Функція комерційних банків

                        Міністерство освіти і науки України

     Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки 
 
 
 
 
 
 
 
 

   К О Н Т Р О Л Ь Н А  Р О Б О Т А

  З навчальної дисципліни: «Облік в банках»

  На  тему: «Функції комерційних банків» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                         Виконав студент

                                                                              групи ОА-41з

                                                                             Мартиненко Оксана 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       м. Кіровоград, 2012 р. 

                                          Вступ

   Банківська  система - одна з найважливіших і  невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва  і звернення йшло паралельно і  тісно перепліталося. При цьому  банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками в перерозподілі  капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню  продуктивності суспільної праці.

   Сучасна банківська система - це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична  роль визначається тим, що вона управляє в державі системою платежів і  розрахунків; велику частину своїх  комерційних операцій здійснює через  внески, інвестиції і кредитні операції; разом з іншими фінансовими посередниками  банки направляють заощадження  населення до фірм і виробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їх обороту, емісію, загальну масу, включаючи кількість  готівки, що знаходиться в обігу. Стабілізація ж зростання грошової маси - це застава зниження темпів інфляції, забезпечення постійності рівня  цін, досягши якого ринкові відносини  впливають на економіку народного  господарства найефективнішим чином.

   Сучасна банківська система - це сфера багатообразних послуг своїм клієнтам - від традиційних  депозитний-позикових і розрахунковий-касових  операцій, що визначають основу банківської  справи, до новітніх форм грошово-кредитних  і фінансових інструментів, використовуваних банківськими структурами (лізинг, факторинг, траст і т.д.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Банк - це організація, створена для залучення  грошових коштів і розміщення їх від  свого імені на умовах поворотності, платності і терміновості.

   Основне призначення банку - посередництво  в переміщенні грошових коштів від  кредиторів до позичальників і від  продавців до покупців. Разом з  банками переміщення грошових коштів на ринках здійснюють і інші фінансові  і кредитно-фінансові установи: інвестиційні фонди, страхові компанії, брокерські, дилерські фірми і т.д. Але банки як суб'єкти фінансового ринку мають дві істотні ознаки, що відрізняють їх від всіх інших суб'єктів.

   По-перше, для банків характерний подвійний  обмін борговими зобов'язаннями: вони розміщують свої власні боргові  зобов'язання (депозити, ощадні сертифікати  і ін.), а мобілізовані таким чином  засоби розміщують в боргові зобов'язання і цінні папери, випущені іншими. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів, які не випускають своїх власних боргових зобов'язань.

   По-друге, банки відрізняє ухвалення на себе безумовних зобов'язань з фіксованою сумою довга перед юридичними і фізичними особами. Цим банки  відрізняються від різних інвестиційних  фондів, які всі ризики, пов'язані  із зміною вартості її активів і  пасивів, розподіляє серед своїх  акціонерів.

   В Україні створення і функціонування комерційних банків ґрунтується на Законі України “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до цього закону банки України діють як універсальні кредитні установи, що здійснюють широкий круг операцій на фінансовому ринку: надання різних по видах і термінах кредитів, покупка-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залучення засобів у внески, здійснення розрахунків, видача гарантій, порук і інших зобов'язань, посередницькі і довірчі операції і т.п.

   В Україні банки можуть створюватися на основі будь-якої форми власності - приватною, колективною, акціонерною, змішаною. Не виключається можливість створення банків, заснованих виключно на державній формі власності, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати свою діяльність на комерційній основі. Для формування статутних капіталів українських банків допускається залучення іноземних інвестицій. Під банками за участю іноземних інвестицій розуміються:

   - сумісні  банки, тобто банки, статутної  капітал яких формується за  рахунок засобів резидентів і  нерезидентів;

   - іноземні  банки - банки, статутної капітал  яких формується за рахунок  нерезидентів;

   - філії банків-нерезидентів.

   Рішення про відкриття кожного окремого банку за участю іноземних інвестицій ухвалюється Радою директорів Національного Банку України. НБУ встановлює ліміт участі іноземного капіталу в банківській системі країни. Обмеження на участь іноземного капіталу переслідують мету створити найбільш сприятливі умови для становлення вітчизняних комерційних банків і захисту від експансії зарубіжних банків

   Однією  з важливих функцій комерційного банку є посередництво в кредиті, яке вони здійснюють шляхом перерозподілу грошових коштів, підприємств, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів, і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовах платності і поворотності. Плата за віддані і отримані у позику засоби формується під впливом попиту і пропозиції позикових засобів. В результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів в господарстві, відповідне ринковому типу відносин.

   Значення  посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь риски і невизначеності в економічній системі. Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків. Проте при цьому різко зростають ризики втрати грошових коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їх переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не обізнані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції грошових коштів не співпадає з розмірами і термінами потреби в них. Комерційні банки привертають засоби, які можуть бути віддані в позику, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікації своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених в банці.

   Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулювання накопичень в господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, винні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати достатньо ефективні стимули до накопичення засобів. Стимули до накопичення і заощадження грошових коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, що виплачуються по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності приміщення накопичених ресурсів в банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів в комерційних банках.

   Разом із страхуванням депозитів важливе  значення для вкладників має доступність  інформації про діяльність комерційних банків і про ті гарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання засобів, що є у кредитора, він повинен мати достатню інформацію про фінансовий стан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

   Третя функція банків - посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами.

   У зв'язку з формуванням фондового ринку  отримує розвиток і така функція банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередник; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії і інвестиційного фонду. Виступаючи як фінансовий брокер, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.

   Як  інвестиційний консультант банк надає консультаційні послуги своїм клієнтам з приводу випуску і звернення цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, зокрема шляхом котирування цінних паперів, тобто оголошуючи на певні цінні папери “ціни продавця ” і “ціни покупця ”, по яких він зобов'язується їх продавати і купувати. Коли банк розміщує свої ресурси в цінні папери від свого імені і всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, всі доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунок акціонерів банку, то він виступає як інвестиційний фонд. Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фонду є наявність в штаті банку фахівців з роботи з цінними паперами, що мають кваліфікаційний атестат Міністерства фінансів України, що дає право на здійснення операцій із залученням засобів громадян. 
 
 
 
 
 
 

                                      Висновок

   Підводячи підсумок сказаному, можна безумовно  зробити вивід про те, що комерційні банки сьогодні - основна складова частина кредитно-фінансової системи будь-якої країни. Вони займають пануюче положення на ринку позикових капіталів. Масштаби їх діяльності в економіці розвиненої країни справді величезні. Уявлення про це дає статистика грошових потоків, що проходять через комерційні банки.

   Сьогодні комерційний банк здатний запропонувати клієнтові до 200 видів різноманітних банківських продуктів іпослуг. Слід враховувати, що далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретної банківської установи (наприклад, виконання міжнародних розрахунків або трастові операції). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати (прийом депозитів, здійснення грошових платежів і розрахунків, видача кредитів). Спостерігається загальна тенденція до спеціалізації на більш прибуткових операціях.

   Систематичне  виконання банком своїх функцій і створює той фундамент, на якому тримається стабільність економіки країни в цілому. І хоча виконання кожного виду операцій зосереджене в спеціальних відділах банку і здійснюється особливою командою співробітників, вони переплітаються між собою. Так, банки володіють унікальною здатністю створювати засоби платежу, які використовуються в господарстві для організації товарного звернення і розрахунків. Мова йде про відкриття і ведення чекових і інших рахунків, службовців основою безготівкового обороту. Господарство не може існувати і розвиватися без добре відлагодженої системи грошових розрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторів цих розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаної літератури

   1. Закону України “Про банки і банківську діяльність”

   2. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М, Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. - К.: Знання-прес, 2008. - 287 с.

   3 Банківський нагляд:Навчальний посібник / Міщенко В.І.;Яценюк А.П.;Коваленко В.В.;Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.-(Вища освіта ХХI століття)

   4 ВАТ “Державний ощадний банк України”: Річний звіт. - 2009. - 35 с.

   5 . Волошин И.В. Оценка банковских рисков: новые подходы. Киев: Эльга, Ника-Центр, 2004, 216 с.

   6 Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324 с

   7 Вітлінський В., Пернаківський О. Кредитний ризик та його врахування при обчисленні ставки відсотку. // Банківська справа. - 2005, №5.

   8 Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - К.: Знання-прес, 2008. - 424 с.

   9 Загородній  А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний  словник. - Л.: Львівська політехніка, 2007. - 714 с.