Аудит основніх средств

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ПРОДАЖУ  ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

В даній статті акцентується увага на дослідження обліку основних засобів утримуваних для продажу та пропонуються шляхи їх вдосконалення.

Постановка проблеми. Одним з суттєвих факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість суб’єктів господарювання основними засобами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Одним із основних завдань обліку основних засобів є надання повної, правдивої та неупередженої інформації щодо них. Однак інформація, що міститься у фінансовій звітності відносно основних засобів, не завжди є такою, через що втрачає свою корисність для внутрішніх і зовнішніх користувачів так як існує недосконалість вітчизняного законодавства та постійні зміни в ньому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науковці і практики такі як Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голова, Г.Г. Кірейцева, О.І. Коблянська, Т.Г. Мельник, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, В.Г. Швець проводять постійні дослідження з питань щодо удосконалення обліку основних засобів. Незважаючи на значні досягнення, ціла низка питань залишилась невирішеною. Зокрема, вимагає удосконалення чинна методика обліку продажу основних засобів, переоцінка основних, витрат на ремонт та модернізацію основних засобів.

Мета статті полягає у розробці рекомендацій та пропозицій, спрямованих на вдосконалення методики обліку реалізації основних засобів; необхідності запропонувати удосконалення обліку ремонтів основних засобів; надати пропозиції щодо гармонізації обліку основних засобів з іншими нормативно – правовими актами.

Викладення основного  матеріалу дослідження. Одним з  проблемних питань залишається облік продажу основних засобів. Норми П(С)БО 7 «Основні засоби»[1] вже не поширюються на ті об’єкти, які утримуються для продажу, їх облік ведуть за правилами оновленого П(С) БО 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, і припинена діяльність»[2] з метою відповідності міжнародним стандартам, який принципово змінив підходи до обліку основних засобів. Питання полягає в тому, що необоротні активи, утримувані для продажу, не можуть класифікуватись як запаси. Проте згідно з останніми змінами в Плані рахунків [3] та Інструкції № 291 [4] для цього тепер передбачено субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, призначені для продажу», на якому ведеться облік наявності та руху необоротних активів та груп вибуття, які визнаються утримуваними для продажу. Цей субрахунок входить до рахунка 28 «Товари», який відповідно до Інструкції № 291 [4] призначений для обліку руху матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок згідно з Інструкцією використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування. На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари» застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу. Таким чином постало питання:  основні засоби безпосередньо реалізовуються з 10 рахунку, чи вартість  об’єкту основних засобів повинна бути переведена на субрахунок 286 і тільки потім здійснена реалізація. Для того, щоб реалізувати основні засоби як «необоротні актив, що утримується для продажу», треба керуватися  умовами, що передбачені п.1 р.II П(с)БО 27, в якому визначено, що необоротній актив та група вибуття визнаються утриманими для продажу у випадку, якщо: економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням; вони готові до продажу в їх теперішньому стані; їх продаж, як очікується,  буде  завершений протягом року з дати визнання їх утриманими для продажу; умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів; їх продаж має високу вірогідність, якщо керівником підприємства підготовлений відповідний план або підписаний твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості [2].

Треба зазначити, що всі ці умови повинні виконуватися  одночасно. Основні засоби  відображаються у складі необоротних активів не автоматично. Це відбувається, якщо дотримані  умови визнання, що перелічені у П(С)БО 27. Щоб визнати актив утриманий для продажу, можна через деякий час з моменту прийняття рішення до моменту продажу. Протягом цього періоду повинно застосовувати активні дії суб’єктом господарювання для продажу цього об’єкту основних засобів. Згідно п.25 П(С)БО 32, наголошується, що «переведення інвестиційної нерухомості у склад запасів здійснюється у випадку здійснення зміни способу використання цього активу, що підтверджується початком підготовки до продажу. Якщо реалізація інвестиційної нерухомості здійснюється без попередньої підготовки, то інвестиційна нерухомість переведенню у склад запасів не підлягає».

Також дискусійними є  зміни, внесені до субрахунку 943 «Собівартість  реалізованих виробничих запасів», де здійснюється облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів  та груп вибуття, утримуваних для  продажу. Аналогічна ситуація пов’язана  і з визнанням доходу від реалізації необоротних активів, для чого нині призначений субрахунок 712 «Дохід від  реалізації інших оборотних активів», де узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо), а також необоротних  активів та груп вибуття, утримуваних  для продажу. Отже, згідно з  змінами  в законодавчих документах основні  засоби, призначені для продажу, визнаються оборотними активами і обліковуються  разом з виробничими запасами. Як свідчать дані, об’єднання на одному рахунку різних за економічними характеристиками об’єктів знизить поінформованість користувачів та не дасть їм можливості приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Висновки та перспективи подальших досліджень. На сьогоднішній день законодавчо-нормативні аспекти дозволяють проводити облік основних засобів не в повній мірі з використанням різних концептуальних основ, так як вони мають суттєві відмінності, а для досягнення точного результату і подальшої консультації управлінського персоналу потрібно переглянути деякі законодавчо-нормативні акти, їх відповідність один одному.

Список використаної літератури:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зі змінами та доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 27 “Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2003 року № 617, зі змінами та доповненнями.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зі змінами і доповненнями.

4. Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зі змінами і доповненнями.