Документообіг як об’єкт організації бухгалтерського обліку на підприємстві

     ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І. 

     Варіант 8   
 

     І. Документообіг як об’єкт організації  бухгалтерського обліку на підприємстві. Склад документообігу. Електронний  документообіг. 

     1. Документи як джерело первинної  інформації

     Технологічно  бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування.

     Документування  є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок  і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа  не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і  достовірність облікової інформації для користувачів.

     Документ (лат. dokumentum) буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомогою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйняття формі інформацію. Документи складають у різних сферах людської діяльності (науці, освіті, медицині, техніці, економіці тощо).

     Бухгалтерський  документ — письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить  відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення. 
Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

     Первинні  документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою  для бухгалтерського обліку цих  операцій. Первинні документи мають  бути складені під час господарської  операції.

     Порядок документального оформлення господарських  операцій та вимоги щодо складання  документів регламентуються статтею 9 ("Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку") Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

     Первинне  спостереження, документування та документація відіграють важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, а саме:

     - дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зміни у процесі кругообороту засобів;

     - забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль наявності та руху майна і коштів;

     - є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій, що здійснюються;

     - є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської діяльності.

     Первинні  документи мають бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують  і вимоги до змісту й оформлення документів. Порядок створення первинних  документів, записів у регістрах бухгалтерського обліку та зберігання документів, регістрів і звітів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

     Сучасні інформаційні технології здатні швидко одержувати інформацію і обмінюватися нею. Електронний документ може бути доказом, якщо його складено з дотриманням  усіх вимог і можна довести  його цілісність і справжність. На сьогодні електронний документообіг і цифровий підпис набули широкого розповсюдження у сфері проведення банківських операцій і комерційних операцій електронної торгівлі.

     Використання  електронного документообігу і цифрового  підпису тепер узаконено і  регулюється законами України "Про  електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 р. N° 851-IV, "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 р. № 852-IV. Однак успішне функціонування системи електронного документообігу залежатиме від уряду та Національного банку України, які повинні розв'язати цілу низку невирішених питань. 

     2. Вимоги до змісту  й оформлення документів

     Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених документів.

     Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов'язкові реквізити. Термін "реквізити" походить від лат. requisitum, що означає "потрібне, необхідне". Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є:

     - назва документа (форми);

     - дата і місце складання;

     - назва підприємства, від імені якого складено документ;

     - зміст та обсяг господарської операції;

     - одиниця виміру господарської операції;

     - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

     - особистий підпис або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити;

     - ідентифікаційний код підприємства чи особи;

     - номер документа;

     - підстава для здійснення операції;

     - дані про документ, що засвідчує особу;

     - інші додаткові реквізити.

     Якщо  у первинному документі немає  будь-якого обов'язкового реквізиту  такий документ недоказовий і  не може бути підставою у бухгалтерському обліку. Такі документи, як правило, є причиною ретельного вивчення органами перевірки і контролю і накладення штрафних санкцій. До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:

     - первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення;

     - документи складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами і відомствами, а також виготовлених самостійно, які мають містити обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм;

     - у разі складання та зберігання первинних документів на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами;

     - записи в первинних документах роблять у темному кольорі чорнилом, кульковою ручкою, друкарськими засобами чи принтером, що забезпечує зберігання цих записів протягом встановленого терміну зберігання документа;

     - вільні рядки в первинних документах прокреслюють;

     - у грошових документах суми проставляють цифрами і прописом, перше слово суми записують скраю і з великої літери;

     - кожен первинний документ має містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;

     - керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов'язаних з відпуском товарно-матеріальних цінностей, майна, видачею грошових коштів і документів. Коло таких осіб, як правило, обмежене;

     - забороняється приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей, завдають шкоди власникам;

     - складаючи первинні документи, можна припустити помилок. У банківських і касових документах помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущено помилку, їх анулюють, а замість них оформлюють нові. В інших первинних документах помилки виправляють коректурним способом, тобто неправильний текст або суму закреслюють тонкою рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильний текст або суму. Виправлення помилок має бути застережено підписом "виправлено" і підтверджено підписом осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення;

     - підприємство вживає всіх необхідних заходів щодо запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого терміну, який регулюється спеціальним переліком;

     - у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесеними до бланків суворої звітності. їх друкують за зразками типових або спеціалізованих форм з обов'язковим зазначенням номера;

     -  відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи;

     - первинні документи можуть бути вилученими у підприємства тільки за постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, посадові особи підприємства можуть зняти копи та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати вилучення.

     Велике  значення у виконанні цих вимог мають уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковано всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість всебічного опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їхню вартість.

     Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакових, найбільш раціональних розміру і форми із завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних бланків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.

     Розробляє і затверджує типові форми первинного обліку Державний комітет статистики (Держкомстат) України.  

     3. Класифікація документів.

     Суть  документів і їх місце в господарській  діяльності підприємства відображаються у їх класифікації, поділі на групи за певними ознаками схожості й відмінності, кожна з яких несе змістове навантаження. Документи класифікують за місцем складання, за призначенням, за порядком складання, за способом використання, за змістом.

     За місцем складання бухгалтерські документи поділяють на внутрішні і зовнішні.

     Внутрішні документи оформляють (виписують) на підприємстві й тут же застосовують. До них належать: авансові звіти підзвітних осіб, табелі обліку використання робочого часу, інвентарні картки основних засобів, прибуткові ордери тощо.

     Зовнішні документи складають на стороні, їх отримують від інших підприємств і організацій. На вході обов'язково реєструють, оформляють, як правило, на бланках уніфікованих форм. До них належать: рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банків, постанови, листи, угоди тощо.

     За призначенням документи поділяють на розпорядчі, виконавчі, бухгалтерського оформлення та комбіновані.

     Розпорядчими є документи, які містять розпорядження (наказ, завдання) на здійснення певної господарської операції. До них належать: накази про прийняття та звільнення з роботи, чеки на отримання готівки в касі банку, платіжні доручення банку на перерахування коштів, довіреність на отримання матеріальних цінностей тощо.