запасів в швейному
виробництві [Електронний ресурс] / С. Г. Михалевич // Луцький
національний
технічний університет. – 2008. – Режим доступу:
http://www
. nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/en_oif/2008_5_2/zbirnuk_O_FN_
5_Ч_2_12.pdf. – НБУ ім. Вернадського.
41.Міжнародний
стандарт бухгалтерського
обліку
2 «Запаси»
[Електронний ресурс] / Міжнародний документ від 1 січня 1995 р. зі
змінами та доповненнями від 01. 01 . 2005 – Режим доступу:
http://www.minfin.gov.ua – Міністерставо фінансів України.
42.Мних, Є. В. Економічний аналіз [Teкст]: підручник [для студентів
вищих навчальних закладів] / Є. В. Мних. – К. : Центр навчальної
літератури, 2003. – 412 с. – ISBN 966-364-151-7.
43.Мних, Є. В. Облік операцій із запасами [Текст] / Э. В. Мних // Все про
бухгалтерський облік. – 2006. – № 23. – С. 19-31.
44.Мурашко, О. В. Суть матеріальних запасів, їх класифікація та
визначення у бухгалтерському обліку [Текст] / О. В. Мурашко // Вісник
Житомирського державного технологічного університету / Економічні
науки. – Житомир : ЖДТУ, 2005. ‒ №3(33). – С. 134 – 139.
45.Мурашко, О. В. Удосконалення методів і прийомів внутрішньогоспо-
дарського контролю за матеріальними цінностями в умовах
автоматизації обліку [Текст] / О. В. Мурашко // Науковий вісник,
Збірник наукових праць Академії державної податкової служби
України. ‒ №3(17) . ‒ 2002. ‒ С.146 – 152.
46.Неєлова, Н. А. Проблемні питання обліку запасів та шляхи їх
вирішення. [Текст] / Н. Неєлова // Збірник тез і доповідей за
матеріалами 7 наукової конференції 2004 р. : Наукове видання. – Суми:
УАБС НБУ. – 2004. ‒ С.13 – 14.
47.НПАОП 0.00-1.28-10. Правила охорони праці під час експлуатації
електронно-обчислювальних
машин
:
затверджені
наказом
Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та
гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65 [Електронний ресурс] // Система
стандартів охорони праці. – Режим доступу : http://dnop.com.ua.НПАОП
0.00-1.28-10. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
48.ОНТП 24-86. Определение категории помещений и зданий по взрывной
и пожарной опасности [Электронный ресурс] : Система стандартов
безопасности труда. – Режим доступа :
http://tehdoc.ru
. – 25.02.2012. –
Назва з домашньої сторінки Інтернету.
49.Павлюк, І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів,
товарів та пропозиції щодо їх вирішення [Текст] / І. Павлюк //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №6. – С. 40-55.
50.Поплюйко, А. М. Документальне оформлення операцій використання
виробничих запасів [Текст] / А. М. Поплюйко // Вісник Житомирського
інженерно-технологічного інституту. – №17. – Житомир: ЖІТІ, 2001. –
С. 146 – 155.
51.Поплюйко, А. М. Облік і аналіз використання виробничих запасів –
автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / А. М. Поплюйко; Київ. нац.
екон. ун-т. – К., 2003. – 17 с.
52.Поплюйко, А. М. Оцінка виробничих запасів при їх використанні
[Текст] / А. М. Поплюйко // Збірник наукових праць черкаського
державного технологічного університету. – №1. – Черкаси : ЧДТУ,
2002. – С. 55 – 63.
53.Приймачок, О. М. Облік виробничих запасів і аналіз ефективності їх
використання (на прикладі підприємств хлібопекарської промисловості
Київської області). – автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 /
О. М. Приймачок; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2005. – 19 с.
54.Про аудиторську діяльність [Електронний ресурс] : закон України від
22 квітня
1993
р.
№
3125–XII.
–
Режим
доступу :
zakon.rada.gov.ua/laws/show/3125-12 – Законодавство України.
55.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні
[Електронний ресурс] : закон України від 16.07.1999 № 996-XIV. –
Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg –
Законодавство України.
56.Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій від 21.12.1999 р. [Електронний ресурс] / Міністерство
фінансів України. – Режим доступу : http://www.dtkt.com.ua/show/2bi. –
Дебет-Кредит.
57.Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16
«Витрати» [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства Фінансів
України від 31 грудня 1999р. №318. – Режим доступу: http:// zakon.rada.
gov.ua. – Законодавство України.
58.Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2
«Баланс» [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства Фінансів України
від 31 грудня 1999р. №318. – Режим доступу: http:// zakon.rada. gov.ua.
– Законодавство України.
59.Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 3
«Звіт про фінансові результати» [Електронний ресурс]: Наказ
Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 р. №87. – Режим
доступу: http:// zakon.rada. gov.ua. – Законодавство України.
60.Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9
«Запаси» [Електронний ресурс] : наказ МФУ від 20 жовтня 1999 року
№ 246 – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99 –
Законодавство України.
61.Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних цінностей,
грошових коштів, документів та розрахунків : Інструкція затверджена
наказом Міністерства фінансів від 11.08.94 р. № 69, із змінами і
доповненнями [Електронний
ресурс] / Міністерство фінансів
України. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0202-94. –
Законодавство України .
62.Пушкар, М.С. Фінансовий облік [Текст]: підручник / М.С. Пушкар. –
Тернопіль: Карт–бланш, 2002. – 628 с. – ISBN 5-9476-967-23.
63.Рибалко, О. М. Вдосконалення обліку виробничих запасів // Держава та
регіони. Серія: Економіка та підприємництво. [Текст] / О. М. Рибалко.
– 2008. – №6. – С. 210–215.
64.Савченко, В. Я. Аудит [Текст] : навч. посіб / В. Я. Савченко. – К. :
КНЕУ, 2005. – 322c. – ISBN 966–574–423–2.
65.Савчук, В. П. Финансовый менеджмент предприятий : прикладные
вопросы с анализом деловых ситуаций [Текст]: навчальний посібник /
В. П. Савчук. – К. : Изд. дом «Максимум», 2001. – 600 с. – ISBN 966-
757-091-6.
66.Скригун, Н. Оптимізація виробничих запасів як один із напрямків
управління витратами [Текст] / Н. Скригун // Економіка підприємств. –
2003. – №2. – С.39-41.
67.Сльозко, Т. М. Основні проблеми бухгалтерського обліку та звітності
[Текст] / Т. М. Сльозко // Фінанси України. – 2010. – № 3. – С. 110-117.
68.Сопко, В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного
контролю та аналізу [Текст] / В. В.Сопко, В. П. Завгородній. – К. :
КНЕУ, 2004. – 412с. – ISBN 966-574-730-4.
69.Споданенко, Т. Бухгалтерський облік [Текст] : навч. посіб. /
Т. Споданенко. – К. : Центр учбової літератури , 2007 – 528 с. – ISBN
426-546-112-8.
70.Стельмащук, А. М. Бухгалтерський облік [Текст] : Навчальний
посібник / А. М. Стельмащук, П. С. Смоленюк. – К.: Центр учбової
літератури, 2007. – 528 с.
71.Степаненко, С. В. Економіка [Teкст]: навчальний посібник [для
загальноосвітніх навч. закладів] / за ред. С. В. Степаненка. – 2-ге вид.
доп. – К. : КНЕІ, 2001. – 306 с. – ISBN 978-966-364-923.
72.Сухарева, Л. А. Контроллинг – основа управления бизнесом [Текст]:
учебное пособие / Л. А. Сухарева, С. Н. Петренко. – К. : Ольга; Ника-
центр, 2002. – 208 с. – ISBN 966-564-632-2.
73.Тимощук, О. О. Основи аудиту: Підручник [Текст] / О. О. Тимощук, В.
П. Шило. – Л: «Новий світ – 2000», 2005 – 5004с. – ISBN 493-123-943-2.
74.Типове положення про службу охорони праці НПАОП 0.00-4.35-04
[Електронний ресурс]; Нормативно-директивні документи МОЗ
України. – Режим доступу:
http://mozdocs.kiev.ua
. – Назва з домашньої
сторінки Інтернету.
75.Ткаченко, В. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України [Електронний ресурс] : / В. М. Ткаченко // Інвентаризація
виробничих запасів. Облік результатів. Інвентаризація. – Режим
доступу: http://www.library4u.org-ua/book/6/241.html. – Назва з
домашньої сторінки Інтернету.
76.Шамота, Г. М. Вдосконалення методів оцінки вибуття виробничих
запасів [Текст] / Г. М. Шамота, О. І. Федько, Економічні погляди:
теорія і практика. Збірник тез наукових робіт міжнародної науково-
практичної конференції (3-4 лютого 2012 р.): – Одеса : у 2-х частинах.
О.: «Центр економічних досліджень і розвитку», 2012. – Ч. ІІ . – с. 28 -
31.
77.Шкарабан, С. І. Економічний аналіз: збірник наукових праць
[Електронний ресурс] / С. І. Шкарабан / Науковий вісник НЛТУ
України. – 2011. – Режим доступу: http://econa.at.ua/Vypusk_9 /EA_2 –
Назва з домашньої сторінки Інтернету.
Информация о работе Облік, аналіз та аудит виробничих запасів