Контрольная работа по "Бухгалтерскому учету"

 

1. Розкрити теоретичні засади факторного аналізу ефекту діяльності банку.

 

Сутність  методів факторного аналізу полягає  в переході від опису деякої множини  досліджуваних об’єктів, заданого великим набором непрямих безпосередньо  вимірюваних (первинних) ознак, до їх опису  меншим числом максимально інформативних  глибинних змінних, що відображають найбільш істотні властивості явища. Такого роду змінні, що називаються  факторами, є певними функціями  первинних ознак. У більшості  випадків фактори є латентними (прихованими) ознаками, які не підлягають прямому  вимірюванню, але здійснюють безпосередній  вплив на досліджуване явище чи процес. Факторний аналіз не вимагає апріорного підрозділу змінних на залежні та незалежні, оскільки всі змінні в  ньому розглядаються як рівноправні.

У дослідженнях банківської діяльності початкові  параметри несуть, як правило, велике змістове навантаження, тобто вони є змістовними ознаками.

Головна мета факторного аналізу при цьому  полягає в агрегації даних, спрямованій  на виявлення загальних закономірностей. У наш час накопичено великий  досвід (без застосування факторного аналізу) введення різних узагальнених індикаторів, що операціоналізують  використання загальних понять. Через  це у соціально-економічних дослідженнях, знаходження та інтерпретації факторів є, як правило, лише першим завданням  факторного аналізу. Друге завдання полягає у побудові так званої матриці факторних вагових коефіцієнтів, елементи якої породжують значення факторів (нових інтегральних індикаторів) для  кожного об’єкта, що вивчається [2].

Для визначення якості подання вихідних ознак за допомогою системи факторів потрібно ввести певний показник, який і буде виступати мірилом цієї якості.

Необхідно, щоб значення такого показника-критерія можна було би визначати за коефіцієнтами  матриці факторних навантажень. Найкращою матрицею факторних навантажень можна вважати ту, для якої побудований критерій приймає найбільше значення.

У факторному аналізі вихідні змінні повинні  вимірюватись за допомогою шкали  інтервалів. Це пов’язано з тим, що розрахунки базуються на використанні кореляційної (у загальному випадку  коваріаційної) матриці. Крім того, подання  змінних у вигляді лінійної комбінації прихованих факторів і використання оцінок факторів через лінійні комбінації вихідних змінних для порядкових даних неможливе [3].

Завдання  факторного аналізу банківської  діяльності полягає в тому, щоб визначити кількість і природу найбільш істотних і незалежних функціональних характеристик явища.

Завданнями факторного аналізу є:

−  мінімізація  опису, тобто визначення основних аспекті відмінностей між об’єктами спостереження;

−  формулювання та перевірка гіпотези про природі основних аспектів відмінностей між об’єктами;

−  виявлення  структури взаємозв’язків у наборі ознак перевірка гіпотези про взаємозв’язки та взаємозамінність ознак;

−  зіставлення  структури декількох наборів  ознак;

−  побудова узагальненого показника (або групи показників);

−  ранжування об’єктів спостереження;

−  здійснення типологізацій об'єктів спостереження;

−  перетворення вихідних даних для використання в інших моделях.

Важливою відмінною особливістю факторного аналізу є можливість одночасного дослідження скільки завгодно великої кількості взаємозалежних змінних. Він не вимагає припущення про незмінність всіх інших умов, властивого багатьом іншим методам статистичного аналізу. Завдяки цьому факторний аналіз є цінним інструментом дослідження явища у всьому різноманітті його реальних взаємозв'язків [1].

За різними  класифікаційними ознаками виокремлюють різні типи факторного аналізу.

1. Детермінований (функціональний) і стохастичний  аналіз — залежно від досліджуваного виду зв'язку між фактором (або факторами) і результатним показником.

 Жорстко детермінованим (функціональним) залежностям притаманне те, що кожному значенню фактора відповідає певне невипадкове значення результатної змінної величини (функції). Такі залежності називаються функціональними. Наприклад, кожній зміні податкової ставки відповідає певний абсолютний розмір податку; кожній зміні норм, розцінок, посадових окладів — певний розмір витрат на оплату праці; зміні норм соціальних  відрахувань з фонду оплати праці — певна абсолютна сума цих відрахувань.

Зв'язок називається стохастичним (імовірним), якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає множина значень результатної ознаки, тобто повідає множина значень результатної ознаки, тобто певний статистичний розподіл. Цей вид залежностей характеризується тим, що кожному значенню змінної величини фактора відповідає не одне, а кілька значень величини функції. Такі залежності називаються кореляційними. Зв'язок між змінними величинами при цьому виявляється вже не в кожному окремому випадку, а в сукупності однакових випадків, причому він відображається у зміні узагальнюючих характеристик — середніх величин. Так, зв'язок між рівнем витрат і коефіцієнтом плинності кадрів або ступенем порушення платіжної дисципліни можна встановити лише при зіставленні середніх значень показників функції й факторних показників.

2. Аналіз: а) від загального до частинного (наприклад, досліджується, зміни яких саме факторів спричинили збільшення рентабельності виробничих фондів і який кількісний внесок кожного з них: зміни рентабельності реалізованої продукції, фондовіддачі, оборотності оборотних фондів; б) від частинних до узагальнюючих (наприклад, за даними форми № 3 "Звіт про рух грошових коштів" аналізується внесок у чистий рух коштів трьох  напрямків діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової).

3. Одноступеневий  і багатоступеневий аналіз —  залежно від кількості досліджуваних рівнів підпорядкованості факторів. Класичний приклад багатоступеневого аналізу — так звана модель Дюпона.

4. Статичний  і динамічний аналіз — аналізуються  дані станом на якусь дату, за якийсь період або зміни даних у часі, тобто в динаміці. Визначення структури активів чи пасивів балансу станом на початок або на кінець звітного періоду — приклад статичного аналізу.

5. Ретроспективний  і перспективний (прогнозний) аналіз  — відповідно вивчення впливу факторів у минулому або прогнозування їх впливу [4].

 

Задача 1.

 

Є такі дані по установі банку:

Таблиця 1

(тис. грн.)

Період	Прибуток	Середня вартість активів
І квартал	260	19000
ІV квартал	235	20700

 

1. порівняти динаміку прибутку, активів і прибутковості активів;
2. проаналізувати приріст прибутку за рахунок динаміки активів та їх прибутковості;
3. проаналізувати динаміку прибутковості за рахунок прибутку та активів.

Зробити висновок.

 

 

 

Розв'язання

Таблиця 2

Показник	І квартал	IV квартал
Прибуток	260	235	-125	90,38	-9,62	12,99
Середня вартість активів	19000	20700	1700	108,95	8,95	189,94
Прибутковість,%	1,37	1,14	-0,23	83,21	-16,79	0,01

 

 

 Показник прибутковості  активів — один з найважливіших  показників прибутковості — розраховується як відношення чистого прибутку до середньої вартості активів і  виражається у процентах:

%                      (1)

Показник  прибутковості активів характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження. Цей показник — перш за все показник ефективності роботи менеджерів; він  свідчить про те, наскільки вдало  менеджери банку можуть упоратися  з завданням одержання чистого  прибутку з активів банку [3].

 

 

3)Абсолютний  приріст прибутковості за рахунок  прибутку та активів.

Абсолютний приріст (зменшення) R за рахунок:
Прибутку:
Обсягу активів:

 

                               (2)

                               (3)

                                 (4) 

 

 

 

 

= 0.

Абсолютний приріст прибутковості за рахунок прибутку є негативним, та дорівнює =-0,001. До цього призвело зменшення показника прибутку у IV кварталі на 125 тис. грн., та завдяки збільшення середньої вартості активів 1700 тис. грн. банківська установа не зазнала збитків.

 

Задача 2. В  таблиці наведені дані про надані кредити та залучені кошти по установі банку за два квартали:

                    Таблиця 3

 

Квартали	Залучені кошти		Видані позики
	Сума, тис. Грн	% річних	Сума, тис. грн	% річних
ІІІ	2100	15	1500	25
ІV	2200	18	1800	27

    

Обчисліть в  кожному кварталі:

а) процентні  витрати; б) процентні доходи; в) маржу  та чистий спред.

Здійсніть факторний аналіз динаміки маржі:

а) за рахунок  зміни процентних доходів; б) за рахунок  зміни процентних витрат.

Зробіть висновки.

 

Розв'язання

Таблиця 4

 

Квартали	Залучені кошти			Видані позики			Маржа, %	Чистий серед, %
	Сума, тис. грн.	% річних	Процентні витрати, тис. грн..	Сума, тис. грн.	% річних	Процентні доходи, тис. грн.
ІІІ	2100	15	77,67	1500	25	92,47	0,99	2,46
ІV	2200	18	97,64	1800	27	119,84	1,2	2,22
	100	3	19,97	300	2	27,37	0,21	-0,24

 

Процентні витрати розраховуються за формулою:

                                     (5)

 

 

Процентні доходи розраховуються за формулою:

                                   (6)

 

 

 

Ефективність  керування прибутковістю банку  визначається також за допомогою  такого показника:

                              ₍₇₎

 

 

Чистий спред висвітлює різницю між процентною ставкою за виданими кредитами і процентною ставкою за залученими коштами. Згідно з розрахунками чистий серед становив 2,46 % у ІІІ кварталі, а у четвертому знизився до 2,22. Такі дані свідчать про посилення конкуренції на ринку, що його обслуговує банк. Таке становище призводить до зменшення різниці середніми доходами за активами і середніми витратами за пасивами.

Для розрахунку чистої процентної маржі беруть дохідні активи, припускаючи, що процентна маржа стосується дохідних активів, які задіяні у процесі отримання доходу з процентів [2].

 

               (8)

 

 

 

У зміні  процентної маржі спостерігається  позитивна динаміка, що характеризує основну здатність банку мати прибуток від процентної різниці стосовно до середніх активів.

Для здійснення факторного аналізу динаміки маржі, доцільним буде використати ланцюговий метод підстановок.

Ланцюговий  метод підстановок – статистичний метод, за яким вивчають одночасний вплив кількох факторів на досліджуване явище як ланцюг їхнього взаємозв’язку, тобто вплив кожного фактора вивчають у залежності і взаємозв’язку з іншими факторами, при цьому беруть до уваги їхню послідовну дію. Аналізуючи вплив окремого фактора, зв’язок між взаємодіючими факторами і результатом їхньої взаємодії відображають розрахунковими формулами. Порівнюючи фактичні дані з базовими, визначають загальне відхилення від його базової величини. Потім встановлюють кількісну залежність цього відхилення від зміни окремих факторів. Для цього базову величину окремих показників послідовно замінюють їхньою фактичною величиною у звітному періоді, виконуючи після кожної заміни всі математичні розрахунки, що передбачені розрахунковою формулою. Порівнюючи підсумок розрахунку, одержаний після заміни величини кожного показника, з підсумком до заміни, визначають вплив цього фактора на загальне відхилення. Заміну базової величини показника його фактичною величиною називають підстановкою. Число підстановок залежить від кількості факторів, а число порівнюваних розрахунків на одиницю більше, ніж кількість показників. Послідовність підстановок залежить від мети дослідження та від досліджуваних факторів.