Етапи проведення аудиту

 
 
 
 
 
 
 

 

      Зміст 

     Вступ……………………………………………………………………….

     Розділ 1. Планування аудиту……………………………………

1. Загальний план аудиту………………………………………………….
2. Програма аудиту………………………………………………………..

     Розділ 2. Стадіїї аудиту……………………………………………..

     2.1. Організаційна стадія……………………………………………………

     2.2. Дослідницька стадія……………………………………………………

     2.3. Стадія узагальнення та реалізації  результатів контролю. Заключна стадія………………………………………………………………………………..

     Розділ 3. Процедури аудиту ………………………………………

     3.1. Визначення процедури………………………………………………….

     3.2. Види процедур…………………………………………………………..

     Висновок………………………………………………………………….

     Література…………………………………………………………………

 

      Вступ 

     Розвиток  продуктивних сил  і виробничих відносин у різних суспільно-економічних  формаціях обумовлює потребу  удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі і контролю економіки. Контроль, як функція управління, підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає меті управління,, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку даної формації. Функції економічного контролю визначаються діями економічних законів формації і меті суспільства, інтереси котрого він забезпечує.

     Завдання  економічного контролю у суспільстві  полягає  в укріпленні форм власності, сприянні виробництву конкурентоспроможньої продукції для реалізації на світовому і внутрішньому ринках.

     Перехід економіки на ринкові відносини  пов”язаний з розширенням прав підприємців, демократизацією управління і використанням  економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її  оцінки за економічним результатом. У зв”язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств – незалежний аудиторський контроль.

     Закономірність  винекнення аудиторського контролю в Україні обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким приводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури ( державні контрольні органи, міністерства, відомства, об”єднання). Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних комерціалізованих, кооперативів, приватних та інших суб”єктів підприємницької діяльності з різними формами власності і господарювання, керуючись законами України про власність, підприємницьку діяльність, власник набув право обирати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності. Таке право власника закріплено Законом України про аудиторську діяльність, який передбачає організаційне і методичне забезпечення виконання контрольних функцій – аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об”єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності підприємства, відображення результатів її у публічній звітності та правельність розрахунків з державою по сплаті податків, нарахування дивідентів акціонерам і володарів цінних паперів тощо.

     Організація і методологія незалежного аудиторського  контролю покищо не висвітлені у навчальній та науковій літературі. Немає висококваліфікованих аудиторів, бо вищі навчальні заклади лише розпочали підготовку фахівців цього профілю. Бізнесмени, які з замовниками аудиторського контролю і аудиторських послуг (консультація з питань бізнесу, менеджменту, бухгалтерського обліку, економічного аналізу), потребують необхідних знань з питань організації аудиту. При проведенні аудиторської перевірки, слід преділити, чи не найбільшу увагу аудиторському ризику, який бере на себе аудитор при перевірці бухгалтерських документації та правельності відображення бухгалтерських проводок.  Тому, темою даної курсової роботи є планування, стадії і процедури аудиту. Я вважаю що ця тема є найбільшою та потрібною для проведення аудиту. В даній роботі детально описано планування аудиту та його складові . Також не послідню увагу приділено стадіям аудиту, де охарактерізована кожна стадія . В третьому розділі розглядаються контрольно-аудиторські процедури. 
 
 
 
 
 

 

      Розділ 1.  Планування аудиту 
 

     1.1. Загальний  план аудиту 

     Однією  з найважливіших вимог до сучасного  аудиту є його обов’язкове планування, яке забазпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Планування аудиторських робіт допомогає звернути  необхідну увагу аудитора на найважливіші  напрямки  аудиту,  на  виявлення проблем,  які  слід  перевірити  найбільш   ретельно. К вімомо, воо допомогає належним чином організувати свою роботу,  та  здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть  участь  в  перевірці,  а також координувати роботу, яка здійснюється  іншими  аудиторами  і фахівцями інших професій.

       Характер   планування   в   значній  ступені  залежить  від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту,   правильного   уявлення   аудитора   про  стан  справ  на підприємстві.

          Найважливіша   складова   частина   планування   аудиту  - отримання  аудитором  уявлення  про  стан  справ  на  підприємстві. Усвідомлення  аудитором  цього  питання  допоможе  йому  визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті.  Загальний ризик в аудиті - це небезпека того,  що аудитор  допустить  неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено  аудиторський висновок без зауважень.

          Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи  загального  аудиторського  плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності  аудиту,  а  також  для   узгодження   порядку   проведення  аудиторських  процедур  з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

     У процесі планування створюються  два основних документи: загальний  план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а  програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

     Під час планування необхідно брати  таку інформацію:

умови конкретного договору (строки, порядок  звітування перед клієнтом і т. д.);

останні нормативні документи, що регулюють  здійснення аудиту;

визначені найбільш важливі питання аудиту;

рівень  довіри до системи внутрішнього контролю;

зміст облікової політики замовника та її зміни;

розрахований  чи просто оцінений рівень суттєвості ( допустимої помилки);

умови, що потребують особливої ретельності ( наявність пов’язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);

необхідність  залучення експертів, співпраці  з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;

зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

     Зміст планів (додаток 1) повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

1. Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов ( зовнішніх і внутрішніх);
2. Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;
3. Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;
4. Координацію і контроль виконуваних робіт.

         Аудитор розробляє і документально  оформлює загальний  план аудиту, визначає в ньому  суттєвість  помилок,  а  потім  здійснює  аудит, керуючись цим планом.

          Загальний план аудиту розробляється настільки детально,  щоб аудитор мав можливість,  керуючись ним,  підготувати   програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір  значно залежать  від розміру,  виду  і   специфіки   підприємства,   яке перевіряється,  умов  договору  на  проведення  аудиту,  а   також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор  аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

          - головних  факторів,  які  мають   вплив   на   діяльність підприємства;

          - найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності,  фінансового   стану  а  також порядку  його звітування, включаючи зміни,  які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;

          - розподілу зобов'язань між керівництвом  підприємства.

     А також  розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

          - методології і принципів бухгалтерського  обліку,  які застосовувались бухгалтерією підприємства;

          - можливого  ефекту  від   змін  в   обліковій   політиці   чи термінології в аудиті;

          - освіченості аудитора в питаннях  бухгалтерського  обліку  і  системи  внутрішнього контролю,  які  можуть  бути  використані  аудитором  в  тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

     Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні  питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням.

     Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені  замовником терміни з врахуванням  професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення експертів з окремих питань чи помічників аудитора.

     Як  правило, західні фірми призначають  для аудиту групу у складі керівника, старшого аудитора, помічників аудитора (асистентів) та визначають партнерів, один з яких контролюватиме якість виконання робіт.

     Отже, під час призначення виконавців слід враховувати:

     - кількісний склад;

     - якісний склад;

     - терміни і види робіт.

     На  цьому етапі також готується попередній бюджет витрат часу (додаток  2). Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню. До ризиків контролю і рівня суттєвості відносять:

      - оцінка аудитором ризиків   контролю - це  ефективність  системи  внутрішньогосподарського контролю  підприємства, а саме її спроможності  попереджувати і виявляти помилки  на підприємстві,  та оцінка  розміру особистої ризики  невиявлення  суттєвих  помилок  в звітності підприємства, яка існує  під  час  проведення  аудитором аудиторських   процедур, та визначення на підставі  цього найважливіших напрямків аудиту;

          - визначення порогу суттєвості  помилок для  цілей  аудиту  по кожному виду операцій;

          -  ймовірність  існування   суттєвих  помилок  в  обліку,  яка оцінюється аудитором з  огляду на  попередній  період  перевірки  і знайдені ним  раніш помилки;

     - визначення складних бухгалтерських  операцій, включаючи  ті, які робилися  з  використанням суб'єктивного судження  бухгалтера (нарахування резервів і таке подібне).

     Як  показано в додатку 1 , перший рівень планування здійснюється після закінчення першого кварталу; а другий етап планування традиційно розпочинається після здачі звітності за другий квартал. На підставі аналізу вносяться зміни у попередній бюджет часу, уточнюється загальний план і аудитор приступає до складання програми аудиту ( або використовує стандартну програму) для проміжних процедур, які доцільно виконувати до закінчення звітного року.