3кономічний зміст банківських операцій та інших коштів

1.3кономічний зміст банківських операцій та інших коштів.

Банк — це особливий  вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система — це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.

У ринковій економіці вартість посередницького капіталу є однією із функцій ринкових сил, яка відображає, поряд з іншими явищами, попит і пропозицію, фінансові цілі даного типу посередника, а також потенційний ризик як кінцевого споживача капіталу, так і посередника, який забезпечує цей капітал.

Банківська система України сформувалася у 1991 р. і складається з двох рівнів. Така побудова пов'язана з різними особливостями, насамперед, — наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері.

Банки займають особливе місце в ринковому середовищі тому, що здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури. Відповідно до цього визначаються основні завдання банків:

— забезпечення безперервності й ефективності грошового обороту;

— здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях;

— проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці;

— сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.

1. Банківські операції, їх економічна характеристика і класифікація

Комерційні банки виступають посередниками між тими клієнтами, які мають тимчасово вільні кошти, і тими, які цих коштів потребують. Мотивом такого посередництва є отримання банківського прибутку. Як показує практика, для успішної роботи банки не можуть використовувати тільки власний капітал, тому основну частку повинен становити позичений капітал (кошти).

В залежності від економічного змісту всі операції комерційних банків поділяють на:

— пасивні операції. Вони забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому для забезпечення своєї діяльності та ліквідності, отримання доходу за рахунок проведення активних операцій. До них відносять: залучення коштів на банківські рахунки (поточні, депозитні), недепозитне залучення коштів (одержання кредитів на міжбанківському ринку, випуск банківських векселів, облігацій та інших зобов'язань);

— активні операції. Це розміщення банками власних і залучених коштів із метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. Вони тісно пов'язані з пасивними операціями. До них належать: операції по видачі кредитів, операції з цінними паперами, формування касових залишків і резервів, формування інших активів;

— банківські послуги. Банківський портфель ділиться на 2 групи: короткострокові цінні папери (для забезпечення ліквідності) та середньо- і довгострокові цінні папери (сприяють підвищенню якості балансу комерційних банків) — їх називають інвестиційними операціями.

Характерною рисою здійснення банківських послуг є те, що для їх виконання банку не потрібні додаткові ресурси. Банківські послуги умовно можна об’єднати в такі групи: гарантійні, посередницькі, консультаційні, трастові (довірчі).

НБУ видає ліцензію банкам на здійснення таких операцій:

— касове обслуговування клієнтів;

— перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація;

— відповідальне збереження цінностей клієнтів;

— ведення рахунків клієнтів у грошовій одиниці України;

— ведення рахунків банків-кореспондентів;

— проведення операцій по касовому обслуговуванню державного бюджету і ведення бюджетних рахунків;

— проведення операцій по касовому обслуговуванню місцевого бюджету і ведення його рахунків;

— видача і одержання міжбанківських кредитів;

— кредитування юридичних і фізичних осіб, фінансовий лізинг;

— факторинг;

— вкладення коштів у статутні фонди інших юр. осіб;

— залучення депозитів юр. і фіз. осіб;

— емісія цінних паперів;

— ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті;

— неторгові операції з валютними цінностями;

— ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті;

— відкриття кореспондентських рахунків в іноземних банках;

— залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

— операції з банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародному ринку;

— фінансування капітальних вкладень;

— видача поручительств, гарантій, інших зобов'язань;

— купівля-продаж цінних паперів і операції з ними, а також державних цінних паперів;

— керування коштами і цінними паперами за дорученням клієнтів.

2. Кредитні банківські операції з векселями

2.1. Кредити, пов'язані з вексельним обігом

Банки можуть здійснювати такі кредитні операції з векселями:

• Активні:

— Врахування векселів.

— Надання кредитів під заставу векселів.

• Пасивні:

— Перерахування придбаних векселів.

— Одержання кредитів під заставу векселів.

Подані до врахування і в заставу векселі мають перевірятися з позиції їх юридичної дійсності та фінансової надійності.

Вексель може бути прийнятий до врахування або в заставу, якщо:

— на векселі є підписи не менше ніж двох осіб;

— вексель належним чином індосований.

Не рекомендується приймати до врахування і в заставу:

— векселі, які мають перерву у повних індосаментах;

— неакцептовані переказні векселі;

— іменні векселі;

— опротестовані векселі.

Метою проведення фінансової експертизи векселя є встановлення можливості його оплати в строк. Крім перевірки кредитора платоспроможності пред'явника рекомендується аналізувати фінансове становище платника, індосантів і авалістів. Для цього можуть використовуватися всі можливості банку.

Векселі, що не оплачені в строк, мають бути опротестовані. Відшкодування коштів за придбаним векселем банк може одержати шляхом:

1. Оплати векселя  платником або іншою зобов'язаною за векселем особою.

2. Перерахування врахованого векселя в іншому банку.

3. Gродажу векселя.

4. Зарахування для погашення власних зобов'язань банку перед платником.

5. Передавання іншим особам для розрахунку за власними зобов'язаннями банку до або після настання строку платежу за векселем.

Врахування векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Враховуючи вексель, банк тим самим надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит на підставі укладеного договору про врахування.

2.2. Врахування і перерахування векселів

Векселі подаються пред'явником до врахування з реєстром векселів, в якому векселі розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Після прийняття банком позитивного рішення про врахування всіх або окремих векселів встановлюється сума дисконту та інших утримань з клієнта за кожним векселем. Невраховані векселі повертаються пред'явнику під розписку.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

— перерахування коштів на поточний рахунок пред'явника;

— оплати кредиторської заборгованості пред'явника за умови подання відповідних документів.

Розрізняють такі види врахування векселів:

• Безоборотне врахування.

Пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий, або на

пред'явника. Використовується в разі врахування короткострокових векселів при безумовній впевненості в кредитоспроможності платника за векселем.

• Врахування з реверсом.

Пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні певних обставин.

Використовується в разі врахування довгострокових векселів при ймовірності підвищення процентних ставок на ринку та при сумнівах у кредитоспроможності платника за векселем.

2.3. Кредити під заставу векселів

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредиту.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому встановлюється місце зберігання заставлених векселів. В заставу приймається векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором шляхом:

1. здійснення заставного індосаменту і передавання його заставотримачеві;

2. здійснення іменного індосаменту на користь заставотримача;

3. здійснення іменного чи бланкового індосаменту і передавання векселя заставотримачеві;

4. простого передавання векселя на зберігання в депозит державної нотаріальної контори;

5. простого передавання векселя на зберігання заставотримачеві без вчинення на його користь будь-якого індосаменту. 

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром векселів в якому векселі розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Після прийняття банком позитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих векселів визначається оціночна вартість кожного векселя і суму кредиту, що надається, а з позичальником укладається договір застави.

Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що стосуються специфіки застави, зокрема такі:

— право банку  при потребі звертати на погашення боргу суми, що надходить в оплату прийнятих у заставу векселів;

— право банку  дозволити позичальнику за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оплати іншими.

Звернення банком щодо стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

1. Пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2. Продажу, якщо вексель одержаний за передавальним індосаментом.

Практичне завдання № 1

Вексель номіналом 100 000 грн. пред'явлений до врахування у банк 17 вересня. Термін погашення

векселя — 18 грудня.

Визначити суму, яку отримає підприємство від врахування, якщо поточна відсоткова ставка на ринку складає 40%. Сума комісійної винагороди банку 1% від номіналу векселя.

Розв’язання:

1. Знаходимо кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем: 17 вересня – 18 грудня = 93 дні.

2. Визначаємо суму дисконту за формулою:

 D = (S x i x t) / (100 x n), де

D – сума дисконту;

S – номінальна сума векселя;

i – процентна ставка;

t – строк у  днях від дня врахування до дня платежу;

n – кількість днів року.

D = (100000 x 40 x 93) / (365 x 100) = 10191,78 грн. 

3. Комісійні банку становлять 100000*0,01 = 1000 грн.

4. Підприємство від врахування векселя отримає:

100000 – 10191,78 – 1000 = 88808,22 грн. 
 
 

Список використаної літератури 

1. Закон України  "Про банки та банківську  діяльність", м. Київ, 7 грудня 2000 року, № 2121-III.

2. Банківська справа. За заг. ред. професора Р.  І. Тиркала. — Тернопіль: Видавництво  "Карт-бланш", 2001.