Зарубежный опыт работы налоговых органов

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 15:16, контрольная работа

Описание работы

Чтобы противостоять действиям недобросовестных плательщиков налогов, нарушения при налогообложении законодательством многих стран отнесены к налоговым преступлениям и проступков. Круг преступных действий, связанных с уплатой налогов, в каждой конкретной стране отличается своими особенностями. Следует отметить, что уголовные санкции за преступления в сфере налогообложения устанавливаются не уголовными кодексами, а нормами, которые входят в налоговое законодательство.

Содержание

Введение
1. Налоговая система США.
2. Налоговая система Федеративной республики Нимечины.
3. Налоговая система Швеции.
4. Налоговая система Российской Федерации.
Заключение
Список литературы

Работа содержит 1 файл

КР.doc

— 95.50 Кб (Скачать)

Тема: Зарубіжний досвід роботи податкових органів.

 

План:

 

Вступ

1. Податкова система  Сполучених Штатів Америки.

2. Податкова система  Федеративної республіки Німечини.

3. Податкова система  Швеції.

4. Податкова система  Російської федерації.

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвинуті країни, що мають  більший, ніж Україна досвід регулювання  податкових відносин при ринковій економіці, виробили свої моделі побудови системи оподаткування, спеціальних контролюючих органів, встановили певний інститут відповідальності за порушення вимог законодавства у галузі оподаткування.

Звернемося до зарубіжного  досвіду діяльності податкових органів, що утворені в різних країнах для  боротьби з податковими  правопорушеннями.

Одразу зазначимо, що аналізувати діяльність контролюючих органів, склади правопорушень, встановлених в різних країнах та види відповідальності за їх вчинення, неможливо без окреслення, хоча б у загальних рисах, системи оподаткування, що функціонує в цих країнах. Як відомо, система оподаткування є основним інструментом регулювання економіки, найважливішим важелем державного впливу на сферу підприємництва.

Посилення податкового  тягаря на платників податків визвало  до життя появу проблеми податкового  планування, тобто планування комерційної  та інвестиційної діяльності юридичних та фізичних осіб з ціллю мінімізації податкових платежів. Необхідність податкового планування закладається в самому податковому законодавстві, що передбачає різні податкові режими для різноманітних ситуацій, припускає будь які методи обчислення податкової бази та пропонує платникам податків податкові пільги. Податкове планування може бути досягнуто двома шляхами:

1) використання всіх  легальних можливостей зниження  податкових платежів та перебудова  своєї діяльності таким чином, щоб податкові зобов’язання, що  виникають при цьому, були мінімальними (це легальний шлях мінімізації податків);

2) приховування своєї  діяльності і своїх доходів  від податкових органів, не  зупиняючись перед викривленням  податкової звітності та пред’явленням хибних даних про свої дії та доходи (такі діяння  є ухиленням від сплати податків)

Щоб протистояти діям недобросовісних платників податків, порушення при оподаткуванні  законодавством багатьох країн віднесені  до податкових злочинів та проступків. Коло злочинних дій, пов’язаних із сплатою податків, у кожній конкретній країні відрізняється своїми особливостями. Слід зазначити, що кримінальні санкції за злочини в сфері оподаткування встановлюються не кримінальними кодексами, а нормами, які входять до податкового законодавства.

 

1. Податкова система Сполучених штатів Америки.

 

Система оподаткування, що діє в Сполучених Штатах Америки, передбачає стягнення прямих та непрямих податків, причому прямі податки  превалюють над непрямими, які вважаються менш справедливими. Оскільки Конституція США гарантує штатам широкі повноваження в проведенні податкової політики, можна спостерігати значну різноманітність в їх податкових системах.

До основних прямих податків, що стягуються в США, належать індивідуальний та корпоративний прибутковий податки. Нині в результаті податкових реформ 1986-1988 та 1994-1997 рр. в США діє п’ять ставок індивідуального прибуткового податку – 15; 28; 31; 36 та 39,6 %. Вказаний податок може бути вирахуваний за побажанням платника з індивідуального доходу або сукупного доходу сім’ї. Федеральний прибутковий податок з корпорацій стягується за ставкою 34%. З майновими податками штатів, податками з транспортних засобів, на спадщину та дарування, прямі податки складають більше 70% всіх податкових надходжень Федерального бюджету. Нагадаємо, що в Україні якраз близько 70% податкових надходжень до Державного бюджету забезпечуються за рахунок непрямих податків. 

Натомість США є однією з небагатьох розвинутих країн, де відсутній  загальнодержавний (федеральний) податок з продаж. До непрямих податків, що діють в США належать акцизи та митні платежі. Але в бюджетах штатів США (в тих, що здійснюють стягнення податку з продаж) значне місце все ж займають саме непрямі податки.

Юридичні особи в  США також є платниками спеціальних платежів в соціальні страхові фонди, що вираховуються в певній долі до фонду заробітної плати. Їх розмір складає – 6,2% на соціальне забезпечення, 1,45% - на медичну допомогу, 0,8% - на допомогу по безробіттю [42, с. 23; 40, с. 162]. Як бачимо податковий тягар значний, але не непосильний.

Сплата податків в  США є обов’язком, з яким кожному  потрібно рахуватися, тому що згідно з  чинним законодавством навіть за неправильно  заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тисячі доларів. Кожний американець зобов’язаний підрахувати всі свої прибутки за минулий рік, визначити за спеціальною таблицею суму податку, заповнити формуляр 1040 і відправити його разом з чеком на відповідну суму в податкове бюро.

 Незаповнення податкової декларації в установлений строк також є злочином, навіть, якщо платник податків зовсім нічого не повинен сплачувати.

За останні 50 років  американські суди розробили та удосконалили концепцію зговору, що направлена проти  порушників податкового законодавства. Інакше її називають “зговір Клайна”, яка передбачає визнання будь-якої угоди, що перешкоджає Службі внутрішніх доходів у вирахуванні належних до сплати платежів платників податків – злочином.

Контроль в Сполучених Штатах Америки за сплатою податків здійснює Служба внутрішніх доходів, яка організаційно входить до Міністерства фінансів. Особливістю цієї фіскальної служби є її подвійна природа, що випливає із виконування різнорідних функцій – управління державними фінансами та правоохоронної функції.

Загальне керівництво Службою внутрішніх доходів здійснює голова служби – комісіонер по внутрішніх доходах на підставі делегованих йому міністром фінансів  повноважень. Комісіонер призначається Указом Президента США за згодою Сенату. Він несе відповідальність за виконання законодавства про податки, що сконцентроване в Кодексі внутрішніх доходів.

Служба внутрішніх доходів  США включає в себе центральний  апарат, сім регіональних податкових управлінь, 58 податкових управлінь, що здійснюють контроль за надходженням податків; правильністю заповнення податкових декларацій, здійснюють стягнення заборгованості по податкам; повернення платникам податків зайве переплачених сум; стягнення штрафу з неплатників.

Кожен штат має свою податкову  службу – департамент доходів, що відповідає за стягнення встановлених в ньому податків. Як правило, керівник цієї служби назначається головою виконавчої влади штату – губернатором. В трьох штатах голова департаменту доходів обирається на виборах всім населенням штату, а в кількох штатах  таким департаментом управляє комісія, що призначається губернатором.

Департаменти доходів  частіш організовані за функціональним принципом, а не  за принципом  збирання окремих податків. До їх складу входять підрозділи по ідентифікації  та реєстрації платників податків; податковим деклараціям та грошовим переказам; розрахункам податків; пільгам та примусовому стягненню податків; освіти та допомоги платникам податків та інші.

В складі Служби внутрішніх доходів діє слідчий департамент, до компетенції якого відноситься розслідування податкових правопорушень та злочинів, а також всіх порушень закону про банківську таємницю.

В Сполучених Штатах Америки  відсутні структурно відокремлені правоохоронні  органи в сфері оподаткування. Здійсненням  поліцейських функцій в центральному апараті Служби внутрішніх доходів займається відділ розшуку. З більше, ніж 2000 оперативних робітників (спеціальних агентів), що складають штат розвідки, лише 50 зайняті в центральному апараті в Вашингтоні. Інші співробітники працюють в місцевому апараті,  в який входять 9 регіональних, 51 окружних управлінь та більш ніж 900 низових оперативних відділків. Відділи фінансового розшуку являють собою спеціалізовані поліцейські служби, укомплектовані фахівцями високої кваліфікації, що мають поліцейську підготовку та певний рівень знань бухгалтерської справи. Спеціальні агенти використовують при проведенні розслідувань такі специфічні методи, як: негласне спостереження, опит свідків з оточення підозрюваної особи, перлюстрацію поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов, залучення платних інформаторів. Співробітники фінансового розшуку нерідко проводять розслідування негласно, використовуючи документи різних урядових і навіть приватних організацій.

Вони також мають  право:

- вручати та виконувати судові ордери на обшук та арешт;

- проводити арешт без судового ордера у випадку скоєння в їх присутності тяжкого злочину або при наявності деяких інших обставин, передбачених законодавством США;

- викликати та проводити допит свідків;

- здійснювати конфіскацію майна;

- носити та застосовувати вогнепальну зброю.

Судові позови за справами про несплату або недоплату податків порушуються тільки тоді, коли мова йде про велику суму або несплати мають регулярний характер, але більш  ніж 90 відсотків таких справ закінчуються судимістю обвинувачених. За ухилення від сплати податків в США передбачається ув’язнення до 5 років та штраф у розмірі 100 тисяч доларів (для корпорацій – до 500 тис. дол.). В американському суді доказами свідомої несплати податків вважаються: підробка фінансових документів, відмова їх пред’явлення, заняття трудовою або підприємницькою діяльністю за підробленими документами або від імені підставних осіб, наявність значних сум, походження яких не підтверджено документами, а також якщо у податковій декларації не вказано джерело доходу. Діє принцип: платник податку на вимогу податкових органів повинен документально підтвердити законне надходження всіх коштів, які він має і мав у минулому.

Як відомо, Сполучені  Штати Америки є країною, що серйозно ставиться до захисту різноманітних прав своїх громадян. Так, для убезпечення платників податків від необгрунтованих або надмірних претензій Служби внутрішніх доходів, конгресом США в 1988 році було прийнято спеціальний закон, що отримав неофіційну назву “Біль про права платників податків”.

Згідно з цим законом  при ревізії податкової декларації Служба внутрішніх доходів повинна  подати платнику податків письмовий  документ з викладанням його прав і обов’язків. Платники податків мають  право при попередньому повідомленні співробітників Служби Внутрішніх Доходів робити магнітофонний запис усіх переговорів з офіційними представниками податкового відомства в ході ревізії. Крім того, платник податків може доручити ведення переговорів адвокату. Якщо Служба Внутрішніх Доходів має намір удатися до примусового відчуження частини власності платника податку для погашення заборгованості з податків, платник повинен отримати письмове повідомлення не пізніше, ніж за 30 днів.

Федеральне законодавство  закріплює також перелік діянь, що заборонені посадовим особам податкових органів США. Порушення цих заборон тягне за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність. Кожного співробітника, що виконує певні дії у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків, може бути усунуто з посади, застосовано штрафні санкції на суму до 20 тисяч доларів або ув’язнено на строк до 5 років, якщо він:

- вимагає сплати більшої суми податку, ніж передбачено законодавством;

-   вимагає чи приймає подарунки чи гроші за послуги, що надаються платникам податків;

-    має докази чи іншу інформацію про порушення будь-якого закону про внутрішні доходи та не повідомляє про це;

-     здійснює хибні записи в офіційних документах;

-     підписує фальшиві документи про сплату податків;

-  сприяє будь-якій особі в порушенні законодавства у галузі оподаткування;

-      шантажує чи здійснює тиск на платника податку.

 

2. Податкова  система Федеративної республіки  Німечини.

 

Податкова система Федеративної Республіки Німеччини характеризується значним тиском на платників податків. Загальна кількість обов’язкових платежів, що стягуються в ФРН становить близько 50 різновидів. Наповнення консолідованого бюджету забезпечується за рахунок прямих та непрямих податків, які сплачуються приблизно в рівних пропорціях.

Податкові ставки прямих податків досить високі: податок на прибуток юридичних осіб стягується за ставками 45% та 30% при розподілі прибутку, прибутковий податок з громадян – відповідно прогресивної шкали за ставками від 15 до 39%, з фонду оплати праці юридичні особи сплачують 9,5% в пенсійний фонд. Серед непрямих податків основне місце займає податок на додану вартість, що стягується за двома ставками – пільговою – 7% та стандартною – 15%.

Серед європейських країн  ФРН виділяється особливою суворістю  покарань за порушення податкового законодавства: штрафи, повторні штрафи, позбавлення волі на строк до 10 років.

Кримінальне переслідування осіб, що скоїли податкові злочини, здійснюють фінансові органи, які  мають статус правоохоронних і володіють  тими самими повноваженнями, що й прокуратура. У будь-який момент фінансові органи можуть передати кримінальну справу до прокуратури. Існують відомчі розпорядження, згідно з якими справи, порушені за фактом заниження податку на суму більше 300 тис. марок, розслідуються податковим відділом прокуратури відповідної землі.

В окремих землях ФРН для кримінального  і адміністративного переслідування порушників податкового законодавства  у складі фінансових органів створені спеціальні підрозділи – відділи  з кримінальних справ і штрафних санкцій.

Однак провідну роль у  боротьбі з податковою злочинністю  відіграє спеціалізована правоохоронна  структура – податкова поліція  або служба податкового розшуку, яка належить до системи міністерства фінансів. Підрозділи податкового розшуку - “Штойфа” було утворено в Германії ще в 1934 році.  Її працівники, перебуваючи на службі у фінансових органах, одночасно є позаштатними співробітниками прокуратури.

Информация о работе Зарубежный опыт работы налоговых органов