Майбутнє бухгалтерського обліку

          Значним кроком вперед було проведення в грудні 1908р. Київського 
з'їзду представництв споживчих товариств, який доручив бюро "Київського 
союзу" виробити і перевірити на практиці рекомендовану зазначеним з'їздом 
більш спрощену систему рахівництва. Характерною особливістю цього з'їзду 
було те, що він вийшов з клопотання в державні органи про введення в 
земських і церковно-приходських школах ведення рахівництва. Була змінена 
номенклатура рахунків. Замість двох самостійних рахунків "Дебітори" і 
"Кредитори" введено один рахунок "Різні особи і установи" та введено 
рахунок "Заборщики". Але суттєвим недоліком обліку було те, що по суті і 
далі застосовувалась змішана необгрунтована методологія обліку на рахунку 
"Товари", де в дебеті відображались закуплені товари по собівартості, в 
кредиті - реалізовані товари записувались за продажними цінами. Не 
зважаючи на те, що ця методологія обліку забезпечувала "комерційну 
таємницю", але вона давала необмежені можливості для "регулювання" 
розміру одержаного прибутку і вартості товарів. 

2.3. Бухгалтерський облік в Українській радянській соціалістичній республіці. 

           Коли зміни соціального середовища виступають як фактори 
розвитку бухгалтерського обліку і звітності - це традиційна точка зору, але 
не слід відкидати й альтернативний погляд, згідно з яким соціальні зміни 
можуть бути обумовлені розвитком самого бухгалтерського обліку.

          Новий етап відродження облікової думки в Україні розпочався у 
1918р., коли ЦВК видав основні положення з обліку майна. У цей час 
з'явилися різні новаторські пропозиції. На арені з'явилися нові вчені- 
економісти з обліку. В дискусії між "старорежимними" і молодими вченими 
сферою обліку було визнано все народне господарство, а не окреме 
господарство, як вважав О.М.Галаган; теорія і галузевий облік були 
об'єднані в один курс - бухгалтерський облік; подвійний запис трактувався 
як складова методу бухгалтерського обліку, а не як об'єктивний закон.  Теорія, яку висунув В.Зомбарт в 1924 р., проголошувала, що розвиток 
подвійної бухгалтерії був настільки важливим, що призвів до підйому 
капіталізму. В науковій літературі робота В.Зомбарта зазнала критики, але 
знайшла і певну підтримку.

          Протягом 20-х років XX ст. дослідження охоплювали історію 
бухгалтерського обліку, розвиток облікової професії, професійну етику, 
концептуальні основи та ідеології, облікову політику, стандарти та загальні 
питання звітності, методологію наукового дослідження, соціальну роль 
бухгалтерського обліку і недавні фінансові події.

          Хоча радикальні уявлення про перспективи бухгалтерського обліку не 
переважали над традиційними, з наукової точки зору вони мали певний 
інтерес. Радикали виступали проти ринкової системи капіталізму, яка 
користується маржинальними оцінками для того, щоб гарантувати 
рентабельність комерційних підприємств. Вони підкреслювали, що більшість 
людей не спроможні брати участь в процесі ринкового обміну, оскільки не 
мають ні майна, ні доходу. В результаті економіка, на їх думку, створила 
таке ієрархічне суспільство, яке підтримувало інтереси людей з високим 
рівнем доходу. При цьому бухгалтери в особистих інтересах бажали зберегти 
таку ієрархію. Аргументація радикалів була провокаційною і більшість 
бухгалтерів  не  вважали  об'єктивними  радикальні  уявлення  про 
взаємовідносини бухгалтерської науки і суспільства.                   

          Облік набував централізованого характеру. В 1932 р. був створений єдиний орган управління соціалістичним обліком - Центральне управління 
народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР - ЦУНГО.

          Зрозуміло, в роки радянської влади обіг повинен був грунтуватись на 
плановій системі. В зв'язку з цим в систему бухгалтерського обліку були 
введені показники плану і різні нормативи, що дозволяло здійснювати 
контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативів.

          До речі, слід підкреслити, що саме в споживчій кооперації вперше було 
розроблено питання нормування і наукової організації праці працівників 
обліку, а також побудови облікового апарату. При цьому потрібно зазначити, 
що в системі споживчої кооперації виросли такі визначні вчені-обліковці і аналітики, як: М.І.Баканов, М.Д.Цемко, М.І. Ільїн, Я.В. Соколов, В.Г. Горєлкін, 
В.В. Сопко,   М.В. Кужельний, Я.В.Гончарук, М.П. Зуєв, Л.М. Ізбицький, В.О. Озеран, Ю.А. Верига  та інші.

          Деякий   час   в   період   командно-адміністративної системи господарювання і соціалістичної кооперативної власності продовжували  
застосовуватись методи обліку, його техніка і форми, які були розроблені ще до революції. В умовах збільшення обсягу і галузей діяльності  підприємств 
виникла необхідність заміни "тісної і незручної форми обліку" журнал- 
головна італійською формою рахівництва. У зв'язку з тим, що приватна 
торгівля вже до 1931 р. була повністю витіснена, виникла необхідність 
нагромаджувати власні кошти за рахунок прибутків і пайових внесків за 
рахунок кооперування населення. Велика увага в системі споживчої 
кооперації приділялась також питанням розробки форм і плану рахунків 
бухгалтерського обліку в споживспілках районного масштабу.

          Значним досягненням того часу була розробка рахункового плану- 
мінімуму, на підставі якого було обгрунтовано економічну характеристику 
рахунків, в якій зазначались методи оцінки окремих видів господарських 
засобів, взаємозв'язок між рахунками (приводилась типова кореспонденція 
рахунків) і будова аналітичного обліку по кожному рахунку. По суті, цей 
рахунковий план-мінімум застосовувався до 1952 р., коли споживча кооперація перейшла на єдиний план рахунків для всіх підприємств і 
організацій.

          В 1961 р. в Українському Раднаргоспі було організовано Методологічну 
раду з бухгалтерського обліку, до складу якої увійшли головні бухгалтери 
Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь і підприємств, Міністерства фінансів і 
ЦСУ республіки, викладачі економічних вузів. Методологічна рада свою 
діяльність побудувала на громадських засадах, до творчої роботи з 
удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери-практики.

          Головою президії Методологічної ради Українського Раднаргоспу було 
обрано Н. Косьміна, вченим секретарем - М. Білуху.

          Рада з бухгалтерського обліку вирішила переглянути діючу на 
підприємствах і організаціях первинну документацію, ввести типову 
документацію,  що була рекомендована ЦСУ СРСР, уніфікувати 
спеціалізовану документацію, що застосовувалась до типових форм, і 
рекомендувати її для всіх раднаргоспів республіки. В результаті перегляду 
замість 5492 раніше діючих форм було введено 284 нових уніфікованих, 
завдяки чому документообіг зменшився на 34 %.

          В червні 1966 р. в Києві відбулося засідання Методологічної ради з 
бухгалтерського обліку і звітності Міністерства фінансів Української РСР. 

2.4. Розвиток бухгалтерського обліку в незалежній Україні. 

          На початку 90-х рр. XX ст. в Україні відбулися серйозні перетворення в економіко-правовому забезпеченні підприємницької діяльності, реформування власності та перехід до ринкової економіки.

          Вперше Україна самостійно здійснила формування цілісної національної 
системи бухгалтерського обліку.

          У зв'язку з цими перетвореннями бухгалтерський облік об'єктивно 
знаходиться на стадії реорганізації і потребує методологічного удосконалення 
відповідно до нових вимог, що висуваються до національної системи обліку.

          Перший етап реформування обліку полягав у використанні діючих 
методик, заснованих на таких загальноприйнятих позиціях, як методи 
подвійного запису і документування, безперервності і балансу, рахунків та 
інвентаризації.

          Створення нової системи бухгалтерського обліку нерозривно пов'язано з 
регулюванням його принципів, методів та функцій. За радянських часів регулювання бухгалтерського обліку (підприємств і організацій) здійснювалося 
шляхом затвердження державними органами жорстких правил, положень, 
порядків та інструкцій з бухгалтерського обліку та звітності.

          На сучасному етапі здійснення регулювання бухгалтерського обліку в 
нашій країні доцільно залишити за державними управляючими структурами, 
але проводити це необхідно, забезпечуючи активність об'єднань фахівців.

          При "м'якому" регулюванні обліку, коли видаються і діють 
багатоваріантні  методики  його  організації та  ведення,  суб'єкти 
підприємництва отримують значну самостійність у формуванні власної 
облікової політики, застосуванні нових методик та форм ведення 
бухгалтерського обліку, способів списання вартості активів на витрати 
виробництва та результати фінансово-господарської діяльності.

          Про необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні 
говорилося ще з самого початку набуття Україною незалежності. Але постанова КМУ України від 20.10.98р. №1706 "Про затвердження Програми 
реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних 
стандартів" була першим практичним кроком по втіленню цієї ідеї в життя. 
Постановою   було   затверджено   Програму   реформування   системи 
бухгалтерського обліку, а також передбачено її фінансування в 1999-2001 роках.

          Програма  реформування  системи  бухгалтерського  обліку  із 
застосуванням міжнародних стандартів виступила складовою частиною 
заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового 
спрямування. Головним завданням трансформації національної системи 
бухгалтерського обліку було прискорення процесу її приведення відповідно 
до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського 
обліку. Прийняття 16 липня 1999 р. Закону України "Про бухгалтерський 
облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) стало важливою подією в 
економічному житті країни. Закон декларує існування бухгалтерського обліку 
як джерела  інформації про  результати діяльності  підприємства, 
користувачами якої є передусім власники підприємства і потенційні 
інвестори. Відповідно до даного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим 
видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична 
та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на 
даних бухгалтерського обліку.

          Всю відповідальність за організацію бухгалтерського обліку Закон покладає на власника підприємства чи виконавчий орган (посадову особу), 
який здійснює управління підприємством. Цей нормативний документ 
зберігає вимоги щорічної інвентаризації активів і зобов'язань.

          Законом передбачено 10 принципів бухгалтерського обліку, три з яких є 
новими і незвичними для українських бухгалтерів: принцип обачності, 
принцип превалювання сутності над формою і принцип історичної 
собівартості.

          Під принципом обачності слід розуміти обережність при віднесенні тих 
чи інших сум на доходи чи витрати. Принцип превалювання сутності над 
формою передбачає, що головне в роботі бухгалтера - це обов'язок 
відображення в обліку будь-якої господарської операції не за формальними 
ознаками, а залежно від її економічного змістовного навантаження. Принцип історичної собівартості означає, що облік витрат ведеться, виходячи із витрат на їх виробництво і придбання, і тільки у разі необхідності, керуючись 
принципом обачності, слід збільшити витрати до реальної величини.

          Принципи бухгалтерського обліку реалізуються через національні 
положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

          Головна основа стандартів, закладена в Законі, - це правдиве 
відображення фінансового стану підприємства і результатів його В 
українських П(С)БО дотримано вимог використання міжнародних стандартів 
фінансової звітності як базової основи. Але оскільки міжнародні стандарти 
не домінують над українським законодавством, то враховано економіко- 
правовий стан і традиції нашої країни.

          Робота з обговорення першочергової групи П(С)БО здійснювалась 
Методологічною радою одночасно з роботою над Планом рахунків 
бухгалтерського обліку. Хоча міжнародні стандарти фінансової звітності не 
передбачають конкретного формату (з набором показників і послідовністю їх 
розміщення) звітності, було визнано доцільним впровадження П(С)БО в 
Україні здійснювати разом із затвердженням формату фінансової звітності. 
Показники звітності, які щонайменше випливають з рекомендацій 
міжнародних стандартів, у максимально можливій формі збігаються з назвою 
і змістом операцій рахунків бухгалтерського обліку майбутнього Плану 
рахунків бухгалтерського обліку в Україні.