Методика аудиту власного капіталу підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана»

 

 

 

Кафедра аудиту

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“Методика аудиту власного капіталу підприємства.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 

 

 

 

Київ-2012

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1.Економічна  сутність власного капіталу .

2. Методологічні аспекти аудиту власного капіталу.

3.Аудит власного капіталу підприємства.

Висновки

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожне підприємство, організація чи установа для реалізації поставлених цілей має у своєму розпорядженні як засоби праці (будівлі, машини, устаткування і т. ін.), так  і предмети праці(сировину, матеріали, паливо і т. ін. ), які в сукупності складають господарські засоби, тобто  власність підприємства. В свою чергу власність асоціюється з поняттям «власний капітал».

Власний капітал  – це загальна вартість активів  підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності  і використовуються в процесі  виробничої та іншої підприємницької  діяльності.

Власний капітал  є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших  показників. Тому потрібно приділяти  значну увагу нормативній базі України, яка постійно змінюється, обліку власного капіталу, його належній організації, та відповідного подання у фінансовій звітності, що особливо важливе має  значення для прийняття правильних управлінських рішень. Повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів.

Метою роботи – є дослідження аудиту власного капіталу,методологію аудиту власного капіталу та сам процес аудиту власного капіталу на підприємстві.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні задачі:

– розкрити сутність і зміст власного капіталу підприємства;

– розглянути особливості  аудиту власного капіталу на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Економічна сутність власного капіталу.

Капітал – одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Професор, д.е.н. Ф.Ф. Бутинець у своїй праці «Бухгалтерський фінансовий облік» визначає: власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів [4].

Класифікацію власного капіталу можна побачити на малюнку 1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Малюнок 1.1

Н.М. Ткаченко у своїй роботі під назвою «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України» надає наступне визначення: власний  капітал – це частина в активах  підприємства, що залишається після  вирахування його зобов'язань [6].

Сума власного капіталу –  це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною  вартістю, а тому не відображає поточну  вартість прав власників підприємства (фірми).

Власний капітал є основою  для початку і продовження  господарської діяльності будь-якого  підприємства, він є одним із найістотніших  і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції [6]:

 – самостійності та  влади – розмір власного капіталу  визначає ступінь незалежності  та впливу його власників на  підприємство;

 – відповідальності  та захисту прав кредиторів  – відображений в балансі підприємства  власний капітал є для зовнішніх  користувачів мірилом відносин  відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів  від втрати капіталу;

 – довгострокового  кредитування – перебуває в  розпорядженні підприємства необмежений  час;

 – фінансування ризику  – власний капітал використовується  для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись  кредитори;

 – кредитоспроможності  – при наданні кредиту, за  інших рівних умов, перевага надається  підприємствам з меншою кредиторською  заборгованістю і більшим власним  капіталом;

 – компенсації понесених  збитків – тимчасові збитки  мають погашатись за рахунок  власного капіталу;

 – розподілу доходів  і активів – частки окремих  власників у капіталі є основою  при розподілі фінансового результату  та майна при ліквідації підприємства. Створюється підприємство з метою  отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу. Утворюється власний капітал двома шляхами:

 – внесенням власниками  підприємства грошових коштів  та інших активів;

 – накопиченням суми  доходу, що залишається на підприємстві.

2. Методологічні аспекти аудиту власного капіталу.

Для здійснення успішної виробничої фінансово-господарської  діяльності кожне підприємство чи організація  має в своєму розпорядженні необхідні  власні господарські засоби. За вартісними показниками це власний капітал. Його мають підприємства як державної так і недержавної форми власності. Основним завданням аудиту формування та змін власного капіталу є перевірка достовірності відображення власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності та правильності його формування, правильності та цілеспрямованість його використання. Основні напрямки аудиту:

1. Перевірка обгрунтованості збільшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів в результаті їх переоцінки, введення в експлуатацію нових видів основних фондів;

2. Перевірка обгрунтованості зменшення власного капіталу в частині основних і оборонтих фондів при списанні недоамортизованих об`єктів основних засобів, їх ліквідації. При цьому детально аналізується первинна документація, щодо стану, оцінки об`єктів, розрахунків з покупцями.

3. Перевірка правильності  відображення в обліку операцій  щодо власного капіталу здійснюється  методом аналізу кореспонденції  рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських  записів. Крім цього, перевіряється  дотримання методики аналітичного  обліку власного капіталу і  відповідність звітності про  величину власного капіталу в  балансі [2].

Незважаючи на те, що власний капітал як економічна категорія використовується досить часто, питання методики його обліку і аудиту залишаються дискусійними, що й обумовило дослідження даного питання. У розробку теоретичних і методичних проблем відносин власності значний внесок зробили українські вчені- економісти В.Я.Амбросов, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, М.Й.Малік, О.М.Онищенко, В.В.Юрчишин. Отже, проблему розробки методології, конкретних алгоритмів обліку та аудиту вважати завершеною не можна, тим більше, що умови господарювання динамічно змінюються і висувають нові вимоги щодо вдосконалення системи інформації. Відсутність єдиних організаційних і методичних підходів до зовнішнього та внутрішнього аудиту власного капіталу, недостатній обсяг досліджень з даної теми, а також наявність потенційних помилок щодо облікових оцінок власного капіталу при аудиті обумовили актуальність теми [5]. Однією з основних ділянок аудиторської перевірки є аудит власного капіталу, оскільки від правильності ведення обліку власного капіталу залежить достовірність і правильність формування і використання власності підприємства.

При проведенні аудиту власного капіталу перевірці підлягають процеси  та господарські операції, пов’язані  зі створенням статутного, пайового, додаткового  і резервного капіталу, обліком нерозподілених прибутків(непокритих збитків), формуванням вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і виплати дивідендів [3].

При проведенні аудиту власного капіталу засновників (учасників) він  поділяється на дві частини:

1. Реєстрований;

2. Нереєстрований.

 Перший – це статутний,  або пайовий, капітал. Другий  – додатковий, резервний, страховий,  капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) [1].

Методика аудиту додаткового  капіталу повинна враховувати організаційно-правову  форму підприємства, види додаткового  капіталу та період створення господарюючого суб’єкта (до і після впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського  обліку).

Аудит нерозподілених прибутків включає в себе перевірку  шляхів формування нерозподіленого  прибутку та каналів його використання, тому аудитор повинен вивчити конкретні причини зміни показників за кожним з факторів, які мали вплив на формування прибутку підприємства, застосовуючи при цьому методичні прийоми економічного аналізу і статистичних розрахунків.

Аудит власного капіталу є одним з найважливіших  розділів проведення аудиту, оскільки власний капітал є гарантією  стабільної діяльності підприємства і  від правильності ведення його обліку значним чином відображаються майнові  відносини власників.

Складовими проведення аудиту власного капіталу є:

1. Аудит статутногокапіталу.

2. Аудит пайового капіталу.

3. Аудит формування додаткового капіталу.

4. Аудит нерозподілених прибутків та їх використання.

Таким чином, проведення цього комплексу аудиторських перевірок надасть повну інформацію про формування, рух та використання власного капіталу підприємства. Оцінювання власного капіталу підприємства є однією з найголовніших і найвідповідальніших процедур аудиту. При проведені аудиту власного капіталу аудитор керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ІV та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.

Мета аудиторської перевірки фінансової звітності – незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників.Метою аудиту відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про власний капітал.

3.Аудит  власного капіталу підприємства.

В ході перевірки аудитору необхідно вивчити наступні питання [6].

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірка здійснюється в наступному порядку:

1) перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;

2) вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;

3) перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

4) перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб’єкта його засновниками;

5) встановлення законності видів діяльності;

6) визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

7) перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;

8) встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

9) встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

Аудитору  слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб’єкта.

Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.

Перевірка правильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках із засновниками передбачає вивчення наступних питань:

1) чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;

2) в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;

3) чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;

4) чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 «Несплачений капітал» і Головній книзі (при журнальній формі обліку).

Перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і

правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування — обґрунтування правильності застосування пільг по податках.

При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу слід обов’язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.

За деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).