Форми безготівковкових розрахунків

    У разі, якщо в інкасовому дорученні  не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) накладається на стягувача.

    Документи на безпірне стягування та безакцептне  списання коштів приймаються банками  незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. У разі відсутності  коштів на рахунках вони враховуються на позабюджетному рахунку №9929 “Розрахункові документи, обов’язкові до сплати”.

    Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України  щодо накладання арешту на кошти юридичних  та фізичних осіб.

    Ухвала  суду або постанова прокурора, слідчого посилається безпосередньо до банку, в якому видкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладений арешт. У разі накладання арешту на коти на рахунку банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка ( в тому числі використання коштів на потреби пидприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів) за винятком платежів до бюджету.

 

    

    7) Платіжна вимога. 

    Платіжна  вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку  без згоди його власника. За допомогою  платіжної вимоги здійснюється безспірне  стягнення та безакцентне списання коштів.

    Безакцептну списання коштів - це списання коштів з  рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачем коштів.

    Безспірне стягнення коштів з рахунків у  банках може бути здійснено:

    —  за виконавчими листами, виданими судами;

    —  за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними  законодавством України.

    Безспірне стягнення коштів здійснюється через  банк списанням коштів з рахунка  відповідних підприємств (організацій). При цьому до розрахункового документа  додається орігінал виконавчого  документа або належним чином  оформлений дублікат.

    Платіжна  вимога - це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу  та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

    Відповідальність  за обгрунтованність і правільність внесення даних у розрахункові документи  у разі безпірного стягнення та безакцентного  списання коштів несе стягувач.

    Розрахунки  платіжними вимогами здійснюються за такою схемою:

    1) Одержувач коштів виписує і  здає в установу банку, що  його обслуговує, платіжну вимогу  до платника і реєстр вимог;

    2) Банк одержувача пересилає платнику  вимогу і реєстр банку платника;

    3) Банк платника видає платникові  платіжну вимогу і повідомляє  про платіж;

    4) На основі перевіреної платіжної  вимоги установа банку списує  зазначену суму з рахунка платника;

    5) З банку платника надходять  документи про перерахування  коштів у банк одержувача;

    6) Банк одержувача зараховує зазначену  суму на рахунок одержувча  коштів. 

 

     

    РОЗДІЛ  ІІІ 
 

    Поняття і принципи готівкових розрахунків 

    Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності  здійснення готівкових операцій має важливе значення для  досягення фінансової макроекономічної стабілізації національної економіки  України. Робота з готівкою є одним  із головних напрямків діяльності НБУ  і всієї вітчизняної банківської  системи в цілому. правильна політика в галузі касових і емісійних операцій - неодмінна передумова оздоровлення  грошової системи.

    Готівково-грошовий обіг - це сукупність платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера  готівкового-грошового обігу є  обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним розширенням сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

    Механізми здійснення готівкових операцій регулюються  певною законодавчою і нормативною базаю. Основними документами, що регламентують порядок використання готівки у вітчизняній економіці, є: “Порядок введення касових операцій у народному господарстві України” (затверджено постановою Правління НБУ №21 вид 02.02.1995р.), Інструкція №4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”  (затверджено постановою Правління НБУ №149 від 20.06.1995р.).

    У нинішніх кризових мовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу  і готівкових розрахунків, а також  встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення  операцій з готівкою. Всі такі заходи носять антиінфляційну спрямованість.

    Постійний контроль за дотриманням правил ведення  касових операцій і готівкових розрахунків  дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового  обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів  та ухилення від сплати податків до бюджету.

    Господарські  суб’єкти мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій формі. При цьому підприємства і організації, що одержують готівково-грошову виручку, зобов’язані здавати гроші  в установи банків.

    Готівка може бути одержана з установ банків підприємствами для розрахунків  з населенням: на оплату праці, для  грошових виплат та заохочень, купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідентів (процентів), інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукиії та продуктів її переробки, твариницької та рослинницької сировини, дикорослих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури,, ганчір’я, склотари, брухту,  на страхові відшкодування населенню у разі настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні операції, у розмірах згідно чинними нормативнимим актами.

    Для здійснення готівкових розрахунків  кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. В касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець робочого дня не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого банком та погодженого з підприємством. Підприємства (організації, установи) не мають права нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для здійснення майбутніх витрат, у тому числі й на оплату праці. Готівка яку господарські суб’єкти отримують в установах банків, має використовуватись тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана.  Прийом готівки підприємством при здійснені розрахунків з населенням проводиться з використанням контрольно-касових апаратів (ККА). використання господарськими суб’єктами грошей з готівкової виручки допускається лише на суворо встановлені для них потреби.

    Готівкові розрахунки обслуговують акти купівлі-продажу  товарів, як правило, з участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громодянами. Підприємства (організації, установи) використовують у розрахунках між собою готівку лише для купівлі необхідних ім товарів на незначні суми. Головна сфера застосування готівки пов’язана з оплатою праці - формуванням грошових доходів населення та їх витрачанням. З рахунків підприємств готівка видається за допомогою чеків, на звороті яких вказується цільове призначення грошей, що будуть одержані.

    Касові  операції, тобто касове (готівкове) обслуговування народного господарства і населення, є важливим напрямком діяльності комерційних банків і НБУ. Банки організують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень, правил.

    НБУ охоплює касове обслуговування народного  господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у народному господарстві України. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері - підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських суб’єктів єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального витрачання.

    Для підприємст  (організацій, установ) встановлено єдиний порядок приймання  грошей у каси, їх зберігання, транспортування  і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень, кас підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дісципліни.

    Установи  банків повинні постійно контролювати дотримання всіма господарськимим суб’єктами правил ведення касових операций.

    Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база НБУ  щодо регулювання використання готівки повина охоплювати усі сфери її обігу у народному господарстві.

    перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Україні пов’язані з макроекономічною стабілізацією вітчизняного народного господарства.

    Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу - раціональна  організація грошового обороту, як найшвидше залучення готівки  до кас банків, подальше зміцнення  готівкового обігу; прогнозування  готівкового обігу за загальним  обсягом і структурою, аналіз стану  збалансованості грошових доходів  і витрат стану збалансованості  грошових доходів і витрат населення; обмеження готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обігу готівки тощо. 
 

      
 

 

    

    ВИСНОВОК 
 

    Розрахункові  видносини в Україні так як і національна економіка України  знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідно правильні основи розрахункових видносин, вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.

    В умовах риноквого господарювання, винекнення підприємств різних форм власності  в здійснені розрахунків усунено  зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов’занні суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дісципліни.

    В сучасних умовах гроші є невід’ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов’язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку.

    Організація грошових розрахунків з використанням  безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на “издержках обращения”.

    Широкому  застосуванню безготівкових розрахунків  сприяє розгалуженна гілка банків, а також зацікавленність держави  в їх розвитку.

    Таким чином безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються на рахунок отримувача. Безготівкові  розрахунки в господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що застосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов’язаного з ними обігу документів.

    Безготівкові  розрахунки - розрахунки, що проводяться  без готівки, тобто в сфері  безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.