Методи нарахування амортизації основних засобів

Методи нарахування амортизації  основних засобів

Суть методу	Сума амортизації річна	Додаткові показники	Примітки
1	2	3	4
1. Прямолінійний метод
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів	Аріч = АмВ : Т	АмВ = ПВ - ЛВ	Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об'єкта ОЗ.  Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість об’єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації.  Недоліки: не враховується моральний знос об'єктів ОЗ та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання об’єкта ОЗ)
2. Метод зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.  Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість	Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На	На = 1 - (ЛВ : ПВ)1/Т	Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.  Недоліки: передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ : ПВ)1/Т також дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості
3. Метод прискореного зменшення  залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.  Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби)	Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На	На = (АмВ : Т) х 2	Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.  Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 — 70 % їх вартості
4. Кумулятивний метод
Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання	Аріч = АмВ х ki	ki = Кр : Ср	Наприклад, для об’єкта основних засобів зі строком служби 5 років кумулятивне число становитиме:  1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.  Відповідно кумулятивний коефіцієнт кожного року експлуатації об’єкта складе:  — у перший рік — 5/15;  — у другий рік — 4/15;  — у третій рік — 3/15;  — у четвертий рік — 2/15;  — у п'ятий рік — 1/15.  Переваги:  1. У перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості.  2. У перші роки накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта ОЗ, що амортизується.  3. Забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у ці роки зменшується.  Недоліки: певна трудомісткість
5. Виробничий метод
Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного  обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний  обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів	Аміс = Nміс х На	На = АмВ : Nзаг	Застосовується для нарахування  амортизації об'єктів ОЗ, технічний стан яких залежить від кількості виробленої продукції.  Переваги: цей метод дуже а раціональний. Зручно застосовувати при визначенні амортизації автотранспорту залежно від його пробігу, верстатів та будь-якого виробничого обладнання.  Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ. Наразі не зовсім зрозуміло, як буде використовуватися цей метод у зв’язку із введенням обов’язкового мінімально допустимого строку амортизації ОЗ
Умовні позначення: Аріч — річна сума амортизації; АмВ — вартість, що амортизується; Аміс — місячна сума амортизації; Т — строк корисного використання об’єкта; ПВ — первісна вартість; ЛВ — ліквідаційна вартість; ЗАЛ — залишкова вартість; На — норма амортизації; kі — кумулятивний коефіцієнт; Кр — кількість років, що залишилися до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ; Ср — сума числа років корисного використання об’єкта ОЗ; Nміс — фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг); Nзаг — загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство чекає виробити (виконати) з використанням об’єкта ОЗ.

 

 

Звертаємо увагу: амортизація об'єктів  основних засобів, що належить до груп 9 (інші основні засоби), 12 (тимчасові (нетитульні) споруди), 14 (інвентарна тара), 15 (предмети прокату), нараховується прямолінійним або виробничим методами

Щодо малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів, то їх амортизація може нараховуватися за рішенням платника податків одним із двох способів (п.п. 145.1.6 ПКУ):

1) «50 % / 50 %». Згідно з ним амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % його вартості, що амортизується, а решта 50 % нараховуються в місяці списання об’єкта з балансу;

2) «100 %». За цим методом амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 % його вартості, що амортизується.

. Облік основних засобів

По характеру функціонального  використання основні засоби діляться на слідуючи групи:

- будівлі;

- споруди;

- передавальні прилади;

- машини і обладнання;

- транспортні засоби;

- інструмент;

- виробничо-господарський інвентар.

Початкова оцінка основних засобів складається із затрат на їх придбання, монтаж і встановлення.

Залишкова вартість - різниця між початковою вартістю і сумою зносу.

Облік основних засобів повинен здійснюватися по кожному інвентарному об'єкту.

Інвентарний об'єкт - окремий предмет  або комплекс предметів об'єднаних  в єдине ціле і призначених  для виконання конкретних функцій. Кожному інвентарному об'єкту присвоюється окремий інвентарний номер.

Номер наноситься на інвентарний об'єкт  фарбою.

Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних карточках, які відкриваються окремо на кожний об'єкт і зберігаються по групах класифікації. Заповнені інвентарні карточки реєструються в описі.

Поступивши основні засоби приходуються на основі актів передачі.

Вибуття основних засобів оформляється:

- при ліквідації: актом про ліквідацію;

- при продажі на основі письмового розпорядження керівника.

На основі інвентарних карточок основних засобів складається відомість  обліку руху основних заходів.

Підсумкові суми по відомості обліку руху основних засобів переносяться в журнал-ордер на рахунок 10.

ІІ. Облік виробничих запасів

Облік матеріалів організується по фактичній собівартості, до якої входить вартість їх закупки, включаючи націнку, розходи на погрузку, розгрузку і доставку на склад.

Коректування по фактичній собівартості проводиться в кінці місяця. Матеріально-відповідальні  особи кожного місяця дають звіт по руху матеріалів в бухгалтерію. На складі облік ведеться на карточках складського обліку.

Карточки відкриваються на кожний вид матеріалів, в яких відображається щоденний прихід і розхід матеріалів в кількісному виразі. Працівники бухгалтерії щоденно провіряють правильність записів в карточках сортового обліку.

Прихід матеріалів на склад проводиться зав. складом, кладовщиком. Кладовщик перевіряє відповідність фактичної кількості поступлених матеріалів і виду матеріалів з даними супроводжуючих документів. Потім кладовщик виписує прихідний ордер на дані матеріали.

У випадку виявлення недостачі  оформляється акт прийоми, в якому  підписується комісія призначена керівником підприємства. Видача матеріалів із складу на виробництво здійснюється на основі письмового дозволу керівника.

На відпущені на виробництво  або господарські потреби матеріали виписуються вимоги (в лімітно-забірні карти). В цих вимогах вказуються: вид матеріалів, їх кількість, кому і куди відпущені.

Видача матеріалів на продаж здійснюється на основі письмового дозволу директора. На продаж матеріалів кладовщик виписує накладну, а бухгалтерія на сонові накладної виписує податкову накладну.

В кінці місяця кладовщик на основі даних карточок складського обліку складає звіт про рух матеріалів. У звіті повинні бути дані про кількість матеріалів на початок місяця, прихід і розхід матеріалів, залишкове сальдо на кінець місяця. Дані про прихід і розхід підтверджуються первинними документами, які додаються до звіту.

Аналітичний облік матеріалів в бухгалтерії здійснюється по кожному складі окремо або по матеріально-відповідальних особах. Кожний синтетичний облік обліковується в оборотних відомостях.

Для обліку матеріалів користуються такими синтетичними рахунками:

201 - сировина і матеріали;

203 - паливо;

205 - будівельні матеріали і обладнання;

207 - запасні частини;

22 - малоцінні і швидкозношуючі  предмети.

Синтетичний облік матеріалів ведеться в відомостях №10 і журнал-ордерах №6, 7, 10.

ІІІ. В собівартість продукції включаються  слідуючи види затрат:

1) Затрати на підготовку і освоєння виробництва.

2) Затрати безпосередньо зв'язані  з виробництвом продукції.

3) Затрати зв'язані з виробництвом  продукції.

4) Затрати по обслуговуванню  виробничого персоналу.

5) Затрати по забезпеченню нормальних  умов праці і техніки безпеки.

6) Затрати зв'язані з управлінням  виробництвом.

7) Затрати зв'язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів.

8) Затрати зв'язані з транспортуванням  кадрів.

9) Відрахування на державне соціальне страхування від розходів на оплату праці, які входять в собівартість продукції.

10) Затрати на оплату праці.

11) Оплата послуг банків.

12) Затрати, зв'язані із збутом  продукції.

13) Затрати на відновлення основних  виробничих фондів.

14) Втрати від браку.

Згідно з планом рахунків бухгалтерського  обліку для групування затрат використовують рахунок 23 (виробництво) за видами виробництва. Для ведення аналітичного обліку затрат на виробництво використовують відомість 12, 15, журнал-ордер 10, 10/1.

IV. Готовою рахується продукція,  яка прийшла всі стадії технологічного  процесу і прийнята відділом  технічного контролю і здана на склад.

Здають готову продукцію на склад  по накладній. Аналітичний облік готової продукції в бухгалтерії ведеться в облікових цінах, в якості яких можна взяти нормативні, розрахункові або планові. Але в кінці місяця, коли розрахована фактична собівартість готової продукції, яка поступила на склад, та записи в синтетичному обліку робляться по фактичній собівартості Дт 46; Кт 23.

Реалізація продукції ведеться на рахунку 701 "Реалізація" - в дебет  цього рахунка відносно собівартості реалізованої продукції, а в кредит - сума, на яку покупцю пред'явлені розрахункові документи.

Синтетичний облік по рахункам 361, 701 ведеться в журналі-ордері №11.

Аналітичний облік відгрузки і  реалізації ведеться в відомості відругзки і реалізації в розрізі видів продукції.

В кінці місяця розраховується фактична собівартість реалізованої продукції  і показується в відомостях реалізації.

Синтетичний облік руху і реалізації готової продукції ведеться в журналі-ордері №11.

V. Каса приймає готівкові гроші  по прихідних касових ордерах,  підписані головним бухгалтером. Для підтвердження прийому грошей видається квитанція.

Видача готівки видається по розхідних касових ордерах з накладанням штампу з реквізитами розхідного касового ордеру.

Документи на видачу грошей підписує керівник і головний бухгалтер.

Прихідні і розхідні касові ордера до передачі їх в касу реєструються бухгалтером в журналі реєстрації касових ордерів. При цьому вони нумеруються і є можливість проконтролювати  виконання касиром даної операції. Для ведення касових операцій відкривають касову книгу, яка повинна  бути пронумерована, прошнурована і опечатана. Кількість листів в касовій книзі завіряються підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Записи в касовій книзі ведуться в 2-х екземплярах через копіювальний папір. Другі екземпляри відривні, вони служать звітом касира.

Для синтетичного обліку наявності  і руху грошових коштів в касі використовується активний рахунок 301 "Каса". Сальдо рахунка означає суму готівки в касі на початок місяця. Оборот по дебету відображає суми, які поступили в касу готівкою, а по кредиту - суми видані готівкою. Операції по рах. 301 відображаються в журналі-ордері №1 і відомості №1.

В журналі-ордері №1 відображають обороти по кредиту рахунка 3. В відомості №1 обороти по дебету рахунка 301.

Журнал-ордер №1 заповнюється щоденно  на основі звітів касира.

В кінці місяця загальний оборот по кредиту рахунка 301 із журналу-ордера переносить в головну книгу.

Прийом і видача грошей або безготівкове перерахування банк проводить по спеціальній формі. Це такі як:

- об'явка на внесення готівки;

- грошовий чек;

- платіжне доручення;

- платіжна вимога;

Об'явка на внесення готівки виписується при внесенні готівки на розрахунковий рахунок. Для підтвердження про одержання грошей банк видає квитанцію.

Грошовий чек є розпорядженням банку про видачу грошей з розрахункового рахунку, в якому вказана сума готівки.

Платіжне поручення - це поручення  банку про перечислення відповідної  суми з розрахункового рахунку підприємства на розрахунковий рахунок одержувача. Платіжне поручення виписується в необхідній кількості екземплярів в залежності від того, де находиться банк одержувача. Форма платіжного поручення єдина для всіх видів перечислення.