Контрольна робота по "Бухгалтерського обліку та аудиту"

 

Камеральні перевірки  — прийом документального контролю проектпо-кошториспої документації по капітальних вкладеннях, а також документів на виконання будівельно-монтажних робіт, які подають установі банку, що здійснює контроль за фінансуванням капітальних вкладень із державного бюджету. Застосовуються також податковими службами для контролю звітності, до проведення контрольної перевірки її на підприємстві.

 

Нормативно-правове регулювання  — система прийомів, що використовуються в аудиторському контролі для  виявлення порушень нормативних  і правових актів у процесі господарських і фінансових операцій.

 

Групування недоліків  — систематизація і узагальнення недоліків і порушень нормативно-правових актів у процесі господарської  діяльності за економічною однорідністю, часом проведення і важливістю. Процедури групування застосовують при перевірці документальної достовірності результатів контролю. Групування передбачає хронологічну послідовність, систематизований і хропологічпо-системати-зоваппй способи.

 

Систематизований спосіб групування дас змогу виявити  недоліки при дослідженні однорідних документів за весь контрольний період. При цьому спочатку перевіряють документи, що відображують касові операції, потім — товарні, розрахункові та ін. Цей спосіб дає змогу більш глибоко вивчати окремі операції і процеси. Недоліком його є відсутність хронологічної послідовності групування недоліків і ускладнення інформаційних зв'язків між однорідними господарськими операціями (касові, банківські операції, підзвітні суми, витрати тощо).

 

Хронологічно-систематизований спосіб — це мішане групування, яке полягає в тому, що аудитор виявляє недоліки в хронологічній послідовності, систематизує їх за економічною однорідністю операцій (касові, банківські, товарні, розрахункові). Перевагою цього способу є те, що аудитор перевіряє всі господарські операції послідовно і взаємопов'язане. Так, касові операції в хронологічній послідовності перевіряють із банківськими, підзвітними сумами та ін. Проте цей спосіб потребує від аудитора поглиблених знань нормативно-правових актів з питань господарської діяльності об'єднань, підприємств.

 

Документування результатів проміжного контролю — це спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміжних стадіях аудиту або перевірки, наприклад складання акта вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і розрахунків із постачальниками, покупцями і підрядчиками, дебіторами і кредиторами, ревізії коштів у касі та у підзвітних осіб.

 

Аналітичне групування —  це сукупність прийомів статистичних групувань за однорідністю ознак  підконтрольних об'єктів та виявлених недоліків. Використовується цей прийом при складанні таблиць аналізу факторів, які негативно впливають на виконання плану випуску і реалізації продукції, виникнення браку виробів; розрахунок природних втрат товарно-матеріальних цінностей, аналіз факторів збитковості окремих видів продукції тощо.

 

Слідчо-юридичне обгрунтування  включає способи одержання доказів  аудитом недоліків і порушень законодавства, нормативно-правових актів, розміри завданих матеріальних збитків  і відповідальних за них конкретних осіб. Реалізують ці прийоми способом одержання пояснювальних записок від працівників підприємства, вилученням в установленому порядку первинних документі», які містять докази порушень законів і нормативно-правових актів при здійсненні господарських операцій, встановлення відповідальних осіб тощо. Так, у нарядах на виконання робіт завищено обсяги робіт, у зв'язку з чим переплачено заробітну плату робітникам, яка становить суму заподіяного збитку. Такі наряди є доказом завданого збитку особами, що вчинили приписки обсягів робіт, на які зроблено посилання в акті аудиторського контролю. Тому в разі потреби аудитор вилучає ці документи за рішенням правоохоронних органів у встановленому законом порядку.

 

Аудитор може виконувати й  інші слідчо-юридичні дії. До них належать опитування і розгляд письмових  пояснень від посадових осіб у  зв'язку ;» виявленими недоліками, складання позовної заяви у судові й арбітражні органи тощо.

 

Систематизований виклад недоліків у акті (висновку) аудиторського контролю - комплекс прийомів узагальнення результатів проведеного контролю відповідно до правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці прийоми при складанні актів аудиторського контролю, тематичних перевірок і обстежень, доповідних і службових записок за результатами контролю, а також нормативу, затвердженого Аудиторською палатою України.

 

Прийняття рішень за результатами аудиту — спосіб впливу суб'єкта на об'єкт контролю, що забезпечує його функціонування у заданих параметрах і режимах. Застосовують цей спосіб при розробці і ниданні наказів, розпоряджень, службового листа за результатами аудиту, тематичної перевірки, обстеження тощо.

Контроль за виконанням прийнятих  рішень — прийом реалізації прийнятих рішень, який передбачає встановлення фактичного стану об'єкта контролю і його поведінки відповідно до управлінської дії. Наприклад, перевіряють виконання розпорядчих документів за результатами аудиту щодо відшкодування заподіяного збитку підприємству, усунення браку продукції, зменшення непродуктивних втрат (штрафів, пені, неустойки тощо).

 

Отже, метод аудиторського  контролю — це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільна необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

38.Структура аудиторського  висновку.

Складання аудиторських висновків  є одним із найвідповідальніших  моментів аудиту, оскільки цей етап передбачає підведення підсумків виконаних  аудиторських процедур, узагальнення виявлених помилок, визначення їх сукупного  впливу на фінансову звітність та висловлення думки аудитора про  її достовірність, повноту, відповідність  чинному законодавству.

Згідно Закону України  “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ (далі − Закон), аудиторський висновок – це офіційний  документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому  порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти  і відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам бухгалтерського  обліку фінансово-господарської діяльності. По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

При формуванні аудиторського  висновку  необхідно враховувати  дію наступних основних законодавчих та нормативних актів:  (1) Закону; (2) МСА 700 “Аудиторський висновок по фінансовій звітності”; (3) ННА 13 “Аудиторський  висновок”; (4) Положення “Вимоги  до аудиторського заключення за підсумками перевірки річного балансу і  річної звітності відповідно до п.1. ст.10  Закону, затверджених АПУ 14.02. 1995р., протокол №25; (5) Вимог до аудиторського висновку, яке подається в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій (окрім комерційних банків), затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 25 січня 2001 року №5.

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається  у відповідності з процесуальним  законодавством України.

 

Структура аудиторського  висновку має такі елементи:

♦ заголовок;

♦ адресат;

♦ вступ;

♦ опис обсягу аудиторської перевірки;

♦ висновок аудитора про  перевірену фінансову звітність;

♦ дата аудиторського висновку;

♦ підпис аудиторського  висновку;

♦ адреса аудиторської фірми.

Заголовок аудиторського  висновку містить запис про те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором (аудиторами), а також назву фірми або прізвище аудитора, який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту не було жодних обставин, які могли б призвести до порушення принципу незалежності перевірки. Незалежність міркувань аудитора - обов'язкова вимога об'єктивності аудиторського дослідження. Якщо цю умову порушено, аудитор не має права складати висновок про перевірену звітність, оскільки зібрана інформація не є достатньою і доказовою.

 В аудиторському висновку  слід чітко зазначити, кому  він адресований (акціонери підприємства, рада директорів суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого перевіряються).

Вступ. Аудиторський висновок має містити інформацію про склад перевіреної звітності, дату її складання та звітний період. Слід також зазначити, що відповідальність за правильність складання звітності покладається на керівництво підприємства, яке перевіряється, а за обґрунтованість аудиторського висновку, складеного за цією звітністю, — на аудитора.

Опис обсягу аудиторської перевірки. В аудиторському висновку необхідно наводити опис характеру аудиторської перевірки. Цей розділ аудиторського висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику і ведення бухгалтерського обліку, або у відповідності з вимогами міжнародних стандартів та практики.

Під час аудиторської перевірки  аудитор повинен робити оцінку помилок  у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор  повинен керуватися положеннями  МСА 320 "Суттєвість в аудиті". Далі зазначається, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він  брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про  принципи бухгалтерського обліку, які  використовувалися на підприємствах  у період перевірки.

Аудиторський висновок повинен  містити дані про:

 

♦ використання аудитором  конкретних тестів при перевірці  інформації, котра підтверджує цифровий матеріал, на якому ґрунтується звітність;

♦ методологію обліку, яку  використовувало керівництво підприємства, що перевіряється, при підготовці звітності  в цілому та фінансових звітів зокрема.

Опис обсягу аудиторської перевірки може бути викладений приблизно  так: "Ми провели перевірку відповідно до вимог нормативів аудиту, що діють  в Україні, які передбачають, що вона планується і здійснюється з метою  збирання достатньої інформації про  те, що звіти підприємства, яке перевіряється, не містять суттєвих помилок, і склали за ними висновок про його реальний фінансовий стан. Застосовуючи тестування, ми перевірили інформацію, що підтверджує  цифровий матеріал, на якому ґрунтується  звітність. Під час перевірки  було досліджено бухгалтерські принципи оцінки матеріальних статей балансу, використані  керівництвом підприємства: оцінка основних засобів, матеріалів, МШП тощо. Вважаємо, що зібрана інформація є достатньою для складання аудиторського  висновку".

 

Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність. Аудитор повинен підготувати чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її в усіх суттєвих аспектах Національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та принципам обліку, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

 

Датою аудиторського  висновку є день завершення аудиторської перевірки. У цей день аудитор зобов'язаний доповісти про результати керівництву підприємства, що перевіряється.

 

Дата на аудиторському  висновку проставляється того самого дня, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передачі аудиторського  висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора.

Підпис аудиторського  висновку. Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, який має сертифікат аудитора України відповідної серії. Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім'ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведеного аудиту та згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" може бути позбавлена права на аудиторську діяльність Аудиторською палатою України у разі неякісного проведення аудиторської перевірки.

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та код у реєстрі  суб'єктів аудиторської діяльності. Ця інформація може розміщуватися як у кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і  в матриці бланка аудиторської фірми.

Аудитор повинен попередити керівництво підприємства, на якому  проведена аудиторська перевірка, про його відповідальність за несвоєчасне  подання аудиторського висновку податковим органам у випадку  проведення обов'язкового аудиту.

 

 

4.1.3. Аудит основних  засобів

 

Основними завданнями аудиту основних засобів є:

1) перевірка документального забезпечення операцій з основними засобами;

2) підтвердження правильності  та своєчасності відображення  в обліку операцій з основними засобами;

3) зіставлення даних аналітичного з даними синтетичного обліку основних засобів;

4) зіставлення даних синтетичного  обліку основних засобів з даними фінансової звітності.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

1. Баланс (форма № 1).

2. Звіт про фінансові  результати та їх використання (форма № 2).

3. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма № 3).

4. Аналітичні та синтетичні  регістри обліку основних засобів  (Головна книга, Журнал-ордер №  4, відомості аналітичного обліку  капітальних інвестицій).

 

5. Первинні документи  з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

Нормативною базою, яка регулює  функціонування основних засобів, є  такі законодавчі та нормативні документи: