Бухгалтерське регулювання та принципи обліку в Данії

 

Бухгалтерське регулювання та принципи обліку в Данії 
 
 
 
 

План

1. Вступ
2. Бухгалтерське регулювання обліку в Данії
3. Принципи бухгалтерського обліку в Данії
4. Висновки
5. Список використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Облікові  системи (щодо конкретних правил і процедур ведення бухгалтерського обліку та складання звітності) історично формувались у країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їх економічного й політичного розвитку. Проте інтернаціоналізація господарського життя, з одного боку, та його ринкова уніфікація, з іншого, зумовили необхідність міжнародної стандартизації обліку як основи інформаційного ділового взаєморозуміння та ефективного господарювання.

     Необхідно зазначити, що міжнародні стандарти  не регулюють техніку та методику обліку. Вона була й буде неоднаковою в різних країнах світу. Тому, не існує єдиного плану рахунків, спільних правил відображення операцій у бухгалтерському обліку, загальних форм звітності, прийнятих усіма країнами.

     Кожній  країні притаманні свої історія, культурні цінності, політична система, традиції тощо. Те ж саме можна сказати і про бухгалтерський облік. Двох абсолютно однакових систем бухгалтерського обліку не існує. Так, принципи бухгалтерського обліку в одній країні значно відрізняються від побудови обліку в іншій. Всі ці відмінності зумовлені як різноманітністю існуючих форм організації господарської діяльності, так і впливом зовнішніх факторів (політичних, економічних, соціальних, географічних тощо).

         Мета ІНДЗ на тему „Бухгалтерське регулювання та принципи обліку в Данії”  охарактеризувати організацію бухгалтерського обліку в Данії та визначити його основні принципи в цій країні. 
 
 
 
 
 

 Бухгалтерське регулювання обліку в Данії 

       Данія не може похвалитися довгою історією бухгалтерського законодавства. Перший закон про діяльність компаній введено у1917 р., а в 1930 р. в нього внесено поправки. У цьому законодавстві є лише одна згадка про бухгалтерську справу: бухгалтерські звіти необхідно подавати в тому випадку, якщо у компанії було більше 10 інвесторів. Від 1973 р. закон передбачав детальніші вимоги до обліку та звітності.

     У 1981 р. був прийнятий закон про  бухгалтерський облік і звітність, в який у 1988 р. і 1990 р. були внесені  доповнення. У Данії є професійна організація бухгалтерів, яка англійською й данською мовами публікує міжнародні стандарти з коментарями. З 1988 р. вона видає національні стандарти, але ніхто не зобов'язує їх дотримуватися. Тільки Копенгагенська фондова біржа вимагає від своїх 260 зареєстрованих членів надавати звіти відповідно до стандартів. Працівники обліку користуються великим авторитетом, багато хто з них працюють урядовими радниками.

     На  розвиток і становлення бухгалтерського  обліку в Данії впливали скандали, пов'язані зі встановленням нових  вимог до обліку. Так, у 1905 р. міністру юстиції доручили підготувати проект про сертифікування аудиторів. Міністр повідомив, що в цьому немає потреби, а у 1908 р. зізнався в обмані та зловживаннях. Тому наступного року був прийнятий закон про надання повноважень аудиторам.

     У Данії є дві класифікації бухгалтерських працівників:

1. Члени професійної організації бухгалтерів, які мають право проводити аудит усіх компаній і є членами державних комітетів щодо проблем обліку.
2. Зареєстровані контролери, якими стають після трьох років практики, але їм не дозволяється проводити аудит компаній, що мають складну структуру.

         У зв’язку з переходом на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) викликає інтерес досвід організації обліку в інших країнах. Особливо характерний досвід Данії, яка вже давно вступила на цей шлях і вельми своєрідно використала можливості, надані національним компаніям Радою з МСФЗ.

         Перші спроби гармонізації облікових систем, спочатку між північними країнами, включаючи Данію, Норвегію, Фінляндію і Швецію, були зроблені ще в 1934 р., проте значних результатів вони тоді не мали. Лише наприкінці 1960-х рр., напередодні вступу цих країн до ЄС, процесу було дано новий імпульс, вже в руслі загальноєвропейської інтеграції: протягом кількох років у цих країнах були прийняті погоджені закони про компанії, які (з виправленнями і доповненнями) діють досі. У Данії це були два окремих закони – про відкриті і закриті акціонерні товариства, які регулювали свою діяльність відповідно до великого бізнесу і невеликих сімейних компаній.

         Крім законів про акціонерні товариства, в систему законодавчого регулювання бухгалтерського обліку входять: закон про бухгалтерський облік; наказ про ведення бухгалтерського обліку; закон і наказ про бухгалтерську звітність та інші акти, що конкретизують склад і принципи складання фінансової звітності. Домінування в системі нормативного  
регулювання бухгалтерського обліку документів державного рівня зближує датську облікову систему з російською.

         У 1976 р. Данія приєдналася до Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності. Пізніше стандарти були опубліковані національною мовою з коментарями. До цих пір сили закону вони не мають і особливої ролі в професійній практиці не грають, що ніяк не суперечить самим стандартам.

          Однак під впливом МСФЗ за останні 30 років помітно змінилася бухгалтерська практика, що призвело до зміни панівних облікових концепцій.

         Особливістю формування в Данії облікових традицій з початку XX ст. стала концепція, якої немає більше ні в одній країні – „концепція впорядкованості і розсудливості”, відповідно до якої закон про акціонерні товариства наказує відображати у звітності компанії її фінансове становище способом, що відповідає уявленням її менеджменту про найкращі шляхи ведення бізнесу.

         За останні чверть століття разом з поширенням МСФЗ та європейських приписів місце базової концепції впорядкованості і розсудливості зайняла концепція правдивого і неупередженого відображення фактів господарського життя, що відображало загальну ситуацію в національному бізнесі. Його розвиток привів до появи зацікавлених зовнішніх користувачів  
звітності, тому великі компанії тепер зобов’язані складати звітність виходячи з інших правил, ніж дрібний сімейний бізнес. Облікова робота залишилася при цьому такою ж: у обліковій практиці вирішальну роль грає думка професіоналів, а регулювання обліку залишається досить гнучким. Зокрема, хоча у зв’язку з фінансовими скандалами останніх п’ятнадцяти років закон про фінансову звітність багаторазово переглядався, а вимоги до розкриття інформації в ньому ставали дедалі жорсткішими, але з 1995 р. вимоги до фінансової звітності малого бізнесу були істотно спрощені. Деякі з цих послаблень (наприклад, розкриття інформації про фонди та резерви) прямо суперечать європейським директивам і МСФЗ, проте національні облікові традиції поки що є сильнішими. Єдиною групою компаній,  
звітність якої жорстко регулюється стандартами, повністю відповідних вимогам Четвертої і Сьомої Директиви ЄС, а також МСФЗ, є компанії, акції яких обертаються на Копенгагенської фондовій біржі.

          Акціонерні компанії в Данії підлягають обов’язковому аудиту і зобов’язані представляти свою звітність в державне агентство (Датське агентство по торгівлі і компаніям), де звітність відкрита для вивчення будь-якими зацікавленими особами. До 1973 р. єдиним винятком з цього правила були сімейні компанії з числом акціонерів десять і менше чоловік (їх звітність не підлягала публікації). З прийняттям законів про компанії вони були позбавлені цього привілею.

         Відповідно до вимог Сьомої Директиви ЄС, яка була введена в дію в Данії у 1990 р., необхідними компонентами бухгалтерської звітності, крім балансу, звіту про прибутки і збитки і додатків до них, є  
звіт Ради директорів, пояснювальна записка і консолідована звітність фінансової групи.

         Іншою відмітною особливістю датської облікової традиції є використання методу калькуляції по прямих змінних витратах (директ-костинг) при формуванні собівартості продукції. З початку 60-х рр. і майже до кінця XX ст. калькуляція по прямих витратах була настільки популярною, що навіть входила до складу принципів датського GААР. Однак цей метод прямо суперечить вимогам МСФЗ 2 „Запаси”.

         В останні роки все більше датських компаній, у тому числі в малому та середньому бізнесі, переходять на принципи калькуляції за повними витратами. Частка компаній, що використовують директ-костинг, за 1990-і рр. значно скоротилася, хоча мало хто мотивує цей перехід вимогами МСФЗ.  
         Національною обліковою традицією слід вважати і формати підсумкових звітів про прибутки та збитки датських компаній: у них включається декілька показників проміжних фінансових результатів, методика обчислення яких своя у кожної фірми, що робить різні звіти важко порівнюваними. Питання деталізації показників також вирішують професіонали, тому зміст однієї і тієї ж статті в різних звітах може бути різним.  
        Безліч статей трактується датськими бухгалтерами як „надзвичайні”. Датський обліковий стандарт № 5 визначає в якості надзвичайних статей такі, повторення яких в майбутньому не представляється частим або регулярним.

        Популярне у професійному середовищі трактування цього визначення дозволяє відносити до надзвичайних навіть прибутки та збитки від  
продажу основних засобів.

         Не існує чітких законодавчих приписів, які активи слід віднести до необоротних, а які – до оборотних. Це питання професіонали вирішують у кожному конкретному випадку. Для оборотних активів дозволені будь-які методи оцінки, загальнопоширеної практики тут немає.

         Традиційно в бухгалтерському обліку Данії використовувалися правила оцінки необоротні активів, запасів та інших статей звітності відповідно до вимог податкового законодавства. До 1981 р., коли в Данії була введена в дію  
Четверта Директива ЄС, не існувало навіть теоретичних відмінностей у трактуванні прибутку звітного й оподатковуваного.

         Незважаючи на офіційно декларовану в даний час орієнтацію звітності на норми європейських директив, податкове регулювання до цих пір є найважливішою основою обліку в приватних компаніях.

        Бухгалтери вільні і у визначенні методів списання вартості основних засобів. Загальний підхід описаний в стандарті № 10: метод нарахування амортизації повинен відображати темп використання активу найкращим чином.

        Основні кошти можна переоцінювати, якщо їх корисність значно збільшилася під впливом постійно діючих факторів, але визначення таких факторів і величини зміни „корисності” залишається за професіоналами. На практиці найбільш часто переоцінюється земля та нерухомість, так як ринок цих активів досить рухливий, ціни на ньому змінюються  
часто, до того ж у країні існує чітка система оцінки землі та об’єктів нерухомості. Інспектори-оцінювачі і спеціалісти податкових органів щорічно проводять переоцінку цих активів з метою оподаткування. Результати їх роботи не є обов’язковими для облікових працівників, але часто використовуються і при формуванні звітності.

         Діючі в Данії правила розкриття фінансової інформації компаніями малого та середнього бізнесу надають широкі можливості для використання різних облікових методів. Не існує єдиної думки про формування фондів і резервів та їх відображення в обліку. Так, резерв на покриття сумнівних боргів може входити до складу виробничих витрат, витрат на реалізацію або навіть вважатися адміністративними витратами.

         Датські національні облікові стандарти дозволяють створювати:     

• резерв на переоцінку;

     • резерв для викупу власних акцій;

     • законодавчий резерв (закон про компанії вимагає створення резерву, величина якого адекватна фінансовому стану компанії, що дозволяє трактувати як сам цей стан, так і необхідну величину резерву);      

• резерв на знецінення цінних паперів і валюти;

     • інвестиційний резерв;      

• резерв на покриття збитків;      

• резерв на покриття сумнівних боргів;      

• резерв на виплату відкладених податків (він обов’язковий) та ін.

        У цілому бухгалтерська практика Данії досить різноманітна. Величезне значення має думка професіонала: саме за бухгалтером залишається вибір методів ведення обліку.