Механізм створення малого підприємства в Україні

ТЕМА 1. МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

1.1. Організаційно-правові форми  підприємств малого бізнесу

1.2. Засновницькі документи та  статутний фонд

1.3. Процедура державної реєстрації  суб'єктів підприємницької діяльності

 

1.1. Організаційно-правові форми підприємств малого бізнесу

 

Будь-яка діяльність суб'єкта господарювання здійснюється за конкретними організаційно-правовими  формами. їх вибір - прерогатива самого підприємства, а залежати цей вибір  може від ряду факторів серед яких вид економічної діяльності, форма власності, матеріальні,  ресурсні можливості підприємства, державна підтримка тощо.

 

Загальновідомими організаційно-правовими  формами підприємств малого бізнесу  є  одноосібне володіння та  партнерство.

 

Одноосібне володіння - це така організаційно-правова форма за якої все майно підприємства належить одному власнику, який одноосібно здійснює управління підприємством, розподіляє його прибуток та несе повну відповідальність за всі зобов'язання підприємства.

 

Партнерство - це колективне підприємство, створене шляхом об'єднання коштів двох і більше фізичних чи юридичних осіб, які спільно здійснюють управління підприємством, розподіляють прибуток, несуть відповідальність за зобов'язаннями на засадах рівності, активної участі у діяльності підприємства, розподілу ризиків укладаючи при цьому договір.

 

Згідно Господарського кодексу  України в Україні можуть існувати підприємства за формою власності:

 

- приватні (на основі приватної  власності громадян чи суб'єкта  господарювання, тобто можливе одноосібне володіння);

 

- колективні (на основі колективної  власності, може передбачати партнерство);

 

- комунальні (діяльність на основі  комунальної власності територіальної  громади);

 

- державні (діяльність на основі  державної власності);

 

- засновані на змішаній формі власності (об'єднання майна різних форм власності);

 

- інших видів, передбачених законодавством;

 

За способом утворення:

 

- корпоративні (утворюється двома  або більшою кількістю засновників  за їх спільним рішенням та  діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства - тобто партнерство);

 

- унітарні (створені одним засновником,  який виділяє необхідне для  того майно, розподіляє доходи, керує підприємством тощо, тобто  одноосібне володіння);

 

за кількістю працюючих та обсягом  валового доходу від реалізації продукції за рік:

 

- великі (підприємства, в яких середньо-облікова  чисельність працюючих за звітний  (фінансовий) рік перевищує тисячу  осіб, а обсяг валового доходу  від реалізації продукції (робіт,  послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п 'яти мільйонам  євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні);

 

- середні (усі інші підприємства, які не відповідають вимогам  великих та малих);

 

- малі (підприємства, в яких середньо-облікова  чисельність працюючих за звітний  (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні).

 

Підприємства можуть об'єднуватись, тобто співпрацювати на засадах партнерства з метою координації різних видів діяльності, а також вирішення спільних економічних та соціальних завдань за визначеними законодавством формами. А саме, у ГКУ регламентовано такі форми об'єднань підприємств:

 

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації  господарської діяльності підприємств, що об єдналися, шляхом централізації  однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації  і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

 

У статуті асоціації повинно  бути зазначено, що вона є господарською  асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників асоціації.

 

Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів  підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

 

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання  підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської  мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність

 

Концерн (статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від  одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

 

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Важливим є ге, що учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

 

У той же час переважна більшість  малих підприємств функціонує у  формі господарського товариства, тобто  підприємства, створеного юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командні товариства.

 

Акціонерні товариства - господарське товариство, яке має статутний  фонд, поділений на визначену кількість  акцій однакової номінальної  вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

 

У свою чергу акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Відмінність відкритого акціонерного товариства (ВАТ) від закритого (ЗАТ) полягає у тому, що акції ВАТ можуть дажу на біржах, а акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Окрім цього, акціонери ВАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства, а акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

 

Товариства з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

 

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик  збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів);

 

Товариства з додатковою відповідальністю - господарське товариство, статутний  фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

 

Повні товариства - господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

 

Командитні товариства - господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

 

Важливо зазначити, що учасниками повного  товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані  як суб'єкти підприємництва.

 

Водночас існує можливість об'єднання підприємств малого бізнесу із великими підприємствами на засадах субпідряду, фран-чайзингу, лізингу та венчурного фінансування. Подібні інтеграційні процеси сприяють підвищенню ефективності діяльності малих підприємств завдяки взаємовигідному руху матеріальних, сировинних, кадрових, інформаційних, технологічних та інших ресурсів.

 

Зазначимо, що в Україні ведеться єдиний державний реєстр підприємств (організацій) з організаційно-правовими  формами господарювання.

1.2. Засновницькі документи та статутний фонд

 

Роботу зі створення власного бізнесу  варто розпочати із генерування  ідей, пошуку коштів, вивчення правової бази тощо. Лише володіючи інформацією  про перспективи виходу на ринок, правові обмеження та можливості функціонування обраної організаційно-правової форми підприємства можна переходити до підготовки засновницьких документів та формування статутного фонду. До засновницьких документів, що підтверджують статус юридичної особи належить статут та засновницький договір. Створення малого підприємства без цих документів неможливе. При використанні індивідуальної форми організації бізнесу необхідним документом є статут, при колективній формі - в одних випадках потрібен статут і засновницький договір (товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю), а в інших лише засновницький договір (повне та командитне товариство).

 

До підготовки засновницьких документів необхідно підходити надзвичайно  ретельно, адже вони регулюють багато важливих аспектів функціонування підприємства. Незалежно від організаційно-правової форми організації бізнесу у статуті новоствореного суб'єкта господарювання необхідно вказати вид діяльності, його назву, адресу, предмет та мету діяльності, органи управління та контролю, їх компетенцію, порядок формування майна, розподілу прибутків (доходів), умови реорганізації та ліквідації. Іншими словами, статут підприємства - це його конституція, правила гри на великій сцені.

 

Основне завдання статуту - дати найповніше уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, наділеного правами юридичної особи, про його внутрішній механізм управління та самоуправління трудового колективу, режим формування та використання майна підприємства, коштів, доходів та прибутків.

 

Призначення статуту проявляється у його структурі.

 

Усі ці розділи повинні входити  до статутів всіх видів підприємств, незалежно від організаційно-правових форм. Поряд з тим, деякі розділи  можуть об'єднуватись, а зміст цих  розділів залежить від виду підприємства, побажань власників тощо.

 

Відомим є той факт, що для створення  підприємства необхідний, так званий, стартовий капітал. На малому підприємстві, так само як і на будь-якому іншому, роль стартового капіталу виконує статутний  фонд. Величина статутного фонду показує розмір грошових коштів, інвестованих у створення основних та оборотних засобів, тобто майна підприємства. Статутний фонд створюється ьнесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства. При потребі джерелом формування статутного фонду можуть бути додаткові вклади учасників (засновників), спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна, будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі і у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав - на користування землею, іншими природними ресурсами, майновими об'єктами, використання об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

 

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного учасника (засновника) до статутного фонду обумовлюються  в засновницьких документах. Вартість внесеного майна визначають за цінами, що діють в період створення підприємства або за домовленістю учасників.

 

До моменту реєстрації малого підприємства, що буде функціонувати (наприклад товариство з обмеженою відповідальністю), кожен  із його учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 50 % коштів, зазначених у засновницьких документах, що має підтвердити банк. Для цього за заявкою засновників (учасників) у банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється в поточний. Протягом року всі учасники (засновники) повинні внести повністю свій вклад до статутного фонду. В разі невиконання учасниками (засновниками) цих зобов'язань за час прострочення вони сплачують 10% річних з недонесених сум, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

 

Обсяг статутного фонду зазначається в установчому договорі та статуті підприємства. Підтримка певного співвідношення між обсягом статутного фонду та загальним обсягом виробничо-господарської діяльності є ознакою фінансової стійкості підприємства.

1.3. Процедура державної реєстрації  суб'єктів підприємницької діяльності