Бух облік в США

 
 
 
 

План

    Історична складова бухгалтерського обліку в США; психологічний аспект. 3

    Організація обліку в США  6

    Висновок  12

    Література 14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Будова  системи бухгалтерського обліку - це не лише сукупність елементів, пов'язаних між собою, об'єднаних в єдине  ціле і таких, що надають інформацію про стан та рух активів та пасивів  підприємства, характер і результати господарювання в єдиному грошовому  вимірнику. її структура залежить і  від впливу зовнішніх факторів, що є множиною тих елементів системи (та їх суттєвих властивостей), які не виступають частинами системи обліку, але зміни будь-якого з яких можуть спричинити зміни в стані  системи. І, звичайно, сама система може вплинути на зовнішнє середовище, тобто  на інші системи. Все це і призводить до виникнення відмінностей однієї національної системи від іншої.

     Певна схожість зовнішніх факторів в різних країнах, як правило, обумовлює і  наявність багатьох спільних рис  систем бухгалтерського обліку, які  в них використовуються.

     Тому  завданням моєї роботи визначити і охарактеризувати систему обліку у Сполучених Штатах Америки. 

 

     

     Історична складова бухгалтерського обліку в США; психологічний аспект. Прибуток - центральна категорія обліку

     До  почату XXст. бухгалтери англомовних  країн вважали вивчення теорії бухгалтерського  обліку зайвим і непотрібним. Проте  в 1908 р. виходить фундаментальна книга "Філософія рахунків", автором  якої був високоосвічений бухгалтер  Чарльз Шпруг. У ній він показав  своїм колегам корисність абстрактного викладення бухгалтерських Ідей. Саме Ч. Шпруг вивів відоме балансове  рівняння:

     Його  ідеї знайшли подальшу підтримку  в бухгалтерів, стали основою  розвитку двох шкіл.

• персоналістичної;
• інституалістичної.

     Особливістю англо-американської школи бухгалтерського  обліку є те, що в центрі уваги  знаходиться прибуток, методика розрахунку фінансового результату підприємства. Американські бухгалтери розмежовували  поняття економічного і бухгалтерського  прибутку. Економічний прибуток —  результат обороту капіталу, бухгалтерський прибуток - результат реалізації товарів, послуг.

     Найвагомішою  подією в розвитку організації бухгалтерського  обліку в США був поділ обліку на фінансовий та управлінський. Управлінський  облік був заснований інженерами та технологами ще в XIXст., проте обгрунтував  його на науковій основі Роберт Антоні. Він виділяв три функції управлінського обліку:

• планування і координація майбутнього розвитку підприємства;
• оперативне управління;
• оперативний контроль та оцінка результатів роботи підприємства.

     Трьом функціям управлінського обліку відповідає; три його розділи:

• облік витрат;
• оперативний аналітичний облік;
• центри відповідальності.

     Суть  управлінського обліку - продукування інформації для управління.

     Американські  бухгалтери особливо великої уваги  надавали обліку витрат і калькулюванню  собівартості продукції. У 1911 р. Чартер Гаррісон висунув ряд ідей щодо обліку витрат, які стали основою системи  стандарт-кост. Основна його Ідея полягала в тому, щоб фіксувати витрати  ще до їх виникнення, виходячи з наперед  визначених мінімальних норм, а потім  відображати лише відхилення від  норм. Збільшення або зменшення фактичних  витрат порівняно зі стандартними необхідно  розкласти за причинами. Відхилення фактичних витрат від норм (стандартів) зразу показують негативні явища, що виникають в господарському процесі

     Нормативна  система обліку розкриває статику  господарських процесів, відхилення від неї - динаміку. На думку Ч. Гаррісона, першочергове значення для обліку мають  натуральні, а не грошові вимірники. Саме натуральні вимірники необхідно  використовувати при нормуванні витрат. Собівартість же необхідно  визначати не за фактичними витратами, а за поточними цінами. Поточними  цінами необхідно також відображати  всі цінності в балансі, Ідеї стандарт-косту  Ч. Гаррісон пов'язував із психологією  людей. Він розглядав стандарт як стимул, який повинен викликати автоматичну  реакцію в підприємця. У 1936 р. Дж. Харріс обґрунтував вчення „директ-костінг", згідно з яким у складі собівартості необхідно враховувати лише прямі (змінні) витрати. Непрямі витрати  виключають із собівартості, оскільки вони викликані не виробничим процесом, а плином часу. Тільки змінні витрати  пов'язані з обсягом реалізованої продукції. Система "директ-костілг" може бути використана як для фактичних, так і для нормативних витрат. Систему "директ-костінг " розглядають  з двох боків; з одного - як метод  калькулювання, з іншого - як систему  управління. 
 
 
 

     Організація обліку в США 

     Найважливішими  в цій державі вважаються такі облікові принципи:

1. Ведення записів. Мають бути зафіксовані всі операції, що змінюють фінансово-господарську діяльність установи.
2. Вимірювання (оцінка). Дані мають бути відображені в таких грошових вимірниках, щоб їх можна було використовувати різним користувачам.
3. Класифікація облікових записів. Необхідно використовувати таку класифікацію, яка б дала змогу правильно ідентифікувати активи та зобов'язання підприємства, визначати розбіжності.
4. Зміни (виправлення) в записах. Суть усіх змін має бути чітко відображена в документах.
5. Звітність. Звіти мають складатися зі встановленою періодичністю і відображати успіхи або недоліки в економічній діяльності підприємства.

     Бухгалтерський  облік у США як і в інших  країнах поділяється на управлінський і фінансовий.

     Облік нематеріальних активів. Міжнародні стандарти практично не регулюють облік нематеріальних активів, окрім стандартів 9 "Затрати на наукові дослідження та розробки" і 22 "Об'єднання підприємств (облік гудвілу при об'єднанні)".

     Нематеріальні активи мають такі властивості: відсутність  матеріальної форми, тривалий термін використання, здатність приносити дохід.

     Початкова вартість нематеріальних активів дорівнює вартості придбання, яку включають  у витрати поточного періоду.

     Термін  корисного використання нематеріальних активів визначає саме підприємство, але він не повинен перевищувати 40 років, окрім авторських прав за американськими стандартами. В інших країнах  цей термін значно нижчий. У європейських країнах термін списання гудвіла 5 років.

     Амортизація нематеріальних активів звичайно проводиться  методом прямолінійного списання: рівними  частинами протягом корисного терміну  використання.

     Нематеріальні активи відображають в обліку за початковою вартістю, яка включає ціну придбання  та вартість юридичного оформлення контракту. Якщо нематеріальні активи придбані в обмін на акції чи інші активи, то початкова вартість нематеріального  активу є ринковою вартістю відданих об'єктів або отриманого нематеріального  активу.

     Гудвіл  відображається в облікових реєстрах і звітності лише в тому випадку, якщо компанію або її частину купує  інша сторона і вона переходить у  власність останньої.

     Способи обліку основних засобів. Для організації обліку основних засобів їх попередньо класифікують за такими ознаками:

1. Функціональна роль (призначення) майна - заводських будівель, складських приміщень, виробничого та конторського обладнання, транспортних засобів і т. ін.
2. Термін служби, тобто передбачуваний термін експлуатації майна, а отже, розмір нарахованої амортизації.
3. Місце знаходження - цехи, відділи тощо.
4. Фізичний характер обладнання (пресове, прокатне і т. ін.).

     Крім  цього, в більшості західних країн  аналітичний облік основного  капіталу ведуть за такими групами:

• земля;
• будівлі;
• машини та обладнання;
• автоматичне обладнання;
• обладнання контор.

     Методи  нарахування амортизації  основних засобів. Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін використання. Після кількох років експлуатації засоби виробництва стають повністю непридатними. Вони можуть стати непридатними через одну з двох причин: у результаті їх фізичного зносу, в результаті їх морального зносу.

     На  практиці є багато методів списання вартості основних засобів шляхом амортизації, але найчастіше використовують такі з них:

     а) метод рівномірного прямолінійного списання вартості;

     б) метод нарахування зносу пропорційно обсягові виконаних робіт (виробничий), його називають також методом оди ниць продукції;

     в) два методи прискореного списання:

• метод списання вартості за сумою чисел;
• метод зменшуваного залишку

     Оцінка  матеріально-виробничих запасів. За умов ринкових відносин одним із основних методологічних принципів обліку матеріальних запасів є оцінка. Помилка в оцінці матеріальних запасів на кінець поточного року негативно впливає на величину чистого прибутку як у поточному, так і наступному році й тим самим на величину оплаченого податку з прибутку. Тому державні органи особливо регулюють застосування підприємствами різних методів оцінки матеріальних запасів. Бухгалтери фірм дуже часто стикаються, з одного боку, з проблемою найточнішого визначення прибутку, а з другого - з бажанням зменшити податок на прибуток. Є ряд методів оцінки матеріальних запасів для фінансової звітності. Основна частина з них ґрунтується або на собівартості, або на ринковій ціні..

     Протягом  року ціни на більшу частину товарів  змінюються. Однакова кількість товарів  може бути придбана за різними цінами. Тому бухгалтерів більше цікавить рух  вартостей, а не фізичне переміщення  товарів під час діяльності фірми, оскільки саме вартість дає можливість точніше визначити прибуток.

     У зарубіжних країнах використовують різні методи оцінки матеріальних запасів: Метод специфічної ідентифікації; Метод середньої вартості; Метод  ФІФО; Метод ЛІФО.

     Облік грошових коштів. Необоротні активи включають основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові інвестиції, а також витрати майбутніх періодів, які мають бути списані на витрати протягом кількох облікових періодів.

     Оборотні  активи включають грошові кошти, швидкореалізовані цінні папери (короткотермінові фінансові інвестиції), дебіторську заборгованість, запаси і витрати (витрати майбутніх  періодів, які мають бути списані  на витрати протягом року з дати складання балансу).

     Грошові кошти поділяють на кошти в  касі та грошові кошти в банку. В балансі всі грошові кошти  показують однією лінією. Це пов'язано  з тим, що компанії намагаються тримати  якомога менше готівкових грошей, а основним платіжним документом є чеки. Грошову готівку, що є в  касі, використовують переважно для  дрібних розрахунків і називають "дрібною касою" (компенсаційним залишком). До грошових коштів відносять  також монети, банкноти, валюту, рахунки  в банку, на використання яких немає  обмежень. Сюди відносять також перевідні  векселі (перевідний вексель, виданий  банком на банк), грошові перекази, чеки, підписані касиром, чеки, завірені банком, персональні чеки (фізичних осіб), ощадні рахунки.

     Облік заробітної плати  і виплат робітникам і службовцям. Заробітна плата в промисловості США складається з прямої та непрямої заробітної плати і виплат робітникам і службовцям, які не пов'язані з затратами робочого часу.

     Пряма заробітна плата - це частина оплати праці, що витрачена на виробництво одного виду продукції та безпосередньо відноситься на собівартість калькуляції об'єкта.

     Непряма заробітна плата - це частина оплати праці, що витрачена на виробництво кількох видів готової продукції або прямо не пов'язана з випуском виробів. До непрямої заробітної плати включають заробітну плату деяких категорій працівників виробничих цехів (майстрів, старших робітників, десятників, облікових працівників, експедиторів), допоміжних цехів (ремонтників, комірників, канцелярських працівників), обслуговуючого й управлінського персоналу (двірників, швейцарів, прибиральниць, сторожів, адміністративно-управлінського персоналу, пожежників, працівників складів).