Формирование себестоимости продукции

Фактична виробнича собівартість об'єктів обліку витрат (замовлень) визначається за даними карток аналітичного обліку витрат на виробництво, що є підставою для заповнення зведеної відомості витрат на виробництво.

Картки аналітичного обліку по окремих замовленнях представлені у Додатках Б, В та Г. Розрахунок витрат операційної діяльності по елементам виконано у таблиці 21.

Таблиця 21 - Розрахунок витрат операційної діяльності по економічним елементам

4 РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ТОВАРНОЇ, РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ. РОЗРАХУНОК ПОВНОЇ СОБІВАРТОСТІ. ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ

Одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку є визначення собівартості продукції. Собівартість продукції, робіт та послуг складається із спожитих у процесі виробництва виробничих запасів, сировини, енергії, основних засобів (у вигляді їх зносу), трудових ресурсів (у вигляді заробітної плати), а також інших витрат, пов'язаних з їх виробництвом. Собівартість продукції (робіт та послуг) визначається відношенням витрат, пов'язаних з її виробництвом, до кількості виробленої продукції (виконаних робіт або наданих послуг) протягом облікового періоду.

Таблиця 22 - Розрахунок собівартості товарної продукції.

Аналітичний облік готової продукції підприємство веде в нормативних цінах. Вартість готової продукції, що надійшла на склад з виробництва, за нормативними цінами складає 240 000 грн.

Наявність залишків готової продукції на складі на початок звітного періоду за нормативними цінами – 80 000 грн., а за фактичною виробничою собівартістю – 63 000 грн.

Вартість реалізованої протягом місяця продукції за відпускними цінами з ПДВ – 300 000 грн., за нормативними цінами – 250 000 грн.

Таблиця 23 - Розрахунок собівартості реалізованої продукції

Таблиця 24 – Журнал господарських операцій з реалізації готової продукції та формування фінансового результату

5 ФАКТИЧНА КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ ЗА ЗАМОВЛЕННЯМИ.

КАЛЬКУЛЮВАННЯ НА ОСНОВІ ДІЯЛЬНОСТІ

Дана система зародилася на початку 80-х рр.. ХХ ст. В країнах США та європейських країнах. Суть системи полягає в тому, що розробляється новий підхід до поняття повних витрат. Традиційна система калькулювання побудована за принципом “продукція споживає ресурси, а система калькулювання діяльності передбачає, що продукція споживає процеси, а процеси споживають ресурси”.

Суть системи полягає в тому, що на певні види продукції списуються прямі витрати, а непрямі витрати групуються і відносяться тільки на ті види продукції, що споживають відповідні виробничі процеси. Для кожного виду непрямих витрат може бути обрана своя база розподілу (заробітна плата, площа цеху, машино-години роботи обладнання).

В вітчизняній практиці ці витрати (непрямі) списуються:

- витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання;

- витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції;

- загальновиробничі витрати.

Дані витрати можуть розподілятися на конкретні види продукції Особливості калькулювання собівартості продукції комплексних виробництв..

Виробництво вважається комплексним, якщо в одному технологічному процесі одночасно виготовляється декілька (або один) основних продуктів та побічна продукція і відходи.

Калькулюється тільки основна продукція, побічна продукція та відходи оцінюються за встановленими методами (оцінка відходів > 2 видів).

Розрізняють багатопродуктове комплексне виробництво та одно продуктове.

Процес калькулювання в комплексних виробництвах потребує вирішення ряду методологічних питань, пов’язаних з розрахунком собівартості, а саме:

 методи оцінки попутних продуктів;

 методи оцінки відходів;

 розподіл загально виробничих витрат (між основною та побічною продукцією або між основними продуктами);

 розподіл виробничої собівартості між основними продуктами.

Таблиця 25 - Розподіл невиробничих накладних витрат та постійних нерозподілених загальновиробничих витрат по замовленням