Контрольная работа по "Аудиту"

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Аудит»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Розвиток різних форм власності переважно скоротив сферу відомчого контролю, обмежив  втручання державних органів  у фінансову діяльність підприємств та обумовив зростання потреби в незалежному від держави аудиті щодо достовірності, повноти бухгалтерської звітності і відповідності її чинному законодавству.

Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Основними нормативними документами, що визначають головні  засади аудиторської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Згідно з  Законом України "Про аудиторську  діяльність", аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.[1]

Аналогічне  поняття аудиту трактується Національними  стандартами аудиту. Отже, аудит, згідно з чинним національним законодавством за об'єктом дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб'єктом він може бути тільки зовнішнім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або аудиторською фірмою на договірній основі. За ініціативою здійснення аудит може бути обов'язковим, проведення якого регламентується чинним законодавством, та добровільним, коли аудит проводиться з ініціативи клієнта.

Поряд із проведенням  аудиту національні нормативи передбачають супутні аудиту послуги: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансформацію обліку).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Дати коротку історичну довідку про виникнення незалежного аудиту

 

Ринкова економіка  потребує нових форм аудиту за якістю бухгалтерського обліку та достовірністю  інформації у фінансовій звітності про діяльність підприємств. Історія аудиту свідчить, що його розвиток обумовлений розподілом інтересів адміністрації підприємств та інвесторів.

Перша згадка про  аудиторів Великобританії належить до 1299 р. Указом короля Едуарда ІІ 7 березня 1324 р. були призначені три державні аудитори, які зобов’язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, що ведуться та будуть заведені у провінціях Оксфорді, Беркенхеді та ін., а також відмічати про всі зауваження щодо їх ведення.

Розвиток аудиту бере свій початок в Шотландії. Датою  виникнення його діяльності є 1853 р., коли був офіційно заснований Едінбургзький інститут аудиторів.

Великобританія  вважається батьківщиною законодавства  з аудиту. Згідно з прийнятими законами у 1844 р. акціонерні товариства повинні доручати незалежним бухгалтерам здійснювати перевірку бухгалтерських книг та рахунків компаній і звітувати перед акціонерами.

Після встановлення обов’язкового аудиту у Великобританії через п’ять років такий закон був прийнятий у Франції. Законодавчим органом штату в 1886 р. у НьюЙорку був ухвалений закон, який регулював аудиторську діяльність, а в 1887 р. – організована асоціація аудиторів. Зараз майже усі країни світу з ринковою економікою мають громадський інститут аудиту з правовою й організаційною основою.

На міжнародному рівні в умовах ринкової економіки  розширюються напрямки аудиторської діяльності. З’явився правовий, екологічний, не залежний, управлінський аудит. Але необхідно відмітити, що більшість понять аудиту залишаються на початковому рівні розвитку[5, с. 8-10].

В міжнародній  літературі та практиці немає однозначного визначення поняття терміну аудиту. Цей термін походить від латинського слова «Audit», що в перекладі означає «той, що слухає». Аудитор походить від латинського слова «auditor», що в перекладі означає «слухач», «учень», «послідовник».

У міжнародних  нормах з аудиту аудиторська перевірка визначається як незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації об’єкту (не зважаючи на його прибутковість, розмір і організаційну форму) з метою висловлення думки про неї.

На думку американського спеціаліста з аудиту Дж. Робертсона аудит –

це «діяльність, що спрямована на зменшення підприємницького ризику, який можна приблизно передбачити і встановити вірогідність сприятливих подій».

У Росії законодавчо  визначено аудит як незалежну  експертизу фінансової звітності підприємства на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського звіту відповідності господарських і фінансових операцій законодавству, повноти і точності відображення діяльності підприємств у фінансовій звітності. Більшість економістів Росії дотримуються визначення поняття аудиту відповідно законодавчих актів. В Україні виникнення аудиту своїми коренями входить до часів Російської імперії. Перші зародки аудиту відносяться до 1987- 1989 рр. В цей період на рівні міністерств фінансів союзних республік створені госпрозрахункові контрольно-ревізійні групи і групи інаудиту. В Україні з метою контролю спільних підприємств було створене дочірнє відділення «Інаудиту» (ІнаудитУкраїна).

У 1989 р. з виникненням  в Україні спільних підприємств (СП) іноземними інвесторами було поставлене питання про аудиторське підтвердження результатів фінансовогосподарської діяльності СП.

У Києві 14 лютого 1992 р. на з’їзді аудиторів прийнято Статут громадського об’єднання громадян, що здійснюють аудиторську перевірку підприємств – Спілки аудиторів України.

У 1993 р. в Україні  створено самостійний орган –  Аудиторську палату України.

З 1993 р. із прийняттям Закону України «Про аудиторську  діяльність»

була створена цілісна система аудиту в Україні.

У 1995 - 1996 рр. прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, а починаючи з 01.01.99 р. введені постійно діючі національні нормативи аудиту.

Спілкою аудиторів  України та Федерацією професійних  бухгалтерів і аудиторів України 3 березня 1997 р. видається журнал «Вестник бухгалтера и аудитора Украины»[5, с. 8-10].

Умовно можна виділити п'ять періодів становлення аудиту.

 Перший  період:  в 1844 р. в Англії вийшов ряд законів, що передбачають перевірку незалежними бухгалтерами бухгалтерських рахунків і звітів перед акціонерами, потім були прийняті закони про обов'язковий аудит і в інших країнах, наприклад у Франції - у 1867 р., в США - в 1937 р.

 Другий період (1850-1905). Спочатку завдання аудиторів мало відрізнялися від завдань ревізії - контроль ефективності діяльності підприємства, виявлення помилок. З розвитком фондового ринку, формуванням професії «бухгалтер» виникла професія «аудитор». США виступили центром формування трансатлантичних аудиторських фірм, які згодом увійшли до «велику п'ятірку».

 Третій  період  (1905-1933) характеризується масовим створенням гігантських концернів, повним розривом інтересів власників та найманих працівників - керуючих, виникненням бухгалтерської науки і зміною методології аудиту. Акцент був зроблений не на дослідженні помилок, на а ефективності внутрішнього контролю, застосуванні статистичних вибірок.

 Четвертий  період  (1933-1940) характеризується посиленням вимог до якості аудиту, посиленням впливу Нью-Йоркській біржі та її вимог обов'язковості аудиту звітності. З'явився метод «тестування» в аудиті, що дозволяє виявляти навмисні помилки в обліку.

 П'ятий період  (1940 - по теперішній час) розпочався з Другої світової війни і триває за єдиними професійним стандартам[9].

 

 

2.Пояснити, виконання яких умов дає право  надавати аудиторські послуги.  Чи є обов'язковим наявність  сертифіката аудитора?

 

 

Аудитори –  це висококваліфіковані фахівці  у галузі обліку, контролю, аналізу, фінансів, які мають сертифікат і  ліцензію на право ведення аудиторської діяльності.

Аудиторською  палатою України (АПУ) визначені такі складові професійної діяльності аудиторів: відповідна освіта, навички практичної діяльності проведення аудиту, складання іспиту з метою отримання сертифікату і високий рівень кваліфікації.

Процес здобуття професійної освіти повинен здійснюватися  у співробітництві з вищими навчальними закладами та профспілковими організаціями, яким належить провідна роль.

У Законі України  «Про аудиторську діяльність» передбачені  загальні положення щодо сертифікації та ліцензування аудиторів.

Порядок сертифікації визначений ст. 12 «Сертифікація аудиторів» Закону України «Про аудиторську діяльність». Термін сертифікація означає визначення кваліфікаційної придатності аудиторів. Сертифікат – це офіційний документ, що засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і громадських товариств[1].

Сертифікація громадян України здійснюється АПУ щодо серій  А, Б і АБ, регіональними відділеннями щодо серій А в індивідуальному  порядку на підставі поданого клопотання. Сертифікат серії А засвідчує  право здійснювати аудит підприємств  та господарських товариств, серій Б – банків, серій АБ – підприємств, господарських товариств і банків.

Клопотання про  отримання сертифіката аудитора подаються до АПУ особисто разом із паспортом, копією диплома про вищу освіту, витягом з трудової книжки для підтвердження досвіду роботи, термін якого повинен бути не менше 3х років на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, документом про сплату коштів за сертифікацію.

Розгляд здійснюється протягом 10 днів, після чого співшукач отримує письмовий висновок про складання іспиту чи його відхилення. Іспити складаються згідно з протоколом АПУ №30 від 27.04.95 р. Рішення екзаменаційної комісії приймається у формі «Іспит складено» або «Іспит не складено».

Особи, які не склали іспит, мають право його складати повторно через один рік після прийняття рішення АПУ. Видача сертифікатів здійснюється Секретаріатом АПУ не пізніше 5 днів після складання іспиту.

Особи, які успішно  склали кваліфікаційні іспити, одержують  атестат аудитора. Після успішного складання іспиту в Аудиторській палаті України та одержання сертифіката аудитора України виголошується аудитором клятва такого зразка:

«Я, (ім’я, прізвище), виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов’язки  з честю і гідністю, дотримуватися  законів України, Національних нормативів аудиту, Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримування їх іншими».

Клятва адресується  керівникові атестаційної комісії  Аудиторської палати України. Після її виголошення аудитор підписує текст клятви. Якщо дія сертифіката закінчується, не раніше трьох і не пізніше одного місяця аудитори повинні надати до секретаріату АПУ такі документи:

• клопотання установленого зразка;
• витяг із трудової книжки, який завіряється нотаріусом;
• сертифікат, строк дії якого закінчився;
• інформацію про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період роботи аудитора;
• документ про сплату за продовження дії сертифіката.

Секретаріатом АПУ розглядаються представлені документи на предмет їх відповідності  вимогам Положення про сертифікацію аудиторів і передаються комісіям АПУ для прийняття відповідних рішень[4, с. 95-101].

Аудиторські фірми, аудитори мають право займатися  аудиторською діяльністю тільки після отримання ліцензії.  Ліцензії видаються аудиторській фірмі за умови, що в ній працює хоча б один аудитор та при дотриманні інших вимог Закону України «Про аудиторську діяльність».

Одноосібним аудиторам  ліцензії видаються за наявністю  у них сертифіката АПУ та документа, що підтверджує їх реєстрацію як підприємця.

Для одержання ліцензії до АПУ подається клопотання з такою інформацією:

• прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи;
• найменування аудиторської фірми, якщо ліцензія видається юридичній особі;
• юридична та поштова адреса;
• відомості про сертифікат або сертифікати;
• відомості про всіх засновників аудиторської фірми (прізвище, ім’я, по батькові, серія та № сертифіката, дата видачі і термін його дії, частка у статутному фонді фірми);
• оригінали чи нотаріально завірені копії засновницьких документів та реєстраційного свідоцтва аудиторської фірми, копія платіжного документа про перерахування до державного бюджету плати за ліцензування.