Фінансова інвестиція

       Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, визначеною з урахуванням усіх змін у власному капіталі об’єкта інвестування, крім тих, котрі є результатом операцій між інвестором та об’єктом інвестування.

       Метод собівартості використовується тоді, коли:

• фінансові інвестиції придбані й утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців від дати їх придбання;
• асоційоване чи дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, який перевищує дванадцять місяців.

       Цей метод полягає в тому, що інвестор відображає інвестиції в дочірнє  або асоційоване підприємство за собівартістю й визнає прибуток лише в сумі дивідендів, отриманих від  такого підприємства на акумульований чистий прибуток об’єкта інвестування, який виникає після дати придбання акцій інвестором. Дивіденди, одержані понад такий прибуток, зменшують балансову вартість інвестицій. Сума зменшення цієї вартості на дату балансу відображається у складі інших витрат. 

       5. Інвестиції в облігації 

       Інвестиції  в облігації розглядаються в П(С)БО окремо, тому що передбачають особливий підхід до їх оцінки на дату балансу.

       Інвестор  зазвичай купує облігації для  одержання прибутку на тимчасово вкладені грошові кошти й забезпечення менш ризикованого, порівняно з акціями, отримання доходу у вигляді процентів.

       Довгострокові облігації передбачають періодичне одержання процентів відповідно до номінальної ставки та відшкодування  власникам номінальної вартості за погашення. На момент купівлі суттєвою є ринкова вартість облігацій, що може відрізнятися від номінальної (бути вищою або нижчою), тобто облігація купується з премією або дисконтом.

       Для оцінки боргових інвестицій (облігацій) на дату балансу передбачений метод оцінки АСФІ (амортизована собівартість фінансових інвестицій).

       Амортизована  собівартість фінансових інвестицій - це собівартість фінансових інвестицій з урахуванням часткового їх списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

       

.

       Дисконт та премія амортизуються інвестором протягом періоду від дати придбання  до дати погашення за ефективною ставкою  процента, визначити яку можна  за такою формулою:

       

,

       де  ЕСП - ефективна ставка процента;

       РСП - річна сума процента (номінал, помножений на процентну ставку);

       РСД, РСП - відповідно річні суми дисконту та премії (ці показники визначаються діленням загальної суми дисконту (премії) на кількість років позики);

       РВО - ринкова вартість облігацій;

       НВО - номінальна вартість облігацій.

       Сума  амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з процентом (доходом від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або фінансових витрат з одночасним відповідним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

       Отже, інвестор зобов’язаний щороку до моменту  погашення облігації амортизувати одержану суму премії чи дисконту, що приведе до зменшення собівартості (за амортизації премії) чи її збільшення (за амортизації дисконту). Так собівартість облігації поступово доводиться до номінальної вартості та до дати погашення досягає її.

       Міжнародна  практика передбачає два методи амортизації - прямолінійний та метод ефективної ставки процентів. В Україні перевага віддається останньому, оскільки він вважається точнішим і методологічно правильнішим

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Список  використаних джерел

 

       1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 трав. 1997 р. № 283/97-ВР.

       2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 26 квіт. 2000 р. № 91, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 трав. 2000 р. № 284/4505.

       3. Бакаєв Л. О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 151 с.

       4. Богатин Ю. В., Швандар В. А. Инвестиционный анализ: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 286 с.

       5. Буренин А. Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов: Учеб. пособие. — М.: 1-я Федеративная Книготорговая компания, 1998. — 352 с.

       6. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования: Пер. с. англ. — М.: Дело, 1999. — 1008 с.