Економічний зміст необоротних активів

Розділ 1. Економічний зміст необоротних активів.

 

Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякісного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці - необоротними активами.

В бюджетних установах  основні засоби не створюють матеріальні  блага, а тому не є засобами виробництва  і використовуються як основні засоби невиробничого призначення.

Необоротні  активи - це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи відсутні) самостійно бюджетною  установою при придбанні об'єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати  очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.

Відповідно до Інструкції № 30 у складі необоротних активів обліковуються:

Земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини і обладнання, транспортні  засоби, інструменти, прилади, інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна  худоба, багаторічні насадження, музейні  цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальне пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єкти промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активів довготривалого використання. Класифікація необоротних активів представлена на рис. 1.

 

Рис.1 Класифікація необоротних  активів

 

Основними завданнями обліку необоротних активів є:

1 - своєчасне і повне  документальне оформлення і відображення  в облікових регістрах надходження,  переміщення і вибуття основних  засобів;

2 - контроль за збереженням  та ефективним використанням  кожного об'єкта;

3 - нарахування зносу відповідно  до чинних норм і правил;

4 - повне відображення  витрат на ремонт і модернізацію;

5 - достовірна оцінка їх  в звітності;

6 - точне визначення результатів  ліквідації необоротних активів;

Розділ 2. Переоцінка необоротних активів

 

Необоротні активи у бухгалтерському  обліку та звітності відображаються за такою вартістю:

- первісна;

- балансова (залишкова);

- відновна.

Первісна вартість необоротних активів - це вартість, що історично склалась, тобто, собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість необоротних активів - це первісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу. Визначається розрахунково.

Відновлювальна  вартість необоротних активів - це первісна вартість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться  у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства  України, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Переоцінка нематеріальних активів є однією з причин збільшення їх балансової вартості.

Підприємство може здійснювати  переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів щодо яких існує активний ринок.

Активний ринок – ринок, якому притаманні такі умови:

- предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

-  у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

-   інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

На даний момент для  переважної більшості нематеріальних активів в Україні такий ринок  відсутній.

При переоцінці одного нематеріального  активу слід переоцінити і всі  інші нематеріальні активи даної  групи. Причому, якщо підприємством  проведена переоцінка нематеріальних активів певної групи, то в подальшому таку переоцінку необхідно здійснювати  щорічно.

Основні правила  переоцінки:

-           у разі переоцінки окремого  об’єкта нематеріальних активів  слід переоцінювати всі інші  активи групи, до якої належить  даний об’єкт (за виключенням  тих щодо яких не існує активного  ринку);

-           якщо проведена переоцінка об’єктів  групи нематеріальних активів,  то надалі вони підлягають  переоцінці з періодичністю, яка  залежить від того наскільки  суттєво відрізняється залишкова  вартість активу від його справедливої  вартості.

Інформація про зміни  первісної вартості та суми зносу  нематеріальних активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Схема відображення переоцінки нематеріальних активів в обліку відображена на рис. 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(рис.2)

 

(продовження рис 2.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переоцінка необоротних  активів бюджетних установ проводиться  постійно діючою комісією, яка призначається  наказом керівника установи щорічно  і діє протягом року у складі:

- керівника або заступника (голова комісії);

- головного бухгалтера  або його заступника (в установах  і організаціях, у яких штатним  розписом посада головного бухгалтера  не передбачена, особи, на яку  покладено ведення бухгалтерського  обліку);

- керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються  централізованими бухгалтеріями)  або інших працівників бухгалтерії,  які здійснюють облік необоротних  активів;

- особи, на яку покладено  відповідальність за збереження  необоротних активів;

- інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці необоротних  активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні  предмети вони (ціни) у межах одного головного розпорядника бюджетних  коштів повинні бути однаковими.

 

Техніка підрахунку визначається п. 21 П(С)БО 8. Методика переоцінки наступна:

1. Визначається індекс переоцінки (І_п) за формулою:

 

2. Переоцінена вартість і переоцінена сума зносу розраховуються наступним чином:

 

У випадку, якщо залишкова  вартість об’єкта нематеріальних активів  дорівнює нулю, то:

-           переоцінена залишкова вартість  об’єкта дорівнює його справедливій  вартості,

-           переоцінена первісна вартість  визначається додаванням справедливої  вартості  активу до його первісної  (переоціненої) вартості без зміни  суми зносу.

 

 

 

 

 

Розділ 3. Зменшення корисності необоротних активів

 

П(С)БО 8 "Нематеріальні  активи" потребує проведення систематичної процедури оцінки зменшення корисності активів.

На питання, яким чином здійснити оцінку суми зменшення корисності активу, надає відповідь Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів". Стандарт визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності підприємства незалежно від форми власності. При практичному застосуванні П(С)БО 28 терміни, що використовуються в бухгалтерському обліку, мають таке значення:

 

Вигоди від  відновлення корисності - величина, на яку сума очікуваного відшкодування активу перевищує його балансову (залишкову) вартість.

Втрати від  зменшення корисності - сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Нерідко зменшення корисності активу ототожнюють з переоцінкою, але ці поняття необхідно розрізняти. Для здійснення переоцінки, треба  стежити за справедливою вартістю активу, в той час як відображення зменшення  корисності активу в бухгалтерському  обліку виконується на основі економічного розрахунку. Таким чином, щоб оцінити, чи відбулося зменшення корисності активу, необхідно постійно стежити за ефективністю роботи активу, за його можливістю генерувати грошові кошти. Тому постає проблема визначення достатності причин для відображення в обліку зменшення корисності активу.

На рис 3. наведений перелік найбільш важливих та розповсюджених причин зменшення корисності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(рис. 3 Причини зменшення  корисності активів)

 

На дату річного балансу  підприємство має оцінювати, чи існують  ознаки можливого зменшення корисності активу.

Оцінка наявності ознак втрати корисності активів є першим кроком для подальшого аналізу. За їх наявності необхідно зважити наслідки двох перспектив отримання економічної вигоди від контролю за активом:

- продаж активу;

- подальше використання  активу.

 

Для прийняття певного  рішення визначають чисту ціну реалізації та/або вартість подальшого використання за такими алгоритмами:

 

 

Якщо виявиться, що балансова вартість вища за суму очікуваного відшкодування, то це свідчить про втрати від зменшення  корисності активу, тобто:

 

 

 

Якщо причини зменшення  корисності об’єкту нематеріальних активів перестали існувати, то втрати від зменшення корисності за попередні  періоди виключаються на відповідну суму способом сторно із суми витрат звітного періоду та із суми зносу об’єкта  нематеріальних активів.

Зменшення корисності нематеріального  активу в обліку відображається наступними проводками:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Відображено втрати від зменшення корисності нематеріальних активів, оцінених за первісною вартістю	975 „Уцінка необоротних активів”	13 „Знос нематеріальних активів”
2	Відображено втрати від зменшення корисності нематеріальних активів, оцінених за переоцінки вартістю	975 „Уцінка необоротних активів”	12 „Нематеріальні активи” (по субрахунках)
		13 „Знос необоротних активів”
3	Відображено дооцінку за об’єктами, яка проведена після усунення причин попереднього зменшення корисності за об’єктами, які були оцінені за первісною вартістю (сторно)	975 „Уцінка необоротних активів”	13 „Знос необоротних активів”
4	Відображено дооцінку за об’єктами, яка проведену після усунення причин попереднього зменшення корисності за об’єктами, які були оцінені за переоцінки вартістю	12 „Нематеріальні активи” (по субрахунках)	746 „Інші доходи від звичайної діяльності”
		746 „Інші доходи від звичайної діяльності”	13 ”Знос необоротних  активів”