Контрольная работа по "Малому бизнесу"

Варіант №3

1. Що є підставою для оприбуткування матеріалів, що надійшли від постачальника?

Головними типовими документами оприбуткування матеріалів є товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти приймання тощо. Матеріали, що надходять до складу, ретельно перевіряються, встановлюється відповідність їхньої якості, кількості, асортименту умовам постачання та супровідним документам. У разі відсутності розходжень матеріали приймаються. Існують два варіанти оформлення надходження: 1) позначка безпосередньо на документі постачальника; 2) прибутковий ордер. У першому разі на одному примірнику документа постачальника, який підписує матеріально відповідальна особа, ставиться штамп про приймання. Прибуткові ордери використовують для кількісно-сумарного обліку матеріалів, що надходять від постачальника або після перероблення.

За наявності розбіжностей щодо якості або кількості матеріалів, які надійшли, у супровідних документах постачальника, а також стосовно матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається акт приймання матеріалів, який є підставою для оприбуткування фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер у цьому разі не заповнюється. У разі надходження вантажу до складу без документів відділ постачання пише наказ складу про приймання вантажу без документів. Завідувач складу передає наказ разом із прибутковими ордерами до бухгалтерії.

На практиці виробничі запаси іноді  надходять до складу без рахунків постачальника. Такі поставки називають  невідфактурованими. Бухгалтерія зобов’язана організувати окремий облік рахунків на ці матеріали та вжити заходів щодо вчасного отримання рахунків від постачальника.

 

 

 

2. Облік фінансової оренди.

У разі фінансової оренди в обліку і звітності орендаря відображаються:

• вартість отриманих в оренду активів, хоча юридично право власності лишається за орендодавцем;
• пов’язані з орендою зобов’язання;
• фінансові витрати орендаря;
• витрати на підтримання активу в робочому стані;
• затрати на поліпшення активу, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання;

-   амортизація орендованих активів.

В обліку орендодавця повинно бути відображено:

• списання з балансу залишкової вартості переданого в фінансову оренду необоротного активу; 
• первісну вартість дебіторської заборгованості з фінансової оренди;
• доходи від передачі активів у фінансову оренду.

В узагальненому вигляді вимоги П(С)БО 14 до відображення у фінансових звітах орендаря та орендодавця операцій з фінансової оренди наведено у таблиці  1.

Розглянемо кожний з вищеперерахованих  об’єктів обліку.

Одержаний у  фінансову оренду актив оприбутковується як надходження необоротних активів внаслідок здійснення капітальних вкладень. Первісна вартість визначається за найменшою на початок строку оренди оцінкою:

- справедливою вартістю активу або

- теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Одночасно у цій же сумі визнаються зобов’язання з фінансової оренди.

Різниця між сумою мінімальних  орендних платежів та вартістю об’єкта  фінансової оренди, за якою він був  відображений у бухгалтерському  обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду.

Якщо в угоді про фінансову  оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої  вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

Ставка відсотка на можливі позики орендаря – це така ставка відсотка, яку мав би сплачувати орендар за подібну оренду або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка відсотка на позики для придбання подібного активу (на той же строк і з подібною гарантією) на початку строку оренди.

Розподіл фінансових витрат між  звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням  орендної ставки відсотка на залишок  зобов’язань на початок звітного періоду.

 

 

На облік фінансовий витрат впливає  порядок розрахунків, обумовлений  орендною угодою (таблиця 4.7).

 

 

 

Таблиця 4.7 Відмінності в обліку фінансових витрат

 Витрати на підтримання об'єкта фінансової оренди в робочому стані орендар включає до витрат звітного періоду. Такі роботи можуть проводитись власними силами або підрядним способом.

Оскільки після завершення строку оренди право власності може переходити або не переходити до орендаря, то повернення об’єкта оренди орендодавцеві в  обліку відображається записами:

Таблиця 4.8 Бухгалтерські записи після закінчення строку оренди у орендаря

Продовження таблиці 4.8

 

В обліку орендодавця повинно бути відображено:

·   списання з балансу залишкової вартості переданого в фінансову оренду необоротного активу;

·   первісну вартість дебіторської заборгованості з фінансової оренди;

         Особливості обліку орендодавця залежать від того, чи він є тільки орендодавцем, чи також виробником активу, який передається в фінансову оренду (таблиця 2). Проте відмінності стосуються лише відображення вибуття активів при їх передачі в оренду та оприбуткування під час їх повернення орендарем, а також рахунків для обліку поточної частини дебіторської заборгованості, за якими вказується дохід.

Отже, в першому випадку (таблиця 2, графи 2 і 3) переданий у фінансову  оренду актив списується за залишковою вартістю, яка відображається у складі інших витрат звичайної діяльності, як собівартість реалізованих необоротних  активів. Дебіторська заборгованість, пов’язана з передачею активу в фінансову оренду, складається  з:

·   довгострокової заборгованості в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості та

·   поточної заборгованості за нарахованими доходами – на суму різниці між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансової оренди та теперішньої вартості вказаної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка.

Протягом строку оренди довгострокова  заборгованість поступово перекласифікується в поточну.

Дохід від фінансової оренди відображається як дохід від реалізації необоротних  активів та фінансовий дохід, що підлягає отриманню в сумі відсотків.

Розподіл фінансового доходу між  звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням  орендної ставки відсотка на залишок  дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.

У іншому випадку, коли орендодавцем є виробник об’єкта фінансової оренди, то дебіторська заборгованість орендаря відображається як сума визнаного доходу (виручки) від реалізації готової  продукції і теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта  фінансової оренди одночасно з визнанням  доходу (виручки) від реалізації готової  продукції (таблиця 2, графи 4, 5). Дохід  виробника від реалізації об’єкта  фінансової оренди визнається за найменшою  з двох оцінок: справедливою вартістю цього об’єкта або теперішньою  вартістю мінімальних орендних платежів, обчисленою за ринковою ставкою відсотка.

 

Таблиця 2 Відмінності в обліку фінансової оренди орендодавця-не виробника та орендодавця-виробника об’єкта фінансової оренди

 

 

 

 

3.Мінімальний статутний капітал підприємства малого бізнесу.

Відповідно до п.3 ст.55 Господарського Кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р.

Суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих  та  
доходів  від  будь-якої  діяльності  за  рік  можуть  належати  до  
суб’єктів   малого  підприємництва,  у  тому  числі  до  суб’єктів  
мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.  
     Суб’єктами малого підприємництва є:

     фізичні   особи, зареєстровані в установленому  законом порядку  
як   фізичні   особи   -  підприємці,  у  яких  середня  кількість  
працівників  за  звітний  період (календарний рік) не перевищує 50  
осіб  та  річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму,  
еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом  
Національного банку України;

     юридичні    особи   -   суб’єкти   господарювання   будь-якої  
організаційно-правової  форми  та  форми власності, у яких середня  
кількість  працівників  за  звітний  період  (календарний  рік) не  
перевищує  50  осіб  та  річний  дохід від будь-якої діяльності не  
перевищує  суму,  еквівалентну  10  мільйонам  євро,  визначену за  
середньорічним курсом Національного банку України.  
     Відповідно до змін, передбачених п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» N 3263 від 21.04.2011  для товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю та командитних підприємств не передбачено мінімального розміру статутного капіталу, також для приватних підприємств розмір статутного фонду не встановлений (лист Держкомпідприємництва від 26.03.2004 р. N 1858).

Відповідно до п.1 ст.14 Закону України» «Про акціонерні товариства»  від 17.09.2008р. № 514-VI

1. Мінімальний   розмір   статутного   капіталу  акціонерного  
товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи  із  
ставки  мінімальної  заробітної плати,  що діє на момент створення  
(реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства  
визначає   мінімальний  розмір  майна  товариства,  який  гарантує  
інтереси його кредиторів.

 

 

Список використаної літератури:

1. Господарський Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України від 16.01.2003 р. № 436-ІV

2. Закон України» «Про  акціонерні товариства», прийнятий Верховною Радою України від 17.09.2008р. № 514-VI

3. Закон України  «Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України щодо  спрощення процедури започаткування  підприємництва», прийнятий Верховною Радою України від 21.04.2011  N 3263

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 14, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. N 181 4.

5. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник / за ред.. Р.Л. Хом’яка, В.І Лемішевського. –4-е видання. – Львів: “Інтелект-Захід” ; 2005 р. – 1072 с.

6. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартими: приклади та коментарі: Практичний посібник. –К.: Лібра, 2004.–880 с. ISBN:966-7035-68-9

7. Зубілевич С.Я., Кравченко І.Ю., Прокопенко О.О.,Школьніков Д.Г., Юревич Н.С. Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України (за національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку). 3-тє вид.,перероб. та доп – К.:USAID/IBTCI Проект реформи бухгалтерського обліку та аудиту в Україні, 2002.– 476 с.

8. Судова бухгалтерія: Підручник / В. М. Глібко, О. П. Бущан. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 224 с.