Етнічний туризм

Етнічний туризм (ностальгічний  туризм, етнографічний туризм) —  різновид туризму, який здійснюється туристами  на місця свого історичного проживання.

Етнічний туризм — це чудовий  спосіб дізнатися більше про своє коріння або вивчити історію  народу вченим, любителям. Завдяки такому нововведенню в туристичних фірмах багато хто навіть знаходив своїх  далеких родичів на чужих землях. Іноді люди відвідували місця, де проживали їхні батьки, діди або  вони самі в далекій молодості  були виселені з цих околиць.

Учасники етнічного туризму  — в основному люди похилого віку, що раніше проживали в цій місцевості. Основна частина програм і  мета приїзду — індивідуальне (або  невеликими сімейними групами) відвідування різних регіонів. Туристські ресурси  для етнічного туризму багаті і своєрідні. Це пам’ятки архітектури, музейні експозиції, архівні матеріали, мальовничі природні місця. У сукупності все це створює сприятливі умови  для відпочинку та ознайомлення з  історією та культурою народу.

Етнічний туризм може бути як внутрішнім (наприклад, відвідування глибинки міськими жителями з метою  ознайомлення з архаїчними говорами, фольклором, побутом, культурою і  мовами автохтонних народів), так  і зовнішнім, який пов’язаний з відвідуванням  історичної батьківщини або місць  народження родичів.

Останній різновид часто  називається ностальгічним туризмом, який отримав досить широке поширення  у ряді регіонів світу — Ізраїль, Вірменія, Греція, Україна, Італія. Говорячи про ностальгічні тури, можна виділити один з підвидів такого туризму, як відвідування родичів і друзів (relative & visitors tour). Але цей вид туризму, підходить не для всіх людей, більшість — це ті, хто має родинні зв’язки із землями, на які вони їдуть.

 

Розвиток українського етнотуризму: проблеми та перспективи

Всеукраїнська науково-практична  конференція

молодих вчених та студентів

«РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОТУРИЗМУ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»

(25-26 квітня 2012 р., м. Львів,  Україна)

25-26 квітня 2012 р. у Львові  на базі Львівського інституту  економіки і туризму відбулась  Всеукраїнська науково-практична  конференція молодих вчених та  студентів «Розвиток українського  етнотуризму: проблеми та перспективи». Захід організовано спільно з Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського та Львівською асоціацією розвитку туризму за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Мета конференції —  окреслити значення поняття «етнічний  туризм» та визначити його місце  у структурі туризму; дослідити  здобутки, сучасний стан, проблеми та перспективи  розвитку етнотуризму в Україні; визначити основні ресурси етнічного туризму з метою залучення їх до формування конкурентоспроможного туристичного продукту України.

У роботі конференції взяли  участь молоді вчені – студенти та викладачі вищих навчальних закладів із Києва, Львова, Донецька, Севастополя, Хмельницька, Івано-Франківська (Інститут українознавства імені Івана  Крип’якевича НАН України, Київський  національний університет імені  Тараса Шевченка, Київський національний університет культури і мистецтв, Львівський національний університет  імені Івана Франка, Національний педагогічний університет імені  Михайла Драгоманова, Національний університет «Львівська Політехніка», Прикарпатський національний університет  імені Василя Стефаника, Севастопольський економіко-гуманітарний інститут Таврійського національного університету імені  Володимира Вернадського, Хмельницький кооперативний торгово-економічний  інститут), а також представники органів влади, громадських організацій  та туристичних фірм — всього понад 120 учасників.

Згідно регламенту роботи конференції відбулося пленарне та два секційні засідання, на яких заслухано та обговорено понад 40 доповідей, які висвітлювали широке коло актуальних питань, серед яких: визначення та уніфікація поняття «етнічний туризм», обґрунтування  розвитку етнотуризму як одного із стратегічних напрямків державних цільових програм, аналіз представлених на ринку України етнотурів з впровадженням у них елементів анімаційних програм, дослідження етнокультурного потенціалу України та ролі українських діаспор у розвитку і популяризації української культури.

Заслухавши та обговоривши  доповіді, учасники конференції констатують: Україна має великий потенціал  для розвитку етнічного туризму, насамперед, завдяки своїм самобутнім традиціям, неповторній національній кухні, гостинності українців та наявності етнотуристичних ресурсів.

Учасники конференції  усвідомлюють, що на сьогодні існує  чимало підходів до визначення поняття  етнотуризм як в українській, так і в американській, європейській та російській науці. Така термінологічна неузгодженість зумовлена відсутністю закріплення на законодавчому рівні підходів до цього поняття, а також широким науковим дискурсом термінологічних проблем видової класифікації туризму. Розвиток етнічного туризму є важливим для соціально-культурного й економічного розвитку держави через популяризацію народних звичаїв і традиції серед сучасників, а також їх збереження для майбутніх поколінь. Адже шляхами та засобами туризму можна гідно пропагувати національно-культурну спадщину, багате історичне минуле та привабливість рідного краю не лише на внутрішньому, але й на міжнародному туристичному ринку.

Етнотуризм також сприяє вирішенню соціально-економічних проблем регіону, створює сприятливе макросередовище, що проявляється в розширенні зайнятості населення у сфері обслуговування, формуванні додаткового заробітку, стимулюванні розвитку інфраструктури, зокрема транспортних комунікацій, зв'язку, мережі торгівлі, засобів розміщення, закладів харчування, відпочинково-розважальних комплексів. Таким чином, етнотуризм має бути пріоритетним напрямком у складі державних цільових програм розвитку економіки.

Учасники конференції  визнають, що етнічний туризм буде затребуваний у майбутньому у зв'язку з унікальністю, автентичністю його пропозиції. Це підкреслюється тим фактом, що етнічне  розмаїття скорочується зі швидкістю, яка відповідає темпами втрати біологічного розмаїття. Корінні нечисленні народи є носіями унікальної культури та системи господарювання, відтак перспективним  буде поєднання етнічного туризму  з розвитком екологічного туризму  на територіях їх традиційного проживання. Для цього Україна має потужну ресурсну основу.

З огляду на все вищесказане, учасники конференції рекомендують:

1. Розробити Концепцію  та стратегію розвитку етнічного  туризму в Україні й використати  їх пріоритетні напрямки для  формування цільової Державної  програми розвитку українського  етнотуризму.

2. Підготувати пропозиції  до Закону України «Про туризм»,  в яких чітко окреслити суть, понятійний апарат та класифікацію  етнотуризму.

3. Розпочати роботу зі  формування робочої групи з  проблем розвитку етнотуризму із залученням фахівців з різних регіонів України.

4. Активізувати зусилля  науковців, громадських організацій,  представників національних общин,  туристичних фірм  з метою популяризації  маловідомих ресурсів етнотуризму та розробки на їх основі оригінальних туристичних продуктів.

5. Сприяти розвитку етнотрадицій та використанню туристичних ресурсів провідних рекреаційних регіонів України.

6. Розробляти анімаційні  та фестивальні програми на  основі українських народних  забав, ігор, святкових дійств  як перспективні шляхи популяризації  здобутків національної культури.

7. Сприяти формуванню і  популяризації етнічних сувенірних  брендів, зокрема і «Календаря  подієвого етнотуризму в Україні».

8. Активізувати діяльність  українських етнографічних та  краєзнавчих музеїв, історико-культурних  заповідників, музеїв під відкритим  небом з метою популяризації  етнокультурної спадщини минулих  поколінь.

9. Туристичним операторам  збагачувати туристичний продукт  елементами унікальної етнокультурної  спадщини.

10. Науковцям розробляти  та публікувати наукові дослідження,  підручники та навчально-методичні  матеріали з етнічного туризму.

11. Залучати студентів  ВНЗ туристичного профілю для  збору етнографічних матеріалів  у процесі виконання науково-пошукових  досліджень.

12. Оргкомітету конференції  видати збірник доповідей учасників  конференції.

Учасники конференції  висловили щиру подяку адміністрації  Львівського інституту економіки  і туризму за якісний організаційний та науковий рівень проведення конференції.

 

Передумовою до розвитку в'їзного етнічного туризму є наявність  значної української діаспори в  ряді країн: Росії - 4,4 млн осіб, США - 1,2 млн, Канаді - 1,0 млн, Казахстані - 900 тис., Молдові - 600 тис., Білорусі - 237 тис., Аргентині - 220 тис., Бразилії - 155 тис. та ін У свою чергу, культура Україна збагачується присутністю російської, білоруської, польської, молдуванській, єврейської, болгарської, угорської румунської, грецької, татарської, вірменської, циганської, гагаузької та інших діаспор. У Криму проживають понад 260 тис. кримських татар, а відвідування татарських сімей з дегустацією страв національної кухні, знайомством з традиційним побутом, обрядами, танцями татар стає все більш популярним напрямком екскурсійної тематики півострова. Етнічне різноманіття позначилося і на формуванні багатої культурної спадщини України, в якому впродовж епох хитромудро переплелися національні мотиви та історія населяють її народів - скіфські кургани, античні грецькі поселення, мінарети татарських мечетей, сліди єврейської культури, архітектурні шедеври давньоруського зодчества і багато іншого.

Царські кургани

 Якщо Вас манять таємниці і скарби древніх світів - обов'язково відвідайте Скіфскій кургани. Саме сюди привозили померлих скіфських царів для поховання - ці місця вважалися найбільш почесними.

Піднявшись на один з курганів, Ви зможете милуватися незвичайною красою: тиха річка, ліс, поля і тисячолітня історія якимось чарівним чином зливаються воєдино - і Ви відчуваєте, як багато всього хочуть повідати ці стародавні насипи ...

А ще на території безкрайніх просторів Херсонщини Ви зможете зустріти кам'яні статуї зі схрещеними руками - їх називають «кам'яні баби». Стародавні вірили, що в статуях живе дух предків, від чиєї містичної сили залежить врожай і добробут (якщо їх потривожити - біди не минути), тому розглядаючи старовинні пам'ятки - будьте шанобливі.

 

“Етнокультурна спадщина регіону як основа для розвитку етнотуризму”

Загальні положення

Популярність етнотуризму в багатьох країнах світу зумовлює необхідність його розвитку і Україні. Головною передумовою розвитку цього виду туризму в нашій країні є багата етнокультурна спадщина.

Україна – поліетнічна. Представники кожного етносу нашої країни намагаються зберігати та відродити набуті здобутки духовної й матеріальної культури. Тому можна стверджувати, що розвиток етнотуризму можливий на території всієї України.

Проте найбільш привабливими для туристів були і залишаються ті регіони, де етнокультурна спадщина є найбільш збереженою, найбільш самобутньою та регіони суміжного проживання представників  різних етносів. Яскравим прикладом  є регіон Українських Карпат –  домівка представників багатьох етносів в минулому і тепер.

Етнос – це історично сформована соціальна сукупність людей, які володіють загальними, відносно стабільними особливостями культури та відповідним психічним складом, а також усвідомленням своєї єдності та ендогамією. Кожний етнос має неповторну внутрішню структуру та оригінальний стереотип поведінки, які іноді змінюються від покоління до покоління. 

Сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що зумовлюють виникнення етносів та їх подальший  розвиток, має назву – етногенез. Кожен етнос має свою історію в часі та географічному просторі. Етнічна історія – це реальний процес змін та подій, яких зазнав етнос з часу свого виникнення до сьогодення в усій їх різноманітності й повноті. Історія етносу в різних формах відбивається у пам’ятках його духовної і культурної творчості та матеріальних здобутків.

В межах етносу виділяють етнографічні групи, утворення яких відбувається кількома шляхами, один з них –  тривалий відрив частини етносу від  основного етнічного масиву. Це характерно для більшості гірських регіонів, які ізольовані від основної частини  етносу. Прикладом можуть бути представники етнографічних груп українців з Українських Карпат: гуцули, лемки та бойки.

 

 

НАДАННЯ ПОСЛУГ ЕТНОТУРИЗМУ  ТУРИСТИЧНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

МІСТА  ЧЕРНІВЦІ

 Характерною ознакою сучасного туризму єпереорієнтація його з концепції трьох «S» («Sun - Sea- Sand») - сонце, море, пісок на концепцію трьох«L» («Landscape - Lore - Leisure»)- ландшафт, традиції, дозвілля. Нова концепція передбачає використанняпереважно природних туристичних ресурсів, що за кордоном отримали назву «Naturebased tourism». Етнотуризм – вдале втілення нової концепції. Під поняттяметнотуризм, ми розглядаємо подорожз метою ознайомлення і пізнання певного етнокультурного середовища з йогосамобутніми особливостями: традиціями, промислами, побутом, культурою.

Країни Західної Європи давно  і успішнорозвивають етнотуризм. Він може стати одним із пріоритетних напрямів розвиткутуризму і в Україні, оскільки інтерес до витоків української культури, їїобрядів та звичаїв зростає як серед українців, так і серед іноземних громадян. Обряди та ритуали вже не вважаютьсяпережитком. Вони стають важливою складовою ознайомлення туристів із культуроюетносу.

Важливу роль відіграють організаториетнотуризму, які відповідаютьза налагодження контактів між етнографічною спільнотою та туристами, зменшуютьзначну культурну дистанцію, намагаються задовольнити очікування туристів. Томутаку роль переважно виконують представники місцевих чи регіональних груп. Середтуристів популярним стає користування послугами невеликих, локальних туристичнихагенцій, створених представниками місцевої спільноти [3].